Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Прогнозування обсягу виробництва. 16 страница




До складу оборотних активів входять запаси, векселі одержані, дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги, дебіторська заборгованість за розрахунками, інша поточна дебіторська заборгованість, поточні фінансові інвестиції, грошові кошти та їх еквіваленти, інші оборотні активи підприємства. Оборотний капітал повністю вичерпує свою функцію у виробництві і переносить свою вартість на готову продукцію протягом одного виробничого циклу.

Тобто, основними відмінностями між основним та оборотним капіталом є тривалість обороту, спосіб перенесення вартості на готову продукцію (товари, роботи, послуги) та збереження уречевленої форми у виробничому процесі.

Поділ капіталу за роллю у створенні доданої вартості на постійний та змінний обумовлюється тим, що додана вартість формується лише його змінною частиною – вартістю робочої сили (“людського капіталу”, під яким розуміють набуті знання, навички тощо). Постійний капітал включає в себе основний та оборотний капітал.

Раціональне використання підприємством капіталу обумовлюється його функціонуванням у виробничому процесі. Зокрема, до нефункціонуючого капіталу належать залежалі запаси та невикористовувані основні засоби, щодо яких виникає необхідність залучення у виробничий процес або ж продажу.

Економічна діяльність суб'єктів господарювання являє собою безперервний процес створення продукту, його продажу та придбання матеріально – технічних ресурсів, що знаходить своє вираження у кругообороті капіталу.

У процесі кругообороту капітал проходить три стадії:

1) інвестування капіталу в грошовій формі в оборотні та необоротні активи, перетворення його у “продуктовий капітал”;

2) перевтілення виробничого капіталу в товарну форму у процесі виробництва продукції (товарів, робіт, послуг);

3) перетворення товарного капіталу у грошовий капітал шляхом реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

На першій стадії грошовий капітал перетворюється на продуктивний шляхом закупівлі предметів праці та необоротних активів. Ця стадія відбувається у сфері обігу і має дуже важливе значення для підвищення ефективності виробництва.

Друга стадія кругообороту виробничого капіталу являє собою процес виробництва матеріальних благ і створення нової вартості, в ході якої капітал з продуктивної форми переходить у товарну. Якщо на першій стадії формуються передумови для створення нової вартості, то на другій стадії відбувається їх матеріалізація, виробляється продукт.

На третій стадії кругообороту відбувається реалізація створеної нової продукції: вартість капіталу із товарної форми перетворюється в грошову, тобто капітал набуває первісну форму, а продукт доводиться через сферу обігу до споживача. На цій стадії відбувається перевірка відповідності створених в процесі виробництва споживних вартостей суспільним потребам та узгодженості рівня витрат на створення одиниці продукції суспільно необхідним витратам.

Отже, кругооборот капіталу являє собою його послідовне перетворення з однієї форми в іншу та у вихідну (рис. 24).

Розглянуті стадії кругообороту виробничого капіталу взаємопов'язані та взаємозалежні, тому що капітал підприємства одночасно функціонує у всіх трьох формах.

Крім реального капіталу виділяють також поняття “фіктивний капітал” – капітал, вкладений в цінні папери (акції, облігації). [35]. Такий капітал знаходиться за межами кругообороту реального капіталу, вкладеного у виробництво. Його вартість не визначається суспільно необхідними затратами праці, і залежить від величини доходу, отриманого у вигляді дивідендів або відсотків. Фіктивність капіталу прослідковується в період розпаду підприємства, коли цінні папери не користуються попитом на фінансовому ринку, а інвестований у них капітал знецінюється.

 

 

 


Рис. 24. Кругооборот капіталу та його стадії.

 

 

Виробничий капітал у своєму русі проходить стадії виробництва та обігу, а тому час обороту капіталу складається з часу виробництва та часу обігу. Час перебування засобів та предметів праці у сфері виробництва, починаючи від моменту їх надходження та закінчуючи випуском готового до реалізації продукту, називають часом виробництва. Він поділяється на три частини: робочий період, перерви в процесі праці та час перебування коштів у виробничих запасах.

Важливою складовою часу виробництва є робочий період – час, протягом якого відбувається взаємодія трудових ресурсів із засобами виробництва. Тривалість робочого періоду залежить від виду продукції, що виробляється, рівня продуктивності праці та інших чинників.

Перерви в процесі праці можуть бути зумовлені внутрішніми та зовнішніми чинниками (наприклад, збої в постачанні сировини та матеріалів, організація праці тощо).

Час перебування капіталу у сфері обігу складається з часу знаходження продукції на складах, її реалізації та часу придбання на отримані кошти нових засобів виробництва, їх доставки на підприємство.

Швидкість обороту виробничого капіталу вимірюється кількістю оборотів, коефіцієнтом закріплення та тривалістю одного обороту в днях.

В ході проведення стратегічного аналізу капіталу слід враховувати, що капітал є основним фактором виробництва, головним вимірником ринкової вартості підприємства, джерелом заможності його власників. У зв'язку з цим, при формуванні капіталу необхідно враховувати перспективні напрямки розвитку підприємства та оптимальне співвідношення складових капіталу з позицій його ефективного використання.

 

 

7.2. Стратегія структури джерел формування капіталу підприємства.

 

Стратегія структури джерел формування капіталу суб'єкта господарювання основана на пошуку оптимального співвідношення між обсягами власних і прирівнених до них та залучених коштів. Такий підхід передбачає необхідність проведення аналізу факторів, спрямованих на максимізацію рівня доходності капіталу та перевищення темпів приросту прибутку над темпами приросту вартості капіталу.

Визначаючи стратегію розвитку, кожне підприємство ставить перед собою певні цілі. Формуючи стратегічні плани, суб'єкти господарювання виділяють основні напрямки розвитку у відповідності до поставлених цілей. Процес формування цілей ускладнюється недостатністю інформації та необхідністю оперативної обробки наявних даних. Наприклад, збільшити внутрішню вартість акціонерного капіталу або досягти високих темпів приросту прибутку і дивідендів без залучення додаткового зовнішнього фінансування не можливо.

При проведенні аналізу особливу увагу звертають на специфіку формування та рух власних та залучених коштів. Джерела залучених коштів поділяють на довгострокові та поточні (табл. 42).

 

Таблиця 42

Групування статей пасиву бухгалтерського балансу для проведення аналізу складових капіталу підприємства.

Складові капіталу Коди рядків форми №1 “Баланс”
1. Власний та прирівнений до власного капітал Р. 380 + р. 430 + р. 630
2. Залучений капітал Р. 480 + р. 620
2.1. Довгострокові зобов'язання Р. 480
2.2. Поточні зобов'язання Р. 620

 

 

Основою фінансування діяльності суб'єкта господарювання є власний капітал. Збереження власного капіталу та подальше нарощування його обсягу – один з індикаторів якості управління підприємством.

Відповідно до П(С)БО 2 “Баланс”, власний капітал включає такі складові:

- статутний капітал;

- пайовий капітал;

- додатковий вкладений капітал;

- інший додатковий капітал;

- резервний капітал;

- нерозподілений прибуток (непокритий збиток).

До коригуючих показників обсягу власного капіталу відносять неоплачений та вилучений капітал.

Прирівнений до власного капітал формують доходи майбутніх періодів та забезпечення наступних витрат і платежів.

При проведенні аналізу необхідно розраховувати та аналізувати динаміку змін величини власного оборотного капіталу. Обчислення може бути здійснене двома способами.

1. Шляхом віднімання від величини власного та прирівненого до власного капіталу вартості необоротних активів.

2. Як різниця між вартістю оборотних активів та сумою довгострокових і поточних зобов'язань.

У відповідності з П(С)БО 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”, зобов'язання - це заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій та погашення якої у майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди. Статтею 6 П(С)БО 11 “Зобов'язання” регламентований поділ зобов'язань підприємства для цілей бухгалтерського обліку на:

- довгострокові;

- поточні;

- забезпечення;

- непередбачені зобов'язання;

- доходи майбутніх періодів.

До довгострокових зобов'язань належать:

- довгострокові кредити банків;

- інші довгострокові фінансові зобов'язання;

- відстрочені податкові зобов'язання;

- інші довгострокові зобов'язання.

Поточні зобов'язання включають:

- короткострокові кредити банків;

- поточну заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями;

- короткострокові векселі видані;

- кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги;

- поточну заборгованість за розрахунками з одержаних авансів, за розрахунками з бюджетом, за розрахунками з позабюджетних платежів, за розрахунками зі страхування, за розрахунками з оплати праці, за розрахунками з учасниками, за розрахунками із внутрішніх розрахунків;

- інші поточні зобов'язання.

Відповідно до П(С)БО 2 “Баланс” зобов'язання класифікуються як поточні, якщо вони будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або протягом 12 місяців починаючи з дати балансу. Усі інші зобов'язання вважаються довгостроковими.

В ході проведення аналізу виявляють тенденції зміни власного оборотного капіталу, обсягів та питомої ваги кредитів банку, не погашених у строк, складу та структури поточних зобов'язань.

Для визначення цілей і сфер застосування капіталу підприємство має поставити конкретні завдання, основані на відповідних розрахунках. Вони можуть бути кількісними, наприклад, реалізація певної кількості продукції (робіт, послуг), а у фінансовій сфері підприємство може поставити завдання досягти певного рівня коефіцієнтів прибутковості або коефіцієнтів заборгованості. Завдання підприємства можуть бути і якісними – наприклад, підтримання високого рівня науково – дослідницьких робіт. Отже, стратегія підприємства загалом, та структури джерел формування капіталу зокрема, повинна розроблятись на основі визначеної мети, сфери застосування капіталу, поставлених завдань.

Стратегія являє собою передбачення. Вона показує, яким підприємство може стати у майбутньому і як цього досягти. Стратегічне планування розглядається як:

- функція управління;

- вибір із кількох варіантів кращого в умовах невизначеності та ризику;

- поведінка юридичної особи під впливом дії чинників внутрішнього та зовнішнього характеру.

При розробці стратегії структури джерел формування капіталу виникає потреба у прогнозуванні середніх темпів зростання обсягу фінансових ресурсів, які формуються із власних джерел, мінімально допустимої частки власного капіталу у загальному обсязі капіталу підприємства, індекса доходності власного капіталу підприємства, коефіцієнта співвідношення вартості необоротних та оборотних активів, показників ліквідності (передусим коефіцієнта покриття).

Базовими критеріями дослідження структури джерел формування капіталу підприємства є основні показники фінансової стійкості: коефіцієнти автономії, залучених коштів, а також співвідношення власного капіталу та прирівненого до нього до залученого. Методика розрахунку зазначених показників представлена у табл. 43.

Єдиного підходу щодо найбільш ефективного співвідношення власного і прирівненого до нього капіталу до залученого капіталу не існує. Це пов'язано з ринковою кон'юнктурою та галузевими особливостями діяльності підприємств, які визначають переважну орієнтацію на використання власного чи залученого капіталу, тривалість операційного циклу, стадію життєвого циклу підприємства. Так, наприклад, капіталомістке виробництво орієнтується переважно на використання власного капіталу. У той же час, якщо підприємство перебуває на ранній стадії життєвого циклу і випускає конкурентоспроможну продукцію, або планує здійснення технічного переозброєння чи реконструкції, перебуваючи на стадії зрілості, то воно може залучати більшу суму позикового капіталу для фінансування основної діяльності.

Таблиця 43.

Сутність та методика розрахунку основних показників фінансової стійкості підприємства.

Показник Методика розрахунку Сутність показника
загальна за даними форми №1 “Баланс”
       
1. Коефіцієнт власності (автономії) 1) власний та прирівнений до нього капітал ÷ валюта балансу; (р. 380 + р. 430 + р. 630) ÷ р. 640 Характеризує частку власного та прирівненого до нього капіталу у загальній вартості джерел покриття майна.
2) власний капітал ÷ валюта балансу; р. 380 ÷ р. 640 Коефіцієнт питомої ваги власного капіталу у валюті балансу.
2. Коефіцієнт залучених коштів залучені кошти ÷ валюта балансу (р. 480 + р. 620) ÷ р. 640 Коефіцієнт відображає частку залучених коштів у загальній вартості джерел покриття майна.
3. Коефіцієнт фінансової стійкості (співвідношення власного та прирівненого до власного капіталу до залученого) власний та прирівнений до нього капітал ÷ залучений капітал (р. 380 + р. 430 + р.630) ÷ (р.480 + р.620) Показник характеризує співвідношення між обсягами власного та прирівненого до власного капіталу (І, ІІ, V розділи пасиву балансу) та залученого (ІІІ і ІV розділи пасиву балансу), тобто відображає частку вартості власного та прирівненого до нього капіталу, яка припадає у розрахунку на 1 грн. залученого капіталу.

 

 

Прийнято вважати економічно виправданими значеннями показників фінансової стійкості наступні: коефіцієнт автономії повинен бути більше 0,5, отже, коефіцієнт залучених коштів – менше 0,5, а фінансової стійкості – більше 1. Проте, оптимальне співвідношення окремих складових пасиву кожне підприємство повинне прогнозувати з урахуванням описаних вище особливостей.

Суб'єкти господарювання, які мають у структурі джерел формування капіталу протягом тривалого періоду високу частку боргових зобов'язань, знаходяться під загрозою неплатоспроможності, а підприємства, які нарощують обсяги власного капіталу за рахунок надмірної емісії акцій (передусім звичайних) ризикують втратити контроль над акціонерним капіталом.

Акціонерні товариства з метою недопущення втрати платоспроможності та фінансової стійкості повинні визначати додаткові показники у ретроспективному періоді та на перспективу. З цією метою проводиться аналіз динаміки чистого прибутку та його частки, спрямованої на виплату коштів власникам акцій, прогнозуються показники: кількість акцій (у тому числі звичайних та привілейованих), рівень дивідендів на привілейовану акцію, прибуток на звичайну акцію. Прості акції дають їх власникам право голосу, проте дивіденди за ними не фіксуються, а виплачуються з прибутку, і тому при нарощуванні прибутку дивіденди можуть бути високими, а при зменшенні прибутку їх рівень зменшується.

Отже, обираючи найбільш оптимальний варіант структури джерел формування капіталу, підприємство повинне враховувати ринкову ситуацію, галузеві особливості та динаміку основних показників фінансово – господарської діяльності за попередні періоди.

 

7.3. Аналіз структури капіталу у відповідності до стратегії розвитку підприємства.

 

Результати стратегічного аналізу структури джерел капіталу повинні показати, переважно на якому капіталі прогнозує працювати підприємство – власному або залученому, чи буде сприятливою така структура для ефективного використання капіталу і чи міститиме вона значний ризик для інвесторів.

Для узагальненої оцінки прогнозування складу та структури власних і залучених джерел формування капіталу складають аналітичну таблицю (табл. 44).

Таблиця 44

Аналіз результатів прогнозування власних та залучених джерел формування капіталу.

Джерела капіталу Прогнозні варіанти Абсолютна зміна показників (+, -)
варіант І варіант ІІ
сума, тис. грн. питома вага, % до загальної суми джерел сума, тис. грн. питома вага, % до загальної суми джерел сума, тис. грн. відсоткові пункти
А            
1. Всього джерел         - -
1.1. Власні та прирівнені – всього            
у тому числі:            
- статутний капітал   3,5   3,5 - -
- резервний капітал   1,25   1,83   0,58
- нерозподілений прибуток   1,44   1,56   0,12
- цільове фінансування - - - - - -
- інші (фонди спеціального призначення)   43,81   48,11   4,3
1.2. Залучені – всього         - 400 - 5
у тому числі:            
- довгострокові кредити банку   0,19   0,13 - 5 - 0,06
- інші довгострокові зобов'язання - - - - - -
- короткострокові кредити банку       9,42 - 46 - 0,58
- кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги   26,32   24,75 - 126 - 1,57
- поточні зобов'язання за розрахунками   11,44   10,57 - 69 - 0,87
- інші поточні зобов'язання   2,05   0,13 - 154 - 1,92

Загальний обсяг джерел формування капіталу по варіантах є сталою величиною – 8000 тис. грн., проте у структурі власних та прирівнених і залучених пасивів спостерігаються зміни: нарощування обсягів власного і прирівненого капіталу (на 400 тис. грн.) та одночасне зменшення залучених джерел на цю ж величину. Приріст власних і прирівнених до них пасивів відбувся значною мірою за рахунок інших власних джерел, а зменшення обсягу залучених джерел формування майна пояснюється значним скороченням величини кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги (на 126 тис. грн.) та інших поточних зобов'язань (на 154 тис. грн.).

Коефіцієнт власності (автономії) у першому варіанті становить 0,5, а в другому – 0,55, відповідно, коефіцієнт залучених коштів – 0,5 та 0,45.

Для глибокого розуміння процесів формування та зміни джерел капіталу необхідно більш детально їх вивчати на основі проведення аналізу спрямування різних видів джерел на покриття окремих видів майна підприємства. Порівняння активів та пасивів підприємства дає можливість зробити висновки про ефективність фінансової політики за період, що досліджується. Для вирішення цього завдання необхідно дослідити деталізацію необоротних та оборотних активів підприємства, внутрішніх та зовнішніх джерел фінансування як на певну дату, так і станом на прогнозований період розвитку суб'єкта господарювання.

Об'єктами аналізу використання капіталу є види майна, які мають натурально – речову форму, цінні папери, капітальні та інші витрати, грошові кошти та засоби у розрахунках. Прогнозується їх склад та структура, показники оборотності, тому що стан фінансів підприємства залежить від швидкості обороту капіталу, що призводить до притоку грошових коштів.

В процесі стратегічного аналізу по основному капіталу можуть бути виділені наступні групи:

- матеріальний фонд;

- нематеріальні активи;

- фінансовий капітал (довгострокові фінансові вкладення).

По оборотному капіталу можна виділити:

- виробничі запаси;

- витрати;

- готову продукцію;

- грошові кошти;

- засоби у розрахунках.

Висока питома вага основних засобів у загальній структурі капіталу підприємства є свідченням можливого ризику заморожування капіталу або його втрати у зв'язку з фізичним та моральним зносом основних засобів, що у кінцевому рахунку підвищує ризик неліквідності.

Співвідношення основного та оборотного капіталу визначається галузевими особливостями, рівнем автоматизації виробництва, конкретними умовами роботи підприємства, його інвестиційною політикою. Проте слід враховувати, що достатньо висока частка оборотного капіталу здатна приносити більшу масу прибутку, а отже, підвищувати потенціал ліквідності підприємства. Чим меншою є частка основного капіталу, яка забезпечує успішне функціонування суб'єкта господарювання, тим меншими при інших рівних умовах є амортизаційні відрахування у складі собівартості продукції. Це зменшує підприємницький ризик при ускладненій реалізації продукції.

При проведенні стратегічного аналізу необхідно враховувати, що чим вищою є частка амортизованих активів і чим старшим є їх вік, тим більше буде підвержений ризику прибуток капіталомістких підприємств. Для послаблення цього процесу доцільно застосовувати норми прискореної амортизації, і тому, необхідно проаналізувати облікову політику підприємства в частині капіталовкладень та амортизаційних відрахувань.

Джерелами покриття необоротних активів є, як правило, довгострокові банківські кредити та займи, власні джерела.

Для проведення аналізу складається таблиця (табл. 45).

 

 

Таблиця 45

Аналіз прогнозування джерел формування необоротних активів.

Необоротні активи Прогнозні варіанти Абсолют-на зміна (+, -), тис. грн. Джерела покриття необоротних активів Прогнозні варіанти Абсолют-на зміна (+, -), тис. грн.
І ІІ І ІІ
А       Б      
1. Загальна сума необоротних активів (розділ І активу балансу), тис. грн.       1. Власні джерела – всього (розділ І пасиву балансу), тис. грн.      
1.1. Власні джерела, спрямовані на покриття необоротних активів      
2. Коштти, прирівнені до власних (ІІ та V розділи пасиву балансу) - - -
3. Залучені пасиви – всього, тис. грн. (ІІІ та ІV розділи пасиву балансу)     - 400
3.1. у тому числі спрямовані на покриття необоротних активів     - 5
Разом       Разом (1.1 + 3.1)      

 

Як свідчать дані табл. 45, необоротні активи підприємство прогнозує покривати переважно за рахунок власних джерел (по першому варіанту покриття необоротних активів власними джерелами становить 99,58%, по другому – 99,74%).

Оборотний капітал, як правило, займає більшу питому вагу в загальній вартості капіталу. Тому, від раціональності його розміщення та ефективності використання значною мірою залежить прибутковість підприємства.

Раціональне розміщення як складова управління оборотним капіталом має певні особливості не лише у різних галузях, але й на різних підприємствах галузі. При цьому визначальними чинниками розміщення капіталу є:

- вид господарської діяльності;

- обсяги виробництва;

- рівень організації та технологія виробництва;

- тривалість виробничого циклу;

- система постачання товарно – матеріальних цінностей;

- організація збуту продукції.

В процесі проведення стратегічного аналізу досліджуються прогнозовані варіанти структури оборотного капіталу, його розміщення у сфері виробництва та обігу, ефективності використання. Особлива увага спрямовується на вивчення окремих груп оборотного капіталу, які здійснюють суттєвий вплив на платоспроможність та фінансову стійкість підприємства.

Залежно від умов організації виробничо – збутової діяльності підприємства та інших визначальних чинників розміщення капіталу, оборотні активи мають різний рівень ліквідності, а отже і різний рівень ризику використання (рис. 25).

 

 


Рис. 25. Групування оборотних активів за рівнем ліквідності.

 

 

Ліквідність поточних активів є важливим фактором, який визначає ступінь ризику вкладення коштів. Найбільш ліквідними оборотними активами з найменшим ризиком вкладення є грошові кошти та цінні папери. Менш ліквідною їх частиною з певним ризиком вкладення капіталу вважаються відвантажена продукція, векселі одержані та дебіторська заборгованість. Найменш ліквідними з високим ризиком вкладення є матеріальні оборотні активи: кошти у незавершеному виробництві, у виробничих запасах та готовій продукції (не відвантаженій покупцям). Саме ця частина оборотних коштів є найбільш віддаленою від моменту реалізації, і тому вона більшою мірою підлягає впливу змін кон'юнктури ринку.

У процесі прогнозування та при проведенні стратегічного аналізу визначається ступінь ліквідності оборотних активів в цілому, та у розрізі груп, як співвідношення відповідної частки оборотних активів до поточних зобов'язань. На практиці застосовуються такі показники:

- коефіцієнт забезпечення власними коштами (співвідношення власного оборотного капіталу до вартості оборотних активів);

- коефіцієнт покриття (співвідношення оборотних активів до поточних зобов'язань);

- коефіцієнт абсолютної ліквідності (співвідношення грошових коштів, їх еквівалентів і поточних фінансових інвестицій до поточних зобов'язань).

Необхідно враховувати, що для стабільного, добре злагодженого виробництва та реалізації продукції (робіт, послуг) характерною є відносно стабільна структура оборотного капіталу. Істотні її зміни не є бажаними, а якщо вони мають місце, то це є свідченням перерозподілу капіталу між окремими його елементами. Однією з причин такого становища можуть бути інфляційні процеси.

Вплив зміни цін на фінансове становище підприємства залежить від складу його активів та пасивів, а тому аналітик повинен звернути увагу на наступні моменти:

- з інфляційною зміною цін пов'язана оборотність оборотних активів;

- вкладення коштів у “грошові” активи в період інфляції призводить до втрати купівельної спроможності, а з метою її підвищення необхідно збільшувати “грошові” пасиви (в період інфляції вигідно користуватися залученими ресурсами);

- важливе значення мають способи фінансування: чим вищою є частка боргу під фіксований відсоток і чим більшим є термін його погашення, тим кращим є захист від втрати купівельної спроможності і більша можливість отримання вигоди.

В структурі оборотних активів підприємств значною є питома вага виробничих запасів. Для забезпечення безперебійного виробничо – збутового процесу, розмір виробничих запасів повинен бути оптимальним. Важливою умовою цього процесу є обґрунтовані розрахунки потреби у виробничих запасах, встановлення постійних договірних відносин із постачальниками.

Перевищення суми власних джерел над сумою їх використання на покриття основного капіталу спрямовується на формування оборотного капіталу. За даними прогнозних розрахунків, величина власного оборотного капіталу за першим варіантом становить 480 тис. грн. (4000 - 3520), а за другим варіантом – 536 тис. грн. (4400 - 3864) (табл. 46).




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-23; Просмотров: 459; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.016 сек.