Теоретичні питання. Тема № 11. Підсумковий контроль

Тема № 11. Підсумковий контроль. Модуль 5.

Е. b-Глюкуронідази

D. Пероксидного окиснення

C. Перекисного окиснення ліпідів

B. Мікросомального окиснення

E. Тканинного дихання

2. Із віком людини у хрящовій тканині знижується швидкість відновлення протеогліканів, що призводить до зменшення ступеня їх гідратації та втрати пружності тканиною. Активність яких ензимів лізосом при цьому підвищується?

А. Катепсинів, глікозидази

В. Ізомерази, дегідрогенази

С. Дезамінази, декарбоксилази

D. Карбоксилази, ліпази

Е. Оксидази, трансамінази

3. У хворого зі синдромом Слая спостерігається виділення з сечею гепарансульфату та хондроїтинсульфату. Дефіцитом якого ензиму можна це пояснити?

А. Катепсину Д

В. a-Амілази

С. Лактатдегідрогенази

D. Арилсульфатази

4. Підвищена ламкість судин, руйнування емалі та дентину в хворих на цингу здебільшого зумовлено порушенням дозрівання колагену. Який етап модифікації проколагену порушено при цьому авітамінозі?

А. Глікозилювання гідроксилізинових залишків

В. Видалення з проколагену С- кінцевого пептиду

С. Утворення поліпептидних ланцюгів

D. Відщеплення N- кінцевого пептиду

Е. Гідроксилювання проліну

Література

Основна:

1. Біологічна хімія. Тести та ситуаційні задачі. / За ред. О.Я. Склярова. – Львів: Світ, 2006. – 271 с.

2. Біохімічний склад рідин організму та їх клініко-діагностичне значення / За ред. О.Я.Склярова. – К.: Здоров’я, 2004. – С. 86 – 97, 101 – 108.

3. Березов Т.Т., Коровкин Б.Ф. Биологическая химия. – Москва: Медицина, 1990. – С. 518 – 527.

4. Гонський Я.І., Максимчук Т.П., Калинський М.І. Біохімія людини. Підручник. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. – С. 655 – 666.

5. Губський Ю. І. Біологічна хімія. – Київ-Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. – 508 с.

6. Практикум з біологічної хімії / За ред. О.Я. Склярова. – Київ: Здоров’я. – 2002. – 298 с.

Додаткова:

1. Марри Р., Греннер Д., Мейес П. Биохимия человека. – Москва: Мир. – 2004. – С. 311 – 318, 347 – 351.

2. Бышевский А.Ш., Терсенов О.А. Биохимия для врача. – Екатеринбург: Уральский рабочий, 1994. – С. 173 – 177, 227 – 230, 333 – 336.

1. Загальна характеристика компонентів харчування людини (поживних речовин, нутрієнтів): макрокомпонентів (вуглеводів, жирів, білків), мікрокомпонентів (вітамінів, неорганічних елементів, мікроелементів). Фізіологічні потреби в енергії та енергетична цінність основних поживних речовин.

2. Потреби організму людини в поживних речовинах - вуглеводах, ліпідах (жирах, фосфоліпідах), білках. Біологічна цінність деяких нутрієнтів. Раціональне харчування. Вміст поживних речовин в поширених продуктах харчування.

3. Мікроелементи в харчуванні людини. Біологічні функції йоду, брому, фтору, міді, марганцю, цинку, кобальту, селену; прояви мікроелементної недостатності.

4. Загальна характеристика перетравлення поживних речовин. Ферменти, біохімічні механізми перетравлення харчових білків, вуглеводів, ліпідів в шлунку, тонкій і товстій кишках.

5. Порушення перетравлення окремих нутрієнтів в шлунку та кишках; cпадкові ензимопатії процесів травлення.

6. Біохімічні зміни при порушеннях функції шлунка та їх клініко-біохімічна діагностика.

7. Порушення секреторної функції підшлункової залози при гострому та хронічному панкреатитах, їх клініко-біохімічна характеристика.

8. Види стеатореї: панкреатична стеаторея (дефіцит панкреатичної ліпази при панкреатитах), гепатогенна стеаторея (дефіцит жовчі в кишці), ентерогенна стеаторея (інгібування ферментів ліполізу та ресинтезу триацилгліцеролів у кишках).

9. Спадкові ензимопатії недостатності дисахаридаз кишок. Клініко-біохімічна діагностика непериносимості лактози, сахарози.

10. Вітаміни, як незамінні біологічно-активні компоненти харчування, що необхідні для організму людини. Історія відкриття вітамінів. Розвиток вітамінології в Україні.

11. Причини екзо-, та ендогенних гіпо- та авітамінозів.

12. Вітаміни В₁ і В₂, їх будова, біологічна роль, джерела для людини, добова потреба. Ознаки гіповітамінозу.

13. Будова, властивості вітаміну Н та пантотенової кислоти. Їх участь в обміні речовин, основні джерела, добова потреба. Роль КоА в обмінних процесах.

14. Антианемічні вітаміни, їх будова, участь в обміні речовин, джерела для людини, добова потреба, ознаки гіповітамінозу.

15. Вітаміни В₆ та РР, їх будова, біологічна роль, джерела для людини, добова потреба, ознаки гіповітамінозу.

16. Вітаміни С і Р, їх будова, біологічна роль, джерела для людини, добова потреба. Функціональний зв’язок між вітаміном Р та вітаміном С. Прояви недостатності в організмі людини.

17. Вітаміни групи D, будова, біологічна роль, добова потреба, джерела для людини, ознаки гіпо - та гіпервітамінозів, авітаміноз.

18. Вітамін А, будова, біологічна роль, добова потреба, джерела для людини, ознаки гіпо-, гіпервітамінозів.

19. Вітаміни Е, F, будова, біологічна роль, джерела для людини, механізм дії, добова потреба, ознаки недостатності, застосування в медицині.

20. Антигеморагічні вітаміни та їх водорозчинні форми, будова, біологічна роль, джерела для людини, механізм дії, добова потреба, ознаки недостатності, застосування в медицині.

21. Провітаміни, антивітаміни. Механізм дії та застосування у практичній медицині.

22. Вітаміноподібні речовини, їх структура та роль.

23. Сучасні вітамінні препарати та їх застосування в медичній практиці. Біологічно активні добавки (БАДи).

24. Кров – внутрішнє середовище організму. Роль крові в підтриманні гомеостазу.

25. Склад крові, плазми, сироватки крові. Фізико-хімічні і біологічні властивості крові.

26. Об’єм крові, рН крові. Формені елементи крові: еритроцити, лейкоцити, тромбоцити.

27. Гемоглобін, його будова, властивості, види.

28. Патологічні стани гемоглобіну: гемоглобінопатії і таласемії.

29. Дихальна функція еритроцитів в легеневих капілярах та тканинах.

30. Ефект Бора. Залежність ступеня оксигенації від парціального тиску кисню. Крива дисоціації оксигемоглобіну.

31. Кислотно-основний стан. Регуляція рН рідин в організмі: порушення кислотно-основного стану: ацидоз метаболічний та респіраторний; алкалоз метаболічний та респіраторний. Причини їх виникнення.

32. Роль нирок, органів дихання, тканин в регуляції кислотно-основного стану.

33. Буферні системи крові, їх види: роль буферних систем крові в підтриманні постійності рН крові;

34. Основні типи гіпоксії, механізм їх виникнення, методи діагностики:

35. Гіпоксія, викликана зниженням рО₂ в повітрі, що вдихається;

36. Гіпоксія внаслідок розвитку патологічного процесу (легеневий тип, серцево-судинний, тканинний і немічний).

37. Роль системи ренін-ангіотензин в регуляції осмотичного тиску.

38. Гормони – регулятори осмотичного тиску крові.

39. Залежність біохімічних показників крові від метаболічних процесів в організмі.

40. Основні групи білків плазми крові, їх склад та вміст в нормі і при патології. Фактори, що впливають на вміст білків у плазмі крові: гіпер- та гіпо-протеїнемії.

41. Альбуміни і глобуліни. Суть методу електрофорезу білків плазми крові. Електрофореграми при різних захворюваннях.

42. Роль глутатіону в захисті від пероксидного окисненні ліпідів, вітаміни антиоксиданти.

43. Глікопротеїни, їх будова, біологічна роль, зміна складу при захворюваннях.

44. Білки гострої фази запалення: С-реактивний білок, церулоплазмін, гаптоглобін, кріоглобулін, α₁-антитрипсин, α₂-макроглобулін, інтерферон. Їх діагностичне значення.

45. Ферменти плазми крові: власні (секреторні) та індикаторні (тканинні) ферменти. Калікреїн-кінінова та ренін-ангіотензинова системи, їх біологічна роль.

46. Діагностичне значення дослідженя активності ферментів та ізоферментів плазми крові: креатинфосфокінази, ЛДГ, АсТ, АлТ, амілази, ліпази.

47. Поняття про загальний і залишковий азот крові. Небілкові азотвмісні компоненти крові. Діагностичне значення їх визначення.

48. Безазотисті органічні сполуки крові, їх метаболічне походження. Молекули середньої маси (середні молекули), їх метаболічне походження. Клініко-діагностичне значення їх визначення.

49. Азотемія, її види та причини виникнення, диференціювання їх в клініці.

50. Кількісні зміни залишкового азоту крові при парентеральному харчуванні, переливанні крові, застосуванні плазми, сироватки чи плазмозамінників.

51. Біохімічні аспекти використання деяких лікарських препаратів при азотемії.

52. Функціональна та біохімічна характеристики системи гемостазу в організмі людини; коагуляційний та судинно-тромбоцитарний гемостаз.

53. Згортальна система крові; характеристика окремих компонентів (факторів) згортання. Механізми активації та функціонування каскадної системи згортання крові; внутрішній та зовнішній шляхи коагуляції. Роль вітаміну К в реакціях коагуляції (карбоксилювання глутамінової кислоти в g-карбоксиглутамінову кислоту, роль в зв’язуванні кальцію). Лікарські засоби – агоністи та антагоністи вітаміну К.

54. Спадкові порушення процесу згортання крові.

55. Антизгортальна система крові, функціональна характеристика її компонентів: антикоагулянтів – гепарину, антитромбіну ІІІ, лимонної кислоти, простацикліну. Роль ендотелію судин. Зміни біохімічних показників крові при тривалому введенні гепарину.

56. Фібринолітична система крові: етапи та компоненти фібринолізу. Лікарські засоби, що впливають на процеси фібринолізу. Активатори плазміногену та інгібітори плазміну.

57. Синдром дисемінованого внутрішньосудинного зсідання крові. Зсідання крові, тромбоутворення і фібриноліз при атеросклерозі та гіпертонічній хворобі.

58. Загальна характеристика імунної системи; клітинні та біохімічні компоненти.

59. Імуноглобуліни: структура, біологічні функції, механізми регуляції синтезу імуноглобулінів. Біохімічні характеристики окремих класів імуноглобулінів людини.

60. Медіатори та гормони імунної системи; цитокіни (інтерлейкіни, інтерферони, білково-пептидні фактори регуляції росту та проліферації клітин).

61. Біохімічні компоненти системи комплементу людини; класичний та альтернативний (пропердиновий) механізми активації.

62. Біохімічні механізми імунодефіцитних станів: первинні (спадкові) та вторинні імунодефіцити; синдром набутого імунодефіциту людини.

63. Гомеостатична роль печінки в обміні речовин цілісного організму. Біохімічні функції гепатоцитів. Вуглеводна (глікогенна), ліпідрегулююча, білкова, сечовиноутворювальна, пігментна, жовчоутворювальна функції печінки. Біохімічний склад жовчі.

64. Клініко-біохімічна характеристика недостатності функцій печінки за умов хімічного, біологічного та радіаційного ураження; біохімічні механізми розвитку печінкової енцефалопатії. Порушення біохімічних роцесів в печінці при окремих захворюваннях.

65. Зміни біохімічних покозників при гострому гепатиті, викликаному вірусами чи алкогольною інтоксикацією, їх діагностична оцінка.

66. Зміни біохімічних показників при хронічному гепатиті, цирозі, жовчно-кам’яній хворобі, дискинезії та холециститі, їх діагностична оцінка. Зв’язок порушень в екскреторній функції печінки з порушеннями процесів травлення в кишечнику, діагностика цих порушень.

67. Роль печінки в обміні жовчних пігментів. Катаболізм гемоглобіну: розрив тетрапірольного кільця гему, розпад вердоглобіну, перетворення білівердину на білірубін, утворення білірубіндиглюкуроніду, екскреція в жовч.

68. Патобіохімія жовтяниць; гемолітична (передпечінкова), паренхіматозна (печінкова), обтураційна (післяпечінкова). Ферментативні, спадкові жовтяниці:

69. Синдром Криглера-Найяра – жовтяниця, що спричинена недостатністю синтезу УДФ-глюкуронілтрансферази (“кон’югаційна жовтяниця”)

70. Хвороба Жільбера – патологічний стан, який є гетерогенною групою порушень, спричинених як блоком синтезу УДФ-глюкуронілтрансферази, так і порушенням здатності гепатоцитів до поглинання білірубіну з крові (“абсобційна жовтяниця”).

71. Синдром Дабіна-Джонсона – жовтяниця, пов’язана з порушенням транспорту білірубін-глюкуроніду з гепатоцитів у жовч (“екскреційна жовтяниця”). Ферментативні жовтяниці новонароджених, способи їх запобігання.

72. Детоксикаційна функція печінки; біотрансформація ксенобіотиків та ендогенних токсинів.

73. Типи реакцій біотрансформації чужорідних хімічних сполук у печінці.

74. Реакції мікросомального окиснення; індуктори та інгібітори мікросомальних монооксигеназ.

75. Реакції кон’югації в гепатоцитах: біохімічні механізми, функціональне значення.

76. Електронно-транспортні ланцюги ендоплазматичного ретикулуму. Генетичний поліморфізм та індуцибельність синтезу цитохрому Р-450.

77. Виникнення і природа розвитку толерантності до лікарських засобів.

78. Біологічна роль води та її розподілення в організмі людини. Водний баланс, його види.

79. Регуляція водно-сольового обміну, його порушення. Дегідратація і гіпергідратація, біохімічні механізми виникнення.

80. Механізм дії Nа⁺, К⁺-АТФ-ази та її регуляція.

81. Біогенні елементи, їх класифікація, шляхи надходження в організм людини.

82. Біологічна роль макро-, мікро- і ультрамікроелементів.

83. Мікроелементози людини: ендогенні та екзогенні (техногенні, ятрогенні, тощо). Оліготерапія.

84. Вплив радіоактивних ізотопів, рентгенівського опромінення та інших видів опромінення на порушення мінерального балансу.

85. Методи визначення показників водно-сольового та мінерального обмінів.

86. Роль нирок в регуляції об’єму, електролітного складу та рН рідин організму. Біохімічні механізми сечоутворювальної функції нирок (фільтрація, реабсорбція, секреція і екскреція). Біохімічна характеристика ниркового кліренсу і ниркового порогу, їх діагностичне значення.

87. Гормональні механізми регуляції водно-сольового обміну та функцій нирок; антидіуретичний гормон; альдостерон.

88. Ренін-ангіотензинова система. Натрійуретичні фактори передсердя та інших тканин. Біохімічні механізми виникнення ниркової гіпертензії.

89. Гіпотензивні лікарські засоби – інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту.

90. Фізико-хімічні властивості сечі: кількість, колір, запах, прозорість, реакція (рН), залежність її від складу їжі. Роль нирок та легень у підтриманні кислотно-основного стану організму. Амонійогенез.

91. Участь нирок у виділенні неорганічних і органічних речовин. Біохімічні показники їх у нормі, причини можливих відхилень.

92. Патобіохімія нирок. Клініко-біохімічні зміни при гломерулонефриті, амілоїдозі, пієлонефриті.

93. Патобіохімія нирок. Клініко-біохімічні зміни при гострій нирковій недостатності. Діагностика хронічної ниркової недостатності.

94. Характеристика умов утворення в нирках каменів, їх хімічний склад та заходи профілактики.

95. Патологічні компоненти сечі – кров, гемоглобін, креатин. Шляхи їх проникнення в сечу; причини їх появи.

96. Глюкозурія, галактозурія і пентозурія, причини їх появи. Клініко-діагностичне значення їх виявлення.

97. Клінічне значення виявлення і визначення в сечі: індикану, фенілпіровиноградної, гомогентизинової кислот.

98. Клінічне значення виявлення та визначення кетонових тіл.

99. Способи диференціювання жовтяниць за наявністю жовчевих кислот і жовчних пігментів у сечі.

100. Загальна характеристика морфології та біохімічного складу сполучної тканини. Біохімічна будова міжклітинної речовини пухкої волокнистої сполучної тканини: волокна (колагенові, ретикулярні, еластичні); основна аморфна речовина.

101. Білки волокон сполучної тканини: колагени, еластин, глікопротеїни та протеоглікани. Біосинтез колагену та утворення фібрилярних структур.

102. Складні вуглеводи основного аморфного матриксу сполучної тканини – глікозаміноглікани (мукополісахариди). Механізми участі молекул глікозаміногліканів (гіалуронової кислоти, хондроїтин-, дерматан-, кератансульфатів) у побудові основної речовини пухкої волокнистої сполучної тканини. Розподіл різних глікозаміногліканів в органах і тканинах людини.

103. Патобіохімія сполучної тканини. Біохімічні механізми виникнення мукополісахаридозів та колагенозів, їх клініко-біохімічна діагностика.

104. Ревматизм, його клініко – біохімічна діагностика.

105. Виявлення вітаміну С реакцією з метиленовим синім. Поясніть принцип методу.

106. Виявлення вітаміну Е реакцією з феруму хлоридом. Поясніть принцип методу.

107. Виявлення вітаміну К (вікасол) реакцією з лужним розчином цистеїну. Поясніть принцип методу.

108. Визначення кислотності шлункового вмісту: загальної кислотності, вільної та зв'язаної соляної кислоти. Поясніть принцип методу.

109. Виявлення в шлунковому вмісті молочної кислоти. Поясніть принцип методу. При яких патологічних станах в шлунку виявляється молочна кислота?

110. Виявлення в шлунковому вмісті "кров'яних пігментів" (бензидиновою пробою). Поясніть принцип методу. Яка чутливість цього методу?

111. Виявлення фібриногену в плазмі крові. Поясніть принцип методу.

112. Визначення гемінової групи гемоглобіну. Поясніть принцип методу.

113. Визначення глюкози крові глюкозооксидазним методом (Городецького). Написати рівняння реакцій, що лежать в основі цього методу. Який нормальний вміст глюкози в крові людини?

114. Визначення вмісту білірубіну та його фракцій в сироватці крові колориметричним діазометодом. Поясніть принцип методу.

115. Визначення глюкози в крові методом Хагедорна-Йєнсена. Пояснити принцип.

116. Виявлення холестерину в крові методом Сальковського. Поясніть принцип методу.

117. Визначення креатиніну в сироватці крові кольоровою реакцією Яффе. Поясніть принцип методу.

118. Визначити активність аланінамінотрансферази та аспартатамінотрансферази крові. Принцип методу. Значення визначення цих ферментів для медицини.

119. Визначити реакцію сечі. Проаналізувати результат.

120. Виявлення ферментної активності сечі на прикладі ферменту амілази – метод Вольгемута. Клінічне застосування цього методу.

121. Виявлення білка в сечі при її кип’ятінні, реакціями з сульфосаліциловою та азотною кислотами. Клінічне застосування цих методів.

122. Виявлення глюкози в сечі реакцією Фелінга. Поясніть принцип методу.

123. Виявлення уробіліну в сечі (реакція Богомолова). Поясніть принцип методу.

124. Виявлення жовчних пігментів в сечі (реакція Гмеліна). Поясніть принцип методу.

125. Виявлення крові в сечі (бензидинова проба).

126. Визначення аланін-р-гідроксилазної активності мікросом печінки. Поясніть принцип методу.

127. Пояснити значення утворення індикану. Де локалізований цей процес?

128. Пояснити спосіб оцінювання детоксикаційної функції печінки за утворенням гіпурової кислоти.

129. Порівняти вміст фосфатидів в м’язовій та нервовій тканинах. Результати проілюструвати результатами експериментів.

130. Порівняти вміст холестерину в м’язовій та нервовій тканинах. Результати проілюструвати результатами експериментів.

Приклади тестового контролю знань „Крок 1”

1. У гастроентерологічне відділення госпіталізований хлопчик віком 7 років. Йому призначене біохімічне дослідження крові та сечі, зокрема визначення вмісту уропепсину в сечі. Уропепсин у педіатричній практиці визначають для дослідження...

A. секреторної активності залоз слизової оболонки шлунка

B. інтенсивності процесів травлення в шлунку

C. моторно-евакуаторної діяльності шлунка

D. патологічних процесів у шлунку

E. патологічних компонентів у шлунковому соку

2. У хворого дистрофія скелетної мускулатури. При якому гіповітамінозі це спостерігається?

A. Вітамін Е

B. Вітамін В1

C. Вітамін А

D. Вітамін D

E. Вітамін С

3. У хворого при аналізі крові виявлено, що еритроцити мають форму півмісяця. Концентрація гемоглобіну - 78 г/л, кількість еритроцитів - 3,5· 10¹². Які зміни в структурі гемоглобіну призводять до такої форми еритроцитів?

А. Глутаміну на гліцин

В. Серину на валін

С. Метіоніну на тирозин

D. Глутамінової кислоти на валін

Е. Лейцину на лізин

4. У пацієнта вміст загального білка в плазмі крові в межах норми. Які серед наведених показників вірогідні для цього випадку?

А. 35-45 г/л

В. 50-60 г/л

С. 55-70 г/л

D. 65-85 г/л

Е. 85-95 г/л

5. Пацієнт поступив у клініку з підозрою на інфаркт міокарда. Для профілактики тромбоутворення йому призначено препарат фібринолізин (плазмін), який

A. Плазміногену у плазмін

B. Фібриногену у фібрин

C. Протромбіну у тромбін

D. Проконвертину у конвертин

E. Фібрину у пептиди каталізує перетворення...

6. У жінки віком 46 років із жовчнокам’яною хворобою, розвинулась жовтяниця. При цьому сеча стала темно-жовтого кольору, кал – знебарвлений, у плазмі крові виявлено підвищений вміст кон’югованого (прямого) білірубіну. Який вид жовтяниці можна запідозрити?

А. Гемолітичну

B. Паренхіматозну

C. Обтураційну

D. Жовтяницю новонароджених

E. Хворобу Жільбера

7. Турист у жаркий день довго знаходився без питної води. Нарешті він дістався до джерела і задовільнив спрагу. Це призвело до:

А. Підвищення осмоляльності позаклітинної рідини

B. Зниження осмоляльності позаклітинної рідини

C. Підвищення осмоляльності внутрішньоклітинної рідини

D. Зниження осмоляльності внутрішньоклітинної рідини

E. Підвищення внутрішньочерепного тиску

8. У пацієнта 18 років при лабораторному обстеженні виявлено наявність глюкози в сечі при нормальній концентрації її в плазмі крові. Найвірогіднішою причиною цього є порушення:

А. Секреції інсуліну

B. Клубочкової фільтрації

C. Секреції глюкокортикоїдів

D. Канальцевої секреції

E. Канальцевої реабсорбції

Дата добавления: 2015-05-24