Рентгеноскопія

Методи рентгенодіагностики

ЗАСТОСУВАННЯ РЕНТГЕНІВСЬКОГО ВИПРОМІВАННЯ В МЕДИЦИНІ

Перше практичне застосування рентгенівські промені знайшли в області медичної діагностики і терапії. В січні 1896 р. рентгенівськими променями зайнявся винахідник радіо О.С. Попов, який виготовив в Кронштадті апарат для одержання рентгенівських променів. Цей апарат був ним побудований уже через два тижні після публікації першого повідомлення Рентгена. Попов застосував свій апарат для виявлення рушничного дробу, що застряв у тілі пораненого. Такі апарати були виготовлені ним і доставлені на деякі кораблі флоту. Лікар крейсера "Аврора" B.C. Кравченко вперше застосував рентгенівські промені для діагностики 40 поранених в боях при Цусімі в російсько-японську війну (1905р).

Як вже згадувалося у параграфі 8.1.2, П.М. Лебедев демонстрував під час лекцій рентгенівські знімки частин свого тіла, починаючи з січня 1896 р.

У наступні роки застосування рентгенівських променів у медицині удосконалювалось як для діагностичних, так і терапевтичних цілей.

Під рентгенодіагностикою розуміють розпізнавання захворювання за допомогою просвічування тіла рентге­нівськими променями.

Тіло людини складається із тканин і органів, що мають різний елементний склад і різну густину, отже, і різну здатність поглинати рентгенівське випромінювання. Тому під час просвічування тіла тканини з більшою густиною поглинають рентгенівські промені сильніше і виділяються як темні на фоні світлих, мало поглинаючих, тканин. Схема установки для рентгенодіагностичного обстеження включає три обов'язкові компоненти (рис. 8.15):

1 -джерело випромінювання (рентгенівськатрубка);

2 - об'єкт обстеження;

3 - пристрій для реєстрації рентгенівського випроміню­вання, яке пройшло через об'єкт.

Залежно від виду реєструючого пристрою розрізняють кілька методів рентгенодіагностики: рентгеноскопія, флю­орографія, рентгенографія, електрорентгенографія, рентгенотелебачення, рентгенотомографія (детально про останній метод див. параграф 8.6.1).

У цьому методі реєструючим пристроєм є екран, який світиться під дією рентгенів­ського випромінювання (флуо­ресцентний екран). Світлоті­ньове зображення досліджува­ної частини тіла на цьому екрані розглядає (спостерігає) лікар-рентгенолог, який здійс­нює візуальний контроль). Між екраном і оком рентгенолога ставиться свинцеве скло, щоб захистити лікаря від рентге­нівського випромінювання, яке проходить через пацієнта.

Рентгеноскопія дає уявлен­ня про функціональний (рент-генофункціональний) стан ор­гану. Недоліки рентгеноскопії: низька яскравість флуорес­центного екрана, недостатня контрастність зображення на

звичайному рентгенівському екрані, робота проводиться в затемненому приміщенні, спос­тереження проводить одна особа.

Рис. 8.15. Схема установи: для рентгенодіагностичног обстеження.

Лікар і хворий зн­аходяться близько до рентгенівської трубки, що призводить до значного їх опромінення. Останнє обмежує можливість практичного застосування рентгеноскопії, особливо під час тривалих рентгенологічних обстеженнях. Флюорографія (рентгенофлюорографія) Флюорографія - рентгенологічне дослідження, при якому рентгенівське зображення об'єкта фотографується з Остання за діагностичними можливостями наближається до рентгенографії.

Щоб захистити рентгенолога в процесі рентгенівського обстеження хворого, був запропонований метод рентгено­графії.

Дата добавления: 2015-05-24