Солоді також поширені у всіх географічних поясах Землі в умовах помірно посушливого і сухого клімату. Вони трап- ляються на території Придніпровської, Причорноморської, Там- бовської, Західно-Сибірської, Прикаспійської низовин, на рівни- нах Північної Америки, Австралії, в басейнах р. Парана, Уругвай (Південна Америка), Замбезі (Африка) та в інших регіонах.
Формуються солоді виключно на мезо- і мікропониженнях рель- єфу наприклад, поди півдня України, під гідрофітними рослин- ними угрупованнями: заболочені луки, різнотравно-злакові луки, осикові або березові гаї на западинах тощо.
Отже, солоді — це гідроморфні або напівгідроморфні грунти. Вони мають різко диференційований профіль, в якому виділяють такі горизонти (див. рис. 29, 3):
Горизонт О — лісова підстилка або дернина.
Горизонт А — гумусний, буруватого забарвлення, пронизаний коренями трав, часто оторфований. Потужність 3—10 см.
Горизонт Eg — елювіальний, осолоділий, білястий, борошнис- тий з шарувато-лускуватою структурою. Часто містить залізомар- ганцеві конкреції та іржаво-охристі плями. Потужність 10—20 см.
Горизонт Bt,g — вимивання, темно-бурого забарвлення, стовп- чато-призмоподібної структури, з присипкою SiO2 на гранях структурних агрегатів, щільний, в’язкий. Потужність 50 см і біль- ше.
Нижче залягають горизонти Вса, g; Bsa, g, які утворюють по- ступовий перехід до грунтоутворюючої породи.
За ступенем гідроморфності солоді поділяють на три підтипи: солоді лучно-степові (грунтові води на глибині 6—7 м), лучні (во- ди на глибині 1,5—3 м) і лучно-болотні (воли на глибині 1—1,5 м).
На думку К. К. Гедройца (1912), солоді є продуктом розсо- лення і вилуговування солонців, інакше, солоді утворюються з солонців в результаті заміщення обмінного Na+ на Н+. При цьому руйнуються мінерали грунтового вбирного комплексу. Оксиди, які при цьому утворюються, виносяться в нижні горизонти. Вино- ситься також частина органічних речовин. Ці процеси зумовлюють руйнування солонцевого горизонту, який перетворюється на осо- лоділий.
У горизонті А солоді містять 3—7% гумусу, в осолоділому — до 1%. Вбирний комплекс насичений Са2+, Mg2+ і Na+. В горизон- тах А і Eg часто є водень і алюміній, які зумовлюють кислу ре- акцію. Горизонт вмивання має нейтральну або слабко лужну ре- акцію. Висока щільність цього горизонту робить його водонепро- никним. На ньому часто виникає верховодка, яка перезволожує верхню частину профілю. Порівняно з солонцями солоді містять значно менше водорозчинних солей (до 0,3%).
Солоді — низькородючі грунти. Це зумовлено низьким вміc- том поживних елементів, кислою реакцією верхніх горизонтів, не- сприятливими водно-фізичними властивостями. Необхідними за- ходами підвищення їх родючості є глибоке розпушування, внесен- ня високих доз органічних і мінеральних добрив, вапнування.
Формування солодей на замкнених пониженнях обмежує їх ви- користання у землеробстві. Тривалий час вони перебувають у пе- резволоженому стані, що не дає змоги своєчасно проводити по- льові роботи. Здебільшого солоді використовують як сіножаті і пасовища.
Розділ 20 ГРУНТИ УКРАЇНИ
Географічне положення. Україна розташована на південному заході Східної Європи. Найбільша протяжність її те- риторії з заходу на схід становить 1316 км, а з півночі на пів- день — 893 км.
На заході Україна межує з Польщею, Словаччиною і Угорщи- ною, на півночі — з Білоруссю, на північному сході і сході — з Росією, на південному заході — з Румунією і Молдовою. На півд- ні рубежі республіки виходять до Чорного і Азовського морів.
Загальна площа України становить 60355 тис. га, орні землі займають 34,4 млн га, сіножаті — 2,2, пасовища — 4,8 млн га. Значна площа сільськогосподарських угідь розміщена на меліо- рованих землях. Республіка має 2,7 млн га осушених і 2,5 млн га
зрошуваних земель. Ліси та чагарники поширені на площі 10,0 млн га.
Рівнинна частина України займає південно-західну частину Східно-Європейської рівнинної країни. В її межах з півночі на південь чітко виражена зміна ландшафтних зон: мішаних лісів (МЛ), Лісостепу (ЛС) і Степу (С). Степова зона поділена на дві підзони: Північно-степову і Південно-степову (сухостепову). На заході України знаходиться Карпатська гірська країна, на півд- ні — Гірський Крим.
Клімат. На основній території республіки клімат помірно кон- тинентальний і лише на Південному березі Криму — субтропічний. Континентальність наростає з заходу на схід. Під впливом пів- нічно-західних атлантичних повітряних мас в західних регіонах республіки формується помірно теплий вологий клімат. Сухі схід- ноєвропейські повітряні маси зумовлюють континентальний клімат з нестійким зволоженням і частими посухами в східних і південно- східних районах. Основні показники кліматичних умов за зонами України наведено в табл. 15.
Характерною особливістю клімату Гірського Криму є посуш- ливість і сильні вітри. На відкритих ділянках, зокрема на терито- рії передгірно-степової зони, навесні виникають пилові бурі.
Карпатська буроземно-лісова область має вертикальну терміч- ну поясність, що зумовлює вертикальне розташування рослинних і грунтових зон. В Карпатах випадає до 1000 мм опадів на рік.
Рослинність. Грунти Полісся формуються під сосновими, гра- бовими, дубово-грабовими та іншими лісовими формаціями. Під покривом лісу добре розвинений підлісок з чагарникових порід і трав’яний покрив. В заплавах річок, западинах та інших понижен- нях розвивається лучна і болотна рослинність.
Для Лісостепу характерне чергування лісових і степових ма- сивів. Ліси ростуть на підвищених, добре дренованих ділянках.
Таблиця 15. Кліматичні умови в різних зонах України
Кліматичні умови
Полісся
Лісостеп
Степ
1. Середня річна температура повітря, °С
2. Тривалість безморозного періоду, днів
3. Тривалість вегетаційного періоду, днів
4. Сума активних температур >10°С
5. Кількість опадів, мм
6. Коефіцієнт зволоження
Тут переважають дубові, дубово-грабові і дубово-кленово-липові ліси. На понижених ділянках рельєфу формуються степові еко- системи: лучні степи і остепнені луки, у складі яких переважають дернинні злаки і багате різнотрав’я.
Рослинність Степу представлена різнотравно-типчаково-кови- ловими і типчаково-ковиловими степами. На території Північного Степу зустрічаються байрачні дубові ліси та зарості степових ча- гарників: терну, степової вишні, мигдалю та ін. У зоні сухого степу грунти формуються під полиново-типчаково-ковиловими степами. В їх складі багато напівчагарників, ефемероїдів, ефемерів, лишай- ників і синьозелених водоростей.
Грунтоутворюючі породи. 74,8% території республіки займа- ють лесові породи: леси, лесовидні породи і оглеєні леси. Харак- терними особливостями їх є висока пористість (45—50%) і кар- бонатність (10—15%).
На Поліссі грунти формуються на водно-льодовикових відкла- дах і морені. Водно-льодовикові відклади здебільшого складені з середньо- та крупнозернистого кварцевого піску, інколи вони ма- ють суглинковий механічний склад. Моренні відклади переважно суглинкові з включенням гальки, валунів та інших грубих улам- ків.
У заплавах річок залягають алювіальні відклади, які займа- ють близько 9% території республіки. За віком виділяють сучас- ні і давні відклади. Перші утворюють заплавну, а другі надзаплав- ні тераси річок. Вони бувають різноманітного механічного складу, але характерними ознаками для всіх є чітко виражена шарува- тість і диференційованість за розміром часток.
Значні площі в республіці займають делювіальні відклади, різноманітні глини та продукти вивітрювання місцевих порід.
Рельєф. 95% площі України займають рівнинні території, в тому числі низовини — 70, височини — 25% (Маринич О. М. та ін- ші, 1982). Широкі простори займають Поліська, Придніпровська, Причорноморська низовини. Найбільшими височинами в респуб- ліці є Волинська, Подільська, Придніпровська, Приазовська та Донецька.
Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет
studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав!Последнее добавление