В чому полягає сутність теорії фінансового менеджменту - „теорії портфеля”?

Як будується організаційна структура управління фінансами підприємства?

Які функції виконує фінансовий менеджмент в процесі управління фінансами підприємства?

Функції фінансового менеджменту правомірно систематизувати таким чином:

планування — стратегічне і поточне фінансове планування; складання різних кошторисів і бюджетів для будь-яких заходів; участь у визначенні цінової політики, прогнозуванні збуту, формуванні умов договорів (контрактів); оцінка можливих змін структури (злиття або розподіл);

організація — створення органів управління фінансами, фінансових служб, встановлення взаємозв’язку між підрозділами останніх, визначення їх завдань і функцій;

регулювання фінансових потоків — управління грошовими коштами, портфелем цінних паперів, позиковими засобами і т.д.;

захист активів - управління ризиками; вибір оптимального їх способу зниження;

облік, контроль і аналіз — встановлення облікової політики: обробка і представлення облікової інформації у вигляді фінансової звітності; аналіз і інтерпретація результатів; зіставлення звітних даних з планами і стандартами; внутрішній аудит.

Організаційна структура управління фінансами, а також її кадровий склад залежать від величини підприємства, масштабів його діяльності і ряду інших факторів.

На малому підприємстві організаційна структура управління фінансами може бути взагалі відсутньою, а всі фінансові питання вирішуватися керівником підприємства і його головним бухгалтером. На великих підприємствах в більшості випадків формується окрема організаційна структура управління фінансами (Див. рис. 6.4.) — фінансова служба (фінансовий департамент, фінансова дирекція). Структура фінансових служб на окремих підприємствах має свої особливості, але, як правило, в ній виділяються два великі підрозділи: планово-аналітичний і обліково-контрольний. Перший підрозділ відповідає за питання прогнозування, планування і організацію фінансових потоків, другий організовує облік, фінансовий контроль і інформаційне забезпечення різних осіб, зацікавлених в діяльності підприємства. Обидва підрозділи тісно пов’язані між собою.

Головне правило роботи з фінансовими інструментами свідчить, що не можна вкладати всі кошти в активи одного виду. Воно ґрунтується на концепції доходу і ризику та реалізується в теорії інвестиційного портфеля, родоначальником якої є Г. Марковіц (лауреат Нобелівської премії 1990 р.). Під інвестиційним портфелем прийнято розуміти якусь сукупність цінних паперів, які належать фізичній або юридичній особі і виступають як цілісний об’єкт управління.

Структура портфеля виражає певне поєднання інтересів емітентів і інвесторів, а також консолідує ризики по окремих видах цінних паперів (акціям, облігаціям і т.д.).

Значення формування портфеля полягає в максимізації добробуту акціонерів шляхом поліпшення умов інвестування, тобто надання інвестиційному процесу характеристик, які не досяжні при вкладенні засобів в цінні папери одного виду. Склад і структура портфеля залежить від цілей інвесторів, і їх переваг. Оптимальним вважається портфель, що включає до 15 видів цінних паперів. Зайва диверсифікація може привести до зниження якості управління ним.

Дата добавления: 2015-05-24