Якими шляхами й засобами розв'язуються завдання розумового виховання?

Яке місце займає розумове виховання у системі всебічного гармонійного розвитку особистості?

Розділ 17. РОЗУМОВЕ ВИХОВАННЯ

Людина належить до виду homo sapiens. їй властиво активно пізнавати довкілля, оволодівати інтелектуальним досвідом попередніх поколінь, систематизувати його і на цій основі підніматися по сходинках соціального прогресу. Розумова діяльність е провідною в житті людини. Це найважливіша передумова соціального становлення особистості та її морально-духовного збагачення.

Розумове виховання спрямоване на розв'язання низки завдань:

1) оволодіння системою знань про наукові засади розвитку природи й суспільства;

2) розвиток потенційних інтелектуальних сил особистості;

3) формування культури розумової праці.

При вирішенні цих завдань треба виходити з постулату, що основним багатством окремої людини і людської спільноти взагалі є інтелектуальне багатство. Якраз цим критерієм визначається престижність тої чи тої держави у світовому співтоваристві. Тому провідне завдання розумового виховання — це створення оптимальних умов для розумового розвитку особистості, максимальне використання потенцій людини для зростання ЇЇ інтелектуальних сил.

Інтелект (від лат. іntellektus — пізнання, розуміння, розум) — це суб'єктивна здатність живих істот здійснювати доцільно орієнтовану діяльність, що дає змогу особистості забезпечувати активну діяльність у природному й соціальному середовищі.

У системі розумового розвитку людини важливе місце займає мислення.

Мислення — це процес опосередкованого відображення об'єктивної дійсності в зіставленнях, взаємозв'язках її структурних компонентів. Школа має закласти основи для формування різних видів мислення: діалектичного, логічного, абстрактного, узагальненого, категоріального, теоретичного, індуктивного, дедуктивного, алгоритмічного, репродуктивного, продуктивного, системного.

Розумове виховання передбачає оволодіння людиною низкою важливих розумових операцій: аналізом, синтезом, порівнянням, систематизацією.

Важливе завдання — формування інтелектуальних умінь, до яких відносять загальні вміння (читати, слухати, усно висловлювати свої думки, писати, працювати з книгою, іншими джерелами інформації) та спеціальні вміння (читати ноти, карти, схеми, слухати музичні твори, користуватися довідковою літературою). Усі ці вміння виступають основною передумовою становлення культури розумової праці.

Процес розумового виховання людини супроводжує її впродовж усього життя. Можна виділити такі шляхи (напрями) розумового виховання:

1) стихійне сприйняття явищ і процесів навколишньої природної та соціальної дійсності людиною з раннього віку;

2) навчання в загальноосвітніх навчально-виховних закладах, де відбувається оволодіння основами наук;

3) навчання у професійних навчальних закладах;

4) користування джерелами засобів масової інформації (книги, газети, журнали, радіо, телебачення);

5) участь людини у продуктивній праці;

6) залучення учнів до позакласної та позашкільної виховної роботи;

7) організація досвіду поведінки особистості в соціальній діяльності;

8) включення людини до системи самоосвіти.

Засоби розумового виховання — це широкий спектр предметів, які використовують у системі пізнавальної діяльності людини: книги, комп'ютерна техніка, лабораторне обладнання, письмове приладдя та ін.

У системі розумового виховання широко застосовують різноманітні методи пізнавальної діяльності людини. У виборі методів треба виходити з головного завдання — забезпечення інтелектуального розвитку вихованців. Тому варто надавати перевагу тим методам, які сприяють включенню особистості до активної самостійної пізнавальної діяльності.

Дата добавления: 2015-05-24