Активні операції комерційних банків

Банківські ресурси та особливості їх формування.

Різноманітні операції комерційних банків поділяються на наступні види: пасивні, активні, акцентні, розрахункові, факторингові, лізингові, трастові, торгово-комісійні. Розглянемо їх окремо.

Пасивні операції – це операції, за допомогою яких банки утворюють свої ресурси (пасиви). Пасиви банків складаються з їхніх власних капіталів і притягнутих засобів. Власний капітал індивідуального банку — це капітал, що належить банкіру. Власний капітал акціонерного банку належить акціонерам. Він складається з акціонерного, резервного капіталів і нерозподіленого прибутку поточного року. Акціонерний капітал — це капітал, мобілізований шляхом продажу акцій. Його сума дорівнює номінальній вартості випущених акцій. Резервний капітал складається з установчого прибутку, що становить різницю між курсовою і номі-нальними вартостями випущених акцій, а також із щорічних відрахувань від поточного прибутку.

Власний капітал комерційного банку складає незначну частку всіх його пасивів — менш 10%. Це обумовлюється тим, що комерційний банк виступає в ролі посередника в кредиті і власному капіталі служить лише основою для залучення чужих засобів.

Притягнуті засоби комерційних банків складаються в основному з внесків юридичних і фізичних осіб.

За умовами вилучення внески поділяються на строкові і безстрокові, чи вклади до запитання. Строкові вклади — це внески, що можуть бути вилучені вкладником тільки після закінчення часу, на яке вони були поміщені, чи через визначений час після повідомлення банку про їхнє вилучення. Уміщення строкових вкладів оформляється видачею банком вкладнику одного з наступних трьох документів: вкладної й ощадної книжок чи вкладного посвідчення – сертифіката. Спосіб оформлення внеску залежить від того, хто є вкладником. Приміщення великих сум банки оформляють видачею вкладних книжок і сертифікатів.

Строкові вклади підприємств – це тимчасово вільні грошові капітали, що перевищують необхідний мінімум платіжних засобів на поточному рахунку. Тому що за внесками на поточні рахунки банки відсотків не платять, їх власнику вигідніше надлишок засобів перевести на строковий вклад. Вкладні сертифікати бувають із правом і без права передачі.

Безтермінові вклади – це внески, що виплачуються банком на першу вимогу вкладника. Вони в основному мають форму внесків на поточні рахунки. Уміщення внесків на поточні рахунки пов'язане з функцією банку як посередника в розрахунках. На цих рахунках зосереджуються, насамперед, тимчасово вільні грошові капітали під-приємств, що служать резервом платіжних засобів. Власники поточних рахунків одержують у банку чекові книжки. Виписаними на банк чеками власник поточного рахунка розраховується зі своїми кредиторами, він завжди може одержати гроші наявними, виписавши чек на себе. Внесок на поточному рахунку утворюється за рахунок внеску наявних грошей, переказу грошей з рахунків боржників на основі чеків і векселів, а також у результаті зарахування на нього кредитів, наданих банком.

Для того щоб чек мав силу законного боргового зобов'язання, він повинен мати наступні реквізити: 1) указівку на те, кому має бути зроблений платіж (зазначеній особі чи пред'явнику);2) суму платежу цифрами і словами;3) назву й місцезнаходження банку чекодавця;4) підпис чекодавця.

У залежності від того, хто має право одержати гроші за чеком, чеки поділяються на іменні і пред'явницькі. Іменні, у свою чергу, підрозділяються на таки: з правом передачі третій особі (ордерні чеки) і без права передачі. За чеком без права передачі гроші може одержати тільки особа, зазначена в чеку. Такою особою може бути сам чекодавець. Ордерні чеки – це чеки, за якими гроші може одержати як особа, зазначена в чеку, так і інші особи, яким чек буде переданий як засіб платежу за допомогою індосаменту. Пред'явницькі чеки – це чеки, в яких не вказується ім'я одержувача грошей. За ними гроші може одержати будь-яка особа. Найбільш широко застосовуються ордерні чеки.

Активні операції – це операції, за допомогою яких банки пускають в обіг свої ресурси з метою одержання прибутку. Їх можна розділити на дві групи: операції, пов'язані з наданням позичок, і операції, пов’язані з інвестиціями в цінні папери. Позички класифікують за багатьма ознаками: умовам повернення і термінами, на які вони надаються, характером забезпечення, методами надання та цільовим при-значенням. За умовами повернення позички поділяються на термінові і безстрокові.

Термінові позички надаються на певний строк, до витікання якого банк не має права вимагати їхнього повернення. Вони, у свою чергу, поділяються на короткострокові (до одного року), середньострокові (від одного року до п'яти років), довгострокові (понад п'ять років). Середньо- і довгострокові позички звичайно погашаються не одноразовим платежем, а різними частинами через певні проміжки часу – місяць чи квартал.

Безстрокові позички – це позички, що надаються без установлення визначеного терміну погашення. Банк може зажадати їхнього по-вернення в будь-який час без попередження чи з попереднім пові-домленням. Якщо банк не вимагає повернення позичок, позичальник погашає їх за своїм бажанням. Такі позички надаються в межах установленого для позичальника банком ліміту кредитування і біржових спекулянтів під забезпечення цінними паперами.

Позички без забезпечення (бланкові) надаються під зобов'язання самого позичальника – за соло-векселем (італ. “solo” від лат. “solus” – один). Вони більш обтяжні для позичальника в порівнянні з позичками під забезпечення. За ними банки стягують більш високий відсоток. Крім того, при наданні середньо- і довгострокових позичок без забезпечення банк накладає певні обмеження на дії позичальника. Він вимагає, щоб позичальник не знижував розміру оборотного капіталу нижче визначеного рівня протягом усього періоду заборгованості, обмежує мети, на які використовується позичка, і суму загальної заборгованості позичальника. Позичальник зобов'язаний періодично надавати банку зведення, що характеризують результати його господарської діяльності, для контролю за дотриманням прийнятих ним зобов'язань і оцінки його фінансового положення. Банки одержують право на оцінку задовільного чи незадовільного керівництва підприємства-позичальника.

Комерційні банки застосовують два методи надання позичок. Перший полягає в тому, що можливість надання позички щораз зважується в індивідуальному порядку на підставі заяви позичальника. Цей метод застосовується завжди при наданні термінових позичок і є одним з методів надання безстрокових позичок. При другому методі позички надаються в межах заздалегідь установленого для пози-чальника банком ліміту кредитування, що використовується пози-чальником у міру потреби випискою чеків на банк. Сума ліміту кредитування встановлюється банком з урахуванням розміру капіталу і фінансового становища позичальника, обумовленого на основі наданої ним фінансової звітності. Вона також залежить від кредитних мож-ливостей банку і загального економічного становища країни в даний період. Установлений ліміт кредитування банк періодично (мінімум один раз на рік) переглядає.

Другий метод має ряд переваг над першим. Для банку він вигідніший тим, що скорочується обсяг кредитної документації, а для позичальника – виключає необхідність щораз вирішувати питання з банком про одержання позички, а також тим, що при ньому позичальник платить відсотки тільки за дійсно використаними сумами кредиту, коли при індивідуальних позичках він повинен оплачувати всю суму з дня його одержання незалежно від того, використана вона чи ні.

Акцептні операції. У тісному зв'язку з кредитними операціями комерційних банків знаходяться акцептні, пов'язані з акцептом комерційних векселів. Акцепт означає згоду боржника платити за виставленим на нього кредитором векселем. Ця згода оформляється у вигляді напису на лицьовій стороні векселя слова «акцептована», дати і підпису акцепту.

Розрахункові операції. Розрахункові операції пов'язані з функцією банку як посередника в розрахунках. Існує кілька форм розрахунків і видів операцій, які можна об'єднати у дві групи: інкасові й акредитивні.

Найбільш масові – інкасові (від італ. “incasso” – виторг) – операції, за допомогою яких банк за зданими йому клієнтами розрахунковими документами (чеками, векселями та іншими платіжними вимогами) одержує гроші і зараховує їх на поточні рахунки. Коли кредитор (одержувач грошей) і боржник (платник) виступають у ролі клієнтів того самого банку, техніка розрахунків зводиться до того, що банк на основі зданих йому розрахункових документів списує гроші з поточного рахунка боржника й зараховує їх на поточний рахунок кредитора.

Акредитиви поділяються на туристські (грошові) і комерційні Туристський акредитив – це грошовий документ, виданий банком клієнту з проханням до зазначеного в ньому відділенням банку чи банку-кореспондента у своїй країні або за кордоном оплачувати в межах визначеної суми протягом певного часу чеки, виписані власниками акредитива. Туристам, що виїжджають за кордон, акредитив може бути виписаний у національній чи іноземній валюті, в залежності від бажання туриста.

Комерційний акредитив – це форма розрахунків між покупцем і постачальником, застосовувана тоді, коли постачальник недостатньо впевнений у платоспроможності покупця. Застосовується вона, головним чином, у розрахунках за зовнішньою торгівлею. Сутність її зводиться до того, що банк покупця гарантує постачальнику оплату товарів покупцем. Техніка розрахунків полягає в наступному. Банк імпортера на прохання останнього видає гарантійний лист-акредитив, яким підтверджує, що виставлені експортером відповідно до акредитива векселі будуть оплачені чи акцептовані за пред'явленням. Переказні операції – це операції щодо переказу банком грошей, внесених наявними чи списаних з поточного рахунка клієнта, у своє відділення або банк-кореспондент (усередині країни чи за кордоном), де їх може одержати сам клієнт або особа, якій адресований переказ. При переказі грошей клієнту видається чек чи грошовий акредитив. При телеграфному перекладі банк видає клієнту квитанцію на суму прийнятих до переказу грошей і сповіщає по телеграфу своє відділення або банк-кореспондент про те, яка сума повинна бути виплачена. Кореспондент чи відділення банку по телефону або телеграфом повідомляє одержувачу грошей про надходження на його користь перевказу.

Факторингові операції. Факторинг – це різновид розрахункових операцій, що сполучається з кредитуванням оборотного капіталу клієнта шляхом переуступки клієнтом-постачальником банку неоплачених платіжних вимог, рахунків-фактур (від лат. “factura” — обробка) за поставлені товари, виконані роботи і надані послуги і відповідно права одержання платежу за ними, тобто шляхом інкасування дебіторської заборгованості клієнта (одержання засобів за платіжними документами).

Лізингові операції. Лізинг (від англ. “lease” – оренда) – це складна торгово-фінансова угода, при якій лізингова форма, тобто орендодавець, відповідно до побажань і спеціалізації орендаря купує у виробника певне майно та здає його в оренду. Лізингові фірми часто виступають філіями чи дочірніми підприємствами великих компаній і банків. Число їхніх операцій останнім часом швидко збільшується.

Трастові операції. Довірчі (трастові) операції — це операції, при виконанні яких банк є довіреною особою. Довірителями виступають окремі фізичні особи і корпорації, а також навчальні, релігійні, благодійні й інші заклади. Для окремих осіб на довірчих засадах банки керують нерухомим майном, цінними паперами і грошовим капіталом. Прийняті для керування цінні папери банк може продати з метою придбання більш прибуткових паперів. При передачі банку грошових капіталів довіритель може вказати сферу їхнього уміщення. Якщо таких указівок немає, банк за своїм розсудом пускає їх в оборот.

Торгово-комісійні операції. Торгово-комісійні операції – це операції, пов'язані з покупкою і продажем цінних паперів та дорогоцінних металів для клієнтів. Банки беруть активну участь у розміщенні облігацій державних позик. Здобуваючи облігації у держави, вони потім роз-міщають їх на фондовому ринку між фінансово-кредитними установами і приватними особами. Крім того, вони здійснюють великі обороти з акціями й облігаціями акціонерних підприємств, продаючи їх з доручення одних клієнтів і купуючи для інших.

Дата добавления: 2015-05-24