Основні ідеї педагогічної творчості А. Дістервега

Розум нічим наповнити не можна, він повинен" самодіяльно все охопити.

А. Дієтервег

Дістерверг Адольф (1790—1866) — німецький педагог-демократ. Після закінчення університету він викладав у середніх школах у 1812—1820 рр. фізику, математику, був директором учительської семінарії (1820—1832), де викладав педагогіку, математику, німецьку мову; видавав педагогічний журнал (1827—1866), у якому особливої уваги надавав народній школі, помістив у ньому більше 400 статей. У 1832—1841 рр. він створив у Берліні чотири учительські товариства, а в 1848 р. був обраний головою Загальної німецької учительської спілки. А. Дістервег захищав ідею загальнолюдського виховання. Завдання школи, на його думку, полягає у вихованні гуманних і свідомих громадян. Любов до свого народу невіддільна від любові до людства: "Людина — моє ім'я, німець — моє прізвисько", — говорив А. Дістервег. Блискучий педагог-практик, він був автором більш як 20 підручників із математики, німецької мови, природознавства, географії, популярної астрономії. Його "Керівництво до елементарної географії" та "Елементарна геометрія" були перекладеш на російську мову і користувалися великою популярністю. У 1835 році була надрукована головна праця А. Дістервега "Керівництво до освіти німецьких учителів": перша частина цієї книги присвячена питанням педагогіки і дидактики, а друга, написана за допомогою вчителів, — викладанню окремих предметів. Головними принципами виховання А. Дістервег уважав природовідновідність, культуро-відповідність, самодіяльність. Він наголошував, що, лише знаючи психологію і фізіологію, педагог може забезпечити гармонійний розвиток дітей. У психології він бачив "основу науки про виховання". Як і Песталоцці, А. Дістервег уважав, що людина володіє природними задатками, яким властиве прагнення до розвитку. Завдання виховання — пробудити задатки, щоб вони могли самостійно розвиватися. "Без збудження не може бути розвитку. Виховувати — значить збуджувати. Теорія виховання є теорією збудження".

Прогресивною була його вимога культуро-відповідності — урахування у вихованні умов, місця, часу народження людини, усієї сучасної культури країни, яка є батьківщиною учня. Самодіяльність, тобто активність та ініціативу, Дістервег уважав однією з найважливіших рис особистості: "Бути людиною, — за його словами, — це значить бути самодіяльною в прагненні до розумних цілей". Положення А. Дістервега про те, що "розум нічим наповнити неможливо, він повинен самодіяльно все охопити, засвоїти і перетворити", актуальне і нині.

Основи дидактики розвиваючого навчання А. Дістервег сформулював у 33 чітких законах і правилах. Великого значення в навчанні він надавав наочності, доступності навчального матеріалу, міцності знань, високій культурі мови учнів. Говорячи про активізацію розумової діяльності учнів, А. Дістервег зазначав, що поганий учитель подає, готову істину, а хороший учитель учить її знаходити. Успішне навчання має виховний характер. Хто добре вчить, добре й дисциплінує. А. Дістервег уважав, що вирішальна роль у вихованні й навчанні дітей належить учителеві. І він може впоратися з нею, якщо буде постійно працювати над собою, над своєю самоосвітою. "Ніколи не зупиняйся, — писав А. Дістервег, звертаючись до вчителів, —... Лише до тих пір будеш здатним давати освіту іншим, поки продовжуватимеш працювати над власною освітою...". А. Дістервег закликав учителів звільнитися від рутинних прийомів викладання, працювати творчо. Педагогічні ідеї А. Дістервега, його підручники розповсюджувалися далеко за межі Німеччини. Передові педагогічні журнали різних країн високо оцінювали його прогресивне вчення.

Дата добавления: 2015-05-24