В чому полягає економічна характеристика поняття „державні фінанси”?

Розділ IV Публічні фінанси

Глава 7 Теоретичні основи державних фінансів

Складовою частиною фінансової системи України, її центральною підсистемою, є державні фінанси.

Державні фінанси - це:

ü центральна підсистема фінансової систе­ми країни, через яку здійснюється вплив дер­жави на економічний та соціальний розвиток країни;

ü сукупність економічних відносин, пов’яза­них з первинним та вторинним розподілом ВВП з метою утворення грошових фондів, необхід­них для виконання державою, властивих їй функ­цій;

ü сукупність фінансових інститутів, за допо­могою яких держава здійснює свою фінансову діяльність.

Отже, державні фінанси (public finances)– це система грошових відносин, які виникають в процесі вартісного розподілу в зв’язку з формуванням та використанням державних грошових фондів, призначених для виконання влас­тивих їй функцій (регулювання економіки, задоволення соціальних потреб суспільства, потреб обороноздатності та державного управління, управління та обслуговування державного боргу).

Відповідно до економічного змісту державні фінанси - категорія неоднорідна. Вони включають: державний бюджет (в федеративних державах – федеральний бюджет і бюджети суб’єктів федерації); фінанси державного сектору економіки та комунальних підприємств; державні цільові фонди; державний кредит; резервні та страхові фонди держави. Завдяки різновекторному функціональному призначенню названих ланок державних фінансів, держава може здійснювати різносторонній вплив на економічні і соціальні процеси, які проходять в суспільстві, домагатися оптимального вирішення галузевих і територіальних проблем.

В чому полягає головне призначення та необхідність існування державних фінансів?

Головне призначення державних фінансів проявляється в тому, що за допомо­гою різних фінансових інституцій вони сприяють успішному еко­номічному й соціальному розвитку держави, забезпеченню прав і свобод людини. Вирішення цих завдань досягається завдяки формам і методам мобілізації фінансових ресурсів у розпорядження держави. Саме від досконалості форм і методів мобілізації, а також розподілу фінансових ресурсів залежать темпи економічного і соціального розвитку держави і відповідно добробуту кожного громадянина.

Необхідність державних фінансів полягає у забезпеченні фінансовими ресурсами тих потреб, що не можуть бути задоволеними через економічний механізм держави або ж особисто кожним громадянином. Прикладом таких потреб може бути: охорона навколишнього середовища, структурна перебудова економіки, оборона країни, проведення фундаментальних наукових досліджень, соціальне забезпечення інвалідів, дітей, пристарілих громадян тощо. Все це спонукає державу будувати свою фінансову політику таким чином, щоб знайти оптимальну модель перерозподілу фінансових ресурсів з метою прискорення економічного зростання країни і добробуту її громадян. Головним в моделі перерозподілу фінансових ресурсів є визначення межі втручання держави у господарську діяльність виробничих структур і рівень зобов’язань держави у питаннях соціального забезпечення своїх громадян. Тобто потрібне чітке визначення частини ВВП, що буде зосереджене в руках держави.

Які об’єктивні умови обумовили розвиток державних фінансів?

Державні фінанси виникли в період становлення товарно-грошових відносин та створення держави, як політичної надбудови суспільства. Проте спочатку обсяг грошових операцій по забезпеченню державних потреб був невеликий. Тільки в період пізнього феодалізму розвиток міст, промислів, торгівлі поступово призводило до розширення грошових відносин: набували поширення та розвитку митні збори (особливо внутрішні), розпочали активно розвивалися податкові платежі. По мірі зростання державних потреб та все більшої різноманітності їх видів, виникала необхідність в їх грошовому забезпеченні, що об’єктивно обумовлювало розвиток державних фінансів, які поступово ставали матеріальною основою існування держави і виконання нею своїх функцій.

Які існують форми функціонування державних фінансів?

Формами функціонування державних фінансів виступають: державні доходи і державні видатки. Перші представлені тією частиною фінансових відносин, які пов’язані з формуванням централізованих фінансових ресурсів в руках органів державної влади і децентралізованих фінансових ресурсів в розпорядженні державних підприємств. Централізація фінансових ресурсів дає державі: можливість проводити єдину фінансову політику; забезпечувати розвиток виробництва і соціальної інфраструктури; перерозподіляти грошові засоби на користь регулювання економіки з метою підвищення загальної її ефективності; добиватися вирівнювання ступеня задоволення соціальних потреб громадян в межах встановлених соціальних стандартів.

Основним джерелом державних доходів виступає національний дохід. Але в період настання форс-мажорних обставин та подій (війна, стихійне лихо і т.д.), як джерело формування державних доходів, виступає раніше накопичене національне багатство, деякі елементи якого (золотий запас, валютні резерви, страхові резерви і т.д.) залучаються в господарський оборот. Центральне місце в державних доходах займають: податки; разом з ними поступово збільшуються надходження від експлуатації державної власності (здача в оренду) володіння акціями державних підприємств (дивіденди), від продажу державного майна.

Дослідження науковців, що аналізували бюджетні дані різних країн свідчать, що ресурси, які перебувають у розпорядженні держави значно більші в країнах з адміністративно-командною та перехідною економікою, ніж у країнах з економікою ринкового типу.

Державні видатки виражені фінансовими відносинами, що виникають у зв’язку з використанням фінансових ресурсів на покриття державних потреб. Зміст і характер державних витрат безпосередньо пов’язані з функціями держави: політичної (управлінська, військової (оборонної), економічної, соціальної. Політичні функції держави, реалізуються через такі видатки: утримання армії, державного апарату управління і влади; посольств, консульств тощо. В розвинутих країнах вони становлять від 10 до 25 % від загальної суми державних видатків. До видатків, що пов’язані з економічними функціями держави належать: державні інвестиції в галузі економічної інфраструктури, видатки на зовнішньоекономічну діяльність тощо. Сфера державної інвестиційної діяльності в країнах з розвинутою ринковою економікою значна, вона охоплює від 5 до 25 % від валових капіталовкладень. Загалом в провідних промислово-розвинутих країнах світу видатки, що зумовлені економічними функціями держави становлять від 20 до 35 % від загальної суми державних видатків. Ці фінансові ресурси беруть безпосередньо участь у процесі розширеного відтворення, постійно перетворюються в самозростаючу вартість - капітал.

Низкою характерних функцій держави є соціальні функції, що реалізуються шляхом забезпечення мінімального прожиткового рівня найуразливішим категоріям населення, сприяння розвитку освіти, культури, охорони здоров’я тощо. Загалом видатки на соціальні потреби в більшості країн світу становлять від 20 до 35 % від загального обсягу державних витрат.

Витрати на освіту розглядаються нині як фактор економічного росту і як одна із форм капіталовкладень, що дає прибуток.

Ще у 1976 році за підрахунками радянських вчених (В.О.Жамін, С.Л.Костанян) було доведено, що кожний карбованець вкладений в освіту приносить понад 4 карбованці прибутку і що це одна з найвигідніших сфер вкладання капіталу. А за даними американського економіста Т.Шульца, майже третина національного доходу США одержується завдяки підвищенню рівня освіти.

В таких випадках держава виконує свої функції як безпосередньо через систему органів управління, так і через підприємства, установи, організації що належать їй. Державні витрати складаються з прямих витрат держави (через систему бюджетних і позабюджетних фондів) і витрат державних унітарних підприємств, здійснюваних в цілях регулювання економіки шляхом інвестування реального бізнесу, формування державних позабюджетних фондів. Державні видатки є одним із головних інструментів концентрації і централізації капіталу, збільшення нагромаджень у національній економіці.

Як можна представити структуру державних фінансів?

Державні фінанси опосередковують майже 80 % усіх фінансових ресурсів і містить різноманітні фінансові інститути, за допомогою яких держава здійснює свою фінансову діяльність (розподільчий процес, вирішуються проблеми стимулювання ефективності виробництва, стримування інфляції, забезпечення рівня зайнятості тощо).

Розмежування державних фінансів на окремі ланки зумовлено відмінностями завдань, які вони виконують, однак вони тісно пов’язані між собою.

Державні фінанси як сукупність економічних відносин і сукупність фінансових інститутів може бути представлена в вигляді рівневої структури. Між кожним рівнем державних фінансів існують певні спільні риси: централізація грошових коштів в розпорядження держави; регламентація фінансових відносин у чітко визначеному законодавчому порядку. Разом з тим, між її окремими складовими елементами є різниця, яка полягає в непропорційному масштабі централізації фондів та широкому чи вузько спеціалізованому призначенні їх коштів.

Структурно державні фінанси подані на рис. 7.1.

Яку роль виконує державний бюджет в державних фінансах?

Зведений бюджет України -це сукупність фінансових показників (доходи та видатки в розрізі статей) бюд­жетів всіх рівнів, що використовуються для аналізу і про­гнозування економічного і соціального розвитку держави та включає:

1. державний бюджет України;

2. зведений бюджет Автономної Республіки Крим;

3. зведені бюджети областей та міст Києва і Севастополя (місцеві бюджети).

Найважливішу роль в державних фінансах виконує державний бюджет. Такий процес проявляється двояко. По-перше, найбільш повно централізація фінансових ресурсів втілена саме в державному бюджеті, оскільки у його формуванні беруть участь усі підприємства, установи організації та населення. По-друге, з його допомогою в розпорядження держави мобілізуються фінансові ресурси, за рахунок яких фінансуються державні цільові програми, проводяться заходи щодо стабілізації економічних процесів, фінансування соціальної сфери, виконанню міжнародних і внутрішньогосподарських зобов’язань, забезпеченню обороноздатності країни, державного управління.

Чому цільові фонди відносяться до державних фінансів?

Цільові фонди - це сукупність фон­дів грошових коштів, які знаходяться у розпоря­дженні центральних і місцевих органів влади і використовуються на певні цілі, що мають пер­шорядне значення для країни. Вони певною мірою доповнюють державний бюджет, проте їх специфіка полягає в тому, що ці фонди мають виключно цільове призначення і на інші цілі не використовуються. Державні цільові фонди як правило функціонують у позабюджетній формі та управляються органами державної влади, але організаційно відокремлені від бюджетів і функціонують самостійно.

До державних цільових фондів належать фонди соціального призначення, сформовані для реалізації конституційних прав та гарантій громадян (на безкоштовну медичну допомогу і охорону здоров’я, на соціальне забезпечення по хворобі, інвалідності, у випадках безробіття, втрати годувальника, народження і виховання дітей і т.д.); та інші державні та регіональні цільові фонди (інноваційні, екологічні, регіональні, розвитку і т.д.), що знаходяться у розпорядженні міністерств і відомств.

Дата добавления: 2015-05-24