Кредитна система як елемент ринкової інфраструктури

У широкому розумінні кредитна система — це сукупність відносин, що складаються в процесі акумуляції тимчасово вільних коштів держави, господарюючих суб'єктів і населення, та їхнього використання на умовах терміновості, повернення і платності. Однак у практиці кредитну систему визначають більш вузько, пов'язуючи її з системою кредитно-фінансових установ.

Процес становлення кредитної системи почався з появою кредиту, а він виник, як відомо, у сиву давнину. Однак цілісна кредитна система склалася значно пізніше, вже в період високороз-виненого капіталізму, коли кредит став важливою ланкою в механізмі суспільного виробництва.

В історії становлення кредитної системи особливе місце займає Англія. Саме в цій країні в XIX ст. було сформовано висо-корозвинену, багатофункціональну мережу кредитних установ, що стала зразком для багатьох інших країн.

Банківська система функціонально призначена для акумуляції тимчасово вільних коштів і видачі кредитів. Крім того, банки обслуговують розрахунки між господарюючими суб'єктами і надають їм і населенню різні послуги, перелік котрих зазвичай регламентується законодавством країни. У більшості країн із ринковою економікою банківська система складається з двох рівнів. Перший рівень — це центральний банк країни. Це банк банків, він має монопольне право на емісію грошей і відіграє визначальну Роль в організації функціонування всієї кредитної системи.

Другий рівень представлений системою комерційних банків, які у своїй діяльності безпосередньо пов'язані з підприємствами, фірмами, установами і населенням. Вони здійснюють касове обслуговування підприємств, організовують розрахунки між ними, надають юридичним і фізичним особам кредити і т. ін. Рівень розвитку цієї ланки кредитної системи надзвичайно важливий для функціонування всієї кредитної системи та економіки в цілому.

Ступінь розвитку або якість цього рівня кредитної системи обумовлюється багатьма чинниками, серед яких варто назвати ступінь розвитку і загальний стан товарного виробництва в країні, наявність і відпрацьованість законодавчих актів, що регулю­ють функціонування всієї кредитної системи, конкретні умови господарського життя в країні тощо.

Обидва рівні кредитної системи тісно пов'язані між собою. Взаємозв'язок між ними регулюється законодавством кожної країни і тому має ряд особливостей, але при всьому цьому зав­жди зберігається головне — чільна роль центрального банку в банківській системі та всій кредитній системі в цілому.

Небанківські кредитні установи (їх ще називають парабанка-ми) утворюють другу ланку кредитної системи. Система цих установ представлена інвестиційними компаніями і фондами, страховими компаніями, пенсійними фондами, довірчими това­риствами, кредитними союзами і ломбардами.

Окремі ланки цієї системи, наприклад, довірчі (трастові) товариства або компанії, виникли ще в період раннього середньовіччя. Поява більшості інших належить до початку XX ст. пов'язана не тільки з подальшим зміцненням товарно-грошових відносин, але й з розвитком ринку цінних паперів та систем, що забезпечують соціальний захист населення. Функціонально ця ланка кредитної системи націлена переважно на акумуляцію ко­штів населення з подальшою їхньою трансформацією в позичко­вий капітал. У цьому парабанки подібні до банків, однак у спо­собах акумуляції коштів, та видачі кредитів вони відрізняються від перших.

Так, парабанки залучають не тільки ті кошти населення, які воно розміщує з метою отримання на них прибутку, а й кошти, призначені для страхування життя, майна і т. ін. (страхові компа­нії) або для досягнення певного пенсійного забезпечення в май­бутньому (пенсійні фонди). Разом з тим окремі структурні елементи небанківських кредитних установ беруть майно, кошти або цінні папери юридичних та фізичних осіб в управління (довірче товариство). Кошти, що накопичуються небанківськими кредит­ними установами для цілей страхування або пенсійного забезпе­чення, найчастіше використовуються для купівлі цінних паперів (акцій, облігацій), які випускають господарюючі суб'єкти або держава.

Такий спосіб розміщення парабанками своїх активів спрямо­ваний перш за все на збереження акумульованих ресурсів насе­лення і на їх захист від інфляції. З урахуванням цього держава формує правові умови існування небанківських кредитних уста­нов таким чином, щоб виключити можливість їх зникнення вна­слідок банкрутства.

У сучасній ринковій економіці кредитна система відіграє важ­ливу роль і постійно знаходиться в розвитку. Основні напрямки її розвитку такі:

— посилення концентрації банківського капіталу, що стано­вить ядро кредитної системи;

— універсалізація діяльності кредитних установ. Одночасно усередині цих установ посилюється спеціалізація на одній або Декількох операціях;

— зростання ролі держави в організації функціонування всієї кредитної системи.

Ці процеси притаманні всім країнам з ринковою економікою. Проте в кожному конкретному випадку вони можуть бути різни­ми як за масштабами, так і за тим значенням, яке вони мають для економіки держави. Але певна універсальність цих тенденцій вимагає їх ретельного вивчення і використання набутого в пере­дових країнах досвіду.

В Україні розвиток кредитної системи робить ще тільки пе­рші кроки, хоча наша держава вже має діючу дворівневу бан­ківську систему і певні зачатки парабанківскої системи. Ос­танні будуть детальніше розглянуті в наступному розділі, а тут більш докладно зупинимось на становленні банківської систе­ми України.

Дата добавления: 2015-05-24