Що таке платіжний і розрахунковий баланс країни, які цілі їх складання?

Які історичні аспекти розвитку та становлення світової валютної системи?

З’явившись в XIX ст., світова валютна система пройшла декілька етапів еволюції (див. табл. 16.2.). СВС еволюціонувала від золотомонетного стандарту, де різноманітні та жорстко встановлені вагові частки золота служили грошовими одиницями різних країн, до сучасних фідуціарних паперових грошей, курси яких визначаються валютними ринками, а емісія — центральними банками відповідних валютних систем.

Розрахунковий баланс держави – це співвідношення грошових вимог та зобов’язань даної країни відносно інших країн на певну дату. Загальний стан зовнішньоекономічних зв’язків тієї чи іншої країни характеризується її платіжним балансом, що відображає співвідношення всієї сукупності надходжень із-за кордону та платежів за кордон за певний проміжок часу. Він відображає фінансові операції, що здійснюються між суб’єктами даної країни і суб’єктами інших країн світу. Це – співвідношення між сумою грошових надходжень, одержаних країною з-за кордону і сумою здійснених нею платежів за кордон протягом певного періоду.

Він відіграє роль макроекономічної моделі, яка використовується в процесі планування та прогнозування розвитку економічних відносин з зарубіжними країнами та міжнародними організаціями, складається як звіт за певний період.

Коли грошові надходження в країну перевищують платежі, платіжний баланс країни є активним. У випадках перевищення платежів над доходами, мається пасивне сальдо. Для забезпечення стабільного фінансового розвитку держави доцільно досягнення активного сальдо платіжного балансу. Це є фактором зміцнення валютного курсу, збільшення фінансових рейтингів, здійснення ринкових перетворень. Погіршення стану платіжного балансу супроводжується, як правило, зниженням курсу національної валюти, зменшенням надходжень капіталів з-за кордону.

В основу його складання встановлені рекомендації МВФ на основі прийнятого ООН документа „Керівництво по платіжному балансу”. Даний документ надає універсальний характер використовуваним показникам та дозволяє проводити аналіз між різними країнами. Відповідно до таких рекомендацій розрізняють рахунки поточних операцій і рахунки руху капіталу. Співвідношення статей цих рахунків створює горизонтальну структуру платіжного балансу.

Надходження валюти в країну відображається по кредиту платіжного балансу. Валюта надходить в країну від товарів, робіт та послуг, що експортуються, від припливу капіталу з-за кордону у вигляді іноземних позик та інвестицій. Платежі у валюті іноземним суб’єктам відображаються по дебету платіжного балансу. До них відносяться витрати по імпорту товарів і послуг, а також вкладення грошових коштів даної держави в економіку інших країн. Співвідношення статі кредиту і дебету утворюють вертикальну структуру платіжного балансу.

Платіжний баланс в цілому завжди зводиться з формальною рівновагою (збалансованістю), хоча через певну складність (неоднорідності цін, різниці в часі реєстрації операцій і ін.) неминучі різні похибки. Цим обумовлене введення в платіжний баланс спеціального розділу „Помилки та упущення”. (див. табл.. 16.3)

Дата добавления: 2015-05-24