Методи грошово – кредитної політики центрального банку

У процесі здійснення ринкових реформ можливості грошово-кредитного регулювання вітчизняної економіки постійно змінювалися. Так, у період до 1995 р. основним завданням було обмеження неконтрольованого зростання грошової маси та відсоткових ставок. За таких умов переважаючими були методи прямого впливу. В умовах гіперінфляції вважалось ефективним, коли значення інфляції змінювались з точністю до 100 %. В період стабілізації економіки вимоги до грошово-кредитного регулювання значно зросли. В умовах розвитку ринкових механізмів створилась можливість застосування ринкових методів. Ефективним вважалось грошово-кредитне регулювання, яке через контроль грошової маси і процентних ставок знизило рівень інфляції на порядок: 1996 р. до 4,0 %, 1997 р. – 10,0 %, 1998 р. – 20,0 %, 1999 р. – 19,0 %, а 2002 р. спостерігалось явище дефляції. За таких умов вимоги до ефективного грошово-кредитного регулювання відповідно змінилися.

Регулятивний вплив на грошову масу та відсоткові ставки почали порівнювати з розвиненими ринковими економіками. Проте, в Україні ще не відбулася якісна трансформація ринкових механізмів, що створює постійну загрозу значних коливань економічної кон'юнктури, а досягнення ефективного грошово-кредитного регулювання забезпечується раціональним поєднанням методів прямого та опосередкованого впливу

Методи прямого впливу застосовуються переважно в умовах дестабілізації економіки та необхідності кардинально вплинути на характер функціонування економічних процесів. Їх застосування дає змогу не допускати надмірного створення банками грошей. Однак використання цих методів дає позитивний ефект лише у короткотривалому періоді. За умови їх тривалого застосування зменшується конкуренція між банками, підривається їх посередницька функція та спотворюється структура наданих кредитів.

В Україні методи прямого впливу були пріоритетними в умовах гіперінфляції. Основним методом монетарної політики в цей час було регулювання кредитних ресурсів, які надавались підприємствам реального сектора економіки. У період з 1995 по 1997 рр. у нашій державі не було вжито заходів структурної та конкурентної політики, а фіскальна політика мала явний гальмівний ефект в економічному зростанні. Тому цілком логічно, що ефект монетарної політики був обмежений ціновою стабілізацією. Проте і це є великим успіхом монетарної політики, який безперервно свідчить про її значні можливості і велику роль у регулюванні економіки навіть у надзвичайно складних трансформаційних умовах В умовах трансформації прямі методи грошово-кредитного регулювання перейшли на другий план і використовуються у раціональному поєднанні з ринковими методами.

Сфера ефективного використання методів прямого впливу пов'язана з необхідністю масштабного впливу на монетарну сферу і, відповідно, на хід перебігу економічних процесів.

Методи опосередкованого впливу (ринкові методи) найбільш ефективно використовуються для коригувальних заходів впливу на основні параметри грошової маси. Масштаби їх регулятивного впливу в Україні зростають з трансформацією національної економіки. До 1996 р. можливості та потреба у застосуванні ринкових методів були практично відсутні. Необхідність їх застосування зростала із розвитком ринкового середовища. Однак можливості їх використання обмежені через недостатній розвиток ринку цінних паперів та низький рівень монетизації вітчизняної економіки.

Дата добавления: 2015-05-24