Поняття ліквідності та платоспроможності підприємства, методика їх оцінки

В ринкових умовах господарювання ліквідність і платоспроможність підприємств вважається однією з найважливіших характеристик їх діяльності. Вона визначає не тільки взаємовідносини підприємства з партнерами, суб’єктами фінансового ринку, державою, а й його успішне функціонування чи банкрутство. Результати аналізу ліквідності та платоспроможності цікавлять перш за все кредиторів підприємства, оскільки це дає відповідь на питання про його здатність погасити свої зобов’язання.

Ліквідність підприємства — це його здатність швидко продати активи й одержати гроші для оплати своїх зобов'язань.

Ліквідність розглядають з двох позицій:

1) як час, необхідний для продажу активу;

2) як суму, одержану від продажу активу.

Тому, ліквідність – це здатність підприємства перетворювати свої активи в гроші для покриття своїх необхідних платежів міру настання їх строків та швидкість здійснення цього.

Отже, поняття платоспроможності та ліквідності підприємства дуже близькі.

Підприємство, поточний капітал якого складається переважно із грошових коштів, короткострокової дебіторської заборгованості, як правило, вважається більш ліквідним, ніж підприємство, поточні активи якого складаються переважно із запасів.

Наслідками низького рівня ліквідності є нездатність підприємства сплатити свої поточні борги і зобов’язання, що веде, в свою чергу, до обов’язкового продажу довгострокових фінансових вкладень та активів і, в найгіршому випадку, - до зниження дохідності, до неплатежів і банкрутства.

Важкі наслідки з причини низької ліквідності або її відсутність у клієнта (юридичної особи) мають і кредитори, оскільки відбувається затримання сплати процентів і суми боргу, в крайньому випадку – часткова або повна втрата неповернутого боргу.

Розрізняють ліквідність балансу і ліквідність підприємства.

Аналіз ліквідності балансу здійснюється за наступною методикою:

1. За ступенем ліквідності всі активи поділяються на наступні групи:

1) абсолютно ліквідні (грошові кошти, поточні фінансові інвестиції);

2) середньоліквідні (товари і розрахунки з дебіторами);

3) малоліквідні (незавершене виробництво, запаси, готова продукція, витрати майбутніх періодів, інші оборотні активи);

4) неліквідні (необоротні активи).

2. За термінами погашення пасиви поділяються:

1) термінові (поточні зобов’язання за розрахунками з бюджетом, позабюджетних платежів, зі страхування, з оплати праці, з учасниками, з внутрішніх розрахунків, інші поточні зобов’язання);

2) короткострокові (короткострокові кредити банків, поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями і веселі видані);

3) довгострокові (довгострокові зобов’язання);

4) постійні (власний капітал, забезпечення наступних витрат і платежів, доходи майбутніх періодів.

Баланс вважається ліквідним, якщо перша група активів (А1) більша першої групи пасивів (П1), друга група активів (А2) більша другої групи пасивів (П2), третя група активів (А3) більше третьої групи пасивів (П3), а четверта група активів (А4) менше четвертої групи пасивів (П4).

Ліквідність підприємства визначається за допомогою наступних показників:

- коефіцієнт абсолютної ліквідності, який визначається як відношення першокласних ліквідних засобів до поточних зобов'язань і характеризує можливість погашення поточних зобов'язань за рахунок найбільш ліквідних активів - грошових коштів і короткострокових фінансових вкладень. Рекомендоване значення даного показника - від 0,2 до 0,35;

- коефіцієнт проміжної ліквідності, який визначається як відношення абсолютно ліквідних активів та середньо ліквідних активів до поточних зобов'язань і характеризує можливість погашення поточних зобов'язань за рахунок середньо ліквідних. Рекомендоване значення даного показника - від 0,7 до 0,8 (або до 1);

- коефіцієнт загальної ліквідності, який визначається як відношення поточних активів до поточних зобов'язань і характеризує ступінь покриття поточних зобов'язань підприємства його поточними активами. Рекомендоване значення даного показника - більше 1.

Платоспроможність – це можливість підприємства наявними грошовими ресурсами своєчасно погасити свої строкові зобов’язання. При дослідженні поточної платоспроможності порівнюються суми платіжних засобів підприємства зі строковими зобов’язаннями. До платіжних засобів відносяться: грошові кошти, короткострокові ЦП (які швидко можуть бути реалізовані й перетворені в гроші) та частина дебіторської заборгованості щодо якої є впевненість у надходженні. До складу строкових зобов’язань включаються поточні пасиви, короткострокові кредити банків, кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги, бюджету, тощо.

Перевищення платіжних засобів над строковими зобов’язаннями свідчить про платоспроможність підприємства. Для проведення такого розрахунку використовується бухгалтерський баланс. Неплатоспроможність можна визначити і візуально: відсутність грошей на розрахунковому та інших рахунках в банку, наявність прострочених кредитів банку, позик, заборгованості фінансовим органам, тривале порушення термінів виплати заробітної плати, тощо.

Основними причинами неплатоспроможності можуть бути:

- помилки а розрахунках планових обсягів виробництва і реалізації продукції, її собівартості;

- невиконання планових завдань виробництва і реалізації продукції, порушення її структури

і асортименту, зниження якості;

- підвищення собівартості продукції;

- в умовах конкуренції втрата каналів реалізації і постійних покупців, замовників;

- неплатоспроможність самих покупців і замовників з різних на це причин;

- невиконання плану прибутку і нестаток власних джерел фінансування підприємства;

- інфляційні процеси і податкова політика;

- значне відволікання коштів у дебіторську заборгованість та у надлишкові виробничі запаси;

- низьке обертання оборотного капіталу.

Платоспроможність підприємства визначається за допомогою таких основних показників:

1) коефіцієнт співвідношення довгострокової заборгованості до акціонерного капіталу;

2) коефіцієнт співвідношення надходження готівки від операцій до довгострокової заборгованості;

3) коефіцієнт співвідношення чистого прибутку до сплати податків і відсотків до виплачених відсотків по кредиту;

4) коефіцієнт співвідношення суми надходжень від операцій і відсотків по кредиту до відсотків по кредиту;

5) коефіцієнт співвідношення чистого прибутку до сплати податків і здійснення постійних витрат до постійних витрат;

6) коефіцієнт співвідношення суми надходжень готівки від операцій і постійних витрат до постійних витрат;

7) коефіцієнт співвідношення активів до довго- й середньострокової заборгованості;

8) коефіцієнт співвідношення нерозподіленого прибутку до всієї суми активів;

9) коефіцієнт зміни ліквідаційної вартості підприємства за аналізований період, який визначається як відношення розрахункової ліквідаційної вартості на початок минулого періоду до розрахункової ліквідаційної вартості на початок періоду, що аналізується.

Для оцінки прогнозної зміни платоспроможності розраховують коефіцієнт відновлення (втрати) платоспроможності:

Квп = (Кплк + П/Т * (Кплк - Кплп)) / Кплнорм,

де Квп - коефіцієнт відновлення (втрати) платоспроможності;

Кпл_к, Кпл_п - значення коефіцієнта поточної ліквідності на кінець і початок звітного періоду відповідно;

П - період відновлення (втрати) платоспроможності;

Т - тривалість звітного періоду, місяців;

Кплнорм - нормативне значення коефіцієнт поточної ліквідності.

В якості періоду відновлення платоспроможності використовується 6 місяців, в якості періоду втрати платоспроможності використовується 3 місяці.

Дата добавления: 2015-05-24