Елементів Д.Менделєєва

Періодичний закон і періодична система

До середини ХІХ ст. було накопичено досить багатий експериментальний матеріал про властивості хімічних елементів і їх сполук. Робились спроби класифікувати хімічні елементи (Деберейнер, Ньюлендс, Лотар Майєр).

Д.Менделєєв, на відміну від попередників, виходив з переконання, що між всіма хімічними елементами повинен існувати закономірний взаємозв’язок. В основу систематики елементів він поклав їх атомну масу.

В 1869 році Д.Менделєєв розмістив відомі тоді 64 хімічні елементи в ряд в порядку зростання атомних мас, що дало можливість встановити закономірності зміни їх властивостей. На цій підставі він залишив в цьому ряду вільні місця для ще невідкритих елементів і виправив в деяких випадках невірно розраховані атомні маси елементів. Досліджуючи зміни властивостей хімічних елементів, розташованих в ряд за зростаючими значеннями їх атомних мас, Менделєєв встановив, що близькі за хімічними властивостями елементи зустрічаються через певні проміжки (числа елементів) і, таким чином, одні і ті ж властивості періодично повторюються в цьому ряду. На цій основі Менделєєв вивів періодичний закон, який сформулював так: властивості простих тіл, а також форми і властивості сполук елементів знаходяться в періодичній залежності від величини атомних ваг елементів.

На основі відкритого закону Менделєєв склав періодичну систему елементів. Він розділив весь ряд елементів на відрізки (періоди), в яких починається і закінчується періодична зміна властивостей і розташував ці відрізки один під одним.

Менделєєв запропонував дві форми періодичної системи – довгу і коротку. Перший варіант системи мав довгу форму, тобто в ній періоди розміщувались одним рядком. В грудні 1870 р. він опублікував так звану коротку форму. В цьому варіанті періоди поділені на ряди, а групи на підгрупи.

У нас найбільш поширений варіант короткої форми як більш компактний.

Періодична система Менделєєва складається з семи горизонтальних періодів і восьми вертикальних груп.

Перший період містить всього два елементи (Н, Не), другий і третій періоди – по вісім, четвертий і п’ятий – по вісімнадцять, шостий – тридцять два, сьомий - незакінчений період, складається з двадцяти трьох елементів. Всього на даний час відомо 110 хімічних елементів. Перші три періоди називаються малими, а наступні – великими.

Елементи з однаковою максимальною валентністю розміщені в одному вертикальному стовпчику (групі). Великі періоди поділяють на ряди. В кожній групі елементи великих періодів поділяються на дві підгрупи – головну і побічну. Елементи малих періодів належать до головної підгрупи. Номер групи відповідає максимальній валентності всіх елементів групи. Виняток - Оксиген, Флуор, Неон, елементи побічних підгруп VIII-ої і І-ої груп.

Кожний період починається лужним металом (перший період Гідрогеном) і закінчується благородним газом. З ростом порядко-вого номера металічні властивості елементів послаблюються, а неметалічні – посилюються.

В шостому періоді розміщені 14 елементів з порядковими номерами 58-71, - лантаноїди, дуже подібні до лантану.

В сьомому періоді 14 елементів з порядковими номерами 90-103 – родина актиноїдів. Вони розміщені під лантаноїдами, тому що їх властивості дуже подібні.

Періоди позначені арабськими цифрами, групи – римськими з буквою А (головні) і з буквою В (побічні).

В кожній клітинці розміщені символ елемента, систематична назва, порядковий номер, атомна маса, електронна конфігурація. Наприклад:

Дата добавления: 2015-05-24