Томазо Кампанелла

УТОПІЯ

На острові Утопія налічується 54 великих і прекрасних міста. Мова, звичаї, установи та закони їх – одні й ті ж. Усі 54 міста збудовані за одним і тим же планом; у них однакові громадські будинки, з деякими лише пристосуваннями до потреб кожної місцевості.... Кожне місто вибирає трьох досвідчених та здібних старих людей своїми представниками. Вони збираються в Амауроті (головному місті острова), де й обмірковують справи країни....

Є одне заняття, яким всі утопійці, чоловіки і жінки, займаються спільно і від якого ніхто не сміє відмовитися, – це землеробство. Діти вивчають його теоретично по школах і практично на полях, що оточують місто, куди їх водять гуляти. Там вони бачать, як обробляють землю; там вони й самі працюють і розвивають при цьому свої фізичні сили.

Але крім землеробства, від якого, як сказано, ніхто не має права ухилятися, кожному утопійцеві призначається ще яке-небудь спеціальне ремесло. Одні тчуть полотно або вовну, другі робляться мулярами та гончарами, треті обробляють метали та дерево. Це все найблагородніші ремесла.... Звичайно кожен привчається до ремесла своїх батьків, бо впливом та прикладом у дитині природно розвиваються до цієї справи і смак, і вміння. А якщо хто-небудь з дітей відчує більший нахил до якого-небудь іншого ремесла, то його приймають до тієї сім’ї, де спеціально займаються цим ремеслом, причому не тільки батько дитини, а й уряд дбають про те, щоб учень пішов учитися в чесну й гідну сім’ю....

[Утопійці] ділять день на 24 години,... для роботи відводять тільки 6 годин: три години до полудня, після чого йдуть обідати; потім, після двогодинного відпочинку, продовжують працювати ще три години. Весь вільний час вони проводять на свій розсуд, зазвичай, використовуючи його на якесь інше корисне заняття. Більшість утопійців цей час відводять наукам.

Кожного ранку перед сходом сонця відкриваються громадські зали. Тільки ті зобов’язані ходити туди, хто виключно присвятив себе наукам, проте кожний має право відвідувати їх – чоловіки та жінки, які б заняття не становили їх спеціальності. Народ масами відвідує ці зали, і кожний займається там тією галуззю знання, яка підходить до його спеціальності або відповідає його смакам.

Після вечері вони проводять одну годину за розвагами: влітку – в садах, а взимку – в тих загальних залах, в яких разом їдять. Там вони або займаються музикою, або відпочивають за розмовами. Стосовно гри в кості чи інших безглуздих і згубних подібних забав, то вони навіть невідомі утопійцям...

[Звільнені від занять землеробством і ремеслами] ті, кому народ під впливом рекомендації духовенства й таємного узгодження сифогрантів (керівників) дарує назавжди це звільнення для грунтовного оволодіння науками. Якщо хто-небудь з цих осіб не виправдає покладену на неї надію, то цю людину відправляють назад до ремісників. І навпаки, часто буває, що який-небудь робітник так ретельно вивчає науки у згадані вище години дозвілля і вирізняється таким старанням, що звільняється від свого ремесла і просувається до розряду вчених.

З цього стану вчених обираються посли, духовенство,... глава держави.

Оскільки всі утопійці зайняті корисною працею і для її виконання витрачається небагато часу, у підсумку у них є вдосталь всього. Внаслідок цього великій масі населення приходиться інколи йти за місто для ремонту доріг, якщо вони пошкоджені. Часто, коли немає необхідності в подібній роботі, держава оголошує про зменшення кількості робочих годин. Влада не хоче примушувати громадян до зайвої праці. Застосування таких робіт переслідує ту ціль, щоб забезпечити, наскільки це можливо з погляду громадських потреб, усім громадянам найбільшу кількість часу після тілесного рабства для духовної свободи й освіти. В цьому, на їх думку, полягає щастя життя.

... В кожному місті є невелике число утопійців, які звільнені від фізичної роботи і присвячують себе виключно розвиткові розуму. Це ті, хто змалку виявив прекрасні здібності, проникливий розум та покликання до наук. Однак, незважаючи на це, всім дітям дається добре виховання; крім того, величезна більшість громадян, чоловіків і жінок, як уже було сказано, присвячують своє дозвілля розумовим заняттям.

Утопійці вивчають науки своєю рідною мовою. Ця мова багата, звучна і є добрим провідником думки.

Утопійці до нашого приходу нічого не чули про наших видатних філософів, а тим часом у галузях музики, діалектики, арифметики й геометрії вони зробили ті самі відкриття, що й ми....

Вони чудово розбираються в бігу світил та русі небесних тіл, вони винайшли особливі машини, які дуже докладно зображають взаємне співвідошення сонця, місяця та зірок, видимих на їх обрії. Щодо дружби та ворожнечі планет і всіх інших обманів, гадання на зірках, то вони про це й не думають. За прикметами, які грунтуються на довгочасних спостереженнях, вони вміють завбачати дощ, вітер та інші зміни погоди. Вони не роблять інших припущень для пояснення явищ природи, припливу та відпливу, солоності води, постання й побудови неба та землі, крім припущень природничо-історичних, їх теорії де в чому нагадують теорії стародавніх філософів, але часом вони й відхиляються від них; однак і в новітніх побудованих ними теоріях, так само як і в нас, існують незгоди.

У моральній філософії обмірковують вони ті ж питання, що й наші філософи. Вони відшукують у душі людини, в тілі її та в зовнішньому світі те, що могло б ощасливити її, вони запитують себе: чи стосується прикметник „добрий” усіх без винятку елементів матеріального та інтелектуального щастя, чи тільки розвитку душевних здібностей? Вони досліджують чесноту й втіху; проте найблагороднішим дослідженням вважається в них відкриття джерела чи джерел людського щастя.

(1568 – 1639)

Джованні Доменіко (монаше ім’я – Томазо) Кампанелла – італійський філософ, представник раннього утопічного соціалізму. Твір „Місто Сонця” написав написав у 1601 – 1602 рр. в неаполітанській в’язниці, в яку він потрапив за участь у змові проти іспанського панування в рідній Калабрії (південноіталійська область) і засуджений на довічне ув’язнення. Спочатку твір був написаний італійськю мовою. Окремі аркушики з великим ризиком передавав з тюрми знайомим, які переписували їх у багатьох примірниках. До наших днів дійшло 11 списків італійського тексту, виконаних на самому початку ХVІІ ст. Згодом, 1613 р., сам Кампанелла переклав італійський текст латинською мовою, що була в той час міжнародною. Саме цей латинський текст твору вийшов у світ 1623 р. у Франкфурті-на-Майні.

Праця Кампанелли написана, безперечно, під впливом „Утопії” Т.Мора. Так само, як і „Утопія”, написана у формі діалогу між двома людьми: мореходом Генуезцем, який повернувся з далекого плавання, і монахом Гостиником. Мореход розповідає про своє навколосвітнє плавання, під час якого опинився в індійському океані на чудовому острові Тапробані, на якому оселилися вихідці з Індії й заснували державу з містом Сонця. Держава заснована, за уявленнями автора, на принципах справедливості й гуманізму. В ній немає приватної власності, всі працюють однаково, всі мають можливості вивчати науки і займатися мистецтвами. Значне місце у творі займає опис виховання, яке доступне всім громадянам держави різного віку, має громадський характер.

Уривки з твору Т.Кампанелли „Місто Сонця” друкуються за виданням: Мор Т., Кампанелла Т. Утопія. Місто Сонця /Перекл. з лат; Вступ.слово Й.Кобова та Ю.Цимбалюка; Передм. Й.Кобова. – К.: Дніпро, 1988. – С.132 – 182.

Дата добавления: 2015-05-24