ІІ. Правила навчання, що стосуються навчального матеріалу, об’єкта

1. Р о з п о д і л я й м а т е р і а л к о ж н о г о н а в ч а л ь н о г о

п р е д м е т а в і д п о в і д н о д о р і в н я р о з в и т к у і

(в и щ е в к а з а н и х) з а к о н і в р о з в и т к у у ч н я!

У науці матеріал можна розглядати як мету і спосіб викладу з суто об’єктивного погляду, але це неприпустимо при навчанні юнацтва. Матеріал тут є не більше як засіб для освіти відомих індивідів, тому він повинен пристосовуватися до їх ступеня зрілості. Мова не йде про набуття знань самих по собі, ще менше про досконале систематичне знання (як у вченого), а про розвиток і освіту. Будемо сподіватися, що це вже достатньо ґрунтовно нами доведено.

2. З а т р и м у й с я г о л о в н и м ч и н о м н а в и в ч е н н і о с н о в!

Це правило стосується ґрунтовності й обумовлює дійсний успіх. Хто не закладе потрібної основи, змушений завжди латати дірки або побоюватися руйнації всієї будівлі. … Так, наприклад, ґрунтовне викладання латинської мови неможливе без суворого граматичного навчання, також викладання арифметики – без ґрунтовного вивчення арифметичних дій, викладання чистописання – без досягнення досконалості в основних лініях і штрихах і т.д.

Проте, нехай ніхто не боїться, що через тривалість затримки на елементах він втратить багато часу. …

Здається, зайвий час, який витрачається на неминучі основи, згодом надолужуються вдвоє і втроє.

3. П р и о б г р у н т у в а н н і п о х і д н и х п о л о ж е н ь

п о в е р т а й с я ч а с т і ш е д о п е р ш о п о ч а т к о в и х о с н о в н и х п о н я т ь і в и в о д ь п е р ш і і з о с т а н н і х.

Це правило, зазвичай зрозуміле, відноситься головним чином до раціональних предметів, наприклад, до геометрії і арифметики. …

… Це правило випливає безпосередньо з елементарного методу… В елементарному навчанні все залежить від закладення міцного фундаменту.

4. Р о з п о д і л я й к о ж н и й м а т е р і а л н а в і д о м і с т у п е н і

і н е в е л и к і з а к і н ч е н і ч а с т и н и!

… Маленькі закінчені частини означають зупинки, на яких можна провести огляд і зробити повторення, яке забезпечить методичне планомірне просування вперед. … Це сприяє логічному розвитку учня, закладає основу для наочного всебічного розгляду предмета, дозволяє вчителю проникнути у природу його виховання і визначити, чи здатний він чи ні до наукових занять. …завжди складай заздалегідь визначений план навчання.

5. В к а з у й н а к о ж н о м у с т у п е н і о к р е м і ч а с т и н и

н а с т у п н о г о м а т е р і а л у і, н е д о п у с к а ю ч и с у т т є в и х

п е р е р в, н а в о д ь і з н ь о г о о к р е м і д а н і,

щ о б в и к л и к а т и д о п и т л и в і с т ь у ч н я,

н е з а д о в о л ь н я ю ч и ї ї, о д н а ч е, п о в н о ю м і р о ю!

Такий спосіб обґрунтовує мимохідь наступне і привертає до нього увагу. Коли потім і відбувається подальший виклад і повне висвітлення, воно надає учню справжньої духовної насолоди найвищої якості.

6. Р о з п о д і л я й і р о з м і щ у й м а т е р і а л т а к и м ч и н о м,

щ о б, д е ц е т і л ь к и м о ж л и в о,

н а н а с т у п н о м у с т у п е н і п р и в и в ч е н н і н о в о г о

з н о в у п о в т о р ю в а л о с я п о п е р е д н є!

При такому способі невідоме приєднується до вже відомого. Завдяки цьому пройдене стає все більш і більш міцним здобутком учнів і вони вправляються в розумінні і трактуванні більш складних предметів. …

Якщо правило № 5 передбачає наступний матеріал, то правило № 6 передбачає повернення до попереднього. Обидва ці правила в об’єктивному відношенні забезпечують єдність предмета, а в суб’єктивному – живий інтерес і постійні вправи.

7. П о в’ я з у й с п о р і д н е н і з а з м і с т о м п р е д м е т и!

…різні предмети повинні вивчатися окремо, і потрібно тільки чітко і ясно визначити і вказати їх взаємовідношення.

Ця думка покладена в основу моїх „Рекомендацій до використання шкільної хрестоматії”. Вони показують, як все викладання мови в народній школі повинно будуватися навколо хрестоматії і одночасно висвітлювати один і той же предмет з різних боків. Те, що на уроці читання було предметом для вправ у читанні, на уроці орфографії повинно бути матеріалом для вправ у правильному написанні і засвоєнні правил, що цього стосуються, а на уроці граматики – стати об’єктом для вивчення мови. Не все, таким чином, вивчається впереміж, а споріднені за змістом предмети, що викладаються одночасно, повинні бути пов’язані між собою. …

8. П е р е х о д ь в і д п р е д м е т а д о й о г о п о з н а ч е н н я,

а н е н а в п а к и!

Предмет, тобто відчуття, уявлення, поняття, думки, складає сутність, тобто найголовніше. На це перш за все треба спрямувати увагу! Після того, як предмет сприйнятий, до нього додають його позначення: чуті – слова і речення; видимі – природні і довільні позначення, тому що вони вже мають тепер певний зміст.

… Багато чого, щоправда, стає зрозумілим тільки за допомогою картин і зображень, наприклад, у географії. Але все ж нехай учень намагається там, де це тільки можливо, спочатку уявити собі предмет без картини і зображення.

9. В р а х о в у й п р и в и б о р і м е т о д у н а в ч а н н я

п р и р о д у п р е д м е т а!

Із зовнішнього боку є тільки два методи навчання. Один полягає в тому, що учням предмет викладається, повідомляється, дається, другий – в тому, що учнів змушують предмет створювати і створюють разом з ним догматичний і розвиваючий (евристичний) методи навчання. Перший зазвичай користується викладаючою (ахроматичною), другий – діалогічною (еротематичною) формою навчання. При першому учням або говорять окремі речення, які вони повторюють (або записують під диктовку), або їм викладають більш значні частини, що мають закінчений характер, які вони засвоюють за допомогою пам’яті або записують цілком або частково. Якщо навчання ведеться діалогічним або розмовним шляхом, то воно проходить у питаннях і відповідях. Це запитальне навчання. Запитання можуть йти як від учителя, так і від учня. Де має місце останнє, там у школі кипить розумове життя.

Запитальне навчання не завжди буває розвиваючим. Воно або стосується уже вивченого і служить у даному випадку тільки для перевірки, або ж спрямовано на нове, яке повинно бути розвинено із самого учнівського розуму і є тоді …сократичним. … Викладаючий метод навчання придатний для недозрілих новачків, які повинні навчитися говорити, а у вигляді цілих лекцій – тільки для зрілих, думаючих, самодіяльних юнаків, які вже вийшли з дитячого віку. Єдиним розвиваючим методом навчання в початковій школі є викладання діалогічне, запитальне. Однак досвідчений, вправний вчитель не дотримується строго і виключно якого-небудь певного методу.

… [Метод навчання] визначається предметом, який вивчається. Всі предмети розподіляються в цьому відношенні на дві групи: історичну і раціональну. Зміст першої є вже даним (позитивним); зміст останньої випливає з незмінної природи людини, створюється всякою людиною, що думає. До першої групи предметів належить, наприклад, більша частина географії, історії, історична частина закону Божого, частина граматик і т.д. До останньої відносяться філософські і математичні науки, етика, логіка, арифметика і геометрія і т.д. Багато предметів … належать до ряду змішаних, наприклад, граматика, закон Божий, природознавство. Позитивне, емпіричне, історичне знання повинно бути, як відомо, дано, повідомлено, воно не може бути розвинено. Тут залишається потурбуватися про те, щоб все було зрозуміло, добре засвоєно, правильно подано і використано. В історичних предметах може бути використана викладаюча система навчання. Від учня для цього особливо вимагається сприйнятливість (рецептивність). …

Історичні предмети володіють меншою освітньою силою, ніж раціональні, які вищою мірою збуджують самодіяльність. Тому останні не повинні викладатися як позитивні й емпіричні предмети. Їх зміст, навпаки, повинен подаватися у розвитку. Це здійснюється, звичайно, поволі, але тим паче неминуче. Всяка істинна освіта рухається повільно. Справа не в кількості знань, а в розвитку розумових сил, у вправах здатності викладу і мови. По тому, як викладаються раціональні предмети, можна судити про непридатність чи досконалість вчителя як вихователя молоді. … Тільки вчителя, який здатний збудити самосвідомість учнів, розвинути їх розум за допомогою раціональних предметів, зміцнити і загартувати його, можна вважати вихователем юнаків в істинному розумінні слова. Все інше скоріше дресирування, а не навчання, натаскування, а не розвиток, не освіта. Тому, де тільки можливо, необхідно дотримуватися діалогічної форми навчання. … Окремі випадки можуть бути учням надиктовані. … У школі повинно панувати мислення, тому питання і відповіді, пошук і знахідки, життя, а не смерть. Де вчитель запитує вміло і жваво, а учні відповідають швидко, спритно, правильно, звертають увагу на головне, там відкриваються широкі горизонти для успішного розумового розвитку і духовного розкріпачення, … там школа є ареною для вправ (гімнастики) юнацького розуму.

Із вище викладеного випливає, що так названа формальна мета завжди повинна стояти в початковому навчанні вище матеріальної і будь-якої іншої.

…шлях людства вказує … напрям для навчання окремої людини. Тільки учень проходить за декілька років дорогу, на яку людство витратило тисячоліття. Однак його потрібно вести до мети не із зав’язаними очима, а зрячим і він повинен сприймати істину не як готовий результат, а повинен її відкрити. Вчитель повинен керувати цією експедицією відкриттів і тому також бути присутнім не тільки в якості простого глядача. Учень повинен напружувати свої сили, йому ніщо не повинно даватися даремно. Дається тільки тому, хто прагне. …

Дозвольте нам висловити вище викладене інакше.

Метод викладання кожного предмета повинен відповідати його джерелу або принципу, повинен бути принципово відповідним. Або: викладай історичне історично, раціональне раціонально!

Існує два головних джерела знань: досвід і розум. До знань з досвіду (або емпіричних) відносяться всі власне історичні факти, всі явища і властивості фізичного світу, які сприймаються чуттєво. … До знань раціональних або, точніше, пізнань (тому що знання завжди відносяться до зовнішнього, а пізнання до внутрішнього), до раціональних знань належить зміст математичних, етичних і філософських наук. Наш принцип вимагає, щоб ці різні за своїм походженням галузі знань викладались відповідно до свого походження: одні історично, позитивно, догматично, інші раціонально й евристично. Перші дають учню роботу перш за все і переважно зовнішню (рецептивну і за допомогою пам’яті), останні з самого початку внутрішню; тому вимагають більш високого ступеня самодіяльності і мислення. Багато різноманітних знань можна набути без витрат розумової енергії; пізнання або істинне наукове знання, обґрунтоване, яке знаходиться в причинно-наслідковому зв’язку і залежності, ніколи не можна набути таким чином. …

12. З м і с т н а в ч а н н я п о в и н е н в і д п о в і д а т и

р і в н ю с у ч а с н о ї н а у к и

Зрозуміло, необхідно вважати, що той, хто вчить, дає тому, хто вчиться, знання найбільш позитивні і зрілі. … цей принцип спрямований проти тих, які наполягають на історичному викладанні навчальних предметів, тобто по мірі їх поступового розвитку в часі. … Подібні прийоми наш принцип називає оманою. Він вимагає, щоб учень, звичайно, до методологічних вказівок і своїх сил, був піднятий на висоту сучасної науки, при цьому він не повинен бути посвячений в усі попередні, уже відкинуті точки зору і помилки минулих років. Згідно з нашими методологічними принципами, необхідно ознайомити учня з сучасною фізикою і взагалі з природознавством, сучасною математикою, географією й астрономією або психологічними і філософськими поглядами сучасності. Пізніше, де це можливо, його приведуть або він сам прийде до вивчення історії науки. …

Дата добавления: 2015-05-24