Дистанційне навчання, його особливості

Дистанційне навчання – нова організація освітнього процесу, що ґрунтується на використанні як кращих традиційних методів навчання, так і нових інформаційних та телекомунікаційних технологій, а також на принципах самостійного навчання, призначена для широких верств населення незалежно від матеріального забезпечення, місця проживання, стану здоров’я. Дистанційне навчання дає змогу впроваджувати інтерактивні технології викладення матеріалу, здобувати повноцінну освіту, підвищувати кваліфікацію співробітників у територіально розподілених місцях. Процес навчання може відбуватися будь-де і будь-коли, єдина умова – доступ до мережі Інтернет.

Враховуючи особливості розвитку телекомунікацій і до­ступ, що постійно розширюється, до світових інформаційних ресурсів, можна сформулювати такі особливості дистан­ційного навчання:

> поставка навчальних матеріалів в системі дистанційно­
го навчання здійснюється шляхом використання за­
собів телематики;

> можливе використання світових інформаційних ре­
сурсів для створення навчальних матеріалів;

>'здійснюється спілкування і обмін досвідом між педаго­гами по всьому світу;

> залучаються зарубіжні педагоги і експерти до участі в
розробці і проведенні дистанційних навчальних курсів;

> спостерігається активне спілкування між учнями в
ході навчання і використовуються колективні форми
навчання;

> здійснюється часткове звільнення викладачів від чи­
тання лекцій (навчальна інформація розміщується на
сервері), тим самим з'являється час для індивідуальної
роботи із студентами.

66. Класифікуйте форми організації цілісного педагогічного процесу. Назвіть основні структурні елементи уроки.

Класифікація форм навчання

Існують різні класифікації форм організації навчального процесу, але всі вони зводяться до структури навчального спілкування або дидактичних цілей і задач. Усі форми можна розділити на загальні та конкретні.

Загальні форми навчальної роботи учнів

В. О. Сластьонін дає таку класифікацію форм навчання в залежності від структури педагогічного процесу. Достоїнством цієї класифікації є визначення місця проведення процесу навчання, чого немає в інших класифікаціях.

Розповсюдженими є класифікації В. К. Дьяченко та І. М. Чередова, засновані на структурі навчального спілкування.

Протягом тривалого часу в педагогічній літературі був загальноприйнятим розподіл усіх організаційних форм на:

1) загальнокласні або фронтальні навчальні заняття;

2) групові (бригадні або ланкові);

3) індивідуальні.

У першому випадку вчитель одночасно працює зі всіма учнями класу, у другому - у класі працює кілька груп учнів, і кожну невелику групку навчає хтось з учнів, у третьому - кожен учень виконує роботу індивідуально, без чиєїсь допомоги. Така класифікація є неповною. По-перше, відсутні парні й колективні навчальні заняття. Подруге, у класифікації члени розподілу не виключають один одного, у такий спосіб фронтальні заняття є поодиноким випадком групових. Залишається неясною ознака, за якою робиться такий розподіл, звичайно це ознака однаковості чи неоднаковості завдань. Якщо у класі всі учні виконують ту саму роботу, то такі заняття варто було би вважати фронтальними, але в дійсності кожен учень на цих заняттях працює індивідуально, відокремлено один від одного, навіть без допомоги вчителя. Те ж саме можна сказати і про заняття, на яких виконується контрольна робота. А якщо на уроці самостійна робота з карток - одні учні мають однакові завдання, а інші різні? Виходить, що у класі проводиться групова робота, насправді всі учні працюють індивідуально (учні ізольовані один від одного).А якщо учні працюють у групах, але всі групи мають однакові завдання? Це не фронтальна робота, а групова. Отже, такий розподіл форм навчання є недосконалим, неповним. Ми будемо дотримувати класифікації В. К. Дьяченко, вона усуває ці недоліки.

Конкретні форми навчання

Конкретні форми організації навчального процесу є тільки застосуванням загальних форм відповідно до конкретних дидактичних цілей та задач. І. М. Чередов пише: «У залежності від домінуючих цілей та особливостей засвоєння школярами знань, умінь і навичок виділяються такі ланки процесу навчання: формування нових знань, закріплення й удосконалювання знань, формування вмінь і навичок, застосування знань на практиці, повторення, систематизації знань, контролю засвоєння знань, умінь і навичок».

Такий розподіл не означає, що в ланці формування нових знань учні тільки засвоюють нову інформацію. Вони можуть закріплювати та систематизувати знання за раніше вивченим матеріалом, але домінуюча мета цієї ланки - формувати нові знання - підкоряє собі всі інші, використовувані для її досягнення. Також у ланці закріплення й удосконалювання знань учні можуть отримувати нові знання, повторювати раніше вивчене, але головна його мета - закріпити й удосконалити знання за тільки що розглянутим розділом програми.

Ті чи інші ланки, а частіше їх сукупність, лежать в основі форм організації навчання, що конструюються. Крім того, на основі однієї ланки можна сконструювати кілька різних форм. Наприклад, на основі ланки формування знань можуть бути сконструйовані урок відповідного типу, лекція, конференція, екскурсія тощо.

Формування знань учнів, крім уроку відповідного типу, можна проводити на лекції, конференції, екскурсії і т. д. Навчальна лекція дозволяє учням за 45 хвилин засвоїти більший, ніж на уроці, обсяг навчального матеріалу. Її відрізняє від уроку монологічний спосіб викладання матеріалу. У структурі лекції відсутня бесіда як метод навчання. Навчальна лекція розрахована на учнів старших класів, які можуть зосередитися протягом тривалого проміжку часу для сприйняття інформації, її осмислення, переробки та самостійного засвоєння.

Якщо досліджуваний матеріал ґрунтується на добре засвоєному раніше, неважкий і добре викладений у підручнику, навчальних посібниках, викладач може провести з відповідної теми конференцію, організувати дискусію учнів. Дискусія повинна бути підготовлена заздалегідь, для чого вчитель визначає учням теми доповідей, основні напрями самостійної роботи. Роль педагога полягає в коментуванні полеміки школярів, підбитті підсумків обговорення. Ця форма організації навчання розрахована на учнів, які мають сформовані вміння й навички роботи з літературою.

На навчальній екскурсії учні отримують знання, знайомлячись із різними експонатами в музеї, з роботою механізмів на підприємстві, спостерігаючи за різноманітними процесами, що відбуваються у природі.

На формування знань учнів націлена й випереджальна консультація, що дозволяє викладачу розібрати вже вивчений на уроці матеріал з тими учнями, які не були присутні на заняттях або не зрозуміли, не засвоїли його.

Закріплення й удосконалювання знань можна, крім уроку відповідного типу, проводити на семінарі, заключній конференції, екскурсії тощо. Семінар як форма організації навчання об'єднає бесіду та дискусію учнів.

Заключна конференція може будуватися як у формі дискусії, так і у формі диспуту, на якому обговорюються полярні точки зору. Учитель підбиває підсумки обговорення і формулює висновки. Ця форма організації навчання розрахована переважно на учнів старших класів.

На заключній екскурсії учні, заздалегідь підготовлені, які вже засвоїли матеріал, з великою увагою, усвідомлено розглядають об'єкти, стенди, спостерігають різні процеси. Так удосконалюються, поглиблюються їхні знання. Корисна і заключна консультація з вивченого матеріалу.

З метою формування вмінь і навичок учнів крім уроку проводяться навчально-практичні заняття. Ця форма організації навчання, що цілеспрямовано поєднує виконання різних практичних вправ, експериментальних робіт, найбільш ефективно сприяє досягненню поставленої мети. Відмінність навчально-практичного заняття від відповідного типу уроку - у його меншій регламентації й більшій самостійності учнів в експериментальній та практичній діяльності.

Знання, отримані у процесі навчання, учні можуть застосувати на практичних заняттях і заняттях практикуму. Практичне заняття - це така форма організації навчання, в якій учням надається можливість застосовувати отримані ними знання у практичній діяльності.

Різного роду експериментальні завдання, передбачені програмою з природних дисциплін, виконуються на заняттях із практикуму. На цих заняттях учні, використовуючи різноманітні прилади та інструменти, виконують різні експериментально-практичні роботи. Ця форма організації навчання спрямована на те, щоб озброїти учнів елементарними експериментально-практичними вміннями та навичками.

Застосувати знання на практиці учні можуть у процесі навчально-виробничої діяльності у трудових об'єднаннях школярів (учнівських виробничих бригадах, таборах праці й відпочинку). При такій формі організації навчання доцільні ланкові та індивідуальні форми навчальної роботи і праці.

Повторення й систематизація знань, крім уроку відповідного типу, можуть проводитися у формі оглядових лекцій, конференцій, екскурсій, консультацій. Оглядова лекція характеризується специфікою матеріалу для викладу, підібраного з урахуванням сформованих знань учнів. На цій лекції доцільно виділити стрижневі моменти теми, розділу.

На оглядовій конференції обговорюються ключові положення вивченого матеріалу, учнем розкриваються нові узагальнюючі підходи до його аналізу. Оглядова конференція може бути комплексною, тобто реалізувати міжпредметні зв'язки в узагальненні й систематизації навчального матеріалу.

Оглядова екскурсія припускає цілеспрямоване ознайомлення учнів з об'єктами, стендами, спостереження процесів з метою відновити та систематизувати раніше отримані знання. Наприклад, екскурсія в дендрарій дозволяє узагальнити знання про види дерев.

Учням, які готуються здавати заліки або іспити, у підготовці до них велику допомогу надають оглядові консультації. У ході цих консультацій виділяються ключові положення, глибоке осмислення яких дозволяє учням засвоювати знання в системі, сприяє більш легкому запам'ятовуванню об'ємного матеріалу. Оглядова консультація як форма організації навчання виконує коригувальну функцію, допомагаючи учням зорієнтуватися у вимогах і визначити важливість і питому вагу окремих розділів у структурі програми. Консультація будується за принципом питань і відповідей.

Контроль засвоєння учнями знань крім уроку може здійснюватися у формі заліку, співбесіди, контрольного навчально-практичного заняття, іспиту. Залік як форма організації навчання проводиться для перевірки якості засвоєння учнями окремих розділів навчальної програми, сформованості вмінь і навичок. Ця форма організації навчання широко застосовується у вечірніх (змінних) заочних школах працюючої молоді. Зрідка вона практикується й у старших класах середніх шкіл.

В останні роки у школі стали практикуватися заліки у формі суспільних оглядів знань із різних розділів вивченої тематики. Вони проводяться після попередньої підготовки учнів з окремих розділів програми. Запитання підбирає вчитель. Учні відповідають на них у присутності комісії, сформованої з однокласників. Мета цих занять - активізувати пізнавальну діяльність учнів. У ході таких занять закріплюються, удосконалюються, систематизуються їхні знання, виявляється загальний рівень їхнього розвитку й підготовленості, рівень сформованості знань і вмінь, здатність займатися самостійно. Виведені комісією оцінки в більшості випадків є об'єктивною оцінкою знань учнів.

Співбесіда, як і залік, тільки у формі індивідуальної бесіди, проводиться з метою з'ясувати рівень засвоєння учнями знань, умінь і навичок.

Контрольні функції навчання реалізує також олімпіада, що припускає рішення найбільш допитливими та цілеспрямованими школярами оригінальних задач, виконання незвичайних, підвищеної складності завдань. У ході олімпіади виявляється загальний рівень викладання предмета й розвитку учнів.

Функцію контролю знань виконує й навчально-практичне заняття. Учні одержують конкретні завдання, з виконання яких звітують перед викладачем.

Практичні заняття та заняття практикуму також можуть будуватися з метою реалізації контрольних функцій навчання. На цих заняттях учні самостійно виготовляють вироби, проводять виміри та звітують за виконану роботу перед учителем, майстром.

Іспит - це форма організації навчання, що дозволяє реалізувати контрольні функції процесу й фіксувати підсумок навчально-пізнавальної діяльності учнів за навчальний рік або кілька років; вона дозволяє виявити рівень засвоєння учнями навчальної програми різними методами та прийомами: виконання учнями контрольних робіт, завдань, відповіді на запитання, написання викладу, твору. На іспиті перевіряються готовність і вміння учнів продемонструвати наявні знання, уміння й навички як в усній, так і в письмовій формі.

Названі форми організації навчання застосовуються як при вивченні предметів, передбачених навчальним планом у числі обов'язкових, так і при вивченні курсів, обраних самими учнями чи на факультативах.

Основні структурні елементи уроку:

1. Організація початку уроку. Підготовка учнів до роботи на уроці. Повна готовність класу і устаткування, швидке включення учнів в діловий ритм.

2. Перевірка виконання домашнього завдання. Встановлення правильності і усвідомленості виконання домашнього завдання всіма учнями, виявлення прогалин та їх корекція. Оптимальність поєднання контролю, самоконтролю і взаємоконтролю для встановлення правильності виконання завдання і корекції прогалин.

3. Підготовка до основного етапу заняття. Забезпечення мотивації і прийняття учнями мети, навчально-пізнавальної діяльності, актуалізація опорних знань і умінь. Готовність учнів до активної навчально-пізнавальної діяльності на основі опорних знань.

4. Засвоєння нових знань і способів дій. Забезпечення сприйняття осмислення і первинного запам'ятовування знань і способів дій, зв'язків і стосунків в об'єкті вивчення. Активні дії учнів з об'ємом вивчення; максимальне використання самостійності в добуванні знань і опануванні способів дій.

5. Первинна перевірка розуміння. Встановлення правильності і усвідомленості засвоєння нового учбового матеріалу; виявлення прогалин і невірних уявлень та їх корекція. Засвоєння суті засвоюваних знань і способів дій на репродуктивному рівні. Ліквідація типових помилок і невірних уявлень в учнів.

6. Закріплення знань і способів дій. Забезпечення засвоєння нових знань і способів дій на рівні вживання в зміненій ситуації. Самостійне виконання завдань, що вимагають вживання знань в знайомій і зміненій ситуації.

7. Узагальнення і систематизація знань. Формування цілісної системи провідних знань по темі, курсу; виділення світоглядних ідей. Активна і продуктивна діяльності учнів по включенню частин в ціле, класифікації і систематизації, виявленню предметних і міжкурсових зв'язків.

8. Контроль і самоперевірка знань. Виявлення якості і рівня опанування знань способами дій, забезпечення їх корекції. Здобуття достовірної інформації про досягнення всіма учнями запланованих результатів навчання.

9. Підведення підсумків занять. Дати аналіз і оцінку успішності досягнення мети і намітити перспективу подальшої роботи. Адекватність самооцінки учня оцінці вчителя. Здобуття інформації учнями про реальні результати навчання.

10. Рефлексія. Мобілізація учнів на рефлексію своєї поведінки (мотивації, способів діяльності спілкування). Засвоєння принципів саморегуляції і співпраці. Відвертість учнів в осмисленні своїх дій і самооцінці. Прогнозування способів саморегуляції і співпраці.

11. Інформація про домашнє завдання. Забезпечення розуміння мети, змісту і способів виконання домашнього завдання. Перевірка відповідних записів. Реалізація необхідних і достатніх умов для успішного виконання домашнього завдання всіма учнями у відповідності з актуальним рівнем їх розвитку.

Дата добавления: 2015-05-24