Методика і алгоритми рішення основних фінансових задач на підприємствах і в комерційних структурах

Носії фінансово – економічної нформації.

Інформація (дані) під час руху та перетворення (обробки) завжди розміщуються на певних носіях. Кожен носій даних - це матеріальний

об'єкт, який містить відомості, доступні або лише людині, або ЕОМ, або одночасно і людині, і ЕОМ.

Отже, носії інформації являють собою засоби реєстрації даних, які забезпечують зв'язок між інформацією та людиною, інформацією та ЕОМ, людиною та ЕОМ.

У комп'ютерних системах використовуються різноманітні види носіїв інформації. Вибір носія інформації залежить від рівня використання

структурного складу технічних засобів збору, реєстрації, передачі й обробки первинних даних, а також загального рівня механізації та

автоматизації задач управління.

Так, за умов автоматизованої обробки економічної інформації як носії можуть бути використані: первинні документи, перфокартки, перфострічки,

магнітні стрічки, магнітні диски, магнітні картки, дисплейні засоби та ін.

Технологія роботи з інформацією, зокрема її обробки, на підприємствах і комерційних структурах України останніми роками істотно змінилася: широке застосування комп'ютерної техніки та новітніх інформаційних технологій у банківській і фінансовій діяльності, у щоденній практиці фінансових і комерційних установах, підприємств як і будь-яких інших, стало реальністю. Проте впровадження автоматизованих інформаційних систем (АІС) у зазначених установах має принципові особливості.

Відомо, що як вид вхідного матеріального потоку визначає характер виробничого підприємства (цукрозавод, виробництво безперервне, серійне і

т. ін.), так і специфіка вхідних інформаційних потоків визначає специфіку інформаційних систем. Саме тому в цьому рефераті я докладно розглянула особливості фінансово-комерційної інформації, яка багато в

чому визначає загальну структуру й властивості автоматизованих інформаційних систем на підприємствах і комерційних структурах.

Для підприємств і комерційних установ, насамперед, важливою особливістю є те, що об'єкт управління («основне виробництво») пов'язаний з виробленням і переробкою інформації. Адже основу діяльності таких

установ в цілому становить робота з інформацією, яка є і предметом, і продуктом їх праці. У них автоматизація «основного виробництва» також зводиться до автоматизації операцій обробки відповідних документів, тобто до обробки інформації.

Методика і алгоритм рішення основних фінансових задач змінювалися на протязі всього їхнього розвитку, це насамперед пов”язано з швидким розвитком інформаційних технологій на підприємствах і комерційних структурах.

Організація та функціонування фінансів суб'єктів підприємницької діяльності базується на засадах комерційного розрахунку, який передбачає:

- отримання максимального прибутку при мінімальних витратах;

- повну самостійність суб'єктів господарювання;

- невтручання держави у внутрішні справи підприємств;

- реальну відповідальність за результати роботи, своєчасне виконання зобов'язань, сплату податків.

За ринкової економіки фінансовий механізм саморозвитку базується на самоокупності та самофінансуванні - це принцип господарювання, згідно

якого підприємство за рахунок доходів від реалізації відшкодовує затрати, пов'язані з основною діяльністю. Найнижча межа самоокупності - беззбитковість, тобто ситуація, коли доходи дорівнюють видаткам і прибутку немає.

Основні фінансові задачі для підприємств і комерційних структур –це: - збільшення ліквідності активів комерційних структур;

- збільшення прибутку;

- підвищення платоспроможності;

- зменьшення заборгованості;

- проводити активну фінансову діяльність стосовно розвитку підприємства;

- та інше.

Всі ці фінансові задачі,які ставляться перед підприємствами і комерційними структурами базуються на алгоритмах,які являють собою правило розв'язування задачі, сформульоване як послідовність

обчислювальних, логічних та інших дій (кроків), виконуваних з метою отримання потрібного результату. Алгоритм може бути заданий словесне

(засобами природної мови), математичним або графічним описом. Крім того, алгоритм може задаватися алгоритмічною мовою.

Графічному опису передує, як правило, побудова математичної моделі — математичного опису алгоритму. Такий опис полягає у формалізованому (із

застосуванням математичних символів) поданні всіх розглядуваних залежностей і методів відшукання значень вихідних даних на підставі вхідних.

Графічний опис алгоритму виконується у вигляді структурної схеми. Кожний її елемент являє собою фрагмент алгоритму, який описує певні (повністю

визначені) дії з даними. Послідовність дій зображується за допомогою ЛІНІЙ ПОТОКУ ІНФОРМАЦІЇ. Напрям потоку інформації «згори — униз» і «зліва — направо» вважається основним і стрілками не позначається.

Будуючи схеми алгоритму, використовують геометричні фігури — умовні позначення, кожне з яких має стандартний і цілком визначений

нормативними документами зміст та вигляд. Наприклад, овалом позначається початок або кінець алгоритму, прямокутником — арифметичні та інші

операції з даними і т. ін.

Існують певні графічні позначення і для типів носіїв та форм передавання даних, тому за допомогою таких позначень можна подати не лише машинний

алгоритм, а й усю технологію розв'язування задачі та обробки інформації.

Це важливо, коли йдеться про складні інформаційні зв'язки між задачами або складні процеси обробки даних.

Алгоритмічна мова — це спеціальна мова зі своїм алфавітом, словником, правилами побудови слів, словосполучень, речень, в якій кожне слово має

одне і цілком певне значення.

Після появи алгоритмів і алгоритмічної мови працювати в інформаційному забезпеченні стало легше і зручніше. Зараз за допомогою комп”ютерних технологій і методикам рішення основних фінансових задач дуже легко прорахувати майбутній прибуток комерційної установи, знайти рішення фінансовим проблемам які виникли на підприємстві.

Розрізняють кілька рівнів деталізації (завдання) алгоритму автоматизованого розв'язування основних фінансових задач.

Рівень «інформаційної моделі», або «нульовий», дає уявлення про використовувані вхідні і вихідні повідомлення та форми їх подання.

Наводиться графічне (символьне) зображення всіх зазначених повідомлень: вхідних — з одного боку, а вихідних — із протилежного відносно зображення самої задачі. Водночас зазначають, де саме утворюються вхідні і де використовуються вихідні повідомлення. Якщо задача порівняно проста, то такої точності завдання алгоритму достатньо для його реалізації.

Наступний (перший) рівень — це рівень, коли алгоритм задається з точністю до робіт з інформаційними масивами й загальних операцій із ними (сортування масиву, вибір, злиття тощо) та з точністю до блоків

розрахунків показників за заданими формулами. Багато з таких блоків алгоритму (сортування, добір, обчислення середнього і т. ін.) уже можуть бути реалізовані відповідними командами (операторами) мов високого рівня. У разі одного масиву досить просто за допомогою відповідних команд типу RЕРОRТ реалізується блок видавання на друк повідомлення в

табличній формі.

Коли у процесі видавання вихідних повідомлень беруть участь два масиви (найчастіше — масив числових значень і кодів реквізитів та масив довідкових даних, який містить розшифрування кодів), доводиться

організовувати пошук даних за кодом. Тобто необхідна подальша деталізація алгоритму (хоча в сучасних мовах високого рівня існують відповідні типові засоби видавання повідомлень).

Ще вищим є другий рівень деталізації алгоритму, що означає його завдання з точністю до робіт з окремими записами інформаційних масивів, до маніпулювання з полями записів (вибір записів за умовою, пошук за

ключем, перехід за номером запису, добір полів, аналіз значень окремих полів і т. ін.).

47. Призначення, структура та зміст документа «Алгоритм розв’язання задачі”.

Поняття алгоритм є одним з основних понять сучасної інформатики.

Визначення алгоритм походить від імені середньоазіатського вченого 9-го століття аль – Хорезмі, котрий розробив правила виконання чотирьох

арифметичних дій в десятинній системі обчислення.

Алгоритмом називається чіткий опис послідовності дій, який необхідно виконати для рішення задачі. Практично рішення будь-якої задачі вимагає одержання результату по заданим вихідним даним. Тобто,

можна сказати, що алгоритм описує послідовний процес перетворення вихідних даних у результат. Розробити алгоритм рішення задачі означає розбити задачу на послідовно виконувані кроки (етапи), причому

результати виконання попередніх етапів можуть використовуватися при виконанні наступних. При цьому повинні бути чітко зазначені як зміст

кожного етапу, так і порядок виконання етапів. Окремий етап (крок) алгоритму являє собою або іншу, більш просту задачу, алгоритм рішення

якої розроблений раніше, або повинний бути досить простим і зрозумілої без пояснень.

Алгоритм володіє наступними основними властивостями, що розкривають його визначення:

1.Дискретність. Ця властивість полягає в тому, що алгоритм повинний представляти процес рішення задачі як послідовне виконання простих (чи раніше визначених) кроків (етапів). При цьому для виконання кожного кроку (етапу) алгоритму потрібно деякий кінцевий відрізок часу. Тобто перетворення вихідних даних у результат здійснюється в часі дискретно. 2.Визначеність. Ця властивість полягає в тому, що кожне правило алгоритму повинне бути чітким, однозначним і не залишати місця для сваволі. Завдяки цій властивості виконання алгоритму носить еханічний

характер і не вимагає ніяких додаткових чи вказівок зведень про розв'язувану задачу.

3.Результативність. Ця властивість полягає в тому, що алгоритм повинний приводити до рішення задачі за кінцеве число кроків.

4.Масовість. Ця властивість полягає в тому, що алгоритм рішення задачі розробляється в загальному виді, тобто він повинний бути застосуємо для

деякого класу задач, що розрізняються лише вихідними даними. При цьому вихідні дані можуть вибиратися з деякої області, що називається областю застосовності алгоритму.

Основні структури алгоритмів. Поняття про структурний підхід до розробки алгоритмів

Основні структури алгоритмів — це обмежений набір блоків і стандартних способів їхнього з'єднання для виконання типових послідовностей дій.

Структури, що нижче приводяться, рекомендуються при використанні так називаного структурного підходу до розробки алгоритмів і програм (чи ще процедурний підхід у програмуванні). Структурний (процедурний) підхід припускає використання тільки декількох основних структур, комбінація яких дає все різноманіття алгоритмів і програм. До основних структур відносяться приклади в приведених лабораторних роботах.

Порядок рішення задач з використанням ЕОМ

Рішення задач з використанням ЕОМ включає наступні етапи: формулювання задачі професійною мовою, математична постановка задачі, вибір методу

рішення, вибір структури даних і розробка алгоритму, програмування, налагодження і тестування програми, рахунок по готовій програмі й аналіз результатів.

1.Точне формулювання мети рішення задачі, тобто визначення, що саме потрібно одержати в результаті рішення задачі й у якому виді бажано одержати результат. Першим етапом постановки і рішення задачі на ЕОМ є чітке формулювання задачі (звичайно професійною мовою), виділення вихідних даних для її рішення і точні вказівки щодо того, які результати

й у якому виді повинні бути отримані.

2.Вибір позначень для перемінні програми. Виділення вихідних даних і результатів. Другий етап — формальна (математична) постановка задачі, тобто представлення її у виді рівнянь, співвідношень, обмежень і т.п.

Позначення перемінних повинні бути погоджені з можливостями позначення змінних в алгоритмічній мові.

3.Розробка алгоритму рішення задачі, тобто розчленовування вихідної задачі на окремі прості етапи. На цьому етапі потрібно виділити цикли і

продумати їхню організацію. При розробці алгоритму необхідно використовувати тільки типові структури алгоритмів і їхнього сполучення.

Алгоритм можна фіксувати у виді схеми, причому потрібно мати на увазі, що схему приходиться звичайно переробляти багато разів, до одержання її

остаточного варіанта. Вибір методу визначається розв'язуваною задачею, а також можливостями ЕОМ (її швидкодією, обсягом пам'яті, точністю представлення чисел, наявністю розроблених раніше готових програм.

Виконання цього етапу вимагає деякого кругозору як в області програмування, так і в області використовуваних методів. 4. Написання за схемою програми на С++. Необхідно вивчати мову С++.

Дата добавления: 2015-05-24