КУШНІР Леонід Леонідович 2 страница

З 2011 року і по даний час працює за сумісництвом у Полтавському коледжі «Світоч» та у Полтавській філії Міжрегіональної академії управління персоналом (МАУП) на посаді доцента. У період 2002-2004 рр. та 2010-2011 рр. працював за сумісництвом викладачем та старшим викладачем на кафедрі географії та краєзнавства Полтавського державного педагогічного університету імені В. Г. Короленка, читав курси «Фізична географія України», «Економічна та соціальна географія світу», «Геоморфологія».

У період з 2007 по 2010 рр. був пошукувачем на кафедрі економічної та соціальної географії географічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. У 2010 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук на тему «Ретроспективні аспекти суспільно-географічних процесів Полтавщини» за спеціальністю 11.00.02 – економічна та соціальна географія (науковий керівник, доктор економічних наук, професор Джаман М.О.).

З 2011 року працює штатним викладачем на кафедрі географії та краєзнавства Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка на посаді доцента. Викладає курси: «Фізична географія України», «Фізична географія материків і океанів», «Суспільна географія України та рідного краю», «Географія рідного краю та методика організації краєзнавчо-туристичної роботи», «Історія географічних відкриттів і досліджень», «Туристичне українознавство та краєзнавство». Керує практиками студентів: комплексної польової з фізичної географії, методики організації краєзнавчо-туристичної роботи.

Основні напрямки наукових інтересів: ретроспективна географія, зокрема ретроспективна географія Полтавщини, суспільна географія, економічна історія, розміщення продуктивних сил і регіоналістика.

ВІЛЬХОВИЙ Юрій Віталійович

Народився 26 листопада 1973 року в с. Бровахи Корсунь-Шевченківського р-ну Черкаської обл. На Черкащині, у цьому мальовничому козацькому краї, і зараз проживає багато його родичів по материнській лінії. Батько Юрія Віталійовича, Віталій Данилович, працював агрономом, а мама, Олександра Дмитрівна— лікарем-фельдшером.

З 1975 року Юрій проживає у с.Дібрівка Миргородського р-ну на Полтавщині. У 1981 році він пішов у 1 клас місцевої середньої школи. За роки навчання учителі, друзі, знайомі відзначали у ньому енергійність, допитливість, широку ерудованість, а особливо "феноменальну" пам'ять і чудові акторські здібності. Юрій Віталійович був неодноразовим переможцем районних і обласних олімпіад з правознавства, географії, історії. Багато займався у спортивній секції з вільної боротьби та у музичному естрадному гуртку. Був постійним учасником художньої самодіяльності у школі і селі (хоровий спів, драматичний театр, художнє читання), численних концертних виступів районного і обласного рівня. У 1990 році став лауреатом республіканського мистецького конкурсу імені О.Ковіньки "Майстри гумору" Юрій Віталійович був секретарем комітету комсомолу Дібрівської СШ, членом бюро Миргородського районного комітету ВЛКСМ.

Середню школу Юрій Віталійович у 1991 році зі срібною медаллю. У тому ж році вступив на денне відділення історичного факультету Полтавського державного педагогічного інституту імені В.Г.Короленка на спеціальність "Історія і географія". За роки навчання в інституті зміг суттєво поглибити свій освітній рівень у напрямку історичних і географічних дисциплін. Брав активну участь у житті історичного факультету. У 1994 році зайняв 1 місце на Всеукраїнській олімпіаді з історії (м. Київ), займався творчою діяльністю (учасник народної самодіяльної академічної хорової капели), читав гуморески. Дипломну роботу "Комплексна фізико-географічна характеристика Миргородського району Полтавської області " виконував по кафедрі спеціальних історичних дисциплін і географії. Закінчив педінститут у 1996 році, отримавши диплом з відзнакою і кваліфікацію вчителя історії і географії.

У 1996 році залишився працювати викладачем (асистентом) у педінституті на кафедрі історії України і народознавства. У 1997 році перейшов на кафедру спеціальних історичних дисциплін і географії. Упродовж 1996-2004 років працював асистентом і старшим викладачем на кафедрах спеціальних історичних дисциплін і географії, географії і краєзнавства, історії України, всесвітньої історії. Юрій Віталійович розробив лекційні і практичні курси з таких дисциплін як "народознавство", "етнографія України", "етнографія народів світу", "загальна етнологія", "походження та етнічна історія українського народу", "історія України", "основи конституційного права України", "фізична географія України", "історія держави і права зарубіжних країн".

У 1998 році вступив до цільової аспірантури ПДПІ імені В.Г.Короленка за спеціальністю "Історія України", яку закінчив у 2001 році. Навчаючись в аспірантурі, продовжував викладацьку діяльність (за сумісництвом). Чотири роки поспіль працював заступником відповідального секретаря приймальної комісії університету. У 1999 році одружився. Дружина — Вільхова Оксана Григорівна, асистент кафедри соціальної педагогіки і педагогіки початкового навчання.

У 2003 році у Києві, в Інституті філософії імені Г.С. Сковороди (відділення релігієзнавства) Юрій Віталійович захистив кандидатську дисертацію "Політика радянської держави щодо протестантських церков в Україні (середина 40-70-х років XX ст..)" зі спеціальності 09.00.11. "релігієзнавство", отримавши науковий ступінь кандидата історичних наук.

У тому ж році у нього народився старший син Антон.

З 2004 року Юрій Віталійович постійно працює на посаді доцента кафедри всесвітньої історії та методики викладання історії університету. За цей час ним було розроблено лекційні і практичні курси з таких дисциплін як "Новітня історія країн Європи і Америки", "Етнографія слов ' янських народів", "Актуальні проблеми всесвітньої історії XX- XXI ст.", "Етнодемографічний чинник у всесвітній історії", "Політичні портрети державних діячів XXст.". У 2003-2008 років працював (за сумісництвом) на кафедрі філософії і соціально-політичних дисциплін ПНПУ імені Ю.Кондратюка, викладаючи курс "Релігієзнавства".

У грудні 2004 року вступив до цільової докторантури ПНПУ імені В.Г.Короленка за спеціальністю "Історія України", яку закінчив у 2007 році. Продовжує роботу над докторською дисертацією. Є відомим фахівцем в галузі історії релігій України, академічного релігієзнавства. Автор понад 120 наукових праць. Про нього є відомості у дванадцятитомній енциклопедії «Полтавіка» (т. 12 «Релігія і церква».— Полтава, 2009). На кафедрі всесвітньої історії та методики викладання історії Юрій Віталійович займається проблемами розвитку політичних систем країн Європи і Америки у ХХ-ХХІ століттях; військовою історією; питаннями регіональних особливостей культури і побуту народів світу (зокрема, слов’янських); теорією етносу. У 2008 році у нього народився син Віталій, а у 2011— донька Наталія.

Працюючи на історичному факультеті, Юрій Віталійович завжди долучався до громадських справ: у 1998 році він брав активну участь у створенні хорового чоловічого гурту "Чебрець", який невдовзі отримав звання "народний". Юрій Віталійович є його активним учасником і громадським директором. З 2003 року є учасником народного хору педуніверситету "Калина". У 2006 році він створив вокальний жіночий гурт "Черемшина" і є його художнім керівником. З 2009 року є заступником декана історичного факультету з виховної роботи.

Юрій Віталійович постійно виступає на телебаченні, є головою журі міського і обласного конкурсів МАН за секцією "Релігієзнавство, теологія та історія релігій".

ІЩЕНКО Ігор Іванович

Народився 21 квітня 1972 року в місті Харкові у сім’ї службовців. Навчався в Полтавській середній школі № 30, яку закінчив у 1989 році. З 1990 по 1995 рік навчався на природничо-географічному факультеті Мелітопольського державного педагогічного інституту, який закінчив з відзнакою за спеціальністю «географія та німецька мова». Упродовж 1995 – 1998 р. навчався в аспірантурі на кафедрі геології геолого-географічного факультету Харківського державного університету за спеціальністю «палеонтологія та стратиграфія». З 1999 по 2001 працював на посаді асистента в штаті кафедри географії та краєзнавства Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г. Короленка (в 2001-2003 роках – як сумісник). Викладав дисципліни «Геологія», «Географічне краєзнавство та туризм», «Етногеографія». Вів геолого-геоморфологічну польову практику. У 2000 р. був призначений куратором академічної групи географів І курсу навчання.

У 2001 р. перейшов на роботу до Полтавського нафтогазового регіонального підприємства ДП НАК «Надра України».

У 2002 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата геологічних наук за спеціальністю 04.00.09 – палеонтологія та стратиграфія на тему: «Пізньокрейдові Cancellotyridoidea (Brachiopoda, Terebratulida) України і деяких прилеглих до неї областей».

З вересня 2003 року по лютий 2004 року працював провідним фахівцем та в.о. начальника відділу геологорозвідувальних робіт в «Інформаційно-аналітичному центрі геолого-геофізичних досліджень в нафтогазовій галузі» НАК «Нафтогаз України». З березня 2004 р. працював начальником відділу геолого-тематичних робіт Відділення «ІАЦ» ДП «Науканафтогаз», а з червня 2010 р. працює завідувачем відділу перспектив нафтогазоносності осадових басейнів Відділення геології нафти і газу Центру нафтогазогеологічних досліджень ДП «Науканафтогаз».

Іщенко І.І. є автором понад 30 публікацій, виконавець 19 тематичних звітів та численних рекомендацій щодо напрямків геологорозвідувальних робіт на нафту і газ.

Основними напрямами наукової діяльності: тектоніка та історія геологічного розвитку території України в мезокайнозої; палеонтологія, стратиграфія і палеогеографія мезозойських відкладів території України; геологічна будова і нафтогазоносність акваторій Південного нафтогазоносного регіону України; пошук та розвідка родовищ вуглеводнів в українському секторі акваторій Південного нафтогазоносного регіону.

З сумісництвом І.І. Іщенко працює на посаді доцента кафедри геології нафти і газу геологічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, де викладає дисципліни «Геологія та нафтогазоносність морських басейнів», «Нафтогазоносність континентальних окраїн».

ІВАЩЕНКО Надія Семенівна

Народилася 26 березня 1966 року в м. Рибаче (тепер – Баликчі) Іссик-Кульської області Киргизької РСР (тепер – Республіка Киргизстан). У 1967 році сім’я переїхала до селища Шалгінський Джезказганської (тепер Жезказганської) області Казахської РСР, а в 1975 р. – до селища Смоліно Маловисківського району Кіровоградської області. У 1983 році закінчила Смолінську середню школу. В тому ж році вступила до Київського державного педагогічного інституту імені М. Горького, на природничо-географічний факультет, спеціальність «географія і біологія», а в 1988 році закінчила його з відзнакою. З 1988 року працює у Полтавській школі №31 (НВК з 1994 р., гімназії з 2005 р.), навчає дітей географії та економіці.

Із 1.09.2000 року прийнята на посаду асистента кафедри географії та краєзнавства ПДПУ імені В.Г. Короленка на 0,5 ставки (одночасно працюючи у тому ж НВК №31). В серпні 2001 року з нею був укладений строковий трудовий договір, і Надія Семенівна була переведена на повну ставку. Найулюбленіші курси — «Загальне землезнавство», «Соціоекологія». Вела також польову практику з метеорології. Була куратором академічної групи другого набору на спеціальність «Географія та історія» (з 1-го по середину 3-го курсів). Користувалася повагою серед студентів. Працювала асистентом у штаті кафедри до 31.12.2002 року (до травня 2003 р. - як сумісник на 0,25 ставки). Із січня 2003 р. повернулася в гімназію №31, в якій успішно працює до цього часу. Чимало її учнів є переможцями й призерами обласних і всеукраїнських олімпіад з географії та економіки.

ВІШНІКІНА Любов Петрівна

Любов Петрівна Вішнікіна народилася 31 січня 1955 року у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області. У цьому ж місті у 1972 р. закінчила СШ № 56. У шкільні роки захоплювалася математикою, історією, психологією та спортом. Значний вплив на професійне визначення справив тренер секції з бадмінтону, який за фахом був геологом (мав науковий ступінь кандидата геолого-мінералогічних наук). Крім того, серед учителів педагогічним тактом та об’єктивністю оцінювання вирізнялася саме вчителька географії. Урешті-решт вплив вищезазначених обставин та захоплення красою та самобутністю міста Києва обумовили вибір вищого навчального закладу, до якого вступила Любов Петрівна.

Так, із 1972 р. по 1977 р. вона навчалася на географічному факультеті Київського державного університету імені Т.Г. Шевченка, де здобула кваліфікацію географ-гідролог. Керівником дипломної роботи «Гідрохімічна характеристика вод дельти річки Дунай» був Л.М. Горєв.

Після закінчення університету, Любов Петрівна впродовж двох років працювала за направленням на посаді інженера-гідролога в інституті Бєлгіпроводхоз у м. Мінськ (Білорусія). Із 1980 року вона розпочала свою педагогічну діяльність. Відбулося це за волею сімейних обставин: спочатку працювала у дитячому садку, потім – групі подовженого дня початкової школи, і, нарешті, з 1982 року – загальноосвітній школі № 17 м. Полтави, куди родина і переїхала на постійне мешкання.

Надалі упродовж 18 років плідно працювала вчителем географії у м. Полтава. Удосконалюючи власну методику, опанувала педагогічну технологію застосування структурно-логічних графічних навчальних моделей під керівництвом М.С. Винокур. У 1990 році представляла учителів географії на обласному конкурсі «Вчитель року – 90» та була одним із його переможців. Її учні були призерами та переможцями Всеукраїнських учнівських олімпіад із географії. У 1998 р. була нагороджена знаком «Відмінник освіти України».

У 2000 р. за запрошенням завідувача щойно відкритої кафедри географії та краєзнавства Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г. Короленка Леоніда Миколайовича Булави почала викладати дисципліни «Фізична географія материків та океанів» і «Методика навчання географії», працюючи при цьому за сумісництвом та не залишаючи посади вчителя географії загальноосвітньої школи № 17.

Із 2001 р. працює на кафедрі географії та краєзнавства ПДПУ/ПНПУ імені В.Г. Короленка постійно:

- 03.09.2001 р. – 31.08.2003 р. – асистент;

- 01.09.2003 р. – 31.08.2009 р. – старший викладач;

- 01.09.2009 р. – до теперішнього часу – доцент.

Починаючи із 2000 р. Л.П. Вішнікіна, окрім вищезазначених викладає також такі дисципліни як «Методика викладання географії у вищих навчальних закладах», «Взаємодія природи і цивілізації» та «Створення наочних засобів навчання географії». При цьому, дисципліни «Методика навчання географії», «Методика викладання географії у вищих навчальних закладах», є оригінальними, а перша з них викладається на основі авторського підручника «Загальна методика навчання географії», який затверджений МОНМС України як підручник для вищих навчальних закладів.

Любов Петрівною було підготовлено методичне забезпечення зазначених навчальних дисциплін за кредитно-модульною системою навчання, що включає робочі навчальні програми, методичні рекомендації до проведення лабораторних та практичних занять, індивідуальної та самостійної роботи студентів, безпосередньо завдання для індивідуальної та самостійної роботи студентів, пакет контрольних тестів і тестів для самоперевірки знань студентів, критерії оцінювання знань, тематику курсових, бакалаврських і дипломних робіт, завдання для підсумкових контрольних робіт, завдання для підсумкового контролю тощо. Також розроблено пакети документів до державного екзамену з циклу психолого-педагогічних дисциплін із методикою навчання географії.

Л.П. Вішнікіна постійно є керівником педагогічних практик із методики навчання географії, що проводяться на базі загальноосвітніх навчальних закладів міста Полтави та області. Вона є автором програм навчальної та виробничої педагогічних практик студентів спеціальності «Географія», а також співавтором навчальної програми дисципліни «Методика навчання географії» циклу професійної та практичної підготовки бакалаврів напряму підготовки 6.040104 Географія, рекомендованої Інститутом інноваційних технологій і змісту освіти МОН України.

Із 2009 року Вішнікіна Л.П. – кандидат педагогічних наук. Дисертацію з теми «Навчальні моделі як засіб організації пізнавальної діяльності школярів у процесі вивчення фізичної географії» захистила 9 січня 2009 року в спеціалізованій ученій раді К 09.053.01 Криворізького державного педагогічного університету зі спеціальності 13.00.02 – теорія та методика навчання (географія). Науковий керівник – доктор педагогічних наук, професор, нині директор Інституту педагогіки НАПН України О.М. Топузов.

Основний напрямок її наукових досліджень пов’язаний з методикою викладання та навчання географії у навчальних закладах різного рівня акредитації, а провідною науковою галуззю досліджень є дидактика географії.

До найважливіших здобутків Л.П. Вішнікіної належать:

- створення та публікація навчальної програми із дисципліни циклу професійної та практичної підготовки бакалаврів «Методика навчання географії» у співавторстві, затвердженої Інститутом інноваційних технологій і змісту освіти МОН України у 2009 р.;

- написання у співавторстві та публікація рекомендованого МОН України підручника для загальноосвітніх закладів «Географія: підручник для 7 класу» у 2011 р.;

- написання у співавторстві та публікація схваленого МОНМС України навчально-методичного посібника для вчителів географії та студентів педагогічних вищих навчальних закладів «Методика навчання географії материків і океанів» у 2011 р.;

- написання у співавторстві та публікація підручника для вищих навчальних закладів, затвердженого МОНМС України «Загальна методика навчання географії» у 2012 р.;

- створення у співавторстві електронної версії монографії «Дидактика географії» у 2013 р.;

- створення у співавторстві словника «Дефініції дидактики географії: понятійно-термінологічний словник» у 2013 р..

У цілому, Вішнікіна Любов Петрівна є автором близько 70 опублікованих наукових і навчально-методичних праць, у т.ч. 1 монографії, 1 словника та 1 програми, 2 підручників і 5 навчально-методичних посібників затверджених, схвалених чи рекомендованих МОН України.

Вона є постійним членом спеціалізованої вченої ради К 26.452.05 в Інституті педагогіки НАПН України, вченої ради історичного факультету ПНПУ імені В.Г. Короленка та є учасником досліджень, які здійснюються Лабораторією географічної та економічної освіти Інституту педагогіки НАПН України.

Завдяки педагогічній професійності та високому науковому рівню Л.П. Вішнікіної до активної наукової діяльності залучилися її вихованці та студенти: колишня учениця, переможниця Всеукраїнської учнівської олімпіади Тетяна Іваненко; студенти: канд. геогр. наук, доцент кафедри географії та краєзнавства ПНПУ Сергій Шевчук, канд. геогр. наук Сергій Отечко, старш. викл. кафедри географії та краєзнавства ПНПУ Тетяна Япринець (Заєц). Крім того, активну педагогічну діяльність продовжили випускники кафедри географії та краєзнавства ПНПУ імені В.Г. Короленка, фіналісти обласного конкурсу «Вчитель року» (географія) 2014 року: Юлія П’ятько (Рець), Ірина Сидоренко, Павло Серба, Максим Лихман та Роман Павленко.

Дата добавления: 2015-05-24