Методичні вказівки до вивчення тем курсу 4 страница

При аналізі якості на деяких підприємствах, наприклад, машинобудування, використовується система бальної оцінки. Наприклад, виробам вищої категорії присвоюється 5 балів, першої – 4, неатестованим – 0. Виходячи з цього, обчислюється середньовиважений бал. Співставлення середніх балів за декілька періодів дозволяє визначити динаміку якості продукції на аналізованому підприємстві.

Особливостями аналізу якості продукції в легкій промисловості є те, що тут обчислюється доля нової й модної продукції.

Непрямим показником якості продукції є брак. У процесі аналізу вивчають динаміку браку за абсолютною сумою та питомою вагою у загальному випуску товарної продукції. Визначаються втрати від браку (собівартість забракованої продукції + витрати на виправлення браку – вартість забракованих виробів за цінами можливого використання – утримання з винних осіб). При цьому, втрати товарної продукції за рахунок браку дорівнюють: втрати від браку * на фактичний коефіцієнт рентабельності.

Тема 7. Аналіз використання трудових ресурсів і витрат на оплату

праці

Основні питання:

1. Завдання та джерела аналізу трудових ресурсів. Показники, що характеризують використання трудовитх ресурсів.
2. Аналіз чисельності, складу, кваліфікації та руху робочої сили.
3. Аналіз продуктивності праці

4.Аналіз витрат на оплату праці. Розрахунок впливу факторів на фонд оплати праці.

1. Завдання та джерела аналізу трудових ресурсів. Показники, що характеризують використання трудовитх ресурсів.

Від забезпечення підприємства трудовими ресурсами та

ефективності їх використання залежить обсяг та своєчасність виконання всіх робіт на підприємстві, ефективність використання обладнання, машин, механізмів, більшість показників господарської діяльності.

Тому аналіз трудових ресурсів та ефективності їх використання займає важливе місце в аналізі господарської діяльності підприємства. Завданнями аналізу трудових ресурсів є: вивчення чисельності працівників; вивчення стану використання робочого часу та факторів, що впливають на його зміни; виявлення недоліків у організації та використанні трудових ресурсів; аналіз соціальних умов праці, умов праці та відпочинку; виявлення резервів підвищення продуктивності праці та її впливу на показники господарської діяльності підприємства та підвищення ефективності його роботи.

Джерелами інформації для аналізу трудових ресурсів є: план економічного та соціального розвитку підприємства, статистична звітність з праці, дані табельного обліку, дані відділу кадрів про рух робочої сили, позаоблікові джерела інформації (фотографії робочого дня, хронометраж тощо).

При аналізі трудових ресурсів розраховуються й вивчаються наступні показники:

Середній виробіток, що припадає на 1-го працівника і характеризує продуктивність праці. Він визначається ділення обсягу товарної продукції (реалізації) на середньоспискову чисельність працівників.

Забезпеченість робочою силою, яка визначається абсолютним відхиленням фактичної чисельності працівників від планової.

Кваліфікаційний склад працівників, який оцінюється за середнім тарифним розрядом і розраховується за формулою середньої арифметичної виваженої.

Коефіцієнт плинності кадрів, який розраховується діленням вибувших за період за власним бажанням і звільнених за прогули та порушення трудової дисципліни на середньоспискову чисельність працівників.

Фондоозброєність праці – це відношення середньорічної вартості основних фондів до середньоспискової чисельності працівників.

Коефіцієнт змінності – це відношення загальної чисельності працівників до кількості працівників у максимальній зміні.

Середня заробітна плата працівника – це відношення фонду оплати праці до середньоспискової чисельності працівників.

1. Аналіз чисельності, складу, кваліфікації та руху робочої сили

В процесі аналізу чисельності працівників необхідно:

- визначити відхилення фактичної чисельності працівників від планової в цілому по підприємству й по категоріям працівників і виявити їх причини;

- розрахувати й дати оцінку структури чисельності працівників за окремими категоріями;

- визначити показники динаміки чисельності в цілому й за категоріями;

- визначити й вивчити кваліфікаційний склад працівників, а також їхній склад за статтю, віком, освітою, стажем роботи;

- розрахувати плинність кадрів та вивчити її причини.

За підсумками аналізу розробляються організаційно-технічні заходи з раціонального розподілу та використання робочої сили, підвищення кваліфікації працівників, скорочення плинності та закріплення кадрів на підприємстві.

Вивчаючи тенденції зміни чисельності працівників, слід показники динаміки, темпи змін та питому вагу кожної категорії в загальній кількості розрахувати й вивчити за декілька років.

Вивчаючи чисельність апарату управління, відокремлюють робочих та службовців, які в свою чергу поділяються на керівників та спеціалістів.

Причинами зростання чисельності працівників можуть бути: збільшення обсягу виробництва та поставок товарів; низький рівень механізації та автоматизації робіт; простої в роботі; нераціональне використання робочого часу; низька кваліфікація працівників та ін.

Вивчаючи кваліфікацію працівників, середній тарифний розряд розраховується на початок і кінець періоду, показники порівнюють між собою і оцінюють зміни по підвищенню чи зниженню показника.

Вивчаючи рух робочої сили, розраховують коефіцієнти обороту з прийому, вибуття та стабільності.

Коефіцієнт обороту з прийому дорівнює: чисельність прийнятих за період / чисельність працівників на кінець періоду;

Коефіцієнт обороту з вибуття дорівнює чисельність вибувших за період / чисельність працівників на початок періоду;

Коефіцієнт стабільності дорівнює: чисельність працівників, що перебували в списку протягом всього року / середньоспискова чисельність працівників.

Далі вивчаються причини надлишкового обороту робочої сили. До таких належать: незабезпеченість житлом, дитячими садками та яслами; недоліки в організації праці; незадоволеність розмірами зарплати; велика відстань роботи від місця мешкання; незабезпеченість роботою за фахом та ін.

Аналізуючи забезпеченість робочою силою, слід виявити не тільки абсолютне відхилення, а й відносне відхилення з чисельності працівників, яке визначається як різниця між фактичною чисельність працівників та плановою чисельністю, скоригованою на відсоток виконання плану обсягу поставок продукції:

Чвв = Чф – Чпл * Ср.п.

При цьому до розрахунку приймається не вся чисельність, а тільки чисельність робітників.

У випадках, коли темпи росту обсягу реалізації товарів менші темпів зростання чисельності і менші 100%, базова чисельність працівників не коригується на зміну обсягу реалізації.

Проводячи аналіз використання робочого часу, основну увагу звертають на відпрацьовану кількість людино-годин. Для цього використовуюься дані звіту з праці, хронометражу, фотографій робочого дня, табелів обліку робочого часу. Вивчаючи вплив факторів на зміну фонду робочого часу, враховують такі, як середньоспискова чисельність працівників, зміна кількості робочих днів, тривалість робочого дня. Розрахунок здійснюють способом ланцюгової підстановки на основі залежності:

ФРЧ = КР * Д * Т,

де КР – кількість працівників;

Д – кількість відпрацьованих днів;

Т – тривалість робочого дня.

1. Аналіз продуктивності праці

При аналізі продуктивності праці основними показниками є обсяг

виробництва (поставки чи реалізації товарів) / кількість витраченого часу та обсяг вантажообігу (в натуральному вимірі) на одиницю витраченої праці, тобто на одного працівника.

Продуктивність праці може бути розрахована витратами часу на обсяг виробництва (поставок чи реалізації) продукції або обсягом виробництва (реалізації) продукції на одного працівника за певний період часу (годину, декаду, квартал, рік).

При аналізі продуктивності праці виявляється відхилення з продуктивності фактичної від планової чи в динаміці у відносних та абсолютних величинах. При цьому вивчення продуктивності здійснюється в цілому по підприємству, за структурними підрозділами, за категоріями працівників.

Розраховують вплив продуктивності на основні показники господарської діяльності підприємства: обсяг виробництва чи реалізації продукції, витрати, прибуток та ін. Розрахунки здійснюють способом ланцюгової підстановки, групуванням, кореляційно-регресійним аналізом та ін.

У статистичній звітності продуктивність праці характеризується виробітком на одного працівника. Цей показник відбиває не тільки витрати часу на виготовлення (реалізацію) одиниці продукції, а і залежить від зміни кількості керівників та інших категоріцй обслуговуючого персоналу. Показник виробітку на одного робітника дозволяє повніше проаналізувати використання робочого часу, а порівняно з показником виробітку на одного працівника характеризує вплив зміни структури чисельності персоналу на показник продуктивності праці.

Необхідно також розрахувати й проаналізувати вплив факторів на продуктивність праці, таких як рівень механізації й автоматизації робіт, структура кадрів, трудоємкість продукції та ін. Розрахунок впливу факторів здійснюється способами групування, кореляційно-регресійного аналізу й т.п.

Між середньогодинним, середньоденним та середньорічним виробітком робітником існує тісна залежність, яку можна виразити в такий спосіб

Вг * Тд = Вд; Вд * КД = Врр; Врр * Др = Врп,

де Вг – середньогодинний виробіток на одного робітника;

Тд – середня тривалість робочого дня;

Вд – середньоденний ваиробіток на одного робітника;

Кд – середня кількість днів роботи одного робітника;

Врр – середньорічний (квартальний, місячний) виробіток на одного робітника;

Др – частка робітників у загальній чисельності працівників підприємства;

Врп – середньорічний (квартальний, місячний) виробіток на одного працівника.

Формули підтверджують зв’язок між показниками виробітку. Зміни одного з них викликають зміни іншого.

Так, на середньорічний виробіток суттєво впливають зміни середньоденного виробітку одного робітника, тривалість робочого дня, кількість відпрацьованих днів та сруктура працівників підприємства.

Вплив зміни середньогодинного виробітку на одного робітника на продуктивність праці в цілому по підприємству визначається за формулою

Зсг = (Вгз * Тдб * Кдб * Дрб) – Врпб,

де Всг – середньогодинний виробіток одного робітника в звітному періоді;

Тдб – середня тривалість робочого дня у базовому (розрахунковому) періоді;

Кдб – середня кількість робочих днів роботи одного робітника у базовому (розрахунковому) періоді;

Дрб – частка робітників у загальній чисельності працівників підприємства у базовому (розрахунковому) періоді;

Врпб – середньорічний виробіток на одного працівника у базовому (розрахунковому) періоді.

Вплив зміни тривалості робочого дня на середньорічний виробіток одного працівника визначається за формулою

Зтд = (Вгз * Тдз * Кдб * Дрб) – (Вгз * Тдб * Кдб * Дрб),

де Тдз – середня тривалість робочого дня в звітному періоді.

Вплив зміни цілодобових простоїв на середньорічний виробіток одного працівника підприємства визначається за формулою

Зпп = (Вгз * Тдз * Кдз * Дрб) – (Вгз * Тдз * Кдб * Дрб),

де Кдз – середня кількість робочих днів на одного робітника в звіьному періоді.

Вплив зміни структури працівників підприємства на продуктивність праці в цілому по підприємству доцільно розраховувати за формулою

Зсп = (Вгз * Тдз * Кдз * Дрз) – (Вгз * Тдз * Кдз * Дрб),

де Дрз – частка робітників у загальній чмсельності промислово-виробничого персоналу у звітному періоді.

Аналіз продуктивності праці завершується підрахунком виявлених резервів підвищення продуктивності праці та розробкою заходів щодо їх використання.

1. .Аналіз витрат на оплату праці. Розрахунок впливу факторів на фонд оплати праці

Завдання аналізу використання фонду оплати праці полягають у:

- оцінці використання фонду заробітної плати з урахуванням обсягів виробництва (реалізації) продукції;

- виявлення причин відхилення фактичного фонду від розрахункового;

- усуненні непродуктивних виплат заробітної плати;

- визначенні співвідношення між темпами зростання продуктивності праці і середньої заробітної плати.

Аналіз використання фонду заробітної плати починається з визначення суми абсолютної або відносної економії чи перевитрат заробітної плати порівняно з розрахунковим. Для визначення абсолютного відхилення обсяг фактично нарахованої заробітної плати порівнюють з передбаченими за розрахунками. На цьому етапі також проводить вивчення структури витрат за видами виплат з відокремленням виплати за окладами, відрядними розцінками, доплат, премій тощо, визначенням їх долі в загальній сумі ФЗП та структурних зрущень порівняно з розрахуковим.

Більш об’єктивну оцінку використання фонду заробітної плати дає відносне відхилення заробітної плати. На утворення відносної економії (первитрат) загального фонду заробітної плати впливають такі фактори, як зміна структури продукції, відхилення від норм зарплати на окремі вироби, зміна норм часу на одиницю продукції, зміна тарифних ставок, доплати, зміна чисельності працівників тощо.

Для розрахунку впливу факторів необхідно визначити частку залежних від обсягу виробництва (реалізації) форм оалати праці, тобто змінної частини ФЗП. До неї належать оплата за відрядними розцінками чи прямою відрядною формою, оплата за преміально-відрядною формою, премії робітникам.

Сума відпускних при цьому розподіляється пропорційно щодо залежних і незалежних від обсягу виробництва (реалізації) форм оплати праці.

Відносне відхилення фонду заробітної плати з факторів, залежних від обсягу виробництва (реалізації), розраховується за категорією робітників за формулою

Ввр = Зрз – Зрб * Тт / 100,

де Зрз, Зрб – заробітна плата робітників відповідно у звітному і базовому періодах;

Тт – темп зростання обсягів продукції у звітному періоді порівняно з базовим.

Відносне відхилення фонду заробітної плати всього по підприємству охоплює відносне відхилення заробітної плати робітників, абсолютне відхилення заробітної плати робітників, що визначається незалежно від обсягу виробництва (реалізації), та абсолютне відхилення заробітної плати інших категорій працівників.

Більш глибокого аналізу потребує середня заробітна плата. Цей показник визначається порівняно з розрахунковим та в динаміці як в середньому по підприємству, так і за основними категоріями працівників. Особливо важливо встановити причини зміни середньої заробітної плати за категоріями працівників.

Тема 8. Аналіз довгострокових активів підприємства

Основні питання:

1. Завдання та джерела аналізу основних засобів

2. Загальна оцінка стану основних засобів, їх оновлення, ступеня зносу, вікового складу. Аналіз структури та динаміки основних засобів.

3. Показники ефективності використання основних засобів, їх аналіз.

1. Завдання та джерела аналізу основних засобів

Раціональне використання основних засобів сприяє покращенню

виробничого процесу, процесу виробничо-технічного забезпечення підприємств та постачання готової продукції споживачам шляхом створення й збереження якості продукції, прискорення процесів просування продукції на підприємстві й до споживача тощо. Тому важливим завданням аналізу основних засобів є вивчення таких показників, як обсяги виробництва й постачання на одиницю основних засобів, фондоємності, фондовіддачі, рентабельності основних засобів, а також окремих показників, що характернизують окремі сторони функціонування основних засобів. Сюди належать: рівень механізації й автоматизації робіт, ступінь використання виробничих потужностей, виробничих і складських площ й т.п. Вивчення таких показників дозволяє дати оцінку екстенсивного й інтенсивного використання основних засобів, особливо їх активної частини.

В процесі аналізу основних засобів переслідується мета вивчити стан і розвиток основних засобів, дати оцінку їх технічного стану, структури, динаміки й тенденцій розвитку, а також показників ефективності використання. Важливе значення має вивчення забезпеченості виробничого й збутового процесу підприємства виробничими й складськими площами, ємкостями, машинами й механізмами, виявлення резервів більш повного завантаження основних засобів і розробка рекомендацій, спрямованих на підвищення ефективності використання основних засобів.

Джерелами інформації для аналізу основних засобів слугує планова та звітна інформація щодо виробничих та складських площ, потужностей обладнання, транспортних засобів й т.п. В аналізі використовуються дані бухгалтерського, статистичного й оперативного обліку основних засобів, позаоблікова інформація. Зокрема, бухгалтерський баланс, дані про виконання плану технічного переозброєння підприємства, плани капітального та поточного ремонтів, проектно-кошторисна документація на основні засоби, паспортні дані основних засобів, інвентарні картки, книги обліку основних засобів та ін.

2. Загальна оцінка стану основних засобів, їх оновлення, ступеня зносу, вікового складу. Аналіз структури та динаміки основних засобів

Початковим етапом аналізу стану основних засобів є вивчення й

оцінка їх технічного стану. Основними оціночними показниками при цьому є коефіцієнт зносу основних засобів, коефіцієнт оновлення, коефіцієнт придатності, коефіцієнт приросту, віковий склад машин та обладнання та ін.

Коефіцієнт зносу основних засобів = середньорічна сума зносу основних засобів / середньорічну вартість основних засобів;

Такий показник розраховується як в цілому по основним засобам,так і за окремими групами й видами основних засобів. Розрахунки проводять на початок і кінець аналізованого періоду, показники порівнюють між собою. Приріст коефіцієнту зносу свідчить про низькі темпи оновлення основних засобів.

Коефіцієнт прибатності основних засобів = залишкова вартість основних засобів / первинну вартість основних засобів;

Цей показник характеризує долю незношеної частини основних засобів в їх загальній вартості і визначається також як по всім основним засобам, так і по окремим групам і видам. Порівнюючи коефіцієнт придатності основних засобів на початок і кінець періоду, визначають коефіцієнт приросту чи зниження придатності основних засобів (+; -).

Коефіцієнт оновлення основних засобів = первинна вартість заново придбаних основних засобів / первинну вартість основних засобів на кінець періоду;

Цей показник відбиває фактичні виробничі витрати на придбання та будівництво нових основних засобів.

Велике значення має вивчення динаміки вибуття основних засобів.

Коефіцієнт вибуття основних засобів = вартість вибувших основних засобів за період / первинну вартість основних засобів на початок періоду.

Для вивчення стану основних засобів велике значення має визначення часу придбання й експлуатації машин та обладнання. Цей показник обчислюється за середньою арифметичною виваженою.

Після розрахунку й вивчення узагальнюючих показників забезпеченості підприємства основними засобами доцільно вивчати раціональність поділу основних засобів між окремими структурними підрозділами підприємства. З цією метою виявляють відповідність виробничих потужностей основних і допоміжних цехів, перевіряють відповідність наявного обладнання потребам виробництва, профілю спеціалізації підрозділів. Потім слід з’ясувати причини виявлених диспропорцій та визначити заходи щодо їх усунення.

3. Показники ефективності використання основних засобів, їх аналіз

Під раціональним та найповнішим використанням діючих

основних засобів розуміють той максимальний економічний ефект, який отрмується за певний період у вигляді відповідного обсягу та якості продукції. Економічна ефективність використання основних засобів визначається відношенням економічного ефекту, лдержаного на підприємстві, до витрат, необхідних для створення (побудови, придбання) основних засобів.

Для характеристики ефективності використання основних засобів застосовується система відповідних показників:

Віддача основних засобів – відношення обсягу товарної (реалізованої) продукції до середньорічної вартості основних засобів

Фв = ТП / ОЗ

Фондомісткість – відношення середньорічної вартості основних засобів до обсягу товарної (реалізованої) продукції

Фм = ОЗ / ТП

Фондоозброєність – відношення середньорічної вартості основних засобів до чисельності працівників

Фо = ОЗ / Чпер

Питомі капітальні вкладення на 1 грн приросту продукції – відношення суми капітальних вкладень до приросту товарної продукції

Ктп = Ко / D ТП

Питомі капітальні вкладення на одиницю введеної виробничої потужності - відношення суми капітальних вкладень до введеної за звітний період виробничої потужності

Квп = Кп / ВП

Капіталовіддача – суми товарної продукції або прибутку до суми капітальних вкладень

Кв = ТП / Кв або Кв = П / Кв

Наведені показники ефективності використання основних засобів вивчаються за декілька періодів, дається оцінка їх впливу на показники господарської діяльності підприємства, а також оцінюється вплив факторів на показники ефективності використання основних засобів.

Наприклад, на зміну фондовіддачі впливають такі фактори, як підвищення продуктивності обладнання, впровадження нової, більш ефективної техніки, впровадження ефективної технології, поліпшення організації та управління виробництвом, модернізація діючого обладнання, покращення використання часу роботи обладнання, скорочення цілодобових простоїв, підвищення коефіцієнта змінності, скорочення часу планово-попереджувальних ремонтів, зміна кількості одиниць працюючого обладнання, зміна структури продукції, зміна структури основних засобів, зміна питомої ваги активної частини основних засобів та ін.

Аналіз показників віддачі основних засобів проводиться у взаємозв’язку з показниками продуктивності праці та фондоозброєності. Цей зв’язок можна подати формулою

Фв = Оп / ОЗ = (ПП * Кр) / (Фоз * Кр) = ПП / Фоз,

де ОП – обсяг продукції, тис. грн;

ОЗ – вартість основних засобів, тис. грн;

ПП – продуктивність праці, грн;

Кр – кількість робітників, чол;

Фоз – фондоозброєність, грн.

Показниками, що характеризують використання основних засобів є також показники використання виробничих потужностей та обладнання, показники використання площ і ємкостей.

При аналізі використання виробничих потужностей найчастіше визначаються відповідні коефіцієнти: інтенсивний, екстенсивний та інтегральний.

Інтенсивний коефіцієнт визначається відношенням середньодобового виробітку продукції до середньодобової виробничої потужності.

Екстенсивний коефіцієнт використання виробничих потужностей визначається відношенням планового (або фактичного) часу підприємства, визначеного в добах або змінах, до розрахункового фонду часу роботи підприємства, який прийнято при визначенні виробничої потужності.

Інтегральний коефіцієнт носитть ще назву узагальнюючого. Він характеризується відношенням планового або фактичного обсягу продукції до середньорічної виробничої потужності.

При аналізі використання виробничих потужностей на підприємстві фактичні коефіцієнти порівнюють з плановими, а також за кілька звітних періодів. Це дозволяє встановти зміну ступеня використання виробничих потужнлостей.

Для підприємств з широкою номенклатурою виробів доцільно аналізувати рівень використання виробничих потужностей за окремими виробами.

Використання обладнання доцільно аналізувати за такими напрямками, як ступінь його залучення до виробництва, його екстенсивне використання (за кількістю одиниць) та інтенсивне – за потужністю провідного обладнання.

Коефіцієнт використання парку наявного обладнання визначається як відношення кількості діючого до кількості наявного обладнання.

Коефіцієнт використання парку встановленого обладнання – це відношення кількості діючого обладнання до кількості встановленого.

Показники використання площ і ємкостей розраховуються як відношення обсягів товарної (реалізованої) продукції до виробничих (складських, торгових) площ чи ємкостей.

Тема 9. Аналіз матеріальних ресурсів та ефективності їх використання

Основні питання:

1. Завдання, напрямки і джерела аналізу матеріальних ресурсів

2. Аналіз рівня сировинного і матеріально-технічного постачання

3. Аналіз ефективності використання матеріальних ресурсів

1. Завдання, напрямки і джерела аналізу матеріальних ресурсів

Суттєвим елементом інтенсифікації виробництва, одним із

найефективніших шляхів швидкого зростання національного багатства України є раціональне використання сировини, паливно-енергетичних і інших матеріальних ресурсів.

Враховуючи, що окремі галузі промисловості є матеріаломісткими галузями (в собівартості продукції питома вага матеріальних витрат досягає до 80%), збільшення випуску продукції з одиниці сировини – важливий резерв підвищення ефективності виробництва.

Економія сировинних ресурсів забезпечує збільшення випуску продукції, зниження норм витрат сировини і, як наслідок, - зниження собівартості продукції.

Основними завданнями аналізу ефективності використання матеріальних ресурсів є:

- оцінка потреби підприємства в матеріальних ресурсах;

- вивчення якості планів матеріпльно-технічного забезпечення та аналіз їх виконання;

- оцінка забезпечення підприємства сировиною і матеріальними ресурсами;

- визначення рівня ефективності використання сировинних і матеріальних ресурсів;

- розрахунок впливу різних чинників на показники ефективності використання сировинних і матеріальних ресурсів;

- виявлення резервів і розробка заходів щодо ефективного використання сировинних і матеріальних ресурсів.

Виходячи з перерахованих завдань, основними напрямками аналізу ефективності використання матеріальних ресурсів є два. Перший напрямок пов’язаний з забезпеченням підприємства сировинними і матеріальними ресурсами під виробничу програму, другий – з їх ефективним і раціональним використанням.

Аналіз забезпечення підприємства сировинними і матеріальними ресурсами передбачає досконале вивчення стану заготівлі сировини, інших матеріальних цінностей та дотримання укладених договорів.

Вивчення проблеми раціонального використання сировини та інших матеріальних ресурсів – важлива складова економічного аналізу в окремих галузях промисловості. Важливими напрямками поліпшення використання сировини в галузях промисловості є:

- впровадження прогресивних маловідходних та безвідходних технологій переробки сировини і виробництва продукції;

- визначення оптимальних термінів заготівлі, зберігання та переробки сировини;

- скорочення витрат сировини при її заготівлі, транспортуванні, зберіганні й переробці;

- комплексна переробка сировини, збільшення виходу продукції.

Основними джерелами інформації про наявність, рух, використання сировини і матеріалів є дані бухгалтерських звітів. Доцільно використовувати дані первинної документації, облікових регістрів, планових завдань та інших джерел, в яких відбивається інформація про стан та рух сировини та матеріалів. Сюди належить звітність та первинні документи про заготівлю сировини та матеріалів, звітність та первинні документи про наявність та рух матеріальних ресурсів, техніко-виробнича звітність та документація, що характеризує ефективність переробки сировини й матеріалів, звітність і первинні документи про вартість витрачених сировини і матеріалів та узагальнюючі показники ефективності.

2. Аналіз рівня сировинного і матеріально-технічного постачання

Важливими факторами забезпечення підприємства матеріально- технічними ресурсами є правильність розрахунку потреби в них, раціонально організоване матеріально-технічне постачання та економне ефективне використання матеріальних ресурсів у виробництві. Тому однією із складових аналізу матеріальних ресурсів є аналітична оцінка потреби в матеріальних ресурсів. В процесі аналізу перевіряється правильність обраних методів розрахунку потреби, обгрунтованість використаних норм і нормативів, достовірність використаних інших показників для розрахунку: виробничої програми, різноманітних коефіцієнтів тощо.

Закупівля сировини й матеріалів здійснюється на основі договорів

поставки (контрактів), які служать замовленнями промисловості на виробництво та поставку на промислову переробку сировини.

Перед укладанням договорів важливо проаналізувати узгодженість виробничої програми з засобами закупівлі сировини. Для цього доцільно проаналізувати дані, що стосуються потреби в сировині й матеріалах під річну виробничу програму, потреби за укладеними договорами контрактації, наявності запасів сировини й матеріалів на початок року тощо.

З метою визначення забезпеченості підприємства основними видами сировини й матеріалів у цілому за рік і за окремими кварталами складається таблиця, в якій відображається потреба, підтвердженість потреби договорами в абсолютній сумі й у відсотках, джерела закупівлі сировини й матеріалів.

Дата добавления: 2015-05-24