Суть міжнародних валютних відносин

Валютні відносини — це сукупність зовнішньоекономічних зв'язків, які виникають у процесі обміну результатами діяль­ності національних господарств і опосередковуються валютою.

Валютні відносини є невід'ємною складовою світової еко­номіки, їх функціонування й розвиток пов'язані з обслуговуван­ням усього комплексу економічних зв'язків, що складаються між окремими країнами, юридичними суб'єктами ринку та приватни­ми особами. Йдеться про обслуговування зовнішньої торгівлі, вивезення капіталу, надавання пшик і кредитів, науково-технічний обмін, розвиток туризму, інші міждержавні та приватні стосунки.

Розвиток валютних відносин зумовлюється об'єктивними при­чинами — удосконаленням міжнародного поділу праці та спеціалі­зацією виробництва, інтернаціоналізацією всього комплексу ви­робничого відтворення й суспільно-політичного життя народів. Визначальний вплив на ці процеси справляє також формування на світовому ринку інтернаціональної вартості товарів і послуг,

а відтак - інтернаціоналізація грошових відносин. Отже, рівень розвитку валютних відносин кожної країни залежить від рівня інтеграції її економіки у світове господарство.

У свою чергу, валютні відносини не є пасивною структурою світового господарства, Вони справляють активний зворотний вилив на його якісні перетворення, зокрема, на забезпечення системної збалансованості та економічної рівновага світових гос­подарських зв'язків.

Валютні відносини пов'язані з функціонуванням у міжнародному обігу грошей, які призначені опосередковувати (забезпечу­вати валютою) міжнародні економічні зв'язки. Вони тісно пов'я­зані з внутршишою грошовою системою, не включаючи, водночас, механізмів грошового обігу окремих країн.

Валюта (від. італ. valuta— цінність, вартість) — грошові ознаки іноземних держав, а також кредитні й платіжні інстру­менти в іноземних грошових одиницях, що застосовуються у процесі міжнародних відносин.

У широкому розумінні поняття валюта — означає грошову одиницю будь-якої країни (долар, фунт стерлінгів, гривня тощо). У міжнародних відносинах національна валюта одного учасника є іноземною валютою для іншого. Терміном "валюта" часто корис­туються для позначення та обліку кошггт, виражених у грошових одиницях тільки Іноземних держав чи міжнародних фінансово-кредитних організацій, — готівки, депозитів, вкладів на банківсь­ких рахунках, платіжних документів (векселів, чеків, акредити­вів), тобто грошей інших країн.

Проте поняття "гроші" та "валюта" не є цілком тотожними. Так, функціональною формою світових грошей може бути тільки валюта, визнана світовою спільнотою як міжнародна розрахун­кова одиниця. За обігу кредитних паперових грошей статус валю­ти отримує лише конвертована грошова одиниця, коли її активно використовують у системі міжнародних економічних відносин. Зараз суб'єкти міжнародного валютного ринку переважно орієнту­ються на "ключові" валюти: долар США, японську єну і європейську колективну валюту — евро. Вони вільно функціонують на міжнародному валютному ринку. Неконвертована грошова оди-ниця не може бути валютою у повному розумінні. її гак і назива­ють — "замкнута", тобто внутрішня валюта.

Види валют. Залежно від емітента валютних коштів роз­різняють такі види валют:

національна валюта — платіжний засіб (грошова одиниця) тент держави (гривня, долар, фунт стерлінгів тощо), що емітуються національною банківською системою;

іноземна валюта — грошові знаки зарубіжних держав, а також кредитні та платіжні засоби (чеки, векселі) в іноземних грошо­вих одиницях, що використовуються в міжнародних розрахунках;

колективна валюта — міжнародні гротові одиниці, емісію яких здійснюють міжурядові валютно-кредитні організації (евро, СПЗ).

Залежно від сфери і мети використання:

валюта оплата — валюта, якою здійснюють фактичну оплату товарів і послуг згідно із зовнішньоекономічною угодою чи пога­шення міжнародного кредиту;

валюта кредиту — валюта, якою за угодою кредитора та пози пальника надається кредит;

валютні угоди (ціни) — валюта, в якій встановлюється ціна товару або послуг у зовнішньоторговельному контракті або визначається сума надання міжнародного кредиту.

Міжнародна тортова валюта — це валюта, що використову­ється для оцінки міжнародних торговельних операцій (експорт й імпорт товарів, послуг, капіталу), або валюта як товар, що є предметом купівлі-продажу.

Міжнародна резервна валюта — це валюта, що використо­вується для покриття дефіциту платіжного балату, надання позик, фінансової допомоги тощо.

Головне призначення її — створення валютних державних резервів. Як резервні валюти, найчастіше використовуються долар США, англійський фунт стерлінгів, японська єна, СПЗ і євро.

Нині ключові позиції у системі міжнародних валютних відно­син займають колективні валюти — як форма світових грошей

Інституційною підвалиною, що забезпечує можливість застосуван­ня колективних валют, є утворення і функціонування міжнарод­них валютних союзів. У межах окремих союзів колективні валюти використовуються не тільки як міжнародна інтернаціональні міра вартості, шляхом зіставлення валютних курсів, а і як міжнарод­ний платіжний засіб і засіб нагромадження.

Сформувалося кілька видів міжнародних колективних валют:

Спеціальні права запозичення СПЗ (SDR) — умовна міжнародна розрахункова одиниця, що використовується країнами-членами МВФ для регулювання міжнародних платежів, поповнення о^гіщйних резервів, здійснен­ня розрахунків із МВФ та між собою, кредитування й зі­ставлення курсів національних валют. Таким правом наділяється кожна країна-член МВФ, для якої відкривається у фонді спе­ціальний ліміт у СПЗ. У межах виділеного ліміту кожна країна може купувати потрібну їй іноземну валюту в інших країн-учас-ниць, розраховуючись за неї в СПЗ через Міжнародний валютний фонд. Колективну валюту СПЗ введено з 1.01.1997 р. на основі кошика валют, який спочатку складався з 16, аз 1.01.1981 р. — з 5 валют. Структура валютного "кошика" СПЗ періодично (раз на п'ять років) переглядається.

Євро (EUR, €) — європейська валютна одиниця, функціонує в обігу з 1.01.1996 р. в рамках Європейської валютної системи відповідно до положень Маастрихтської угоди. Вартісний еквіва­лент, курс щодо іноземних валют визначено за "кошиком" валют країни, які входять до Європейського союзу, тобто як певну.середню (середньозважену) величину, залежну від вартості й частки валют, представлених у кошику.

До колективних валют відносять також:

Андське песо — розрахункова одиниця країн Андського пакту (Болівія, Колумбія, Перу, Еквадор), гир діє з 1984 p.: і песо і $,

Арабський розрахунковий динар — розрахункова одиниця Арабського валютного фонду, куди входить 16 азійських й африканських країн; 1'динар ~ З СПЗ.

Азійська валютна одиниця (АМЮ) — розрахункова одиниця Азіатського клірингового союзу, що діє з 1975 p.: І АМЮ і СПЗ.

Конвертованість валюти — валютний режим, за яким національна валюта може без обме­жень обмінюватись на валюти інших країн.

Досягнення режиму конвертованості валюти — це складна проблема, пов'язана з глибокими якісними змінами в економічній та монетарній політиці кожної країни з метою інтеграції у світове господарство.

Конвертованість є атрибутом ринкової економіки, яка перед­бачає відкритість економіки, лібералізацію зовнішньої торгівлі і політики цін, вільну міграцію капіталу тощо. Отже ступінь кон­вертованості національної валюти має бути адекватна рівню роз­витку системи ринкових відносин у даній країні. Занадто швидкий перехід до ліберального валютного регулювання і валютного конт­ролю (що є притаманним для багатьох країн з перехідною еко­номікою) вимагатиме зниження курсу національної валюти порів­няно з курсом довгострокової рівноваги. У короткостроковому періоді це означає помітне зростання цін на імпортну продукцію.

Конвертованість валюти органічно пов'язує внутрішній ринок зі світовим, дає можливість оперативно реагувати на зміни між­народної господарської кон'юнктури, що позитивно впливає на економічний розвиток країни. В економіці країни, на яку поши­рює свій вплив світовий ринок, відбуваються процеси присто­сування і вирівнювання національних умов виробництва зі світо­вими за всіма параметрами — затратами, цінами, якістю, техніч­ним рівнем продукції тощо. Тільки такий режим може забезпе­чити повною мірою реалізацію ринкових відносин в країні.

Дата добавления: 2015-05-24