Етнічний та релігійний склад

Міграції

На кількість населення країни, його структуру, культурний та освітній рівень істотно впливають міграції. Міграції населення — це переміщення людей по території, пов’язані зі зміною постійного місця проживання та роботи. Міграції класифікують за причинами (економічні, політичні, гуманітарні тощо), терміном дії (сезонні, тимчасові, постійні), напрямками (зовнішні і внутрішні), складом мігрантів, ступенем організованості тощо. Істотно впливають на міграцію війни, конфлікти, зміни політичної ситуації в країні або регіоні, зміни державних кордонів.

У другій половині XX ст. з’явилася нова форма зовнішніх міграцій, яка дістала назву «відпливу умів». Суть її полягає в переманюванні розвинутими країнами іноземних учених, інженерів та інших фахівців високої кваліфікації, яким створюють кращі умови роботи і пропонують високий рівень оплати.

Нині найбільші міграційні потоки спрямовані до США — з країн Латинської Америки, у Європу — з країн Азії та Африки. Багато людей виїжджає з країн СНД і Центральної Європи до Західної Європи, Північної Америки, Ізраїлю.

Етнічний склад населення світу дуже різноманітний. Етнос — стійка спільнота людей, що історично склалася на певній території, де люди мають власні мову і культуру, розуміння своєї єдності і відмінності від інших етносів.

На Землі живе (за різними критеріями підрахунку) 3—4 тис. народів і народностей. Народи і народності об’єднують за принципом мовної близькості в групи, групи — у гілки, гілки — в сім’ї, а сім’ї — у мовні союзи, найбільшу одиницю об’єднання. Це об’єднання є дуже важливим, оскільки у світі нараховується від 2,5 до 5 тис. мов — точну кількість визначити неможливо внаслідок розмитості меж між мовою і діалектом, говором тощо. Найбільшими мовними сім’ями є китайсько-тибетська, семіто-хамітська, алтайська, уральська та індоєвропейська (найбільша — понад 2,5 млрд. осіб). Найбільш поширеними мовами світу є китайська, англійська, гінді, іспанська, російська, індонезійська, арабська, Бенгальська, португальська.

Більшість країн є багатонаціональними (Росія, США, Індонезія, Китай та ін.). Однонаціональними вважають країни, у яких понад 90 % складають представники однієї нації (Німеччина, Італія, Ірландія, Угорщина, Японія тощо).

Релігійний склад населення світу теж дуже різноманітний. Нараховується величезна кількість релігій, серед яких виділяють примітивні (фетишизм, тотемізм, шаманізм та ін.), регіональні (індуїзм, синтоїзм, конфуціанство та ін.) та світові (християнство, іслам і буддизм).

Християнство складається з трьох основних гілок: католицизму, православ’я та протестантизму, об’єднує близько 2 млрд. віруючих у всьому світі. Найсильніший вплив має у країнах Європи, Америки, Австралії.

Іслам (мусульманство) посідає друге місце за кількістю віруючих (близько 1 млрд. осіб). Найбільше мусульман живе у країнах Близького Сходу та Північній Африці.

Буддизм (450 млн. віруючих) поширений в Індії, Монголії, Китаї, Шрі-Ланці, частково в Середній Азії і Сибіру.

Трудові ресурси та зайнятість

До трудових ресурсів належить частина населення, що досягла працездатного віку, який у кожній країні визначається законодавчо (у США, Росії, Україні 16—60 років, Канаді — 15—66, у Мексиці і Португалії — 12—65). Міжнародна статистика працездатним вважає населення віком від 15 до 65 років.

Частина трудових ресурсів, що безпосередньо залучена до суспільного виробництва, на сьогодні становить економічно активне населення. На нього припадає в світі майже 3/4 трудових ресурсів.

Структура зайнятості віддзеркалює структуру господарства країни, рівень розвитку окремих галузей, функціональну структуру поселень. У розвинутих країнах зайнятість у промисловості становить 25—40 %, а кількість зайнятих у сільському господарстві постійно зменшується. Водночас до 35—50 % зростає кількість зайнятих у невиробничій сфері, що представлена не тільки такими традиційними видами діяльності, як освіта, охорона здоров’я та відпочинок, а й торговельно-фінансовою діяльністю. У країнах, що розвиваються, близько половини населення зайнято в аграрному секторі економіки. Частка зайнятих у промисловості тут не перевищує 15 %. Значний відсоток становлять зайняті у невиробничій сфері, переважно у сфері послуг. У постсоціалістичних країнах основна частина населення зайнята в матеріальному виробництві (майже 40 % у промисловості й 20 % у сільському господарстві). На невиробничу сферу припадає близько 30 %, причому 2/3 зайняті в освіті, охороні здоров’я, культурі.

Дата добавления: 2015-05-24