Археологія як джерело вивчення історії рідного краю

РОЗДІЛ III. АРХЕОЛОГІЯ В КРАЄЗНАВСТВІ

Археологія - наука, що вивчає історичне минуле людства на основі речових пам'яток. Термін "археологія" вперше використав давньогрецький філософ Платон (427-347 рр. до н.е.), маючи на увазі взагалі науку про стародавність ("архайос" - стародавній, "логос" - наука, слово).

Основними джерелами археології є речові пам'ятки, але разом із тим вона не має змоги розвиватися без допомоги інших наук та їхньої джерельної бази. В свою чергу багато інших наук тією чи іншою мірою використовують висновки археології. Ясна річ, такий взаємообмін стосується насамперед історичних дисциплін. Так, завдяки етнографії стало зрозумілим, що предмети, звані в народі "громовими знаками", "чортовими пальцями", були знаряддями праці чи зброєю пращурів європейців, бо саме такі списи, сокири, ножі використовували племена Америки, Африки, Океанії. Зі свого ж боку археологія сприяла виявленню коріння або початку багатьох явищ, відомих з етнографії. Важко переоцінити і взаємозв'язки археології та писемної історії: велика кількість археологічних об'єктів і знахідок стала зрозумілою завдяки описам їх у писемних джерелах (розповіді Геродота про скіфів та ін.), а майже всі давні написи були знайдені (а іноді й розшифровані) археологами. Особливо тісною є "дружба" між археологією та історією первісного суспільства.

Вся історія народів, що передувала появі писемності, може бути вивчена лише за речовими пам'ятками. Враховуючи, що люди існують на нашій планеті близько 3 млн. років, дописемна історія, або, як її називають західні дослідники, передісторія, складає в цілому 99,998% історії людства. Іншими словами, більша частина історії людства досліджується лише за археологічними даними, і лише 0,002% - за писемними джерелами. Але речові пам'ятки на відміну від писемних не містять прямої розповіді про історичні події, і засновані на них висновки - результат наукової реконструкції.

Археологія (від грецького archaios - давній і logos - вчення, наука) - галузь історичної науки, що вивчає розвиток людського суспільства в докласовий і ранньокласовий періоди на підставі досліджень археологічних пам'яток - матеріальних свідчень давніх культур. Розрізняють два рівні археології: 1) емпіричний - археологічне дослідження у вузькому розумінні (польові розкопки та лабораторні дослідження); 2) теоретичний - історична реконструкція минулого суспільства з усією можливою повнотою. Головним засобом упорядкування археологічних джерел є їх періодизація, що будується відповідно до змін сировини, яку використовували для виготовлення знарядь праці. Залежно від цього виокремлюють такі археологічні епохи або віки: кам'яний, міді, бронзи, залізний.

До археологічних пам'яток належать стоянки, поселення, поховання, знаряддя праці, зброя, посуд, прикраси тощо. Основний спосіб виявлення і вивчення археологічних пам'яток - археологічні розкопки.

Дата добавления: 2015-05-23