Які існують рівні фінансової політики, та які фактори впливають на її проведення?

Які етапи проведення фінансової політики?

Яка мета державної фінансової політики?

На думку С. Ю. Вітте, ключова особливість фінансової політики полягає у тому, що вона „..повинна бути направлена на всесвітнє сприяння економічним успіхам і розвитку продуктивних сил країни. Така політика може дати якнайкращі результати і відносно фінансового господарства, підносячись разом з народним добробутом, платоспроможною силою населення і примножуючи джерела державних доходів”[8].

Дотримуючись даного погляду на спрямованість фінансової політики, в якості її головної мети слід рахувати створення фінансових умов для соціально-економічного розвитку суспільства, підвищення рівня і якості життя населення.

Реалізація фінансової політики проводиться в три етапи:

1. Розробка науково обґрунтованих концепцій розвитку фінансів. Формується на основі вивчення вимог економічних законів, усестороннього аналізу перспектив вдосконалення виробництва і стану потреб населення.

2. Визначення основних напрямів використання фінансів на перспективу і поточний період, тобто вироблення стратегії і тактики фінансової політики. Тут, виходячи з поставлених цілей, враховують можливості зростання і падіння фінансових ресурсів, а також зовнішні і внутрішні політико-економічні чинники.

3. Здійснення практичних дій, направлених на досягнення поставлених цілей.

Природно, що прямий вплив фінансової політики на економіку розпочинається лише на третьому етапі, але визначається воно змістом двох попередніх етапів.

В найбільш загальному вигляді можна дати таке визначення фінансової політики – це спосіб організації і використання фінансових відносин. При чому, фінансову політику доцільно розглядати на наступних рівнях:

ü світовому;

ü макроекономічному;

ü мікроекономічному.

Кожному рівню фінансової політики відповідає своя мета. Так, на макроекономічному рівні мета фінансової політики полягає в оптимальному розподілі і перерозподілі валового внутрішнього продукту між галузями народного господарства, соціальними групами населення, територіями, що і є основною метою фінансової політики. На мікроекономічному рівні – в оптимальному розподілі і перерозподілі грошових коштів і фінансових ресурсів.

На цих основах мають забезпечуватися стійке зростання економіки, удосконалення її структури, створення умов для розвитку господарських одиниць різних форм власності, спільних з іноземним капіталом, акціонерних товариств, орендних і комерційних підприємств. В цих умовах важливе значення має також створення надійних соціальних гарантій населенню.

Фінансова політика держави залежить від багатьох як зовнішніх так і внутрішніх факторів.

До зовнішніх слід віднести залежність держави від економічних взаємовідносин з іншими державами щодо поставок сировини, матеріалів, інших видів ресурсів, обміну технологіями, експортних можливостей самої держави, її інтеграції з світовими економічними системами тощо.

Внутрішні фактори, які суттєво впливають на фінансову політику, - це форма власності на основні засоби виробництва, структура економіки, соціальний склад населення, рівень добробуту населення, інтелектуальний рівень його, стан розвитку економіки і організація грошового обігу, стабільність грошової одиниці, розвитку форм кредитування тощо. На фінансову політику держави впливають також інші фактори, що диктують ними економічні умови, які склалися на цьому етапі господарського розвитку. У зв’язку з цим фінансова політика – це динамічний процес, що змінюється, коригується з урахуванням практичної необхідності.

Природно, що реалізація фінансової політики повинна відповідати призначенню, меті, відбувається в її конкретному механізмі функціонування і базується на певних принципах, адекватних економічному стану держави, підприємства.

Дата добавления: 2015-05-24