Аналіз ритмічності виробництва

Ритмічність виробництва — це насамперед чітка, стійка й збалансована діяльність підприємства, яка дає можливість рівномірно випускати продукцію і відповідно виконувати свої зобов’язання перед споживачами. Ритмічною вважається така робота, коли продукція виробляється рівними частинами за будь-які однакові проміжки робочого часу.

Є багато способів розрахунку показників ритмічності (аритмічності) роботи підприємства. Однак навіть найпростіші з них достатньо надійно характеризують це явище.

Наприклад, на підприємствах серійного виробництва з великою номенклатурою виробів про ритмічність можна судити виходячи з випуску продукції за п’ятиденку або декаду (з урахуванням тривалості виробничого циклу). Для цього складають таблицю, де зазначають відповідні обсяги виробництва за місяць у розрізі окремих декад (п’ятиденок).

Узагальнюючим показником є коефіцієнт ритмічності (К_ритм), який розраховується:

,

де ВП¹ – фактичний випуск продукції, зарахований до виконання планового завдання;

ВП₀ – плановий випуск продукції.

Вважається за необхідне розрахувати коефіцієнт варіації (К_в). Він показує, на скільки випуск продукції відхиляється від графіка і розраховується:

де ВП_і1 - фактичний обсяг випуску готової продукції по кварталах;

- середньо квартальний плановий випуск готової продукції;

n – кількість періодів.

Якщо потрібно проаналізувати ритм роботи за квартал або рік, то відповідно визначають обсяг виробництва за планом і фактично у перші, другі та треті декади, а потім діють, як під час аналізу даних за місяць.

За браком планових показників ритму їх можна самостійно розрахувати, спираючись на саме визначення поняття ритмічності.

На підприємствах дрібносерійного виробництва або з тривалим виробничим циклом, а також із сезонними коливаннями обсягів продукції план може передбачати нерівномірний випуск продукції. Тому оцінка ритмічності дається з урахуванням планових сум, передбачених у графіках.

Після того, як буде з’ясовано міру ритмічності роботи, слід перейти до вивчення основних чинників, які зумовлювали можливі порушення ритму (рис. 3.1). Треба мати на увазі, що вирішальними можуть виявитися лише кілька або навіть один з указаних чинників.

Неритмічність роботи властива багатьом підприємствам. Тому треба ретельно вивчати не лише причини цієї хронічної виробничої «хвороби», а й її наслідки, а саме:

¾ збільшення кількості браку і відходів сировини й матеріалів;

¾ погіршання якості продукції;

¾ збільшення собівартості продукції;

¾ порушення ритму відвантаження, а отже, затримка реалізації продукції;

¾ погіршання виробничого клімату і посилення плинності кадрів;

¾ сплата штрафів за порушення строків поставок продукції;

¾ виникнення інших небажаних проблем.

Рис. 3.1. Фактори, які впливають на ритмічність випуску продукції

Ритмічність тісно пов’язана з комплектністю виробництва, тобто пропорційністю, збалансованістю виготовлення окремих деталей, вузлів, напівфабрикатів. Комплектне виробництво забезпечує нормальний процес складання готових виробів.

Рівень комплектності виробництва визначає саме та деталь, яка стримує процес складання готового виробу.

Способом, що забезпечує запланований обсяг складальних робіт навіть за певних неузгоджень у поточному виробництві деталей, є незавершене виробництво. Тому, аналізуючи комплектність виробництва, треба звертати увагу і на комплектність залишків деталей і вузлів у незавершеному виробництві. Водночас треба пересвідчитись, наскільки фактична наявність деталей відповідає даним обліку і плановій потребі.

Основні джерела резервів росту обсягу випуску продукції відображено на рис. 3.2.

Визначення величини резервів по першій групі знаходиться наступним чином:

де , , - резерв росту валової продукції відповідно за рахунок створення нових робочих місць, збільшення фонду робочого часу та підвищення середнього динного виробітку;

- резерв збільшення кількості робочих місць;

- резерв збільшення фонду робочого часу за рахунок скорочення його втрат;

- резерв росту середньогодинного виробітку за рахунок вдосконалень техніки, технологій, організації виробництва і підвищення кваліфікації робочої сили;

- можливий фонд робочого часу з урахуванням виявлених резервів його росту.

Рис. 3.2. Основні джерела резервів росту обсягу випуску продукції

За второю групою резерви збільшення виробництва продукції за рахунок збільшення кількості обладнання (), часу його роботи () і випуску продукції за одну машино-годину () розраховується за формулами:

За третьою групою резерви збільшення виробництва продукції здійснюються наступним чином:

- додаткова кількість j-того матеріалу ділиться на норму його витрат на одиницю і-того виду продукції і помножується на планову ціну одиниці продукції. Потім результати сумуються за всіма видами продукції:

;

- надпланові відходи матеріалів діляться на норму їх витрат на одиницю і-того виду продукції і помножується на планову ціну одиниці відповідного виду продукції, після чого отримані результати сумуються:

;

- заплановане скорочення витрат j-того ресурсу на одиницю і-того виду продукції () помножається на запланований до випуску об’єм виробництва і-того виду продукції, отриманий результат ділиться на планову норму витрат і помножається на планову ціну даного виробу, після чого підраховується загальна сума резерву валової продукції:

.

В кінці аналізу узагальнюють резерви збільшення виробництва і реалізації продукції.

Дата добавления: 2015-05-23