Загальні основи педагогіки 1 страница

З моменту сплати першого внеску;

МВФ;

З 1992 р;

Верховна Рада, Уряд, Апарат Президента;

Процента;

Фондового ринку та кредитного ринку;

Зростання ВВП;

Активний та пасивний;

Резервний фонд;

Балансовий;

Банкрутство.

29. Методом фінансового планування є:

1) статистичний;

3) відсотків;

4) фондовий.

30. Фінансовий план суб’єктів господарювання – це:

1) баланс доходів та видатків;

2) фінансові методи регулювання господарської діяльності;

3) норми та нормативи;

4) доходи суб’єктів та їх структура.

31. Особливості організації фінансів підприємств регулюються:

1) законом України “Про господарські товариства”;

2) законом України “Про власність”;

3) законом України “Про страхування”;

4) усі відповіді правильні

32. Відтворення основних засобів фінансується за рахунок:

1) статутного фонду;

2) надходжень із фінансового ринку;

3) амортизаційних відрахувань;

4) немає правильної відповіді.

33. Галузевими особливостями, які впливають на організацію фінансів підприємств є:

1) різниця в технології та характері праці в різних галузях;

2) різна тривалість виробничого циклу та різний характер зростання витрат у виробництві;

3) усі відповіді вірні;

4) залежність виробництва від природних та кліматичних факторів.

34. Для покриття заборгованості на випадок банкрутства формується:

1) фонд споживання;

3) фонд накопичення;

4) амортизаційний фонд.

35. До витрат підприємства відносять:

1) всі відповіді вірні;

2) витрати на виробництво та реалізацію продукції;

3) попередня (авансова. оплата запасів, робіт, послуг;

4) витрати з погашення одержаних позик.

36. До складу собівартості продукції входять:

1) матеріальні витрати;

2) нарахування на заробітну плату;

3) амортизаційні відрахування;

4) всі відповіді вірні.

37. До доходів підприємств відносять:

1) всі відповіді вірні;

2) доходи від реалізації продукції;

3) доходи від іншої реалізації;

4) позареалізаційні доходи.

38. Принципи організації підприємств:

1) самоокупність підприємства;

2) повна самостійність;

3) відповідальність за підсумками господарської діяльності;

4) всі відповіді вірні.

39. Податки залежно від періодичності стягнення поділяються на:

1) прямі, непрямі;

2) місцеві, загальнодержавні;

3) разові, систематичні;

4) пропорційні, прогресивні.

40. Податки залежно від форми оподаткування поділяються на:

1) разові, систематичні;

2) прямі, непрямі;

3) місцеві, загальнодержавні;

4) змішані податки.

41. Податки залежно від компетенції органу, що регулює вид податку, поділяються на:

1) пропорційні, прогресивні;

2) змішані;

3) місцеві, загальнодержавні;

4) разові, систематичні.

42. Перевагами податків є:

1) висока ефективність та обов’язковий характер;

2) низька стабільність;

3) залежність від політичного тиску;

4) мобільність.

43. Що є показником росту податкового тягаря:

1) зростання частки податків у заробітній платі;

2) зростання цін;

3) збільшення бюджетного дефіциту;

4) зростання негативного сальдо платіжного балансу.

44. Визначіть недоліки податкової системи як макроекономічного важеля регулювання економіки:

1) обов’язковий характер;

2) низька стабільність;

3) усі відповіді правильні;

4) залежність від політичного тиску.

45. Що перерозподіляють податки:

1) вартість основного капіталу;

2) ВВП і НД;

3) резервні фонди;

4) вартість робочої сили.

46. До місцевих податків належить:

1) податок на додану вартість;

2) комунальний податок;

3) податок на промисел;

4) вірна відповідь відсутня.

47. Податки – це:

1) лише обов’язкові платежі юридичних осіб до місцевих бюджетів залежно від розміру доходів;

2) лише обов’язкові платежі фізичних осіб до бюджетної системи залежно від вартості майна;

3) обов’язкові платежі юридичних і фізичних осіб до бюджетної системи залежно від вартості майна, розміру доходу або обсягу споживання;

4) немає правильної відповіді.

48. Фінансування яких видатків здійснюється за рахунок бюджету на соціальну політику:

1) на соціальну допомогу малозабезпеченим та багатодітним сім’ям;

2) на житлове будівництво;

3) на державне управління;

4) на науку.

49. Сукупність показників усіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України формують:

1) Зведений бюджет України;

2) бюджетне планування;

3) бюджетний устрій;

4) бюджетне регулювання.

50. Фінансовим планом бюджетних установ є:

1) кошторис доходів і видатків;

2) бізнес-план;

3) фінансова стратегія;

4) немає правильної відповіді.

51. Видами бюджетного дефіциту є:

1) внутрішній, зовнішній;

2) структурний, циклічний;

3) капітальний, поточний;

4) вірна відповідь відсутня.

52. Факторами, які впливають на розміри бюджетного фонду, є:

1) амортизаційні відрахування, відсоткові ставки;

2) фінансові санкції, трастові операції, орендна плата;

3) рівень розвитку економіки, методи господарювання;

4) усі відповіді правильні.

53. Міжбюджетні трансферти – це:

1) кошти від відчуження майна, яке перебуває у комунальній власності;

2) дивіденди, нараховані на акції, що є у власності територіальної громади;

3) кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого;

4) вірна відповідь відсутня.

54. Складовими бюджету є:

1) внутрішній і зовнішній фонди;

2) цільовий та страховий фонди;

3) загальний та спеціальний фонди;

4) резервний і борговий фонди.

55. Бюджетний процес – це:

1) система взаємовідносин між окремими ланками бюджетної системи;

2) організація і принципи побудови бюджетної системи;

3) процес затвердження бюджету відповідного рівня;

4) регламентована нормами права діяльність, пов’язана із складанням, розглядом, затвердженням і виконанням бюджетів всіх рівнів, а також контролем та затвердженням звітів про виконання бюджетів.

56. Дотація вирівнювання – це:

1) міжбюджетні трансферти для фінансування цільових програм;

2) міжбюджетний трансферт, спрямований на вирівнювання дохідної спроможності бюджету, що його отримує;

3) фінансова допомога підприємству;

4) вірна відповідь відсутня.

57. Бюджетний устрій – це:

1) організація і принципи побудови бюджетної системи, її структури, взаємозв’язок між окремими ланками бюджетної системи;

2) регламентована нормами права діяльність пов’язана із складанням, розглядом, затвердженням і виконанням бюджетів усіх рівнів;

3) процес планування доходної і видаткової частин бюджету;

4) зведений бюджет держави.

58. Види бюджетного дефіциту:

1) внутрішній та зовнішній;

3) товарний та грошовий;

4) немає вірної відповіді.

59. Державний бюджет – це:

1) фінансовий план;

2) фінансовий прогноз;

3) фінансовий звіт;

4) фінансове зобов’язання.

60. Активний бюджетний дефіцит характеризується спрямуванням коштів на:

1) покриття поточних бюджетних видатків;

2) фінансування боргових зобов’язань;

3) соціальні трансферти;

4) інвестування економіки.

61. Який з принципів не належить до принципів побудови бюджетної системи:

1) доцільність;

2) єдність;

3) збалансованість;

4) публічність та прозорість.

62. Який орган займається виконанням Державного бюджету:

1) Кабінет Міністрів України;

2) Президент України та його апарат;

3) Державне казначейство України;

4) Державний митний комітет.

63. Надлишок бюджету – це:

1) перевищення доходів над видатками;

2) перевищення видатків над доходами;

3) рівновага між доходами та видатками;

4) немає вірної відповіді.

64. Бюджет – це:

1) план конкретних заходів для досягнення конкретної мети;

2) план формування та використання фінансових ресурсів;

3) єдине систематизоване групування доходів, видатків;

4) інше.

65. Який з цих принципів не відноситься до принципів побудови бюджетної системи України:

1) обґрунтованості;

2) збалансованості;

3) субсидіарності;

4) обов'язковості.

66. Бюджет виконує такі функції:

1) розподільча, контрольна, регулююча, фіскальна;

2) регулююча, стимулююча, індикативна;

3) розподільча, контрольна, забезпечення економічної безпеки держави;

4) міра вартості, засіб накопичення, засіб обігу, засіб платежу, світові гроші.

67. Бюджетна резолюція – це спеціальна постанова, яка:

1) окреслює пріоритети бюджетної політики держави на наступний рік;

2) визначає перелік доходів і видатків;

3) регулює фінансові відносини в державі;

4) вірна відповідь відсутня.

68. Інструментом реалізації бюджетної політики є:

1) метод екстраполяції;

2) бюджетний механізм;

3) метод дотацій;

4) немає вірної відповіді.

69. Державні цільові фонди – це:

1) резервні фонди грошових коштів;

2) децентралізовані фонди грошових коштів;

3) централізовані фонди грошових коштів, що мають цільове призначення;

4) майнові фонди.

70. Державні цільові фонди – це:

1) децентралізовані фонди грошових коштів, які формуються за рахунок внесків суб’єктів господарювання;

2) сукупність фондів грошових коштів цільового призначення, які знаходяться в розпорядженні центральних та місцевих органів влади;

3) сукупність фондів грошових коштів, створених відповідно до діючого законодавства і сформованих за рахунок внесків фізичних осіб;

4) вірна відповідь відсутня.

71. Державні цільові фонди за рівнем управління можуть бути:

1) разові і систематичні;

2) обов’язкові й добровільні;

3) державні та регіональні;

4) реальні і особисті.

72. Залежно від напряму використання державні цільові фонди поділяються на:

1) економічні і соціальні;

2) прямі та непрямі;

3) активні й пасивні;

4) поточні та капітальні.

73. У відсотках до якого показника здійснюється відрахування підприємств до Пенсійного фонду України:

1) фонду заробітної плати;

2) валового доходу підприємства;

3) прибутку;

4) собівартості продукції.

74. Пенсійний фонд України – це:

1) самостійна фінансово-банківська система;

2) підпорядкований Міністерству фінансів;

3) складова частина Фонду соціального страхування України на випадок безробіття;

4) немає правильної відповіді.

75. Цільові фонди – це:

1) один з методів перерозподілу національного доходу органами влади на користь певних соціальних груп населення;

2) форма забезпечення фінансування пріоритетних сфер економіки і розширення соціальних допомог населенню;

3) немає правильної відповіді;

4) форма перерозподілу та використання фінансових ресурсів, які залучаються державою для фінансування деяких суспільних завдань та комплексно витрачаються на основі оперативної самостійності.

76. Цільові фонди створюються шляхом:

1) усі відповіді вірні;

2) виділення коштів з державного бюджету;

3) створення власних джерел доходів;

4) штрафних санкцій та добровільних пожертвувань.

77. До централізованих фондів грошових коштів держави належить:

1) Фонд соціального страхування на випадок безробіття;

2) фонди підприємств;

3) фонд економічного стимулювання з прибутку;

4) фонд оплати праці.

78. Фінансовими інструментами формування доходів бюджету є:

1) сукупні доходи, офіційні трансферти, державні цільові фонди;

2) податкові та неподаткові надходження;

3) немає вірної відповіді;

4) плата, відрахування, податки.

79. Суб’єктами відносин у формуванні державних доходів виступають:

1) лише підприємства, установи, організації;

2) держава, підприємства, установи, організації та населення;

3) лише держава і населення;

4) немає правильної відповіді.

80. За рівнем централізації державні доходи поділяються на:

1) податкові й неподаткові;

2) зворотні та незворотні;

3) централізовані та децентралізовані;

4) тимчасові та постійні.

81. Методами мобілізації державних доходів є:

1) нормативний, балансовий та метод екстраполяції;

2) плата, відрахування, податки;

3) оподаткування, позики, емісія;

4) усі відповіді правильні.

82. Державні доходи – це:

1) доходи, що акумулюються лише на рівні державних корпорацій;

2) доходи, що формуються на рівні державних підприємств, установ, організацій і безпосередньо органів державної влади;

3) доходи, які накопичуються у розпорядженні приватних підприємств;

4) немає вірної відповіді.

83. Структура доходів Державного бюджету України відображає:

1) податкові і неподаткові надходження;

2) доходи від операцій з капіталом;

3) офіційні трансферти;

4) усі відповіді правильні.

84. Методами фінансування державних витрат є:

1) інвестування, страхове фінансування, трастове забезпечення;

2) самофінансування, бюджетне фінансування, кредитне забезпечення;

3) прогнозування, планове фінансування, податкове забезпечення;

4) усі відповіді правильні.

85. Державні видатки – це:

1) сукупність фінансових відносин, що виникають на завершальному етапі розподільчого процесу з приводу використання грошових фондів держави;

2) грошові відносини, які пов’язані з використанням децентралізованих фінансових ресурсів;

3) відносини, які виникають у зв’язку з формуванням, розподілом і використанням централізованих фондів грошових коштів держави;

4) лише видатки бюджетних установ.

86. Капітальні бюджетні видатки спрямовуються на:

1) фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності;

2) фінансування заходів щодо соціального захисту населення;

3) фінансування мережі підприємств, установ і організацій, що діють на початок бюджетного року;

4) формування державних резервів.

87. Відомча класифікація видатків бюджету відображає:

1) бюджетні програми;

2) функції, з виконанням яких пов’язані видатки;

3) економічну характеристику операцій, при проведенні яких здійснюються видатки;

4) перелік головних розпорядників бюджетних коштів.

88. Економічна класифікація видатків бюджету відображає:

1) економічну характеристику операцій, при проведенні яких здійснюються видатки;

2) функції, з виконанням яких пов’язані видатки;

3) перелік головних розпорядників бюджетних коштів;

4) бюджетні програми.

89. Поточні бюджетні видатки - це видатки на:

1) фінансування структурної перебудови народного господарства;

2) фінансування інноваційної та інвестиційної діяльності;

3) фінансування мережі підприємств, установ і організацій, які діють на початок бюджетного року;

4) фінансування капітальних вкладень.

90. Які витрати не належать до державних:

1) витрати приватних підприємств;

2) витрати бюджету;

3) витрати державних підприємств;

4) немає вірної відповіді.

91. Державні позики – це вид кредиту, за яким:

1) тимчасово вільні кошти кредитних організацій залучаються для фінансування підприємницької діяльності суб'єктів господарювання;

2) тимчасово вільні кошти кредиторів залучаються для фінансування суспільних потреб шляхом випуску і розміщення державних боргових паперів;

3) відбувається фінансування центральним банком кредитних проектів комерційних банків проектів місцевих органів влади;

4) вірна відповідь відсутня.

92. Державні зовнішні позики погашаються:

1) тільки валютою;

2) товарними поставками, валютою;

3) лише товарними поставками;

4) немає правильної відповіді.

93. Граничні розміри державного боргу України встановлює:

1) Верховна Рада України одночасно із затвердженням Державного бюджету України на наступний рік;

2) Кабінет міністрів України при затвердженні постанов та розпоряджень;

3) Міністерство фінансів України, розробляючи нормативи та норми;

4) Національний банк України.

94. Умовами надання державних позик є:

1) плановість, беззворотність, добровільність;

2) дивідендність, нормативність, строковість;

3) усі відповіді правильні;

4) строковість, відплатність, зворотність.

95. Розмір державного боргу характеризує:

1) стан економіки та фінансів у державі;

2) рівень ефективності функціонування комерційних підприємств;

3) рівень розвитку оборони в країні;

4) вірна відповідь відсутня.

96. Сплата відсотків та погашення зовнішніх боргових зобов’язань державних органів влади здійснюється за рахунок:

1) лише коштів державного бюджету;

2) лише коштів місцевих бюджетів;

3) коштів державного бюджету та місцевих бюджетів;

4) немає правильної відповіді.

97. Причинами зростання державного боргу є:

1) економічне піднесення;

2) профіцит бюджету;

3) безробіття;

4) зростання бюджетного дефіциту.

98. При державному кредиті:

1) держава виступає тільки позичальником;

2) держава виступає тільки кредитором;

3) держава може бути як кредитором, так і позичальником;

4) немає вірної відповіді.

99. Що є різновидом грошової форми державного кредиту:

1) акціонерний капітал;

2) державні позики;

3) страхові внески;

4) інвестиції.

100. Спільними принципами надання державного і банківського кредиту є:

1) строковість, платності, зворотність;

2) плановості, терміновості, зворотності;

3) обов’язковості, зворотності, платності;

4) немає вірної відповіді.

101. Вказати визначення, яке найбільш повно розкриває суть поняття “державний кредит”:

1) складова ланка загальнодержавних фінансів, яка дозволяє утворити централізовані ресурси для потреб держави;

2) економічні відносини щодо залучення державою тимчасово вільних коштів юридичних і фізичних осіб у розпорядження відповідних органів державної влади для фінансування державних витрат;

3) засіб мобілізації в руках держави додаткових фінансових ресурсів;

4) вірна відповідь відсутня.

102. Причиною виникнення державного кредиту є:

1) дефляція;

2) бюджетний дефіцит;

3) перевищення доходів державного бюджету над його видатками;

4) емісія грошей.

103. Капітальний державний борг – це:

1) сукупність усіх раніше випущених і непогашених на даний момент боргових зобов'язань разом із нарахованими відсотками;

2) сукупність державних витрат на капіталовкладення в матеріальній та нематеріальний сферах;

3) борг за раніше випущеними борговими зобов'язаннями держави;

4) вірна відповідь відсутня.

104. Головною метою функціонування системи управління державним боргом є:

1) максимально можливе залучення кредитних ресурсів для фінансування економічних витрат держави;

2) врегулювання боргової кризи у державі;

3) задоволення потреб уряду у додаткових фінансових ресурсах на умовах строковості, платності, зворотності та забезпечення економічної й політичної безпеки держави;

4) немає правильної відповіді.

105. До методів управління державним боргом не відносяться:

1) немає правильної відповіді;

2) конверсія, консолідація, уніфікація, викуп боргу;

3) обмін облігацій за регресивним співвідношенням, відстрочення погашення боргу;

4) екстраполяція, балансування, нормативний.

106. Уніфікація державних позик – це метод управління державним боргом, що передбачає:

1) об’єднання декількох позик в одну з заміною раніше випущених боргових паперів на нові;

2) подовження термінів обігу боргових зобов'язань;

3) зміну раніше випущених облігацій на одну облігацію нового випуску;

4) немає правильної відповіді.

107. Відмова країни погашати власні боргові зобов'язання призводить до наступних наслідків:

1) заморожування майна країни-боржника за кордоном, застосування ембарго на торгівлю з нею;

2) падіння кредитного рейтингу країни-боржника;

3) обмеження доступу до кредитних ресурсів;

4) усі відповіді правильні.

108. Формами внутрішнього державного кредиту є

1) державні позики

2) субвенції

3) дотації

4) субсидії

109. Граничні розміри державних запозичень України визначає:

1) Кабінет Міністрів України при затвердженні постанов та розпоряджень;

2) Міністерство фінансів України, розробляючи нормативи та норми;

3) Верховна Рада України одночасно із затвердженням Державного бюджету України на наступний рік;

4) Національний банк України.

110. Відносний показник розміру державного боргу визначається:

1) сумою державного боргу;

2) сумою відсоткових виплат за боргом;

3) бюджетним дефіцитом;

4) відношенням розміром державного боргу до обсягу ВВП.

111. Управління державним боргом в Україні покладено на:

1) Президента України та його апарат;

2) Міністерство фінансів України;

3) Верховну Раду України;

4) Національний банк України.

112. Капітальний державний борг – це:

1) борг, до якого належить сума витрат держави на виплату доходів кредиторам та погашення зобов’язань, за якими настав термін сплати;

2) борг, до якого належить уся сума випущених і непогашених боргових зобов’язань держави, у тому числі відсотки, які належить сплатити;

3) загальна заборгованість держави перед кредиторами;

4) вірна відповідь відсутня.

113. До відносного зниження державного боргу призводить:

2) збільшення частки міжнародних кредитів;

3) збільшення дефіциту Державного бюджету;

4) немає правильної відповіді.

114. Внутрішні державні запозичення України здійснюються у вигляді

1) вірна відповідь відсутня;

2) акцій акціонерних підприємств;

3) облігацій підприємств;

4) облігацій внутрішніх державних позик.

115. Покриття витрат за державним боргом здійснюється за рахунок:

1) трансфертних платежів;

2) доходів державного бюджету;

3) прибутків підприємств;

4) немає правильної відповіді.

116. Коефіцієнт обслуговування зовнішнього боргу – це відношення:

1) суми реалізації цінних паперів держави до валютних надходжень держави у відсотках;

2) суми ВВП до валютних надходжень держави;

3) усіх платежів по зовнішньому державному боргу до валютних надходжень держави у відсотках;

4) немає правильної відповіді.

117. Прийнятний рівень показника коефіцієнта обслуговування зовнішнього державного боргу становить:

1) 25%;

2) 30%;

3) 15%;

4) немає правильної відповіді.

118. Накопичення державного боргу і підвищення процентних ставок у довгостроковому періоді може призвести до:

1) заміщення приватного капіталу державним боргом;

2) хронічного дефіциту державного бюджету;

3) зменшення податкового навантаження;

4) вірна відповідь відсутня.

119. Збільшення строків випущеної раніше позики – це:

1) консолідація;

2) конверсія;

3) уніфікація позик;

4) обмін облігацій.

120. Обслуговування державного боргу здійснюється:

1) Кабінетом Міністрів України;

2) Міністерством фінансів України;

3) Президентом України;

4) Державним казначейством України.

121. Зміна доходності позики (як правило, у бік зниження процента. – це:

1) конверсія;

2) обмін облігацій;

3) консолідація;

4) уніфікація.

122. Державний внутрішній борг України складається з:

1) обсягів первинного бюджетного дефіциту;

2) соціальних трансферів;

3) банківських позик;

4) державної внутрішньої заборгованості минулих років та новоствореної заборгованості, що виникає за борговими зобов’язаннями уряду України.

123. Державний борг на душу населення показує:

1) відношення суми державного боргу до кількості громадянин країни;

2) відношення суми процентних виплат за боргом до обсягу ВВП;

3) співвідношення між боргом та індивідуальними доходами;

4) вірна відповідь відсутня.

124. Державні боргові зобов’язання перед іноземними кредиторами на певну дату – це:

1) внутрішній державний борг;

2) зовнішній державний борг;

3) борг на душу населення;

4) вірна відповідь відсутня.

125. Одним з головних показників боргового навантаження країни є:

1) зростання державних витрат;

2) сума державного боргу;

3) співвідношення суми державного боргу до ВВП;

4) сума процентних виплат за боргом.

126. За умовами розміщення та обігу на ринку державні позики бувають:

1) ринкові та неринкові;

2) процентні та виграшні;

3) державні та місцеві;

4) короткострокові та довгострокові.

127. Бюджетний кодекс України було прийнято в:

Дата добавления: 2015-05-23