Південні схили Північно-Гвінейської височини мають екваторіальний, постійно вологий клімат з температурами +23…+29° і тут випадає 2-3 тис. мм опадів на рік

Клімат субекваторіальний. Влітку сюди проникає екваторіальне повітря. Його приносить південно-західний екваторіальний мусон, який втягується в позатропічну зону конвергенції. Тривалість вологого сезону та кількість опадів швидко зменшується при просуванні на північ, в бік Сахари. Взимку тут панує сухе жарке тропічне континентальне повітря, яке поступає з північно-східним пасатом Північної півкулі і нерідко досягає узбережжя Гвінейської затоки. Якщо на півдні вологий сезон триває 8-9 місяців і опадів випадає 1500-1800 мм на рік, то на півночі, в присахарських районах їх випадає лише до 300 мм. Найбільше опадів екваторіальний мусон приносить на узбережжя Гвінейської затоки, особливо на навітряні схили височин та плато. Температури постійно високі і середньомісячні їх показники нижчими за +20° не бувають.

Флора і фауна. Ґрунтово-рослинний покрив Сахари дуже бідний, часто зовсім відсутній. Незважаючи на те, що ґрунти слабо диференційовані на горизонти, малопотужні, вони містять багато поживних речовин і тому при зрошенні досить родючі. З рослин домінують ксерофіти і ефемери. В цілому флора Сахари нараховує біля 1200 видів вищих рослин. Останні мають короткий вегетаційний період (до одного місяця). Найбіднішу рослинність мають гамади. На піщаних пустелях поширені безлисті чагарники, напівчагарники та злаки – дрок сахарський, ефедра, дрін, акація сейяль. На більш зволоженому атлантичному узбережжі росте лобода, низькорослі молочаї. Виходи корінних порід укриті лишайниками.

Нагір’я також зволожені краще, тому тут зустрічається досить густа рослинність. В нижньому поясі поширені пальма дум, акації, а в середньому - дуб, ялівець, олеандр, мирт, кипарис, оливкове дерево та ін. На вершинах зустрічаються ділянки ксерофіт них трав.

На крайньому півдні Сахари з’являються ділянки чагарників та жорстких трав, а на середземноморському узбережжі – дикі фісташки, олеандри тощо.

Фауна пустелі нараховує майже 4 тис. видів, більшість з них – безхребетні. Тварини пристосовані до суворих умов, витривалі, швидко пересуваються. Ссавців близько 60 видів. Типовими для Сахари є антилопи адакс і орікс, газелі, гірські козли муфлони, а з хижаків – шакали, гієни, лисиці. Майже 50% орнітофауни – перелітні птахи. З рептилій багато ящірок. Є змії та черепахи, а поблизу реліктових водойм – крокодили. Численні гризуни також є (миші, тушканчики, сахарський заєць та ін.).

71.Фізико-географічна характеристика Судано-Гвінейської нагірно-улоговинної країни.

Рельєф. Судано-Гвінейська фізико-географічна країна займає південну окраїну Сахарської плити, для якої характерні обширні тектонічні прогини та підняття в місцях виходу фундаменту платформи на денну поверхню. На сході панує рівнинний рельєф, де основними пониженнями є синекліза Чад та середня течія Білого Нілу, які заповнені потужними товщами піщано-глинистих відкладів четвертинного віку. На заході в рельєфі чітко виражена Сенегамбія – низовинна акумулятивна рівнина. Це приатлантична частина плити, яка до початку четвертинного періоду була затоплена океаном. Східні окраїни Сенегамбії поступово переходять в Західно-Суданське плато та улоговину з такою ж назвою. Максимальні висоти знаходяться на сході фізико-географічної країни, в межах цокольних височин Дардуф та Кордофан; окремі вулканічні масиви по розломах підняті на висоту понад 3000 м. Найнижчі висоти має улоговина Чад – близько 150 м над рівнем океану. На заході найбільш припіднятими є плоскі височини кристалічного масиву Аїр та плато Джос. Виходи фундаменту платформи зустрічаються дуже часто - в горах, височинах, на узбережжі. На заході це Північно-Гвінейська височина, яка складена кристалічними породами.

Дата добавления: 2015-05-24