Які основні форми фінансового контролю склалися в світовій практиці в залежності від часу його проведення?

Які форми фінансового контролю використовуються в українській практиці?

Існуючі форми фінансового контролю, які реально застосовуються на практиці, можна класифікувати відповідно до таких ознаках (див. рис. 3.3.):

ü регламентом здійснення: обов’язковий, ініціативний, зовнішній і внутрішній контроль;

ü часом проведення — попередній, поточний і наступний контроль;

ü суб’єкти контролю — державний (зокрема президентський, органів законодавчої і виконавчої влади), органів місцевого самоврядування, фінансово-кредитних органів, відомчий, внутрішньогосподарський, незалежний (аудиторський) контроль;

ü об’єкти контролю — бюджетний, податковий, кредитний, страховий, інвестиційний, валютний контроль.

Організація фінансового контролю в україні зображена на рис. 3.4.

Важливою ознакою класифікації фінансового контролю є форма його здійснення. Формами фінансового контролю є попередній (превентивний), поточний і наступний (ретроспективний). Розглянемо сутність кожної з форм на макрорівні (рівні держави) і мікрорівні (рівні підприємств).

На макрорівні попередній контроль проводиться до здійснення операцій по утворенню, розподілу та використанню фондів грошових коштів, тобто на стадії прогнозних розрахунків. Він забезпечує перевірку проектів бюджетів, фінансових планів, кошторисів і т. п. Являється найефективнішою формою фінансового контролю, оскільки вона дає змогу запобігти виникненню недоліків, перевитрат фінансових ресурсів, порушенню законодавства.

Попередній контроль на мікрорівні здійснюється до початку руху грошових потоків. Його мета – перевірити доцільність і надійність даної фінансової операції, виявити рівень фінансового ризику, що пов’язаний з нею, та передбачити конкретні способи його хеджування, з’ясувати відповідність даної операції чинному фінансовому законодавству, інтересам підприємства чи фізичної особи. Важливим напрямком цього контролю є перевірка контрагента – утримувача коштів: його юридичного статусу, фінансового стану, ділових рис, партнерської відповідальності тощо.

На макрорівні поточний (оперативний) контроль здійснюється під час виконання фінансових планів, фінансових зобов’язань перед державою, отримання та використання грошових коштів для адміністративно – господарських видатків, капітального будівництва, проведення грошових операцій, реалізації матеріальних цінностей. Він допомагає своєчасно виявити недоліки і порушення в процесі фінансово – господарської діяльності і своєчасно їх ліквідувати.

Поточний контроль на рівні підприємства здійснюється у процесі руху грошових потоків. Його мета – забезпечити реальність проходження грошових потоків, реалізацію їх адресності й цільового призначення та дотримання встановлених термінів проведення фінансових операцій.

Наступний контроль на загальнодержавному рівні полягає у перевірці відповідності проведених видатків та розглянутих результатів щодо асигнованих сум; заключній оцінці проведених видатків за поточний бюджетний рік; затвердженню фінансових звітів. Він проводиться шляхом вивчення даних обліку і звітності, планової, нормативної документації, контролю підлягають і фактичний стан справ.

На мікрорівні наступний контроль проводиться після здійснення фінансових операцій та за підсумками фінансової діяльності за певний період. Його мета – перевірка реалізації стратегії і тактики фінансової діяльності того чи іншого суб’єкта, а в масштабах суспільства – процесу реалізації фінансової політики. Наступний контроль дає повну і вичерпну інформацію про фінансову діяльність як кожного суб’єкта, такі суспільства в цілому.

Тільки застосування всіх вказаних форм в їх єдності і взаємозв’язку робить фінансовий контроль систематичним, підвищує його ефективність.

Які головні завдання стоять перед державним і недержавним фінансовим контролем?

Головним завданням державного контролю виступає сприяння успішної реалізації фінансової політики держави за допомогою забезпечення дотримання фінансового законодавства, фінансової дисципліни, недопущення нецільового використання бюджетних і позабюджетних коштів. Основним же завданням недержавного контролю є підвищення ефективності використання фінансових ресурсів економічних суб’єктів, забезпечення достовірності показників фінансової звітності та донесення результатів контролю до користувачів які потребують в його результаті.

Дата добавления: 2015-05-24