Аналіз фінансового стану підприємства

Інформаційне забезпечення фінансового аналізу

Основою інформаційної бази фінансового аналізу є фінансова звітність, яку починаючи з 2000 року суб’єкти господарювання почали складати у відповідності з вимогами національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку (НП(С)БО). Основними формами фінансової звітності є: баланс, актив якого включає чотири розділи – необоротні активи, оборотні активи, витрати майбутніх періодів і необоротні активи та групи вибуття, і пасив, який включає п’ять розділів – власний капітал, забезпечення наступних витрат і платежів, довгострокові зобов’язання, поточні зобов’язання, доходи майбутніх періодів; звіт про фінансові результати, який передбачає такі розділи – фінансові результати, елементи операційних витрат, розрахунок показників прибутковості акцій; звіт про рух грошових коштів, який включає рух коштів внаслідок операційної, інвестиційної та фінансової діяльності; звіт про власний капітал, який має складові – коригування складових власного капіталу, розподіл прибутку, внески учасників, вилучення капіталу; примітки до фінансових звітів, у яких розкривають – облікову політику підприємства, додаткову інформацію, що передбачена відповідними положеннями, але не наведена у вищезгаданих формах, інформацію, яка конкретизує окремі статті (елементи) фінансової звітності, що поглиблює їх розуміння і аналітичні можливості; додаток до приміток до річної фінансової звітності „Інформація за сегментами”, в якому наводяться дані про доходи, витрати, фінансові результати, активи і зобов’язання звітних сегментів.

Для підвищення розуміння суті інформації, наведеної в основних формах фінансової звітності потрібно вивчити зміст – П(с)БО в першу чергу № 1 „Загальні вимоги до фінансової звітності”, № 2 „Баланс”, № 3 „Звіт про фінансові результати”, № 4 „Звіт про рух грошових коштів”, № 5 „Звіт про власний капітал”, № 6 „Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах”, № 20 „Консолідована фінансова звітність”, № 25 „Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва”, № 29 „Фінансова звітність за сегментами”.

При аналізі фінансових процесів і ситуацій використовують дані інших форм звітності: статистичної, податкової та внутрішньогосподарської.

Фінансовий стан підприємства – найзагальніший критерій для оцінки результатів фінансово-господарської діяльності. Належний фінансовий стан свідчить про здатність підприємства наявними фінансовими ресурсами здійснювати успішне виконання планів (програм, проектів) з усіх видів діяльності та своєчасно виконувати при цьому зобов’язання по платежах. Аналізуючи фінансовий стан, встановлюють сильні і слабкі сторони фінансової діяльності, оцінюють ризики і виявляють можливості поліпшення фінансового забезпечення діяльності підприємства та недопущення банкрутства.

Послідовність аналізу фінансового стану підприємства наведена нижче (рис. 1).

Перед використанням даних звітності для аналізу її перевіряють на достовірність тобто оцінюють наскільки вона складена відповідно до вимог П(с)БО, чи взаємоузгоджуються окремі показники різних форм фінансової звітності, оцінюють реальність окремих показників, використовуючи матеріали інвентаризації, виписки банків, акти звірки заборгованості тощо, здійснюють логічну перевірку; визначають реальну вартість окремих статей балансу, виключаючи із валюти балансу регулюючі статті (накопичена амортизація нематеріальних активів, знос основних засобів, резерв сумнівних боргів та ін.), залежно від мети і процедури аналізу окремі елементи фінансової звітності певним чином групують.

Рис. 1 – Схема аналізу фінансового стану підприємства

Суть експрес-аналізу полягає в тому, що оцінку фінансового стану роблять за спрощеними процедурами використовуючи обмежену кількість найважливіших показників. Зокрема, для оцінки економічного потенціалу використовують результати аналізу основних показників майнового стану (загальна сума активів, їх склад, структура і динаміка та реальна вартість); фінансової стійкості (величина власного капіталу та його частка у джерелах коштів, частка власних оборотних коштів у сумі власного капіталу, коефіцієнти покриття запасів і балансу); величини і динаміки „хворих” статей (збиток, позички непогашені в строк, прострочена заборгованість, результати діяльності підприємства на ринку цінних паперів, прострочені векселі та ін.).

При оцінці результативності діяльності підприємства звертають увагу на досягнення підприємством стратегічних цілей, зокрема щодо ефективності інвестиційної та фінансової діяльності; співвідношення темпів росту прибутку, доходу від реалізації та авансованого капіталу; тривалості операційного і фінансового циклів; коефіцієнт погашення дебіторської заборгованості; рентабельність авансованого капіталу і власного та ін.

За результатами експрес-аналізу роблять висновок про основні причини погіршення фінансового стану, що є передумовою для поглибленого його дослідження і прийняття ефективних управлінських рішень з вирішення проблемних ситуацій та поліпшення діяльності підприємств за рахунок фінансових чинників.

Деталізований (поглиблений) аналіз здійснюють за розширеною системою показників, що конкретизує висновки про характер фінансово-господарських явищ, процесів та результатів, а отже і про першопричини їх зміни та можливі заходи щодо поліпшення фінансового стану аналізованого суб’єкта господарювання.

Поглиблену оцінку майнового стану (стану господарських засобів, активів підприємства) здійснюють за системою аналітичних показників: баланс-нетто-підсумок активу балансу, баланс-брутто-активи у первісній оцінці, коефіцієнт реальної вартості активів = баланс-нетто/баланс-брутто, питома вага необоротних активів у загальній їх сумі = необоротні активи/валюта балансу, питома вага основних засобів у загальних активах і в необоротних активах, питома вага активної частини основних засобів у загальній їх вартості, питома вага оборотних активів у загальній їх вартості, коефіцієнт мобільності активів = оборотні активи/необоротні активи, коефіцієнт росту основних засобів = вартість основних засобів на кінець року/вартість основних засобів на початок року, коефіцієнт вибуття = вартість вибувших основних засобів/вартість основних засобів на початок року, коефіцієнт оновлення = вартість основних засобів, що надійшли/первісної вартості основних засобів на кінець року, коефіцієнт придатності основних засобів = залишкова вартість основних засобів/первісна вартість основних засобів.

Важливою ознакою активів підприємства є їх ліквідність тобто здатність перетворитися в грошові кошти. І чим менше часу потрібно на цю трансформацію, тим вища ліквідність активів. Розрізняють найліквідніші активи (А₁) грошові кошти та їх еквіваленти і поточні фінансові інвестиції; швидко ліквідні активи (А₂) короткотермінова реальна дебіторська заборгованість, отримані векселі, швидко ліквідна готова продукція і товари (А₂); повільно ліквідні (А₃) – запаси, готова продукція виробничо-господарського призначення, довготермінова дебіторська заборгованість, інші оборотні активи; важколіквідні (А₄) – необоротні активи, дебіторська заборгованість для погашення якої створено резерв сумнівних боргів, запаси, готова продукція і товари на які відсутній попит. Від ступеня ліквідності активів залежить платоспроможність підприємства, оцінку якої здійснюють порівнянням виділених груп активів з відповідно згрупованими (за терміном погашення) зобов’язаннями. Найтерміновіші зобов’язання (П₁) – кредиторська заборгованість, короткотермінові зобов’язання (П₂) – короткотермінові кредити банків та інших кредитних установ, довготермінові зобов’язання (П₃) – довготермінові кредити банків та інші позикові зобов’язання, постійні пасиви (П₄) – власний капітал, забезпечення наступних витрат і платежів. За співставленням виділених груп активів і пасивів оцінюють ступінь ліквідності балансу. Якщо виконуються такі співвідношення: А₁ > П₁; А₂ > П₂; А₃ > П₃; А₄ < П₄, то баланс вважається абсолютно ліквідним.

Ліквідність балансу можна оцінити і за величиною власного оборотного капіталу (ВОК) чи величиною функціонуючого капіталу (ФК). Величину цих показників розраховують як різницю між оборотними активами (ОА=А₁+А₂+А₃) та поточними зобов’язаннями (ПЗ=П₁+П₂), або як різницю між сумою власного капіталу (ВК), забезпечення наступних платежів (ЗНП) та довготермінових зобов’язань (ДЗ=П₃) і необоротними активами (НА=А₄). Ці показники відповідно показують, яка сума оборотних активів залишається після покриття поточних зобов’язань, або, яка сума оборотних активів сформована за рахунок власного капіталу. Чим більша частка оборотних активів покривається власним капіталом, тим фінансовий стан підприємства кращий.

Ліквідність і платоспроможність оцінюють за низкою коефіцієнтів, зокрема: коефіцієнт абсолютної ліквідності (грошової платоспроможності, норма грошових резервів) = А₁/(П₁+П₂), норма 0,2-0,3 коефіцієнт ліквідності балансу (розрахункової платоспроможності, швидкої ліквідності) = (А₁+А₂)/(П₁+П₂), норма 0,7-0,8; коефіцієнт покриття балансу (ліквідної платоспроможності, поточної ліквідності, загальної ліквідності) = (А₁+А₂+А₃)/(П₁+П₂), норма > 1; коефіцієнт застави = матеріальні активи/позичені кошти, норма >1; коефіцієнт співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованості = дебіторська заборгованість/кредиторська заборгованість, норма → 1 за10 денної величини; коефіцієнт співвідношення ліквідних і неліквідних активів = оборотні активи/необоротні активи, норма 2,5 – 3,5:1; показник покриття періодичних виплат (кратності покриття) = різниця між оборотними активами і запасами/середньоденна виплата коштів по господарських операціях.

Критерієм оцінки фінансового стану підприємства є його фінансова стійкість. Зовнішнім проявом фінансової стійкості є платоспроможність підприємства, тобто його здатність своєчасно і в повному обсязі виконувати свої платіжні зобов’язання. Основними показниками, за якими оцінюють фінансову стійкість є: величина власного капіталу і власного оборотного капіталу; функціонуючого капіталу = різниця між оборотними активами і поточними зобов’язаннями; коефіцієнт фінансової незалежності = власний капітал/валюта балансу, норма > 0,5; коефіцієнт фінансування (фінансового важеля) = власний капітал/позичений капітал, норма > 1 або рівень боргу = позичений капітал/власний капітал, норма < 1; коефіцієнт забезпеченості оборотних активів власними коштами = власний оборотний капітал/оборотні активи, норма > 0,1; коефіцієнт маневреності власного капіталу = власний оборотний капітал/власний капітал, норма > 0,5; коефіцієнт покриття запасів = стабільні джерела фінансування (різниця між сумою власного капіталу, забезпеченням наступних витрат і платежів, кредитами банків і виправдана кредиторська заборгованість, яка виникає як необхідна при здійсненні розрахунків і сумою необоротних активів/запаси, норма > 1; коефіцієнт фінансового лівериджу = довгострокові зобов’язання/власний капітал, норма < 0,25; коефіцієнт рамбусної здатності (обслуговування боргу) = дохід (виручка) від реалізації/сума позичених коштів і відсотків за них, норма > 1; коефіцієнт фінансової стійкості = сума власного капіталу, забезпечення наступних витрат і платежів та довгострокових зобов’язань/валюта балансу, норма 0,85...0,90; запас фінансової стійкості = різниця між сумою доходу (виручки) від реалізації продукції і сумою доходу (виручки) в критичній точці продаж.

Ділову активність підприємства оцінюють за ресурсо- і капіталовіддачею, які оцінюють за величиною доходу (виручки) та прибутку на одиницю використаних засобів (коштів). Важливими є і показники оборотності ресурсів (капіталу), яку оцінюють за величиною коефіцієнта оборотності активів (капіталу) = доход (виручка) від реалізації/активи чи пасиви всього чи окремі їх види та тривалістю одного обороту як частка від ділення тривалості аналізованого періоду (рік, півріччя, квартал, місяць) на величину коефіцієнта оборотності за аналізований період; суму тривалості обертання запасів і дебіторської заборгованості називають тривалістю операційного циклу, а різницю між тривалістю операційного циклу і тривалістю обертання кредиторської заборгованості – тривалістю фінансового циклу.

Узагальненими показниками економічної ефективності діяльності підприємства є показники фінансової результативності – рентабельності (збитковості). Їх розраховують відношенням фінансового результату від певного виду діяльності до витрат на цей вид діяльності. Порівнюючи фінансові результати із активами (капіталом) визначають їх рентабельність (збитковість). Співставлення суми активів (капіталу) з фінансовими результатами визначають їх термін окупності („проїдання”). Розраховують також коефіцієнти: реінвестування – як відношення прибутку, спрямованого на розширене відтворення до суми чистого прибутку та економічного зростання – відношення реінвестованого прибутку до суми власного капіталу.

Оцінюють також ринкову ділову активність підприємства або його активність на ринку цінних паперів. Для цього розраховують такі показники: чистий прибуток на одну просту акцію = чистий прибуток за мінусом дивідендів на привілейовані акції/кількість простих акцій; цінність простої акції = ринкова ціна простої акції/чистий прибуток на просту акцію; рентабельність акції (дивідендна дохідність акції) = дивіденди, виплачені на просту акцію/ринкова ціна простої акції; дивідендний вихід = дивіденди, виплачені на просту акцію/чистий прибуток на просту акцію; коефіцієнт котирування акцій = ринкова ціна простої акції/капітал, що припадає на просту акцію; рентабельність інвестицій у прості акції = різниця між сумою прибутку від звичайної діяльності, податками і дивідендами на привілейовані акції/акціонерний капітал за мінусом номінальної вартості привілейованих акцій; коефіцієнт економічного зростання = чистий прибуток за мінусом виплачених дивідендів/сума власного капіталу і резервів, створених за рахунок прибутку; зміна доходів акціонерів = сума дивідендного доходу і потенційного доходу за рахунок збільшення власного капіталу та за рахунок підвищення ринкової ціни акцій.

Дата добавления: 2015-05-24