Структурна організація білків та нуклеїнових кислот

Структурна організація біополімерів - білків і нуклеїно­вих кислот - має першочергове значення для розуміння їх функцій в живих організмах, з'ясування молекулярної природи живого. Протягом XX століття був пройдений складний і дуже цікавий шлях у напрямі розкриття структури і функцій біополімерів.

Назвемо лише три визначальні реперні точки на цьому столітньому шляху:

1. У 1902 р. Фішер запропонував поліпептидну теорію структурної організації біополімерів.

2. У 1952 р. Франклін, Крик, Уотсон і Уілкінз експери­ментально довели, що молекули ДНК, які несуть в собі генетичну інформацію, мають спіральну структуру.

3. На початку 2000 р. американська компанія "Селера Дженомікс" оголосила про завершення основного етапу міжнародної програми "Геном людини", яка має за мету розкриття послідовності нуклеотидів в інформаційних макромолекулах, що, по суті, дає змогу на молекулярному рівні визначити патологічні процеси в організмі людини і розробляти ефективні методи їх запобігання.

Перейдемо безпосередньо до класифікації структурної організації білків і нуклеїнових кислот. Табл. 4.5 містить в собі відомості про чотири види структурної організації біополімерів, типи впорядкування та характер взаємодій, що їм відповідають.

Таблиця 4.5. Структурна організація біополімерів

Дата добавления: 2015-05-24