Класифiкацiя корозiйних процесiв. Типи корозiйних руйнувань

Термодинамічна можливість корозії

Корозія металів

Руйнування металiв пiд впливом хiмiчної або електрохiмiч­ної дiї зовнiшнього середовища називають корозiєю. Термiн „корозiя“ походить вiд латинського слова „corrodere”, що означає - руйнувати, роз’їдати.

Корозiя приносить величезнi збитки народному господарству. За пiдрахунками спецiалiстiв втрати металу в свiтовому маштабi cкладають приблизно 10 - 15% свiтовоi продукцiї cталi.

Науковi основи вивчення корозiї металiв були започаткованi ро­сiйським вченим М.Ломоносовим, який в 1738 - 1748 роках впер­ше провiв дослiдження впливу розчинiв хлоридної i нiтратної кислот на метали. Основоположником першої теорiї корозiйних процесiв був швейцарський вчений Артур де-ля Рiв (1830).

Радянськi вченi В.Кiстяковський, Д.Фрумкiн, Н.Iзга­ришев, Т.Акiмов розробили основи теорiї електрохiмiчної ко­розiї металiв i вирiшили ряд практичних питань, пов’язаних з корозiєю металiв i захистом вiд неї.

Всі процеси, що відбуваються в природі, мають певну напрямленість: газ розширюється в пустоту; залізо, занурене в хлоридну кислоту, розчиняється, утворюючи сіль і виділяючи водень. Ці процеси відбуваються самовільно. Критерієм самовільного перебігу процесу в термодинаміці, як відомо, є ізобарно-ізотермічний потенціал ∆G. Умовою принципової можливості самовільного процесу є зменшення ізобарно-ізотермічного потенціалу, тобто ∆G <0. Для більшості сполук металів величини ∆G мають від’ємні значення, що свідчить про можливість самовільного перебігу реакції окиснення металу з утворенням відповідних сполук.

Отже, металічний стан для більшості технічних металів в атмосфері або інших середовищах є термодинамічно нестабільним. Це і визначає намагання більшості технічних металів до самовільного корозійного руйнування, тобто переходу з металічного стану в йонний.

Корозiя металiв за характером процесу може бути подiлена на корозiю хiмiчну i електрохiмiчну. При хiмiчнiй корозiї електрони переходять з атома металу на частинку (атом, молекулу) - окисник, що входить до складу середовища. Приклади хiмiчної корозії - руйнування металiв в рiдинах - неелектролiтах (диелектриках) i в сухих газах при високих температурах. В результатi такої корозiї виходять з ладу деталi iнженерних конструкцiй (га­зовi турбiни, сопла ракетних двигунiв, арматура печей тощо).

Процес руйнування металу при електрохiмiчнiй корозiї cупрово­джується виникненням електричного струму. До електрохiмiчної корозiї належить руйнування металiв в електролiтах, головним чином в водних розчинах кислот, лугiв i солей. До електрохiмiчної корозiї належить також атмосферна корозiя. Цей вид коро­зiї пояснюється тим, що в водяних крапельках або в плiвцi во­логи на металi вiдбувається розчинення газiв повiтря i присут­нiх в атмосферi рiзних домiшок, отже, утворення електролiту. Так кородують металiчнi конструкцiї мостiв, корпуси рiчкового i морського транспорту, хiмiчна апаратура тощо.

За зовнiшнiм виглядом корозiйне руйнування металiв буває дуже рiзним. Може вiдбуватись суцiльна корозiя, мiсцева коро­зiя, точечна корозiя, мiжкристалiтна, внутрiшньокристалiтна тощо.

Дата добавления: 2015-05-24