КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Які функції виконує страхування?
1) формування і використання фінансових ресурсів; 2) відтворювальну і стимулюючу; 3) ризикову, превентивну, заощадження коштів, інвестиційну, контрольну; 4) фіскальну і економічну.
251. Ознаками страхування як економічної категорії є: 1) наявність страхового ризику, зворотність страхових платежів, перерозподіл збитку в просторі і часі, відшкодування збитків, випадковий характер виникнення; 2) обов’язковий характер настання страхових випадків; 3) розподільчий характер відносин і формування фондів грошових ресурсів; 4) платність, поверненість та цільовий характер використання грошових коштів.
252. За об'єктами розрізняють страхування: 1) добровільне і обов’язкове; 2) майнове, особисте, відповідальності, підприємницьких ризиків; 3) страхування життя; 4) страхування фінансових ризиків.
253. За формою проведення розрізняють страхування: 1) життя і ризикове; 2) майнове, особисте, відповідальності; 3) добровільне і обов’язкове; 4) медичне і від нещасних випадків.
254. До майнового страхування належить: 1) страхування інвестицій; 2) страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ; 3) страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів; 4) страхування кредитів.
255. До особистого страхування відноситься: 1) страхування професійної відповідальності; 2) страхування життя, медичне, від нещасних випадків; 3) страхування вантажів і багажу; 4) страхування будівель громадян.
256. Обов’язковими видами страхування є: 1) страхування будівель громадян; 2) страхування від нещасних випадків школярів; 3) страхування авіаційних суден; 4) страхування життя.
257. Добровільними видами страхування є:
1) страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів; 2) страхування авіаперельотів; 3) страхування від нещасних випадків на транспорті; 4) страхування будівель громадян.
258. Суть ризикової функції страхування розкриває: 1) створення системи страхових резервів; 2) передача за певну плату страховикові матеріальної відповідальності за наслідки ризику, зумовленого подіями, перелік яких передбачено договором страхування або чинним законодавством; 3) зменшення наслідків страхових подій; 4) перерозподіл коштів між страхувальниками.
259. Основними принципами страхування є: 1) страховий інтерес, суброгація, франшиза, сумлінність сторін; 2) часткове покриття збитку; 3) непропорційна відповідальність; 4) обов’язковість настання страхової події.
260. Під страховим ринком розуміють: 1) особливу сферу грошових економічних відносин, де об’єктом купівлі-продажу виступає специфічний товар – страхова послуга; 2) інструмент перерозподілу грошових ресурсів між суб’єктами господарювання; 3) сферу обігу цінних паперів; 4) механізм забезпечення попиту і пропозиції на фінансові ресурси.
261. Страховий ринок за інституціональною ознакою поділяється на: 1) ринок страхових послуг акціонерних, командитних, повних товариств і товариств з додатковою відповідальністю; 2) внутрішній і зовнішній страховий ринок; 3) ринок майнового, особливого страхування; 4) ринок страхування автотранспортних засобів, вантажів і багажу.
262. Страховий ринок за територіальною ознакою поділяється на: 1) внутрішній, регіональний і міжнародний ринки; 2) майнового, особистого страхування і страхування відповідальності; 3) юридичних і фізичних осіб; 4) державного і комерційного страхування.
263. До страхових посередників належать: 1) фондові біржі; 2) банки та інші фінансово-кредитні установи;
3) страхові агенти і страхові брокери; 4) інвестиційні фонди і компанії.
264. До елементів страхового ринку належать: 1) промислові і торгові підприємства; 2) банки і кредитні спілки; 3) страховики, страхувальники і страхові посередники; 4) державний бюджет і позабюджетні фонди.
265. Страховою діяльністю в Україні можуть займатись: 1) приватні підприємства і фізичні особи; 2) товариства з обмеженою відповідальністю; 3) підприємства з 100 % іноземним капіталом; 4) акціонерні, командитні товариства, товариства з додатковою та повною відповідальністю.
266. Основною метою діяльності товариств взаємного страхування є: 1) створення страхового захисту членів товариств; 2) організація обов’язкового особистого страхування для категорій осіб відповідно до чинного законодавства; 3) операції з будь-яких видів страхування; 4) перестрахування ризиків щодо особистого страхування.
267. Державне регулювання страхової діяльності в Україні здійснюється шляхом: 1) розробки правил страхування державними органами; 2) ліцензування страхової діяльності і реєстрації страховиків; 3) розробки податкового законодавства; 4) роздержавлення і приватизації майна державних страхових компаній.
268. Плата за страхування, яку отримує страхова компанія, називається: 1) страховим тарифом; 2) страховою сумою; 3) страховою премією; 4) страховим відшкодуванням.
269. Страховий платіж – це: 1) винагорода страхувальнику за беззбиткове виконання договору страхування; 2) оплата послуг страхового брокера; 3) плата страхувальника страховику за надання страхових послуг; 4) винагорода перестраховика.
270. Страхові резерви, які формуються страховиками, – це: 1) технічні резерви і резерви із страхування життя; 2) резерв збитків; 3) резерви належних до виплати страхових сум; 4) резерв заявлених, але ще не врегульованих збитків.
271. Фінансовий ринок – це: 1) система кругообігу та перерозподілу фінансових активів між постачальниками та споживачами капіталу; 2) купівля-продаж основних фондів на товарних біржах; 3) механізм страхового захисту майнових інтересів юридичних та фізичних осіб; 4) система розподілу ВВП.
272. Фінансовий ринок виконує такі функції: 1) трансформацію вільних накопичених коштів у позиковий капітал; 2) об’єднання (консолідацію) дрібних розрізнених грошових заощаджень; 3) фінансування держави, населення та інших суб’єктів економіки; 4) всі відповіді правильні.
273. За організаційними формами функціонування фінансовий ринок поділяється на: 1) первинний і вторинний; 2) біржовий і позабіржовий; 3) ринок державних і корпоративних фінансових ресурсів; 4) ринок грошей і ринок цінних паперів.
274. За регіональною ознакою фінансовий ринок поділяється на: 1) регіональний, національний і міжнародний; 2) універсальний і неуніверсальний; 3) первинний і вторинний; 4) організований і неорганізований.
275. Грошовий ринок охоплює такі сегменти: 1) ринок капіталів і депозитів; 2) обліковий, міжбанківський та валютний ринки; 3) ринок цінних паперів; 4) ринок основних і похідних цінних паперів.
276. За характером фінансових зобов’язань вирізняють такі інструменти фінансового ринку: 1) цінні папери, боргові зобов’язання, інструменти без додаткових фінансових зобов’язань; 2) векселі і похідні цінні папери; 3) ф’ючерси й варранти; 4) заставні свідоцтва.
277. Цінні папери — це: 1) грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики та взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником; 2) документи, що засвідчують передачу прав на володіння нерухомим майном; 3) облікові реєстри з ведення рахунків цінних паперів; 4) розрахункові документи, що використовуються для здійснення платежів між юридичними особами.
278. За ознакою належності права власності цінні папери бувають: 1) іменні і на пред’явника; 2) приватизаційні; 3) строкові і безстрокові; 4) бездокументарні і документарні.
279. Ринок цінних паперів є складовою частиною: 1) фінансового ринку; 2) кредитного ринку; 3) ринку засобів виробництва; 4) ринку товарів і послуг. 280. Призначення первинного фінансового ринку полягає у: 1) забезпеченні обороту цінних паперів;
2) залученні фінансових ресурсів емітентами; 3) зміні власника цінного паперу; 4) забезпеченні ліквідності цінних паперів. 281. Завдання вторинного фінансового ринку полягає у: 1) забезпеченні обороту цінних паперів; 2) розміщенні цінних паперів; 3) залученні фінансових ресурсів емітентами; 4) забезпеченні випуску цінних паперів. 282. Акціонерне товариство здійснює випуск акцій з метою: 1) формування статутного фонду; 2) залучення позичкового капіталу; 3) покриття господарських збитків; 4) оформлення комерційного кредиту. 283. Підприємство здійснює випуск облігацій з метою: 1) накопичення статутного фонду; 2) збільшення статутного фонду; 3) залучення позичкового капіталу; 4) покриття господарських збитків.
284. Похідними цінними паперами є: 1) деривативи; 2) облігації внутрішньої державної позики; 3) векселі; 4) зворотні привілейовані акції. 285. Боргові цінні папери – це: 1) варранти, ф’ючерси; 2) облігації, векселі, ощадні сертифікати; 3) акції, облігації; 4) інвестиційні сертифікати.
286. Юридична особа, яка випустила в обіг цінні папери, є: 1) емітентом; 2) депозитарієм; 3) дилером; 4) інвестором.
287. На фінансових ринках використовують такі види векселів: 1) комерційні та банківські; 2) варранти та чеки; 3) прості та переказні; 4) дисконтні і процентні.
288. Вексель як цінний папір – це: 1) безстрокова позичка юридичним особам з боку держави; 2) безумовне зобов’язання виплатити певній особі визначену суму грошей у визначений строк; 3) новий фінансовий інструмент, введений вперше в період приватизації; 4) свідоцтво, що підтверджує право особи на володіння акціями компанії. 289. Учасниками фінансового ринку виступають: 1) брокери і дилери; 2) емітенти, інвестори, фінансові посередники; 3) торгові і виробничі підприємства; 4) тільки фізичні особи.
290. Фінансовими посередниками є: 1) банки, довірчі товариства; 2) кредитні спілки, інвестиційні компанії; 3) страхові організації, страхові фонди; 4) всі відповіді правильні. 291. Фінансовий менеджмент – це: 1) форма управління процесами фінансування підприємницької діяльності та грошовим оборотом; 2) механізм управління рухом фінансових ресурсів; 3) система фінансових методів та прийомів для здійснення управління грошовим оборотом підприємства; 4) система принципів та методів розробки та реалізації управлінських рішень, пов’язаних з формуванням, розподілом та використанням фінансових ресурсів і організацією обороту грошових коштів підприємства. 292. Мета фінансового менеджменту визначає: 1) забезпечення отримання прибутку в результаті господарської діяльності підприємства; 2) довгострокову прибутковість, що досягається за рахунок портфельної стратегії та оптимізації капіталовкладень; 3) забезпечення максимального доходу (прибутку) власників підприємства в поточному та майбутньому періодах; 4) забезпечення максимізації ринкової вартості акцій підприємства. 293. Одне з головних завдань фінансового менеджменту полягає в: 1) забезпеченні максимального прибутку при допустимому рівні фінансових ризиків; 2) отриманні прибутку вище середньогалузевого його рівня; 3) забезпеченні максимального рівня дивідендних виплат; 4) отриманні валового прибутку. 294. Принципи проведення фінансового менеджменту: 1) плановість, системність, диверсифікованість та стратегічна орієнтація; 2) гнучкість та адаптивність; 3) інтеграція з загальною системою управління, комплексний характер формування управлінських рішень, високий динамізм, варіативність підходів у розробці управлінських рішень; 4) економічна самостійність, матеріальна зацікавленість та матеріальна відповідальність. 295. Фінансовий менеджмент виконує такі функції: 1) розподільчу та контрольну; 2) функції, як керівної системи та функції як керованої сфери управління; 3) відтворювальну, розподільчу, контрольну; 4) планування, організації, мотивації, контролю. 296. Функції фінансового менеджменту як керівної системи передбачають: 1) розробку фінансової стратегії підприємства; 2) здійснення аналізу фінансової діяльності підприємства; 3) здійснення планування і контролю фінансової діяльності підприємства; 4) всі відповіді правильні. 297. Функції фінансового менеджменту як керованої системи передбачають: 1) формування інформаційної системи фінансового менеджменту; 2) управління активами і капіталом, фінансовими результатами діяльності підприємства; 3) формування і використання фінансових ресурсів; 4) розробку системи стимулювання реалізації управлінських рішень в галузі фінансової діяльності. 298. Механізм фінансового менеджменту – це: 1) комплекс фінансових форм та методів управління процесом функціонування підприємства; 2) комплекс економічних норм і методів управління процесом розвитку підприємства; 3) система основних елементів, що регулюють процес розробки та реалізації управлінських рішень в галузі фінансової діяльності; 4) сукупність економіко-організаційних та правових форм і методів управління фінансовою діяльністю. 299. До складу механізму фінансового менеджменту входять: 1) рівні, системи забезпечення, методи, важелі та інструменти; 2) функції та методи управління; 3) фінансова тактика і фінансова стратегія; 4) мета, завдання фінансового менеджменту та засоби їх досягнення.
300. За рівнями фінансовий менеджмент поділяють на: 1) фінансовий менеджмент державних фінансів та суб’єктів господарювання; 2) менеджмент комерційних, некомерційних підприємств, фінансових установ та благодійних фондів; 3) управління фінансовим та страховим ринком; 4) правильні відповіді 1 та 3.
301. Основні елементи системи забезпечення фінансового менеджменту – це: 1) організаційна та інформаційна системи; 2) системи і методи фінансового аналізу; 3) системи та методи фінансового планування і контролю; 4) всі відповіді правильні. 302. Система організаційного забезпечення фінансового менеджменту визначає: 1) правову форму функціонування підприємства; 2) побудову фінансової служби; 3) галузь діяльності підприємства; 4) всі відповіді правильні. 303. Визначальними факторами впливу на побудову організаційної системи забезпечення фінансового менеджменту є: 1) сфера вкладення капіталу та його обсяги; 2) організаційно-правові форми функціонування та масштаби діяльності підприємства; 3) самоокупність та способи здійснення діяльності на ринку; 4) способи залучення, вкладення та використання капіталу. 304. Із збільшенням обсягів та розширенням сфер діяльності підприємства організаційна система фінансового управління: 1) ускладнюється; 2) залишається незмінною; 3) спрощується; 4) видозмінюється. 305. До складу фінансової служби підприємства входять: 1) відділ маркетингу і постачання; 2) фінансовий відділ, відділ збуту; 3) бухгалтерія, відділ постачання і збуту; 4) бухгалтерія, фінансовий відділ, планово-економічний відділ. 306. Інформаційна система фінансового менеджменту – це: 1) система безперервного збору інформації для здійснення фінансового управління; 2) система збору інформації для виконання замовлень покупців; 3) система побудови фінансової служби підприємства; 4) система управління підприємством.
307. Джерела інформації для фінансового менеджменту поділяють на: 1) внутрішні та зовнішні; 2) первинні та вторинні; 3) бухгалтерський та фінансовий облік; 4) бухгалтерську та статистичну звітність. 308. Звітність підприємства як основне джерело внутрішньої інформації фінансового менеджменту включає: 1) звіти про товарооборот, впровадження інновацій, використання робочого часу; 2) баланс, звіти про фінансові результати, рух грошових коштів і власний капітал; 3) звіт з праці, звіт про товарооборот; 4) баланс, звіт про введення в дію будівель, споруд, основних фондів та інвестицій в основний капітал (капіталовкладення).
309. Розрізняють такі системи фінансового аналізу: 1) горизонтальний, вертикальний та діагональний; 2) горизонтальний, вертикальний та інтегральний; 3) горизонтальний, вертикальний, порівняльний, аналіз фінансових коефіцієнтів, інтегральний; 4) фінансового планування і фінансового контролю.
310. Складовими фінансового менеджменту державних фінансів є: 1) фінансовий менеджмент комерційних підприємств, некомерційних підприємств, неприбуткових установ, фізичних осіб-підприємців; 2) бюджетний менеджмент, податковий менеджмент, управління державним кредитом, управління державними цільовими фондами, управління державним боргом; 3) системи організаційного забезпечення, інформаційного забезпечення, фінансового аналізу, фінансового планування і прогнозування, фінансового контролю; 4) фінансова стратегія і фінансова тактика. 311. Міжнародні фінанси –це: 1) сукупність відносин, опосередкованих рухом валютно-фінансових потоків, що виникають у процесі перерозподілу фінансових ресурсів і капіталу у сфері світового господарства; 2) розгалужена система валютно-фінансових потоків, що виникають між суб’єктами міжнародних фінансів; 3) сукупність банків, валютних і фондових бірж, міжнародних фінансових інституцій, регіональних фінансово-кредитних установ, міжнародних та регіональних фінансових організацій і об’єднань, через які здійснюється рух світових фінансових потоків; 4) всі відповіді правильні.
312. Міжнародні фінанси виконують функції: 1) розподільчу, контрольну, регулюючу; 2) перерозподільчу, контрольну, регулюючо-координуючу; 3) розподільчу та контрольну; 4) стимулюючу та контрольну.
313. Складовими міжнародних фінансів є: 1) міжнародний фінансовий ринок; 2) фінанси міжнародних фінансових інститутів, фінанси міжнародних організацій; 3) фінанси суб’єктів ЗЕД та фінанси транснаціональних корпорацій; 4) всі відповіді правильні.
314. Суб’єктами міжнародних фінансів є: 1) держави, міжнародні організації, міжнародні фінансові інституції; 2) транснаціональні корпорації, транснаціональні банки, фінансово-кредитні інститути, біржі та фізичні особи; 3) юридичні та фізичні особи – резиденти однієї країни; 4) правильні відповіді 1 і 2.
315. “Валюта ” – це: 1) грошові одиниці іноземних держав; 2) грошова одиниця країни; 3) грошові одиниці як власні, так і іноземні, а також кредитні і платіжні документи, вартість яких виражена в іноземній валюті, які застосовуються в міжнародних розрахунках; 4) векселі, чеки, кредитні картки.
Дата добавления: 2015-05-24; Просмотров: 968; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |