Туристичні ресурси Закарпаття 5 страница

Феодосія, що постійно відчувала нестачу води, засуш­ливим літом змушена була користуватися привізною водою, яку доставляли морем із Севастополя. В 1887 р. Айвазовський передав у користування жителям міста джерело на те­риторії його садиби, з якого вода надходила по прокладено­му від нього водопроводу і відкачувалася з глибоких шарів ґрунту за допомогою трьох водорозбірних фонтанів.

Відомі феодосійські мінеральні води і лікувальні грязі. На їх базі в місті діють 3 санаторії, більше 20 пансіонатів, будинків і баз відпочинку, 10 оздоровчих дитячих таборів.

Місто Керч, що є портом двох морів, за­сновано в VII ст. до н.е. на березі Боспору Кімерійського грецькими поселенцями. В цей період воно було відоме під назвою Пантікапей. Згодом місто стало центром, навколо якого об'єдналися всі грецькі колонії Керченського півострова. Протягом 900 років воно було столицею могут­нього Боспорського царства, що охоплювало територію, яка у східному напрямку простягалась до сучасного Ново­російська, а північні його межі досягали гирла Дону. На по­чатку II ст. до н.е. Боспорське царство стало занепадати і пе­рейшло під владу могутнього правителя Понта Митридата IV Євпатора (132-63 рр.), об'єднавшись із Понтійською дер­жавою. В І ст. до н.е. Пантікапей потрапив у залежність від Риму. В IV ст. місто було зруйноване гунами. В VI ст. на йо­го місці виникла Візантійська фортеця під назвою Боспор.

Серед давніх історичних пам'яток Керчі — кургани Мелек-Чесменський і Царський, що відноситься до другої половини IV ст. до н.е. Під час розкопок тут виявленні цінні археологічні знахідки, що поповнили музейні колекції.

На горі Митридат виявлено залишки будівель Пантіка-пея. Вгору піднімаються сходи, яких налічується більше 400. Вони вели до храму Аполлона, спорудженого на вер­шині гори.

Унікальною пам'яткою І ст. є склеп Деметри, виявле­ний у дворі житлового будинку. Це підземна споруда, в якій збереглися фрагменти фресок на сюжети з грецької міфо­логії. Пам'ятка потребує серйозної реставрації.

На березі Керченської протоки, в районі старого порту, стоїть церква Св. Іоанна Предтечі (XIII—XIV ст.), зведена на місці базиліки 757 р. Цей храм — єдиний в Україні зразок візантійської культової архітектури епохи Середньовіччя.

Пам'ятки історії і культури міста об'єднані у складі дер­жавного історико-культурного заповідника, який займає площу 800 га. Він включає також античні городища Німфей (с. Героївське), Мірмекій (поблизу с. Войково), Тірітака (с. Аршинцево).

У складі заповідника — один із найстаріших в Україні історико-археологічний музей, створений у 1826 р. як музей старожитностей. Його зібрання налічує близько 2 тис. екс­понатів, датованих у межах між III тис. до н.е. і XVIII ст.

Заповідник включає також турецьку фортецю Єні-Кале (1703) і меморіальний ансамбль Аджімушкайських камено­ломень. Підземні лабіринти, утворені в результаті гірничих виробок, у роки Великої Вітчизняної війни стали базою партизанського руху.

Керч включена в міжнародну програму ЮНЕСКО «Шовковий шлях».

Білогірськ і Старий Крим у східній частині півострова стоять на місці середньовічних міст. Білогірськ під назвою Карасубазар відомий від XIII ст. Він був розташований на давньому караванному шляху, що з'єднував Схід і Захід, і тому відігравав роль важливого торговельного центру. В місті збереглися залишки караван-сараю XV ст.

Історичною і природною пам'яткою є скеля Ак-Кая на відстані 5 км від Білогорська. Тут міститься один із най­більших у країні палеолітичних комплексів: на обмеженій площі виявлено сліди 17 стоянок і поселень.

Між Білогорськом і Старим Кримом збереглось кілька храмів і монастирів, що є пам'ятками архітектури. Непо­далік від села Багате є вірменський монастир, збудований у XIV ст. В селі Тополівка - невелика візантійська церква Х-ХІІ ст. і вірменська церква Св. Параскеви (1702 р.).

Історія Старого Криму налічує не одне тисячоліття. Відомо, що вже у VI—VII ст. Солхат вів жваву торгівлю.

У XIII ст. татари, які заволоділи містом, оточили його мурами з вежами і широким ровом, залишки яких зберегли­ся на його східній околиці. Місто, що отримало назву Кирим, перетворилось на центр Кримського Юрта, а пізніше й релігійний центр півострова. Після утворення Кримського ханства із столицею в Бахчисараї Кирим, який став назива­тись Ескі-Керим (Старий Крим), втратив своє значення. В місті збереглась мечеть хана Узбека і медресе (поч. XIV ст.).

В 4 км від міста знаходиться вірменський монастир Сурб-Хач, споруджений у 1338 р.

У Старому Криму провів два останні роки життя О. Грін. Письменник похований на міському кладовищі. В місті діє Музей О.С. Гріна, що є філіалом феодосійського.

Всього в Криму функціонує 18 музеїв із 23 філіалами і відділами, в фондах яких зберігається близько 800 тис. екс­понатів. На півострові 7 заповідників: національний за­повідник «Херсонес Таврійський», архітектурно-історичний заповідник «Судакська фортеця», палацово-парковий музей-заповідник у м. Алупка, історико-культурний заповідник

«Старий Крим», історико-культурні заповідники в містах Бахчисарай і Керч, історико-археологічний заповідник «Калос Лімен» (смт. Чорноморське).

Численні пам'ятки історії, архітектури, своєрідна природа острова, м'який клімат сприяють розвитку пішохідно­го, автомобільного, велосипедного, водного, спелеологічного, гірського, лижного, зеленого та інших видів туризму.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

Скільки лікувально-оздоровчих закладів налічується в Криму?

Які ресурси на півострові сприяють розвитку спелеоту­ризму?

Які об'єкти паломництва відомі в Криму?

Які давні грецькі колонії існували на території Криму?

3 якою подією кримські татари пов'язують початок своєї етнічної історії?

Назвіть наймогутнішу таврську фортецю.

Як називалася місцевість, де тепер знаходиться Севас­тополь?

Як називалося поселення на місці сучасного Сімферо­поля?

В якому місці півострова знаходиться будинок Рішельє?

ТЕМИ РЕФЕРАТІВ

Індустрія туризму Криму.

Заповідники Кримського півострова.

Палацові комплекси Криму як туристичні об'єкти.

Санаторно-курортна база Криму.

Література

1. Абетка української політики: Довідник /Авт.- упоряд. М. Томенко. - К.: Смолоскип, 2000.

2. Андриевский Н.Ю. Одесса: Путеводитель-справочник. -Одесса, 1984.

3. Анисимов А. Л. Скорбное бесчувствие, - К., 1992.

4. Атлас Винницкой области. - М., 1985.

5. Багалій Д.І. Історія Слобідської України. - Харків, 1990.

6. Багалей Д.И., Миллер Д.П. История города Харькова за 250 лет его существования / с 1655 по 1905 гг./.-Харь-ков, 1905.

7. Барановская Г.И. Туристу о Закарпатье: Путеводитель. -

Ужгород, 1986.

8. Бейдик О.О. Рекреаційно-туристські ресурси України: методологія та методика аналізу, термінологія, району­вання. - К., 2001.

9. Белашов В. Глухов - забитая столица гетманской Укра-иньї. - К.,1992.

10. Белоус А.Г. УлицьІ ОдессьІ: Путеводитель-справочник. -Одесса, 1987.

11. Бойко М.Ф. Растительньїй мир Херсонской области: На-учно-популярньїй очерк. - Симферополь, 1987.

12. Бондаренко Б.А. Каменная летопись: архитектурнне па-мятники -ХарьковщиньІ.- Харьков, 1972.

13. Бурдейний П.А. Вінницька область: Географічний нарис. - К., 1967.

14. Вечерський В. Максим Березовський і гетьман. - К., 1995.

15. Вечерський В. Путивль. -К., 1992.

16. Виборний П.М. Миколаївщина: Путівник по пам'ятних місцях. - Одеса, 1970.

Папкова Є.В.

17. Вирлич А.Є. Памятники природи Херсонской области. -Симферополь, 1984.

18. Вихрущ В. Тернопільщина. - К., 1983.

19. Віроцький ВД. Храми Чернігова. - К.: Техніка, 1998.

20. Воронцова О. Лаврські печери. - К., 2000.

21. Все о Криме. - Харьков, 1998.

22. Все про Україну: 2-х т. - К., 1998.

23. Географічна енциклопедія України: У 3-х т. - К., 1989-1993.

24. Геренчук К.І. Природа Закарпатської області. - Львів, 1981.

25. Гладиш К.В., Цирульник Ю.З. Полтава. Пам'ятники єврейської культури. - Полтава, 1995.

26. Гладиш К.В. Архитектура й памятники Полтавщини. -Харьков, 1982.

27. Грищук БА. Хмельницький: Путівник. - Львів, 1989.

28. Гуменюк С.К. Туристські маршрути Хмельниччини: Путівник. - Львів, 1983.

29. Давиденко Я.І. Мальовнича Полтавщина: Путівник по заповідниках і пам'ятках природи. -Харків, 1982.

30. Дублянский В.Н. ПещерьІ Крьіма. - Симферополь, 1977.

31. Дятлов С.Е. Одесские лиманьї: Краеведческие очерки. -Одесса, 1980.

32. Ена В.Г. Заповедньїе ландшафти Крнма: Справочник. -Симферополь, 1989.

33. Заика В.Е. Черное море. - Симферополь, 1976.

34. Заповедная природа Донбасса: Путеводитель. - Донецк, 1987.

35. Заповедники Украйни й Молдавии. - М., 1987.

36. Заповідна краса Полтавщини. - Полтава, 1996.

37. Заповідники і національні природні парки України. -К., 1999.

38. Кальницький М. Київ. Верхнє місто: Путівник - К.,1998.

39. Кальницкий М.Б, Григорук А.А. Прогулка по Києву: Пу­теводитель. - К., 2002.

40. Класифікатор об'єктів адміністративно-територіального устрою України: У 3-х т. - К.: Держстандарт України, 1997.

41. Климат Одессн. - Л., 1986.

42. Колесник А.М. Туристскими тропами Николаевщинн: Путеводитель. - Одесса, 1987.

43. Коротун ІМ. Природні ресурси України: Навч. пос. -Рівне, 2000.

44. Крикун Е. Архитектурнне памятники Крнма. - Симфе­рополь, 1977.

45. Крим. Природа: Справочное издание. - Симферополь, 1988.

46. Курорти Закарпаття. - К., 1985.

47. Курорти Одессн: Справочник. - Одесса, 1976.

48. Лавренюк В.А. Тернопільщина туристська: Путівник, -Львів, 1983.

49. Лапко М.В. Дніпропетровська область: Географічний на­рис. - К., 1967.

50. Лееицький В.І. Заповідні місця Кіровоградщини: Путівник. - Дніпропетровськ, 1984.

51. Майорчик В.Л., Рубан В.Й. Восемь путешествий по Пол-тавщине: Путеводитель. - Харьков, 1984.

52. Матівос Ю.М. Туристські маршрути Кіровоградщини: Путівник. - Дніпропетровськ, 1978.

53. Муранов О.П. У світі водоспадів. (Легенди і правда про водоспади світу).- К., 1979.

54. Некрасов 9.А. По Южному Бугу: Путеводитель. - Одес­са, 1976.

55. Нижура А. "Пещернне города" Крнма. - Симферополь, 1971.

56. Пам'ятки природи Тернопільщини: Ілюстрований нарис. - Львів, 1977.

57. Полтавщина: Енциклопедичний довідник / За ред. А.В.Кумицького.- К.: УЕ, 1992.

58. Полтавщина туристська: Путівник. - Харків, 1982.

59. Полтавська область: природа, населення, господарство: Географічний та історико-економічний нарис. - Полтава, 1998.

60. Природа Одесской области. - К., 1979.

61. Природа Тернопільської області. - Львів, 1979. 350

Папкова Є.В.

62. Природа Івано-Франківської області. - Львів, 1973.

63. Природа Львівської області. - Львів, 1972.

64. Природні багатства Закарпаття. - Ужгород, 1985.

65. Природнне национальнне парки УкраиньІ. - Львов, 1987.

66. Природно-заповідний фонд української РСР: Реєстр-довідник заповідних об'єктів. - К., 1986.

67. Пушик С.Г. Івано-Франківщина. - К. -1984.

68. Репресоване краєзнавство (20-30-і рр.). - К., 1990.

69. Рибаков М. Невідомі та маловідомі сторінки історії Києва. - К., 1997.

70. Родичкин И.Д. СадьІ, парки й заповедники Украинской ССР. Заповедная природа. - К., 1985.

71. Руденко В.П. Географія природно-ресурсного потенціалу України. - Львів, 1998.

72. Симоненко В.Д. Очерки о природеДонбасса. - Донецк, 1977.

73. Ситкарева О. Киевская крепость XVIII - XIX вв. -К.,1997.

74. Слюсарев А.А. Природа Донбасса: Научно-популярньїе очерки. - Донецк, 1983.

75. Слюсарський А.Г. Слобідська Україна: Історичний нарис ХУП-ХУПІ ст. - Харків, 1954.

76. Справочник по заповедному делу. - К., 1988.

77. Степаненко А.Г. Вінниччина. - К., 1985.

78. Стогний Н.П. Запорожская область. Природа й хозяйст-во. - Запорожье, 1963.

79. Сушко К.М. Заповедное Запорожье: Путеводитель. -Днепропетровск, 1981.

80. Топонімічний словник Харківщини. - Харків, 1991.

81. Торохтин М.Д. ЗдравницьІ Карпат: Путеводитель-спра-вочник.- Ужгород, 1975.

82. Тронько П.Т. Краєзнавство у відродженні духовності і культури. Досвід. Проблеми. Перспективи. - К., 1994.

83. Українська РСР. Адміністративно-територіальний устрій.- К., 1987.

84. Украинские КарпатьІ. Природа. - К., 1988.

85. Шкальний В. Чернігів. - К.: Мистецтво, 1990.

86. Чернігівщина: Енциклопедичний * довідник / За ред. А.В.Кудрицького. - К.: Українська Радянська Енцикло­педія, 1990.

87. Юркгвський В.М. Країни світу: Довідник. - К.,1999.

88. Янко М.Т. Топонімічний словник України: Словник -довідник. ~ К.: Знання, 1998.

Дата добавления: 2015-05-23