Штрихове кодування інформації

Мета штрихового кодування інформації полягає у відображенні таких інформаційних властивостей товару, які забезпечують реальну можливість простежити за їх рухом до споживача, що пов’язано з підвищенням ефективності керування виробництвом.

Система штрихового кодування інформації — це сукупність виду штрихових кодів і технічних засобів нанесення на носії, верифікації якості печатки, зчитування з носіїв, а також поперед­нього оброблення даних.

Штрихове кодування є одним із типів автоматичної ідентифікації, що використовує метод оптичного зчитування інформації. Воно ґрунтується на принципі двоїчної системи числення; інфор­мація запам’ятовується як послідовність 0 і 1. Широким лініям і широким проміжкам привласнюється логічне значення 1, вузьким — 0. У зв’язку з цим штрихове кодування — це спосіб побудови коду за допомогою чергування широких і вузьких, темних і світлих смуг.

Потребу запровадження штрихових кодів продиктовано надзвичайно великим обсягом постачань, територіальною розкиданістю взаємозалежних організацій і підприємств, недостатньою інформацією про властивості товару на його упакуванні та в супровідній документації, браком достовірної та своєчасної інформації про надходження товару до покупця.

Використання штрихових кодів забезпечує діяльність виробників і споживачів на товарному ринку використання єдиного коду, захист споживача від несумлінності виготовлювачів продукції, керування потоками інформації, а також обмін інформацією як усередині організації, так і між організаціями за допомогою методів і засобів електронного обміну даними.

Для зчитування штрихового коду з носіїв інформації використовуються сканувальні пристрої різного типу.

Типова технологія використання системи штрихового кодування в Україні магазинами типу «супермаркет» розглядається на прикладі процесу оформлення надходження товарів та його продажу покупцям. Надходження товару супроводжується накладною. Прийнятий товар вводиться з накладних у комп’ютер.

Розсипний товар фасується з нанесенням коду EAN-13.

Робоче місце касира-контролера з’єднано з касовим апаратом, комп’ютером, де є довідник штрихових кодів усіх наявних товарів і відповідні їм ціни. Ведеться також операторський контроль наявності товарів у торговій залі й на складі, який дає можливість одержувати інформацію про обсяг продажу, запасів продукції, наявності в торговій залі, змінах цін. Робочі місця на всіх рівнях поєднуються в єдину обчислювальну мережу.

Діють такі види штрихових кодів:

UPC — універсальний товарний код, розроблений у США, застосовується в країнах Америки;

ЕАN — товарний код, створений у Європі на базі UРС. Відповідає назві Європейської асоціації товарної нумерації, що одержала в наш час статус Міжнародної організації (ЕАN International);

UСС/ЕАN — єдиний стандартизований штриховий код; створений об’єднаними зусиллями організацій США і Канади (Uniform Code Council) і ЕАN International.

Відповідно до видів розрізняються такі штрихові коди:

UРС-12, ЕАN-13, ЕАN-14, ЕАN-8, UСС/ЕАN-128 (Соdе 39).

ЕАN-8 — восьмирозрядний код, використовується для кодування малогабаритних пакувань. Структура коду така:

ХХХ — країна-виробник товару

ХХХХ — код продукту

Х — остання цифра (контрольна).

UРС-12 — дванадцятирозрядний код. Структура коду:

Х — знак системи нумерації

ХХХХХ — номер виробника

ХХХХХ — код продукту

Х — остання цифра (контрольна).

ЕАN-13 — тринадцятирозрядний код. Структура коду є такою:

ХХХ — позначають країну виробник;

ХХХХ — код підприємства-виробника

ХХХХХ — код продукту

Х — остання цифра є контрольною

ЕАN-14 — чотирнадцятирозрядний код (із одним додатковим розрядом). Основне призначення ЕАN-14 — ідентифікація транс­портного пакування. Він складається з 13 розрядів. Додатковий розряд указується першим і відображає специфіку пакування цифрами від 1 до 8, наприклад, 1 — групове пакування, 2 — пакування партій у контейнер тощо.

UCC/EAN-128 — алфавітно-цифровий код, не має фіксованої довжини, дає повну характеристику предмета постачання. Складові коду:

світле поле;

стартовий знак (А, В і С), що забезпечує використання найпов­нішого набору знаків;

знак функції, що дає можливість автоматично контролювати відмінність символіки коду від інших символік; дані; контрольне число.

Основна перевага коду UСС/ЕАN-128 — щільніше представлення цифрових даних, що дає можливість заощадити багато місця.

Використання кодів регулюється відповідними міжнародними й національними стандартами. Код країни присвоюється ЕАN International.

23. З метою надання територіально-розподіленим користувачам можливості доступу до централізованих БД, а також полегшення обміну інформацією між самими користувачами за допомогою спеціальних кабелів або інших засобів зв'язку їх комп'ютери можуть об'єднуватись в комп'ютерні мережі. В залежності від способу керування мережними ресурсами розрізняють такі види мереж:

1. централізовані - за керування всіма ресурсами мережі відповідає один комп'ютер-сервер, який ідентифікує користувачів, перевіряє їх повноваження, зберігає, приймає, передає і обробляє дані. Сервери часто класифікують за їх функціями, наприклад, файл-сервер (зберігання, приймання, передача і обробка файлів даних), сервер доступу (керування доступом до мережі) і т.п.

2. децентралізовані - користувач, відповідно до своїх прав і стану мережі, самостійно визначає можливість доступу до її ресурсів.

Класифікація комп'ютерних мереж за територіальним розташуванням виглядає так: локальні, кампусні, міські, широкомасштабні і глобальні

Локальні обчислювальні мережі (ЛОМ) поділяються на:

o зіркоподібні - роботою мережі керує один сервер, до якого під'єднані всі інші комп'ютери

o шинні - комп'ютери підключаються до спільної магістралі (шини), яка забезпечує обмін інформацією;

o кільцеві - інформація між комп'ютерами передається по одному або двох кільцеподібних каналах зв'язку послідовно від одного комп'ютера до іншого

o деревовидні - окремі зіркоподібні мережі об'єднуються між собою у більші групи зі спільним центром, утворюючи дерево зв'язків. В ролі вузлів комутації найчастіше виступають високошвидкісні комутатори хаби (від. англ. hub. - центр діяльності);

o корпоративні - об'єднують у собі різні види мереж. Зв'язок між мережами і узгодження їх взаємодії здійснюється за допомогою спеціальних пристроїв, які називаються шлюзами.

Структура локальної мережі здебільшого відповідає структурі підприємства, в якому вона функціонує.

За призначенням комп'ютерні мережі можна класифікувати, зокрема, як:

o інформаційні (надання інформаційного обслуговування за запитами користувачів);

o обчислювальні (для розв'язування задач користувачів з обміном даними між абонентами мережі);

o інформаційно-обчислювальні (об'єднують функції двох попередніх).

Інтернет-технології — це технології створення і підтримки різних інформаційних ресурсів в комп'ютерній мережі Інтернет: сайтів, блогів, форумів, чатів, електронних бібліотек та енциклопедій.

В основі Інтернет та Інтернет-технологій лежать гіпертексти і сайти, що розміщуються в глобальній мережі Інтернет або в локальних мережах ЕОМ.

Зараз можна виділити такі основні напрями використання мережевих технологій:

технологія сховищ даних;WAP-технології;

комп'ютерна телефонія; дата-центри.

Розвиток мережевих технологій спричинив втілення в житття ідеї про надання клієнтам мереж послуг програмним забезпеченням та послуг, пов'язаних із роботою в Internet. Сюди можна віднести:

зберігання великих обсягів даних клієнта у спеціальному сховищі, яке має надійних програмний та апаратний захист; надання послуг потужних апаратних засобів та високошвидкісих каналів передачі даних;

розробку інформаційних систем та окремих програмних продуктів; дизайн Web-сторінок, їх підтримку та супровід; оренда ліцензійного програмного забезпечення (аутсоринг).

24 Традиційними формами подання даних, відомостей в комп'ютері вважається текстова і графічна.

Мультимедійна технологія — це технологія, яка дозволяє за допомогою комп'ютера інтегрувати, обробляти і водночас відтворювати різноманітні типи сигналів, різні середовища, засоби і способи обміну даними,відомостями.

Основними перевагами мультимедійних технологій вважається розширення можливостей, вдосконалення методів доступу до матеріалів,більша наочність опановуваного матеріалу. Мультимедійні технології широко застосовуються в освіті, у практичній роботі спеціалістів різних галузей, оскільки вони забезпечують доступ до даних і дозволяють відтворювати їх зі звуковим супроводом та ріноманітни- ми анімаційними ефектами.

Використання сучасних мультимедійних технологій дозволяє фахівцям, не виходячи з дому, офісу бути присутнім на лекціях видатних науковців, брати участь у конференціях, діалогах, міжнародних проектах тощо. Доповідь керівника чи менеджера можна супроводжувати показом на екрані комп'ютерних слайдів з анімаційними (рухомими) ефектами, відтворенням заздалегідь записаного звуку чи відеофільмів, проектування зображення на великий екран. Під час доповіді можна легко перебудовувати сам процес її викладення, залежно від обставин вносити корективи, додаткові коментарі,ілюстрації. Саме тому для роботи з мультимедійними технологіями необхідно мати відповідні засоби.

Засоби мультимедійних, технологій

Засоби мультимедійних технологій розділяють на два класи: на основі взаємодії і на основі використання самих мультимедійних технологій.

До першого класу доцільно віднести засоби синхронної взаємодії (відеоконференції), асинхронної взаємодії, он-лайн режим(вебінари, електронні навчальні матеріали). До другого класу належать різноманітні віртуальні об'єкти, реальні відеофрагменти, аудіофрагменти,анімаційна графіка тощо.

Для створення і реалізації мультимедійних технологій потрібні мультимедійний комп'ютер, відповідне прикладне програмне забезпечення (авторські засоби мультимедіа) та засоби проектування мультимедійних проектів на великі екрани — мультимедійні проектори.

32. У традиційних пакетних системах обробки інформації, які функ­ціонували донедавна на машинах типу ЄС ЕОМ, дані були організовані у вигляді незв'язаних між собою локальних інформаційних файлів лінійної структури. Суть такого підходу до організації інформаційного забезпечення (ІЗ) полягає в тому, що файли проектуються окремо для кожної конкретної задачі чи для їх комплексів. Такі системи інколи називаються файловими.

Незважаючи на відносну простоту організації файлові системи мають ряд недоліків, головними з яких є такі.

1. Надлишковість даних. Файлові системи характеризуються значною надлишковістю, оскільки нерідко для розв'язування різних задач управління використовуються одні й ті самі дані, розміщені в різних файлах.

Через дублювання даних у різних файлах пам'ять на зовнішніх за­пам'ятовуючих пристроях використовується неекономно, інформація одно­го й того самого об'єкта управління розподіляється між багатьма файлами. При цьому досить важко уявити загальну інформаційну модель предметної області.

2. Неузгодженість даних. Ураховуючи, що одна і та сама інформація може розміщуватися в різних файлах, технологічно важко простежити за внесенням змін одночасно в усі файли. Через це може виникнути неузгодженість даних, коли одне і те саме поле в різних файлах може мати різні значення.

3. Залежність структур даних і прикладних програм. При файловій організації логічна і фізична структури файла мають відповідати їх опису в прикладній програмі. Прикладна програма має бути модифікована при будь-якій зміні логічної чи фізичної структури файла. Оскільки зміни в одній програмі часто потребують внесення змін до інших інформаційно пов'язаних програм, то інколи простіше створити нову програму, ніж вно­сити зміни в стару. Тому цей недолік файлових систем призводить до знач­ного збільшення вартості супроводження програмних засобів. Зазначимо, що інколи вартість супроводження програмних засобів може досягати близько 70 % вартості їх розробки.

Розвиток засобів обчислювальної техніки, створення запам'ятовуючих пристроїв прямого доступу забезпечили передумови для розв'язання проблем незалежності, неузгодженості й надлишковості даних, а також сприяли виникненню нової концепції організації інформаційного забезпечення — концепції інтеграції даних, яка отримала назву «автоматизований банк да­них» (АБД). Головні переваги організації 13 у вигляді АБД такі.

1. Багаторазовість використання даних: одні й ті самі дані можуть ви­користовуватися для розв'язання різних задач.

2. Економія витрат на створення і ведення: для організації 13 у вигляді АБД потрібні менші кошти, а внесення змін до бази даних (БД) супровод­жується меншими витратами, оскільки зміни на фізичному рівні не завжди потребують внесення змін у прикладні програми.

3. Зменшення надлишковості даних. Розв'язування нових задач забез­печується здебільшого за рахунок існуючих файлів в АБД, а не шляхом створення нових. Дублювання даних, яке спостерігається в АБД, потрібне лише для забезпечення оперативності пошуку даних і організації зв'язку між файлами БД. Таке дублювання не є надлишковим і називається ненадлишковим дублюванням.

4. Швидкість обробки непередбачених запитів до системи. Для обробки таких запитів здебільшого не потрібно створювати нову програму мовами програмування, оскільки ці процедури можна виконати за допомогою спеціальних мовних засобів (мови запитів і мови генерації звітів), які вхо­дять до складу АБД.

5. Простота і зручність внесення змін до бази даних. Це досягається за рахунок єдиної системи ведення БД, яка підтримується засобами системи управління базою даних (СУБД).

6. Логічна і фізична незалежності даних від прикладних програм. Концепція автоматизованого банку даних побудована на інтеграції даних, які зберігаютья окремо від прикладних програм. Тому немає потреби повністю описувати логічну та фізичну структури файлів, які оброблюють­ся в прикладній програмі.

Дата добавления: 2015-05-24