ПРОХОРОВА Лідія Іванівна

Народилася 18.01.1880 року в м. Полтава, у сім’ї інженера шляхів сполучення.

В 1898 р. закінчила Віленську жіночу гімназію; в 1912 р. – єдиний в Російській імперії вищий навчальний заклад для жінок ― Санкт-Петербурзькі вищі жіночі курси (Бестужевські), історико-філологічне відділення, за спеціальністю «історія і географія»; в 1914р. – однорічні педагогічні курси при Київському Учбовому окрузі по відділу географії з правом викладання в середніх навчальних закладах.

Трудову діяльність, як учитель географії, розпочала у 1913 році в Києві, в Жіночому комерційному училищі Київського товариства викладачів, в якому працювала до серпня 1915 року. Із 1914 по 1916 р. викладала також у двох київських жіночих приватних гімназіях (О.Н.Яновської і А.В.Жекуліної).

З кінця 1916 до початку 1918 р. викладає географію в Петрограді (спочатку в Другому жіночому 4-х класному училищі, потім – Володимирському вищому початковому училищі).

З початком революційних подій разом із батьками переїжджає із Петрограда до Полтави, де викладає географію в школах міста: у 1918-1923 рр. – в 9-й трудовій школі (спочатку заклад носив назву гімназії сумісного навчання), одночасно в 1920-1921 рр. – у 5-й соціально-економічній школі; в 1923-1941 рр. працювала в 3-й трудовій школі. На основі постанови ЦВК і РНК СРСР «Про введення персональних звань для вчителів» від 10.04.1936 р., мала звання вчителя середньої школи. В роки німецької окупації Полтави не працювала. Після звільнення міста вже з 5.10.1943 р. працює учителем географії та історії в 4-й середній школі, мала чудову характеристику якості викладання.

У зв’язку із відкриттям природничо-географічного відділу в Учительському інституті при Полтавському державному педагогічному інституті, Лідія Іванівна зачислена з 1.07.1946 р. викладачем географії на погодинну оплату. Оскільки вона мала ще й історичну освіту, з 1.09.1946 р. була переведена, як асистент на 0,5 ставки, на новоутворену кафедру загальної історії та географії, де викладала курс загальної фізичної географії. На цій посаді працювала впродовж двох навчальних років, випустивши один потік учителів природознавства та географії 5-7 класів. Оскільки в 1948р. набору на 1 курс стаціонару природничо-географічного факультету Учительського інституту не було, то з 1.09.1948 р. переведена з 0,5 ставки на погодинну оплату за сумісництвом(продовжувала працювати в школі №4 м. Полтави). Звільнена з роботи з 1.09.1949 р. за відсутністю навантаження. У 1950 р. залучалася для проведення вступних екзаменів з географії в Учительському інституті, і їй на 1950-1951 н.р. було заплановане навчальне навантаження в 188 годин (з погодинною оплатою, поза штатом).

На жаль, подальшу долю Л.І. Прохорової з’ясувати не вдалося. Її батько помер під час окупації Полтави, а прямих нащадків у неї не було.

НІКІТЕНКО Наталія Іванівна

Наталія Іванівна Нікітенко народилася 12 липня 1920 р. у сім’ї дрібного службовця в селі Хрестище Костянтиноградського повіту Полтавської губернії (її батько був бухгалтером, мав прізвище Микитенко).

Середню освіту здобула упродовж 1929 – 1938 рр. у містечку Сватове на Луганщині. У 1938 р. вступила на перший курс географічного факультету Харківського університету, де встигла закінчити три курси до початку війни. Разом з тим, в університеті закінчила курси медичних сестер.

З 1 вересня 1941 по 25 липня 1942 р. Н.І. Нікітенко працювала учителем географії в м. Сватове. З липня 1942 по січень 1943 р. перебувала на окупованій німецькими військами території. Після визволення Луганщини від окупантів, у лютому 1943 р. Наталія Іванівна добровільно вступила до лав радянської армії, була учасницею бойових дій у складі Третього Українського та Першого Білоруського фронтів (як медична сестра кінно-санітарної роти). Мала цілий ряд нагород. У листопаді 1944 р. демобілізована з діючої армії в зв’язку з хворобою.

Упродовж грудня 1944 – вересня 1945 р. Н.І. Нікітенко працювала учителем географії, фізики та математики ремісничого училища № 11 в селищі Нижня Дуванка Сватівського району (тоді - Ворошиловградської області).

З вересня 1945 р. продовжила навчання у Харківському університеті, який закінчила в 1946 р. з кваліфікацією «Економіко-географ. Викладач».

За розподілом, після закінчення університету Н.І. Нікітенко була направлена на роботу до Роменської залізничної середньої школи № 34 Сумської області, з якої звільнилась 25 серпня 1947 року в зв’язку з позитивним рішенням щодо її заяви про роботу на 0,75 ставки в Полтавському педагогічному інституті імені В.Г.Короленка (у якому в 1946 р. був відкритий природничо-географічний відділ при Учительському інституті).

Трудовий шлях в нашому навчальному закладі Н.І. Нікітенко розпочала з 1 вересня 1947 р. на кафедрі загальної історії та географії. В різні роки викладала курси картографії, географії СРСР і України, географії зарубіжних країн, вела польові й педагогічні практики для студентів природничо-географічного відділу Учительського інституту (як підрозділу ПДПІ імені В.Г. Короленка).

Мала позитивні характеристики керівництва Інституту, була депутатом Полтавської міської ради.

В зв’язку із закриттям у грудні 1951 р. Учительського інституту й припиненням підготовки в ньому вчителів природознавства та географії 5-7 класів, Н.І.Нікітенко була призначена керівником відділу педагогічної практики інституту й переведена на кафедрі загальної історії на 0,5 ставки (наказ від 11.12.1951 р.). На цій посаді вона пропрацювала до кінця 1952/1953 н.р., й наступні півроку працювала тільки керівником педпрактики. З 21.01.1954 р. звільнена з посади керівника педпрактики (у зв’язку зі скороченням посади), й призначена на посаду асистента кафедри педагогіки з навантаженням 0,5 ставки. На цій кафедрі продовжувала займатися педпрактиками упродовж 1954 – 1958 рр. (у першій половині 1958 р. працювала на ставку, проводячи ще й практичні заняття з педагогіки). Із 1953 р. Н.І. Нікітенко розпочинає роботу над кандидатською дисертацією зі спеціальності «економічна географія СРСР».

У другій половині 1950-х рр., бажаючи працювати викладачем географії, подає заяви до ряду географічних факультетів вишів (Одеського, Кіровського, Красноярського, Чернівецького). 1 вересня 1958 р. Н.І. Нікітенко звільняється з Полтавського педінституту імені В.Г. Короленка у зв’язку з обранням по конкурсу на посаду викладача кафедри географії Бійського педагогічного інституту, де вона працювала до 1960 р. Упродовж 1960 – 1968 рр. Н.І. Нікітенко працювала викладачем, доцентом кафедри економічної географії Південно-Сахалінського педагогічного інституту. У 1966 р. в Пермському держуніверситеті Н.І. Нікітенко успішно захистила кандидатську дисертацію на тему «Розвиток і розміщення харчової промисловості Полтавської області» на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук за спеціальністю «економічна географія СРСР».

У 1976 р. Н.І. Нікітенко повертається до Полтави, де працює на посаді доцента кафедри економічної географії та економічної історії Полтавського кооперативного інституту. За сумісництвом, як погодинник, Н.І. Нікітенко викладала курс економічної географії СРСР студентам історичного факультету Полтавського педагогічного інституту імені В.Г. Короленка упродовж 1976 – 1985 рр., приймала вступні іспити з географії в абітурієнтів-істориків.

Померла Н.І. Нікітенко 23 вересня 2000 р. у віці 80 років. Похована у місті Полтава.

ГОЖЕНКО Людмила Іванівна

Л.І. Гоженко (Горожанкіна) народилася 29 квітня 1949 року в місті Зоринськ Перевальського району Ворошиловградської (тепер - Луганської області) в сім’ї шахтаря. По закінченню10-го класу (1966 р.), рік навчалася в педагогічному класі, на дошкільному відділенні у м. Комунарську (нині – Алчевську) Луганської області. Працювала вихователем у дитячих садках м. Зоринська й м. Полтави (1967-1971). У 1971-1973 роках – вихователь у ПТУ № 38 і №10 міста Рубіжне Ворошиловградської області.

З 1968 р. заочно навчалася на природничо-географічному факультеті Ворошиловградського педагогічного інституту (у 1973 р. отримала диплом про присвоєння кваліфікації і звання учителя географії середньої школи).

В 1973-1976 рр. ― учитель географії середньої школи №1 у с. Жеребкове Ананьївського району Одеської області. В 1976-1979 роках – викладач географії професійно-технічного училища №23 м. Полтави.

У 1979 – 1982 рр. працювала на посаді старшого інспектора відділу кадрів ПДПІ імені В.Г.Короленка. Із вересня 1980 по травень 1982 р., як викладач-погодинник, веде практичні заняття із курсу «Землезнавство» на факультеті підготовки вчителів початкових класів, керує педагогічною практикою студентів цього факультету; працює за сумісництвом на підготовчих курсах для абітурієнтів як лектор з географії. Починає педагогічний експеримент і поступово складає екзамени кандидатського мінімуму.

Із 1.06.1982 р. обрана на посаду асистента кафедри педагогіки, але до роботи, практично, не приступила, бо за цільовим направленням ПДПІ з 1.09.1982 р. по 1.09.1985 р. навчалася в очній аспірантурі лабораторії дидактики науково-дослідного інституту педагогіки УРСР, м. Київ (науковий керівник – доктор педагогічних наук, професор Валентина Федорівна Паламарчук).

Після завершення аспірантури Л.І. Гоженко з 1.10.1985 р. знову прийнята на посаду асистента кафедри педагогіки ПДПІ. 28.02.1986 р. Людмила Іванівна успішно захищає дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук зі спеціальності «Теорія та історія педагогіки» на тему: «Система пізнавальних завдань як засіб формування загально-навчальних умінь школярів (на матеріалі предметів природничого циклу, 4-5 класи)».

Із 1.06.1986 р. переводиться на посаду старшого викладача;а з 25.04.1987 р. – доцента кафедри педагогіки (у зв’язку з обраннями по конкурсу). Викладає курс дидактики, керує педагогічною практикою, дипломними роботами студентів. Отримує Подяку за участь у підготовці й проведенні Всесоюзної олімпіади з педагогіки.

З 1985 р. бере участь у здійсненні педагогічного експерименту по відбору випускників шкіл до професії учителя («Учитель. Експериментальна цільова програма «школа – педвуз – школа»). У 1986-1989 роках призначається деканом факультету майбутнього учителя ПДПІ імені В.Г.Короленка. Координує співпрацю між деканатами й кафедрами педінституту та міськими й районними відділами народної освіти Полтавської області, здійснює наукове й методичне керівництво експериментом; у 1989 р. захищає результати педагогічного експерименту перед комісією Міністерства освіти УРСР.

27.09.1990 року їй присвоєно вчене звання доцента по кафедрі педагогіки.

Коли восени 1989 р. було вирішено перепрофілювати три групи студентів, в яких відбувалася підготовка вчителів історії та суспільствознавства, на групи з підготовки вчителів історії та географії (як другої спеціальності), то Л.І.Гоженко була єдиним викладачем з базовою географічною освітою, кандидатом наук. Тому з 1.09.1990 р. вона переведена з кафедри педагогіки на посаду доцента кафедри історії УРСР історичного факультету, за якою були закріплені навчальні курси з географії. Бере активну участь у забезпеченні географічних дисциплін наочністю (картами, атласами, підручниками). Оскільки навчальна дисципліна «Фізична географія материків» викладалася на ІІІ курсі перепрофільованих груп без базової підготовки (попереднього викладання основ компонентних фізико-географічних наук), то їй довелося будувати лекції на засадах формування інтегрованих знань. У 1990/1991 навчальному році викладає ще й курс «Фізична географія СРСР». На ІV курсі (1991/1992 н.р.) починає викладати «Методику навчання географії».

5.05.1992 р. обрана на 5 років за конкурсом доцентом новоутвореної кафедри спеціальних історичних дисциплін і географії. В основному, викладала курси «Фізична географія материків» (упроваджує модульно-рейтингову систему оцінювання знань студентів), та «Методика навчання географії» (застосовує форму підсумкового контролю «Географічний калейдоскоп»).

Продовжує експериментальну роботу в школі. На основі експерименту, здійсненого в гімназії №32, друкує «Практикум із економічної і соціальної географії України». Є автором окремих статей енциклопедичного довідника «Полтавщина», та збірника «Наш рідний край».

Слід відзначити, що Людмила Іванівна дійсно працювала енергійно, широко застосовувала нетрадиційні тоді форми навчання. Навесні 1997 р. наближався до закінчення термін перебування Л.І. Гоженко на посаді доцента кафедри спеціальних історичних дисциплін і географії. Був запланований її звіт про роботу. Після відвідування лекцій й обговорення звіту, кафедра одноголосно ухвалила рішення про недоцільність її подальшого перебування на посаді, «оскільки низький теоретичний рівень проведених занять не відповідає завданням підготовки висококваліфікованих учителів географії». Людмила Іванівна не стала очікувати остаточного рішення Вченої ради ПДПІ, повелася стримано й достойно, та звільнилася за власним бажанням із 18.05.1997 р.

Людмилі Іванівні значно успішніше вдавалася організаційна й виховна робота. Деякий час вона була заступником декана історичного факультету з виховної роботи. Ці навики їй знадобилися в подальшій трудовій діяльності.

У 1997-1999 роках працювала на посадах старшого наукового співробітника, наукового співробітника полтавської філії Київського військового інституту управління та зв’язку. Восени 1999 року декілька місяців працює проректором з навчально-виховної роботи Київського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів (м. Біла Церква). Впродовж 1999-2007 років трудиться на посадах провідного і старшого наукового співробітника наукових підрозділів Полтавського військового інституту зв’язку. Нагороджена медаллю «15 років Збройним Силам України» (2006).

В 2008-2009 роках – старший науковий співробітник Науково-методичного центру управління якістю освітньої діяльності в Полтавському університеті споживчої кооперації України. Зокрема, виконувала завдання щодо організації навчальної діяльності вишу у відповідності до стандартів серії ISO– 9000.

За її даними, опублікувала понад 80 наукових праць.

На час завершення редагування цього видання,ветеран праці Людмила Іванівна Гоженко проживає в Полтаві. Вона, як і раніше, повна творчої енергії й оптимізму; займається самовдосконаленням, щиро ділиться накопиченими знаннями й досвідом із оточуючими.

Основні наукові й методичні праці Л.І. Гоженко

· Гоженко Л.И.Система познавательных заданий как средство формирования общеучебных умений школьников (на материале предметов естественного цикла 4-6 классов): Дисс... канд. пед. наук: 13.00.01 / Гоженко Л. И.; НИИ педагогики Украины. – Киев, 1985. – 162 с.

· Использование многомерной концепции развития личности в дидактических целях // Методические рекомендации по составлению познавательных заданий для формирования общеучебных умений школьников /Авторы-составители: Л.И. Гоженко, В.Ф. Моргун. – Полтава, 1984. – С. 3-10.

· Факультет будущего учителя: программа, планы и методические рекомендации для преподавателей и студентов пединститута, учителей школ / Авторы-составители: Л.И. Гоженко, В.Ф. Моргун. – Полтава, 1989. – 41 с.

· Гоженко Л.І. Комп ' ютерні програми як інтегрований засіб самоосвіти студентів педагогічного вузу // Психолого-педагогічна підготовка вчителя у вузі. Матеріали всеукраїнської конференції. – Полтава, 1992. – С. 107-108.

· Програма, методичні поради по педагогічній практиці з географії для студентів IV курсу / П.А.Кравченко, Л.І. Гоженко та інші; Полтав. держ. пед. ін-т ім. В. Г. Короленка. — Полтава, 1994. — 72 с.

ЗЛОБІНА Світлана Олександрівна

С.О. Злобіна (Рябих) народилася 26 березня 1965 року в місті Дніпропетровську. У 1982 році закінчила середню школу № 120 Дніпропетровська. У 1988 році ― Харківський державний університет імені О.М.Горького (тепер ХНУ імені В.Н. Каразіна) з кваліфікацією «Географ. Викладач географії».

З листопада 1988 по серпень 1991 року працювала завідуючою лабораторією Полтавського кооперативного інституту (нині – Полтавський університет економіки і торгівлі). За сумісництвом, на засадах погодинної оплати, викладала на кафедрі загальноекономічних дисциплін цього інституту.

З 1 вересня 1991 року прийнята на роботу, як асистент кафедри історії УРСР (курс географії) Полтавського державного педагогічного інституту імені В.Г.Короленка, і майже відразу переведена на новостворену кафедру спеціальних історичних дисциплін і географії. Обрана по конкурсу на цю посаду 9.03.1992 року на наступні 5 років. 11.11.1995 року переведена на посаду старшого викладача на умовах строкового договору. Звільнилася за власним бажанням 31 січня 1997 року.

Впродовж п’яти з половиною років роботи в інституті викладала курс «Економічна та соціальна географія зарубіжних країн», як основний.

Після звільнення з педінституту працювала за спеціальністю в державних органах охорони природи, комерційних екологічних структурах, бере участь у підприємницьких проектах, пов’язаних із поширенням екологічно чистої продукції. В останній час – директор науково-виробничої групи «Еко-Інформ-Сервіс», експерт проекту німецького товариства міжнародного розвитку GIZ.Має дочку Анну Анатоліївну, 1984 р.н.

КУШНІР ЛЮДМИЛА МИКОЛАЇВНА

Одним з перших економіко-географів ПНПУ імені В.Г. Короленка в новітній історії вузу є Кушнір Людмила Миколаївна.

Вона народилась 24 липня 1968 року у місті Біла Церква Київської області. Середню освіту здобула у загальноосвітній школі № 9 міста Біла Церква. Школу закінчила з золотою медаллю. Ще під час навчання зацікавилась географією, це проявилось в тому, що вона приймала активну участь у географічних олімпіадах шкільного, міського та обласного рівнів.

Після завершення школи у 1985 році, Людмила Миколаївна не вагаючись поступила до лав географічного факультету Київського державного університету імені Тараса Шевченка (нині національний). Під час навчання університету проявила себе обдарованою студенткою. Закінчила університет у 1991 році. Науковим керівником усіх кваліфікаційних робіт під час навчання був доктор географічних наук, професор Пістун М. Д., який вплинув на формування наукових інтересів майбутнього науковця. Дипломна кваліфікаційна робота була написана на тему «АПК Рось».

Після закінчення університету в 1991 році за розподілом потрапила на роботу до ПДПУ (нині ПНПУ). З 1994 по 1997 рік навчалася в аспірантурі на кафедрі економічної та соціальної географії Київського національного університету імені Тараса Шевченка та у 1998 році успішно захистила кандидатську дисертацію на тему: «Питання комплексного розвитку господарства Полтавської області» зі спеціальності 11.00.02 – економічна і соціальна географія. Науковий керівник доктор економічних наук, професор Стеченко Д. М.

Свій викладацький шлях Людмила Миколаївна розпочала у 1991 році, за розподілом потрапила на посаду асистента кафедри історії УРСР, викладала географічні дисципліни. Після закінчення аспірантури у 1997 році прийнята на посаду асистента, а з 1998 – доцента кафедри спеціальних історичних дисциплін і географії. Після реорганізації кафедри у вересні 2000 року на кафедру географії та краєзнавства працює на посаді доцента по наш час.

На даний момент доцент Кушнір Л.М. викладає такі дисципліни: «Економічна та соціальна географія України», «Економічна та соціальна географія Полтавської області», «Географія населення», «Демографія», «Основи туризму», «Методика організації краєзнавчо-туристичної роботи». Всі вище названі дисципліни мають нормативний характер, під час проведення лекцій та практичних занять застосовуються презентації та відео елементи. Також Людмила Миколаївна проводить польові практики з «Геології та спортивного туризму» та «Економічної та соціальної географії». Практики проходять за межами Полтавської області в різноманітних місцях України (АР Крим, області західного регіону) згідно розроблених авторських маршрутів.

Лекції з курсів, що викладає Л. М. Кушнір проходять на належному теоретичному та методологічному рівні. Матеріал лекцій достатньо аргументований та подається у темпі придатному для нотування. Лабораторні заняття проводяться як в традиційній формі, так і вигляді екскурсій, що дозволяє детальніше вивчити досліджуванні об’єкти.

Кушнір Л. М. постійно працює над вивченням питань з економічної та соціальної географії, туризму та краєзнавства, географії населення.

За час викладацької діяльності Людмила Миколаївна видала понад 200 наукових праць. Серед них можна виділити ряд навчально-методичних посібників з дисциплін, які викладає на кафедрі географії та краєзнавства.

Кушнір Л. М. є представником географічної (економіко-географічної) школи, на це вплинули освіта та основні напрямки дослідження.

Достатньо великий доробок для розвитку географічної освіти та знань про Полтавщину доцент Кушнір привнесла участю в кафедральних та регіональних дослідженнях по вивченню даної проблеми.

Під час роботи на кафедрі була куратором груп: 2004-2009, 2006-2011, 2011-2016 рр. Також науковим керівником багатьох бакалаврських та магістерських робіт.

Кушнір Л. М. була відзначена та нагороджена багатьма відзнаками та грамотами виконкому Полтавської міської ради, Полтавської обласної ради та Полтавського національного педагогічного університету.

На даний момент є головою профспілкової організації історичного факультету ПНПУ імені В. Г. Короленка. Приймає активну участь в організації олімпіад з географії та захисті наукових робіт МАН на міському та обласному рівнях.

Дата добавления: 2015-05-24