Методичні вказівки до вивчення тем курсу 3 страница

Використовується також розрахунок, який враховує постійні витрати та рівень граничного прибутку, на підставі яких визначається поріг рентабельності.

Показники	Значення, грн	Питома вага в виторгу
Виторг від реалізації Змінні витрати Граничний прибуток (1-2) Постійні витрати Прибуток від реалізації (3-4) Поріг рентабельності		1.0 0.7 0.3

366667 – це обсяг реалізації, за якого прибуток дорівнює 0, тому що за рахунок цієї виручки покриваються постійні витрати (110000) та змінні витрати (366667 – 110000 = 256667). Тобто, концептуально поняття порогу рентабельності співпадає з поняттям точки окупності.

Різниця між виручкою від реалізації та порогом рентабельності являє собою запас фінансової стійкості. У прикладі 333333 (700000 – 366667). Це говорить про те, що підприємство має високий рівень запасу фінансової стійкості.

За рівнем платоспроможності підприємства можна поділити на п’ять класів.

Вищий клас – абсолютно стійка платоспроможність, висока кредитоспроможність, що передбачає застосування кредитних і відсоткових пільг.

Перший клас – висока платоспроможність і кредитоспроможність з невеликим відхиленням від норми за окремими показниками і періодами. Підприємству можуть бути надані кредитні і відсоткові пільги.

Другий клас – мають місце ознаки фінансового напруження, несвоєчасних платежів, однак існує потенційна можливість їх подолання. Підприємство кредитоспроможне, але в окремих випадках необхідне надійне забезпечення.

Третій клас – підприємство підвищеного ризику. Кредитоспроможність обмежена (тільки під надійне забезпечення).

Четверний клас – підприємство неплатоспроможне, перспектив стабілізації немає. Строк заборгованості перевищує три місяці, стан на межі банкрутства. Можуть бути надані тільки цільові кредити під надійні гарантії.

3.Аналіз обігових засобів

Обігові засоби (поточні активи) займають велику долю в загальній

сумі коштів, якими володіє підприємство. Від раціональності їх розміщення та ефективного використання в значній мірі залежить позитивний результат роботи підприємства. Тому в процесі аналізу вивчається структура обігових засобів, їх розміщення, ефективність використання. Вивчаються також окремі групи обігових засобів.

Перш за все дається загальна оцінка змін в наявності та структурі обігових засобів. Для цього фактична сума й питома вага обігових засобів в цілому і за видами на початок і кінець періоду порівнюються між собою, визначається абсолютне й відносне відхилення, зміна структури, вивчаються причини і робляться відповідні висновки. При цьому в загальній сумі обігових засобів виділяють товарні запаси, товари відвантажені, грошові кошти, дебіторську заборгованість, видатки майбутніх періодів, інші активи.

Окремо проводиться аналіз нормованих обігових засобів, де передбачається не тільки порівняння в динаміці, а й з встановленими нормативами (товарні запаси поточного зберігання, грошові кошти в касі і в путі, інші активи). Особливу увагу при цьому приділяють аналізу товарних запасів, які вивчають в цілому, за місцями їхнього утворення, за групами товарів. Вивчається вплив на товарні запаси таких факторів, як ритмічність надходження та реалізації товарів, структура обігу, обертаємість товарів. Аналіз товарних запасів і нормованих обігових засобів проводиться в сумі та днях оберту, інших обігових коштів – у абсолютній сумі.

Окрема увага при аналізі має бути приділена аналізу дебіторської заборгованості. Аналіз проводиться в цілому, по видам, а в середині виду – в розрізі сум. При цьому, розраховується доля кожного виду дебіторської заборгованості у загальній сумі на початок та кінець періоду, визначаються зміни за сумою та питомою вагою. Після загального ознайомлення із складом та структурою дебіторської заборгованості необхідно дати її оцінку з точки зору реальної вартості, впливу на фінансові показники підприємства, тобто, оцінюється можливість повернення дебіторської заборгованості. Поверненість дебіторської заборгованості визначається на основі досвіду минулих років та поточних умов. Вивчаючи дебіторську заборгованість, слід з кожної суми визначити термін її утворення, дні прострочки, відповідальних за утворення, причини, перевірити заходи, які приймаються по зниженню і недопущенню виникнення в майбутньому. Показником якості та ліквідності дебіторської заборгованості може бути її оборотність. Вона розраховується за формулою

Кд = В / Зд,

де В – відвантаження продукції;

Зд – середня дебіторська заборгованість.

Цей коефіцієнт вказує, скільки разів заборгованість утворюється протягом вивчаємого періоду. Показник обертаємості дебіторської заборгованості можна розрахувати в днях

Од = Зк * Д / В,

де Зк – сума заборгованості на кінець;

Д – кількість днів у періоді.

Показник оборотності дебіторської заборгованості вивчається за ряд років, за умовами договорів, що дає можливість встановити стан платіжної дисципліни на підприємстві.

Далі проводиться аналіз ефективності використання обігових засобів. Основним показником для цього є обертаємість обігових коштів або тривалість обігу в днях

Од = С * Д / РП,

де С – середні залишки обігових коштів;

Д – тривалість періоду;

РП – обсяг реалізації продукції.

Показники обераємості можуть розраховуватися з обігових коштів в цілому й за видами. При аналізі вивчаються їх зміни та вплив факторів на їх розмір.

4. Розрахунок показників ліквідності та їх аналіз

Одним з показників фінансового стану є ліквідність. Ліквідність –

це спроможність поточних активів підприємства перетворюватися в грошову готівку. Ліквідність оцінюється рядом коефіцієнтів.

Коефіцієнт поточної ліквідності – відношення поточних активів

до поточних пасивів. При цьому, поточні активи містять: запаси та витрати, грошові кошти, дебіторську заборгованість. Поточні пасиви – короткострокові кредити та займи, кредиторську заборгованість. Теоретично достатнім вважається значення цього показника в межах 2-2.5, але залежно від форм розрахунків, швидкості обертаємості обігових засобів, тривалості виробничого циклу ці значення можуть бути і нижчими, але вони оцінюються позитивно при розмірі більшим 1. Таким чином визначають, чи вистачить у підприємства всіх оборотних засобів для повної ліквідації своїх боргових зобов’язань.

Коефіцієнт критичної ліквідності – відношення грошових коштів, легко реалізованих цінних паперів та дебіторської заборгованості до до суми поточних пасивів. Теоретичним його розмір вважається достатнім при рівні 0.7-0.8. У разі, коли активи виявляються низьколіквідними, існує загроза потрапити в скрутне фінансове становище. Проте надто висока ліквідність (коефіцієнт ліквідності значно перевищує одиницю) говорить про недоліки у використанні поточних активів, що тягне за собою пониження показника прибутковості (рентабельності).

Коефіцієнт абсолютної ліквідності – відношення грошових коштів, легкореалізованих цінних паперів до поточних пасивів. Теоретично цей коефіцієнт вважається достатнім, якщо його розмір вище –0.2-0.25, але досягнення рівня, вищого 0.35 не завжди потрібно, оскільки надмірний залишок коштів свідчить про неефективне їх використання.

Доцільно також розрахувати питому вагу грошових коштів та легкореалізованих паперів у загальній сумі активів. Чим вища питома вага цих коштів, тим вища ліквідність поточних активів.

Інтерпретація показника ліквідності є відповідальним етапом аналізу, тому необхідно використовувати інформацію за декілька років, що дає можливість виявити тенденцію їхніх змін. Крім того, доцільно розглянути наведені показники у взаємозв’язку з іншими показниками: обсягом реалізації продукції, прибутком тощо.

Тема 5. Аналіз прибутку і рентабельності

Основні питання:

1. Суть і завдання аналізу

2. Аналіз прибутку від реалізації продукції та інших фінансових результатів

3. Аналіз рентабельності

4. Аналіз розподілу й використання прибутку

1. Суть і завдання аналізу

Реалізовуючи вироблену продукцію промислове підприємство

відшкодовує собівартість продукції та інші власні витрати і одержує грошові накопичення у вигляді прибутку. Тому прибуток є узагальнюючим якісним показником ефективності господарювання.

До завдань аналізу прибутку належать перевірка обгрунтованості планових розрахунків прибутку, вивчення динаміки прибутку; виявлення та кількісний вимір факторів формування прибутку; вивчення позареалізаційних фінансових результатів діяльності, аналіз розподілу і використання прибутку; виявлення й узагальнення резервів збільшення прибутку.

При аналізі прибутку оперують наступними показниками:

Валовий дохід (виручка) від реалізації охоплює надходження від реалізації не тільки готової продукції, а й продажу інших матеріальних запасів та виконання на замовлення робіт промислового характеру і надання послуг.

Для визначення чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) слід відняти суми податку на додану вартість та акцизного збору, оскільки вони не є заслугою підприємства і йому не належать.

Оскільки фінансовий результат діяльності підприємства залежить від виробничої діяльності, організації управління підприємством, його маркетингової та фінансової діяльності, то складовою частиною аналізу є вивчення складу інших операційних доходів і витрат (адміністративних і збутових), фінансових доходів і витрат (від участі в капіталі) та надзвичайних (невластивих виробничій діяльності підприємства) доходів і витрат. При цьому вивчають доходи (збитки) від здачі майна в оренду, комерційної діяльності на фондових біржах і т.д.

Завданням аналізу також є вивчення фінансових результатів у динаміці.

Джерелом аналізу фінансових результатів від виробничо-господарської та фінансової діяльності служать дані форми 1 та форми 2 фінансової звітності та детальні розшифрування їх окремих статей.

2.Аналіз прибутку від реалізації продукції та інших фінансових результатів

На підприємствах промисловості головним джерелом балансового

прибутку є прибуток від реалізації продукції. Аналіз цього прибутку необхідно починати з перевірки балансу готової продукції та визначення суми прибутку.

З метою глибшого аналізу необхідно виявити фактори відхилення фактичного прибутку від розрахункових даних.

Зміна обсягу реалізації продукції прямо впливає на зміну прибутку від реалізації продукції. Чим більший обсяг реалізації, тим більший розмір прибутку. Це пояснюється тим, що прибуток дає кожна одиниця готової продукції. Саме тому вплив цього чинника визначається як добуток запланованого обсягу прибутку на відсоток перевиконання завдання із обсягу реалізованої продукції.

Аналогічно на рівень прибутку від реалізації промислової продукції впливають такі чинники, як зміна показника собівартості продукції (робіт, послуг). Надпланове зниження собівартості реалізованої продукції дозволяє одержати додатковий прибуток, що дорівнює за розміром сумі зниження собівартості.

Вплив структури реалізованої продукції (структурних зрушень) на розмір прибутку зумовлений неоднаковою рентабельністю різних видів продукції, що реалізується. Для вивчення впливу зміни структури необхідно з планового прибутку, перерахованого на фактично реалізовану продукцію, відрахувати плановий прибуток та величину впливу зміни обсягу реалізованої продукції.

Вплив зміни ціни на реалізовану продукцію на розмір прибутку визначається співвідношенням фактичної виручки від реалізації продукції до виручки, розрахованої за плановими цінами.

Розрахунок впливу окремих факторів на рівень прибутку від реалізації промислової продукції доцільно проводити у таблиці.

Сутність аналізу полягає в встановленні відхилень фактичного обсягу прибутку від розрахункового, виявленні причин цих відхилень, визначенні ступеня впливу на загальний результат і розробці заходів щодо усунення недоліків.

Третьою складовою валового прибутку є результати (прибутки чи збитки), безпосередньо не пов’язані з реалізацією промислової продукції (товарів, наданням послуг) тощо. Вони виникають як залежно, так і незалежно від діяльності підприємства. Сюди належать доходи від дольової участі в спільних підприємствах, доходи від здачі майна в оренду, доходи з акцій, облігацій, доходи від валютних операцій, штрафи, пені тощо.

Аналіз впливу факторів на прибуток від реалізації продукції

Показник	За розра- хунками	За розра-хунками на факти-чно реа-лізовану продукцію	Фактично	Відхилення від розрахунків
Абсолютна сума	У %
В	С	Д	Е	F	G
Собівартість реалізованої продукції	Вхідні дані	Вхідні дані	Вхідні дані	1E -!C	1F/1C*
Виручка від реалізації	Вхідні дані	Вхідні дані	Вхідні дані	2E – 2C	2E/2C*
Прибуток (збитки) від реалізації продукції	2С – 1С	2Д – 1Д	2У – 1У	3Е – 3С	3F/3C*
Вплив зміни обсягу від реалізації на прибуток	-	-	-	2G*3C/100	4F/3C*
Вплив структури реалізованої продукції	-	-	-	3D-(3C+4F)	5F/3C*
Вплив зміни собівартості продукції на прибуток	-	-	-	1E – 1D	6F/3C*
Вплив зміни цін на реалі- зовану про- дукцію на прибуток	-	-	-	3F-(4F+5F +6F)	7F/3C*

Аналіз позареалізаційних результатів полягає у визначенні відхилення від розрахункового, встановленні причин їх появи та розробці заходів щодо ліквідації виявлених недоліків.

3.Аналіз рентабельності

Рентабельність – це відношення прибутку до вартості елементів

виробництва, що сприяли його створенню. Економічний аналіз рівня рентабельності (прибутковості) та причини її зміни має важливе значення для виявлення резервів підвищення ефективності діяльності підприємства.

На практиці розраховуються й вивчаються наступні показники рентабельності:

- рентабельність витрат на оплату праці (відношення чистого прибутку до фонду оплати праці та відрахувань на соціальні потреби). Цей показник вказує, яку суму прибутку отримує підприємство на гривню витрат на оплату праці;

- рентабельність поточних витрат (відношення чистого прибутку до суми поточних витрат), вказує, яку суму прибутку підприємство одержує на гривню поточних витрат;

- загальна рентабельність (відношення чистого прибутку до середньорічної вартості основних виробничих засобів та оборотних засобів), показує суму прибутку, що одержує підприємство на гривню вартості функціонуючих основних і обігових засобів;

- рентабельність продукції (відношення валового прибутку до доходу (виручки) від реалізації продукції (робіт, послуг).

Крім того, на практиці розраховують і інші показники рентабельності.

Рентабельність продаж ще називають маржею прибутку. Вона показує, скільки прибутку приносить кожна гривня обсягів реалізації. Маржу прибутку, як правило, визначають окремо по кожному виду діяльності або по кожній групі реалізованої продукції як відношення валового прибутку до чистого доходу (виручки) від реалізації продукції.

До показників прибутковості відноситься також показник доходів на акцію (чистий прибуток, тобто прибуток після оподаткування, ділиться на кількість емітованих звичайних акцій).

В ринковій економіці іноді розраховується рентабельність капіталу – це відношення суми прибутку до середньорічної вартості всього інвестованого капіталу.

Аналіз рентабельності передбачає розрахунок різноманітних показників, які характеризують ефективність певної діяльності, і їх співставлення з розрахунковими, даними минулих років тощо. Проводить розрахунок впливу факторів на показники рентабельності.

4.Аналіз розподілу й використання прибутку.

Прибуток підприємства може розподілятися за наступними

напрямками:

- відсотки банкам з довгострокових позичок;

- платежі до бюджету за встановленими нормативами;

- виплати на оплату праці за рахунок прибутку;

- вкладення в інвестиції;

- інші відрахування та платежі.

Аналіз розподілу прибутку має за мету, виявити правильність спрямування коштів на сплату відсотків банкам, платежів до бюджету, вивчити долю кожного виду відрахувань і платежів в загальній сумі прибутку і з’ясувати зміни цього показника порівняно з розрахунковим та даними минулих років. Перевіряється достовірність створення комерційного доходу, його використання на створення фондів підприємства.

Особливу увагу приділяють вивченню використання фондів, які створюються за рахунок прибутку. При цьому перевіряється правильність нарахування фондів, темпи їх зростання, вивчається вплив на розмір фондів змін обсягу реалізації продукції, рентабельності, нормативів відрахувань. Вивчаючи видатки фондів, необхідно фактичні видатки порівняти з сумами, передбаченими кошторисом, з’ясувати причини відхилень, вивчити структуру та її зміни порівняно з розрахунковими та в динаміці.

Тема 6. Аналіз виробництва продукції, робіт та послуг

Основні питання:

1. Значення та завдання аналізу виробництва продукції, робіт та послуг

2. Аналіз обсягу виробництва

3. Аналіз асортименту та структури випуску продукції

4. Аналіз якості продукції та робіт

1. Значення та завдання аналізу виробництва продукції, робіт та послуг

Згідно Закону України “Про підприємство”, підприємства

самоятійно планують свою діяльність на підставі договорів, укладених із споживачами продукції та постачальниками матеріальних ресурсів, попиту споживачів на вироблювану підприємством продукції і т.і.

Оскільки в умовах ринку підприємству необхідно розраховувати альтернативні варіанти рішень, давати їхню порівняльну оцінку і вибирати найбільш раціональний з них, то важливе значення для підприємства набуває аналіз виробництва продукції.

Аналіз процесу виробництва повинен здійснюватися за двома напрямами: по-перше, у ході формування виробничої програми дається оцінка перспектив її реалізації з точки зору отримання прибутку; по-друге, в процесі аналізу визначаються економічні наслідки управлінських рішень з урегулювання виробництва з точки зору фінансово-економічних результатів.

Основними завданнями аналізу випуску продукції є:

- оцінка якості планування виробництва, напруженості й об’єктивності планів;

- оцінка ступеня виконання планів та динаміки виробництва;

- визначення впливу факторів на зміну розмірів виробництва;

- розкриття взаємозв’язку обсягів виробництва та реалізації продукції;

- виявлення внутрішньогосподарських резервів зростання виробництва;

- розробка заходів з залучення виявлених резервів.

Основними показниками обсягу виробництва є товарна та валова продукція.

Валова продукція – це вартість всієї продукції та виконаних робіт.

Товарна продукція відрізняється від валової тим, що до неї не залучаються залишки незавершеного виробництва та внутрішньогосподарський обіг.

Джерелами інформації для аналізу виробництва продукції є плани економічного та соціального розвитку підприємства, оперативні плани-графіки, звітність “Звіт про продукцію”, “Поставка продукції виробничо-технічного призначення для державних потреб”, “Звіт про експорт продукції, товарів та наданих послуг іноземним державам”, а також планові матеріали відповідного відділу та бухгалтерські дані про випуск, відвантаження та реалізацію продукції, оперативні дані виробничої діяльності.

1. Аналіз обсягу виробництва

Для оцінки виконання плану з виробництва продукції в цілому

використовуються показники обсягу виробництва продукції, робіт та послуг у вартісному виразі. При цьому, вивчають такі показники, як товарна продукція в оптових цінах, реалізована продукція, доля реалізованої продукції в обсязі товарної тощо. Фактичні показники порівнюються з плановими, з даними попереднього періоду, визначаються абсолютні та відносні відхилення, вивчаються їхні причини.

Далі необхідно дати оцінку ступеня напруженості плану. Це можна зробити кількома способами:

1) визначається динаміка планованих показників (план порівнюється з фактичними даними минулого року);

2) вивчається ступінь виконання планових показників;

3) порівнюється плановий обсяг виробництва з рівнем виробничої потужності підприємства. Таке порівняння не тільки характеризує ступінь напруженості плану виробництва, а й фактичне використання потенційних можливостей випуску продукції.

Аналіз обсягу виробництва проводиться за рік, поквартально, помісячно.

У процесі аналізу вивчаються також такі показники, як коефіцієнт товарності:

Ктов = ТП / ВП,

де ТП – товарна продукція;

ВП – валова продукція.

Коефіцієнт готовності продукції:

Кгот = ГП / ТП,

де ГП – готова продукція

Ринкова активність підприємства, тобто коефіцієнт реалізації продукції:

Креал = РП / ТП,

де РП – реалізована продукція.

Наведені показники вивчаються в динаміці і робляться відповідні висновки.

Далі оцінюється ритмічність випуску продукції. У практиці роботи промислових підприємств найчастіше використовують три види показників ритмічності:

1. Показник, який відображає рівномірність випуску продукції за декадами. Значення цього показника визначають як питому вагу продукції, виробленої за декаду, в загальному обсязі виробництва за планом на місяць.
2. Показник точності виконання плану виробництва продукції за декадами. При визначенні цього показника перевиконання плану випуску в окремі декади не враховують.
3. Врахування показників відхилень від 100%, які свідчать про аритмічність виробництва.

При аналізі слід ретельно вивчати не тільки причини неритмічного виробництва, а й його наслідки, якими можуть бути:

- збільшення кількості браку і відходів сировини та матеріалів;

- погіршення якості продукції;

- подорожчання собівартості продукції;

- порушення в ритмі відвантаження продукції споживачам;

- посилення плинності кадрів;

- виникнення інших небажаних проблем.

Оперативний аналіз випуску продукції здійснюється на підставі рапортів, відомостей цехів, виробничо-диспетчерських служб, машинограм-рапортів і т.д.

3.Аналіз асортименту та структури випуску продукції

Одним з важливих напрямків деталізації обсягу випуску продукції

є вивчення його в асортиментно-структурному розрізі. Під асортиментом розуміють перелік видів продукції, що виробляється.

Номенклатура продукції – це кількість різноманітностей продукції, що виробляється.

Структура – це співвідношення окремих видів продукції в загальному обсязі виробництва, відображене у відсотках.

У практиці економічного аналізу існує декілька способів оцінки виконання плану за асортиментом:

- за середнім відсотком асортиментності;

- за найменшим відсотком;

- за кількістю виробів з повним виконанням плану;

- сполучення другого та третього способів.

1) При способі середнього відсотку – з кожної позиції в рахунок виконання плану з асортименту зараховується фактично виконана продукція, але не більше планового рівня. Для розрахунку середнього відсотку сумується вартість продукції, прийнятої в рахунок виконання плану за асортиментом, і ця сума ділиться на плановий обсяг виробництва.

2) Спосіб найменшого відсотку – за виконання плану з асортименту приймається найменший відсоток виконання плану за видами продукції.

3) Іноді на практиці розраховується питома вага видів продукції, з яких план виконано, і цей показник кладеться в основу оцінки виконання плану випуску продукції за асортиментом.

Одночасно з аналізом асортименту випуску продукції вивчається її структура. При цьому, звертається увага на трудомісткість випуску продукції. Вона розраховується у нормо-годинах. Для оцінки виконання плану випуску продукції з урахуванням трудомісткості слід планові й фактичні показники кількості одиниць продукції перерахувати на нормо-години, встановлені для кожного виду продукції, а потім визначити відсоток виконання плану з товарної продукції, відображеної в нормо-годинах.

Аналізуючи структуру випуску продукції, проводяться розрахунки структурних зрушень у виробництві і їх вплив на рівень обсягу виробництва, собівартість товарної продукції, прибуток. Оцінка впливу фактора здійснюється методом ланцюгових підстановок.

Аналізуючи виконання плану за асортиментом та структуру випуску продукції, слід встановити, чи не мало місця перевиконання плану з продукції, що має обмежений збут, тому що збільшення випуску такої продукції веде до утворення понаднормативних залишків, зменшення долі реалізації продукції, уповільнення оборотності обігових коштів.

Основними причинами невиконання плану випуску продукції за асортиментом можуть бути: понадплановий випуск менш трудомістких видів продукції; затримка виготовлення технічної документації; несвоєчасне встановлення та ремонт обладнання; недопоставка матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів; недоліки в організації виробництва.

1. Аналіз якості продукції та робіт

Якість продукції – це спроможність властивостей продукції

задовольняти певні потреби відповідно до її призначення. Кількісна характеристика однієї або декількох властивостей продукції, що складають її якість, називається показником якості продукції.

Розрізняють одиничні показники якості, комплексні та узагальнюючі.

Аналіз якості продукції доцільно починати з оцінки технічного рівня продукції, її конкурентоспроможності, а також технічно-економічних характеристик окремих видів продукції.

В інженерній практиці використовують терміни “абсолютний” та “відносний” технічні рівні продукції.

Абсолютний технічний рівень продукції характеризує технічні можливості продукції порівняно з сучасним рівнем науки й техніки (потужність, продуктивність, довговічність).

Відносний технічний рівень продукції визначається порівнянням показників її якості з відповідними показниками продукції, прийнятої за еталон (стандарт).

Якість продукції визначається дією багатьох факторів: інженерних, виробничих, кваліфікаційних, організаційних, економічних.

Інженерні фактори – це конструкторські та технологічні розробки, визначені стандартом (комплекс робіт з технології підготовки виробництва, проведення експериментів, виготовлення зразків).

Виробничі фактори – технічний рівень та стан наявного обладнання, технологічного оснащення тощо.

Кваліфікаційні фактори – творчий потенціал фахівців, виробничий досвід тощо.

Організаційні фактори – стан технологічної дисципліни, дотримання принципів наукової організації праці тощо.

Економічні фактори – рівень цін на продукцію, матеріали, система економічного стимулювання якості тощо.

Основними показниками якості продукції є показники надійності, призначення продукції, ергономіки, економічності, естетичності, патентно-правові показники.

Показники призначення характеризують ступінь відповідності продукції її цільовому призначенню, конструктивне виконання і основні розміри, стійкість до зовнішніх впливів, навантаження. Такими показниками виступають: продуктивність обладнання, його потужність, витрати енергії на одиницю робіт, вантажопід’ємність автомобіля тощо.

Показники надійності – безвідмовленість, довговічність, ремонтопристосованість, економічність продукції.

Ергономічні показники враховують пристосованість продукції до біологічних, фізіологічних і інженерно-психодогічних здібностей людини.

Екологічні показники розкривають продукцію відносно забруднання нею довкілля в момент зберігання, траспортування, експлуатації.

Естетичні показники – композиційна завершеність форми, функціональна доцільність форми, товарний вигляд.

Патентно-правові показники розкривають кількість і вагомість нових вітчизняних відкриттів, реалізованих у продукції.

Методами визначення кількісного значення показників якості продукції є експериментальний, розрахунковий, соціологічний (думка споживачів), органолептичний, експертний (думка фахівців).

Визначивши за допомогою різних методів окремі показники якості продукції їх порівнюють з показниками аналогу (зразок, еталон, модель, стандарт).

Непрямими показниками якості продукції також є наявність чи відсутність рекламацій споживачів, розмір втрат від браку. У цьому випадку вивчається кількість рекламацій, їхня доля та динаміка, причини та винуватці.

У деяких галузях промисловості (легка, харчова) визначають сортність продукції. Про якість продукції робиться висновок, виходячи з питомої ваги кожного сорту у загальному обсязі виробництва, по середньому коефіцієнту сортності, по середньовиваженій ціні продукції.

Дата добавления: 2015-05-24