Суть і характерні ознаки валютного курсу

Суть і характерні ознаки валюти

Валютний курс — ціна однієї валюти виражена в іншій. Валютний курс визначається на основі котирування. В основі валютного курсу лежить валютний паритет.

Історично валютний паритет існував у таких видах:

— золотий;

— золотодевізний;

— купівельної спроможності.

Сьогодні валютний паритет визначається на основі купівельної спроможності валют. Основними методами її визначення є:

— метод споживчого кошика;

— метод порівняння "ефективних" витрат — заробітної плати, ренти, позичкового відсотка тощо.

Валютний курс, як правило, відхиляється від валютного паритету. Це зумовлено впливом низки факторів:

1) станом платіжного балансу;

2) рівнем інфляції;

3) різниця в рівні відсоткових ставок;

4) політичними чинниками.

75. Основні методи коригування позикової політики держави:

1. Конверсія - одностороння зміна доходності позики, коли держава заявляє про зниження для кредиторів дохідності по позиках, отриманих державою. Вона проводиться внаслідок зміни ситуації на фінансового ринку (напр., рівня облікової ставки центрального банку) чи погіршення фінансового стану держави, коли вона не в змозі виплачувати передбачуваний дохід.

2. Консолідація — передання зобов'язань за раніше випущеною позикою на нову позику з метою продовження терміну позики. Проводиться у формі обміну облігацій попередньої позики на нові.

Консолідація позик - переведення короткострокових зобов'язань в довгострокові шляхом збільшення строків дії випущеної раніше позики. Стається зміна умов обертання позик в частині терміну їх погашення, тобто рішення про перенесення дати виплати по зобов'язаннях на пізніший термін.

3. Уніфікація позик - заміна або об'єднання декількох раніше випущених позик. При цьому облігації та сертифікати раніше випущених позик обмінюються на облігації та сертифікати нової позики. Вона спрошує управління державним боргом.

4. Обмін за регресивним співвідношенням облігацій попередніх позик на нові - коли кілька раніше розміщених облігацій з попередніх випусків прирівнюються до однієї нової облігації у різних пропорціях: 2:1,5:1, 10:1 тощо. Уніфікація може проводитись як окремо, так і в поєднанні з консолідацією. пункт 3 пункт 4

5. Відтермінування — перенесення термінів виплати заборгованості. При цьому за період перенесення строків погашення боргу виплата доходів не проводиться.

6. Анулювання боргів — держава повністю звільняється від зобов'язань по боргах без їх реальної компенсації кредиторам. Прийняття рішення про анулювання (відмову від виплати) боргів має місце або на підставі політичних мотивів, або у випадках фінансової неспроможності держави.

74. Валютні ринки є найбільш повною формою ринкових відносин у порівнянні з валютними біржами та аукціонами.

На валютних ринках проходить обмін однієї валюти на іншу шляхом купівлі-продажу. Це обумовлено відсутністю єдиного платіжного засобу при міжнародних розрахунках. Тобто, валютні ринки — це офіційні центри, де здійснюється купівля-продаж валют. Попит і пропозиція на іноземну валюту виходять від:

— експортерів;

— імпортерів;

— транснаціональних компаній;

— банків;

— страхових організацій;

— фізичних і юридичних осіб, що мають зобов'язання щодо сплати дивідендів, погашення позик, кредитів і відсотків за ними.

Отже, основою для проведення валютних операцій на валютних ринках є міжнародна торгівля і пов'язані з нею послуги — міжнародний рух капіталів і кредитів.

Основними учасниками валютних ринків є:

1) банки;

2) брокерські фірми;

3) транснаціональні корпорації.

Всіх учасників ринку можна поділити на:

— пасивних — тих, у кого час від часу виникає необхідність у здійсненні валютних операцій, які проводяться за цінами інших банків;

— активних — тих, що встановлюють ціни тим банкам, які звертаються до них за котируванням.

Валютні ринки поділяються на:

1) міжнародні;

2) регіональні;

3) місцеві.

Міжнародні валютні ринки зосереджені у найкрупніших світових фінансових центрах. На таких ринках здійснюються операції з валютами, які широко використовуються в міжнародному платіжному обороті (наприклад, Лондон, Нью-Йорк, Токіо, Франк-фурт-на-Майні). На регіональних валютних ринках проводяться операції з обмеженою кількістю вільноконвертованих валют.

Під національним валютним ринком розуміють сукупність валютних операцій на території певної країни.

Інструменти угод на валютному ринку:

1. Кредитні засоби обігу і платежу:

1.1. Чеки.

1.2. Векселі.

2. Банківські перекази:

2.1. Телеграфний.

2.2. Поштовий.

3. Готівкова іноземна валюта.

4. Банківські депозити в іноземній валюті.

Під валютними операціями розуміють купівлю-продаж валюти. Пропорції обміну валют встановлюються через валютне котирування. Валютне котирування — це визначення і встановлення валютного курсу іноземної валюти до національної.

Методи котирування:

— прямий;

— непрямий (опосередкований).

При прямому за одиницю або кратне число одиниць приймається іноземна валюта, яка співмірюється з національною. Пряме котирування застосовується більшістю країн світу. Непряме котирування застосовується рідко, воно зворотне прямому. Перевага непрямого котирування — без жодних обчислень можна визначити різницю між курсами національної валюти на різних валютних ринках. Вид валютного котирування не впливає на рівень валютного курсу. В цьому випадку змінюється лише форма його вираження.

Валютні операції поділяються на:

— касові (spot);

— строкові (forward).

Дата добавления: 2015-05-24