КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Фінансова політика як складова економічної політики держави
ТЕМА 3. ФІНАНСОВА ПОЛІТИКА ТА ФІНАНСОВИЙ МЕХАНІЗМ
Фінанси мають об'єктивний характер і втілюються в суб'єктивних діях держави — законах країни і фінансовій політиці, що спрямовані на досягнення конкретних цілей регулювання та зумовлені певними завданнями й особливостями розвитку країни. Фінансова політика та фінансове законодавство несуть на собі відбиток суб'єктивних дій певних соціальних верств суспільства або окремих груп людей. Вони пов’язані з процесом прийняття рішень у галузі політики, економіки, фінансів і соціальній сфері. За допомогою фінансів та фінансової політики здійснюється багатосторонній регулюючий вплив на ринкові відносини й процес розширеного відтворення, а саме: фінанси та фінансова політика активно використовуються для сприяння процесу нагромадження капіталу, який ви значає темпи економічного зростання; за допомогою фінансів держава впливає на процес реалізації сукупного суспільного продукту в цілому та додаткової вартості зокрема; фінанси відіграють важливу роль у процесі відтворення робочої сили. Таким чином, рух фінансової форми одержавлення сукупного суспільного продукту тісно пов'язаний з рухом окремих частин суспільного капіталу — постійного, змінного, додаткової вартості. Представники західної економічної думки відводять важливе місце фінансам як ефективному засобу впливу на формування ринку (кейнсіанський варіант) або заощаджень (неокласичний варіант). Перші вважають, що зростання прибутку визначається сферою ринку, тобто процесом реалізації вартості, другі — достатністю грошового капіталу для інвестицій. Отже, фінансова політика є складовою економічної політики держави (рис. 3.1). У ній конкретизуються головні напрями розвитку народного господарства, визначаються загальний обсяг фінансових ресурсів, їх джерела та напрями використання, розробляється механізм регулювання та стимулювання соціально-економічних процесів фінансовими методами.
Водночас фінансова політика — відносно самостійна сфера діяльності держави, найважливіший засіб реалізації політики держави у будь-якій сфері суспільної діяльності. Основною метою фінансової політики є оптимальний розподіл ВВП між галузями народного господарства, соціальними групами населення, територіями. На цій основі мають забезпечуватися стійке зростання економіки, удосконалення її структури, поліпшення добробуту населення. Головне завдання фінансової політики — це забезпечення відповідними ресурсами реалізації тієї чи іншої державної програми соціально-економічного розвитку. Фінансова політика держави спрямована на мобілізацію, розподіл та перерозподіл фінансових ресурсів. В основі цих операцій лежить вибір: джерел та методів формування фінансових ресурсів; суб'єктів — власників чи розподілювачів фінансових ресурсів; пріоритетних напрямів використання фінансових ресурсів; ступеня централізації фінансових ресурсів у рамках держави. Рис. 3.1. Зміст фінансової політики держави
Ці завдання вирішують залежно від сутності та функцій держави. Поняття фінансової політики держави можна розглядати у вузькому та широкому розумінні (табл. 3.1). Таблиця 3.1. Зміст фінансової політики
Механізм реалізації фінансової політики держави включає такі елементи: розробка концепції розвитку фінансової системи держави; визначення основних напрямів використання фінансової системи в економічній політиці держави; складання цільових програм щодо розвитку загальнодержавних та територіальних фінансів; розробка конкретних заходів реалізації концепції, напрямів та програм. Фінансова політика держави як макроекономічний механізм управління включає стратегію І тактику управління. Фінансова стратегія включає дії держави щодо стратегічного розвитку її фінансової системи. Вона розуміється як загальний напрям і методи досягнення поставленої мети і спрямована на вироблення цільових програм, для реалізації яких необхідні час і великі фінансові ресурси. Це політика, що розрахована на довготермінову перспективу і вирішення глобальних завдань соціально-економічного розвитку країни. Фінансова тактика — це поточна політика, спрямована на вирішення конкретних завдань відповідного періоду, що випливають із розробленої фінансової стратегії. Вона включає конкретні методи та засоби досягнення поставленої мети за конкретних умов, що дають змогу зосередити зусилля на варіантах рішення, які не суперечать прийнятій стратегії. З погляду основних напрямів впливу фінансів на економіку країни до складу фінансової політики держави входять: бюджетна, податкова, грошово-кредитна, інвестиційна, валютна, страхова, амортизаційна, митна, з управління фінансами та фінансовий контроль.
Бюджетна політика — це комплекс юридичних, економічних, організаційних заходів під час складання бюджетів, регулювання бюджетного процесу, управління бюджетним дефіцитом, організації бюджетного контролю. Вона виявляється у формах і методах мобілізації бюджетних коштів та їх витрачання на різні потреби держави. Податкова політика найтісніше пов'язана з бюджетною політикою, становить систему заходів держави у галузі оподаткування. Бюджетно-податкова {або фіскальна) політика має створювати сприятливі умови для виробничої та фінансової діяльності суб'єктів господарювання. Поняття бюджетно-податкової політики держави можна розглядати у вузькому та широкому розумінні (табл. 3.2). Отже, бюджетно-податкова політика є складовою фінансової політики держави. Зауважимо, що в розвинутих країнах через державний бюджет перерозподіляють від ЗО до 50 % ВВП. Найчастіше її ототожнюють з фіскальною політикою. Цілями бюджетно-податковою політики в Україні з позицій здійснюваних нині економічних перетворень є: подолання спаду виробництва та стабілізація економіки; стимулювання розвитку пріоритетних сфер діяльності та структурних перетворень; досягнення різкого структурного зрушення економічних пропорцій на користь тих виробників, які працюють безпосередньо на задоволення потреб населення; Таблиця 3.2. Бюджетно-податкова політика
стримування інфляційних процесів; забезпечення достатніх надходжень до бюджету для фінансування невідкладних соціальних програм;
створення найсприятливіших умов для стимулювання ділової інвестиційної активності, розвитку підприємства тощо. Основні функції бюджетно-податкової політики представлено в табл. 3.3. Таблиця 3.3. Основні функції бюджетно-податкової політики
Фіскальна (бюджетно-податкова) політика — це сукупність заходів, що здійснюються шляхом маніпулювання державним бюджетом: державними видатками та оподаткуванням для досягнення повної зайнятості, зростання виробництва, зниження інфляції. Податки і державні видатки є основними інструментами фіскальної політики. Основні цілі фіксальної політики відображено на рис. 3.2 . Рис. 3.2. Цілі фіскальної політики
Фіскальна політика впливає на величину сукупних еитрат та сукупний попит. Державні витрати входять до складу сукупних витрат; Шляхом зміни податків та державних витрат держава здій Фіскальна політика має дві основні форми, або типи. 1. Дискреційна, або активна, фіскальна політика — це свідоме маніпулювання податками та державними видатками з боку органів законодавчої та виконавчої влади з метою зміни реального обсягу національного виробництва та зайнятості, контролю за інфляцією, прискорення темпів економічного зростання. Є двох видів: а) стимулююча фіскальна політика: збільшення державних видатків; зниження податків; одночасне поєднання першого та другого. Ця політика проводиться в період економічного спаду та безробіття, але внаслідок її проведення може збільшитися дефіцит бюджету, що може, у свою чергу, призвести до інфляції; б) стримуюча фіскальна політика: зниження державних видатків; збільшення податків; одночасне поєднання першого та другого. Ця політика проводиться в період високої інфляції та спрямована на скорочення дефіциту державного бюджету. 2. Автоматична, або пасивна, фіскальна політика здійснюється за допомогою "вбудованих стабілізаторів" (податків та державних витрат, трансфертів). Необхідні зміни в рівні державних видатків і податків вводяться автоматично. Це так звана автоматична, або вбудована, стабільність. Вбудовані стабілізатори — це будь-який захід, що зумовлює тенденцію до збільшення дефіциту державного бюджету в період економічного спаду або скорочення дефіциту бюджету в період економічного зростання та інфляції, без спеціальних активних заходів з боку уряду та законодавчої влади. Недоліками фіскальної політики вважають: часовий лаг (термін) між прийняттям рішення та його впливом на економіку; адміністративні затримки (бюджетний процес, зміни податкового законодавства вимагають визначеного терміну і можуть мати довгостроковий характер). Державний бюджет завдяки фіскальній політиці в період економічного зростання та інфляції повинен мати рестриктив ний (стримуючий) вплив; а у період економічного спаду та безробіття — експансивний (стимулюючий) вплив. За допомогою вбудованих стабілізаторів амортизується економічний спад та обмежується зростання. Наступною складовою фінансової політики є грошово-кредитна політика. Грошово-кредитна (монетарна) політика становить комплекс дій та заходів держави у сфері грошового ринку, а також сукупність економічних методів, спрямованих на управління рухом кредитного капіталу. Дії грошово-кредитної політики спрямовані на регулювання грошового обороту, які здійснює держава через центральний банк. Вони охоплюють ринок грошей, ринок капіталів, ринок цінних паперів. НБУ здійснює грошово-кредитну політику з метою впливу на грошову масу в обігу, обсяги кредитування, темпи інфляції, стан платіжного балансу. Об'єктами монетарної політики є такі змінні грошового ринку: пропозиція (маса) грошей; ставка процента; валютний курс; швидкість обігу грошей та ін. Основними інструментами грошово-кредитної політики є такі: 1) облікова, або дисконтна, політика, механізм якої полягає в регулюванні облікової ставки центрального банку, за якою він надає позички комерційним банкам у порядку їх рефінансування; 2) регулювання норми обов'язкових резервів для комерційних банків та інших депозитних установ, які повинні зберігати частину залучених коштів на кореспондентських рахунках у центральному банку без права їх використання і виплати процентів за ними; 3) операції на відкритому ринку, що пов'язані з купівлею та продажем цінних паперів центральним банком на ринку цінних паперів; у країнах з розвинутими ринковими відносинами вони є найбільш поширеним методом грошово-кредитно го регулювання. Валютна політика — це сукупність економічних, юридичних та організаційних форм і методів у галузі валютних відносин, що здійснюються державою та міжнародними валютно-фінансовими організаціями. Регулювання курсу національної валюти здійснюється за допомогою валютних інтервенцій центрального банку, які впливають на попит і пропозицію національної валюти та іноземних валютних цінностей у країні. Інвестиційна політика — це політика, пов'язана з державними та приватними інвестиціями на розвиток тих галузей та окремих підприємств, що мають найважливіше значення і визначають науково-технічний прогрес. Держава повинна заохочувати вітчизняних та іноземних інвесторів шляхом надання їм різноманітних пільг (податкових, амортизаційних та інших). Політика щодо управління фінансами та фінансового контролю становить систему заходів управління фінансами, фінансовим механізмом, здійснення фінансового контролю в державі.
Дата добавления: 2015-05-24; Просмотров: 3147; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |