Азіатські країни нової індустріалізації

Індія

Китай

Японія

Площа — 372,2 тис. км² (більш ніж в 1,5 раза менша за територію України).

Кількість населення — 127,5 млн. осіб (2007).

Японія — острівна країна у Східній Азії. До складу території входить чотири великі острови: Хонсю, Кюсю, Сікоку і Хоккайдо, та близько 4 тис. малих. Країна омивається Японським, Східно-Китайським морем та водами Тихого океану. Найближчими сусідами Японії є Росія, Китай, Південна Корея, Північна Корея.

За кількістю населення Японія входить до першої десятки країн світу. Демографічною проблемою для Японії стало швидке зростання кількості людей старшої вікової групи за найвищої середньої тривалості життя у світі (81,8 року).

Японія є однонаціональною державою — 99 % від загальної кількості складають японці.

Середня густота населення складає 342 особи/км², однак розміщене воно по території країни нерівномірно.

Майже 4/5 японців — міські жителі. Країна має трудові ресурси з високим рівнем професійної підготовки, культури праці та професійної мобільності.

Державною мовою є японська. Основні релігії — синтоїзм (культ божеств природи і предків) і буддизм.

Японія — високорозвинена постіндустріальна держава, один із центрів світової економіки. Господарство країни має високу технічну оснащеність, використовує сучасне устаткування і технології виробництва. Проблема нестачі місцевих природних ресурсів вирішується шляхом впровадження енерго та ресурсозберігаючих технологій у поєднанні з гнучкою політикою на зарубіжних ринках сировини. Зовнішні ресурси розвитку утворюються за рахунок реалізації на світових ринках високоякісної і конкурентоспроможної продукції наукоємних галузей господарства, науково-технічної інформації та експорту капіталу.

Найважливішу роль в економіці країни відіграє промисловість. На Японію припадає близько 12 % промислового виробництва світу. Найбільше значення мають машинобудування, чорна металургія, хімічна й нафтохімічна промисловість, а також електроенергетика. Більшість видів сировини для цих галузей імпортується.

Основне виробництво електроенергії забезпечують ТЕС. Поступово збільшується частка електроенергії, виробленої АЕС. Останнім часом набувають поширення нетрадиційні способи виробництва електроенергії: геотермальні, припливно-відпливні, геліоелектростанції тощо.

Характерною рисою кольорової металургії Японії є винесення «брудних виробництв» за межі країни.

Лідером промисловості, та й усієї сучасної японської економіки, є машинобудування, насамперед наукоємне.

Сільське господарство дає лише 2,2 % ВВП країни і забезпечує 3/4 потреб населення у продовольстві.

В Японії розвинені всі види транспорту, крім річкового та трубопровідного. На спеціальних лініях діють надшвидкісні поїзди Сінкансен («куля»), що розвивають швидкість близько 300 км/год.

Зовнішні перевезення здійснюються за рахунок морського транспорту. Найбільші порти: Тиба, Йокогама, Кавасакі, Токіо, Нагоя, Осака, Кобе.

Площа — 9,6 млн. км² (у 16 разів більша за територію України).

Кількість населення — 1322 млн. осіб (2007).

Китай, одна з найбільших країн світу, розташований у Центральній і Східній Азії. На сході омивається водами Жовтого, Східно-Китайського і Південно-Китайського морів Тихого океану. Біля берегів Китаю багато островів, серед них найбільшими є Тайвань і Хайнань. Китай межує суходолом з 13 державами та має протяжні морські кордони.

Китай є найбільшою за кількістю населення країною світу. У період із 1950 до 1980 р. природний приріст складав понад 20 осіб на 1000 жителів на рік. У результаті демографічної політики «планування сім’ї» природний приріст значно зменшився й зараз становить близько 9 осіб на 1000 жителів.

Китай — багатонаціональна країна, де проживають представники більше ніж 50 різнихнародностей, однак 92 % населення складають китайці (хань).

Середня густота населення в Китаї є досить високою — 137 осіб/км².

Вона коливається від 5 осіб/км² на заході Китаю до 220 на сході, а в долинах сягає до 1000— 1500 осіб/км².

Майже 62 % населення країни проживає в сільських населених пунктах. Швидкими темпами процеси урбанізації відбуваються у Східному Китаї. Усього в країні налічується понад 90 міст-мільйонерів. До найбільших з них належать Шанхай (13,37 млн. осіб), Пекін (10,3 млн. осіб), Тяньцзін (9,3 млн. осіб), Ухань (4,1 млн. осіб), Харбін (3,1 млн. осіб). Пекін — столиця Китаю та одне з найдавніших міст країни.

Китай є індустріально-аграрною країною. Економічні реформи, розпочаті в 80-х рр. ХХ ст., передбачають поєднання елементів ринкової економіки з державним плануванням.

Майже половину ВВП Китаю забезпечує промисловість. Швидкими темпами розвивається енергетика, країна посідає перше місце у світі за видобутком вугілля й друге за виробленням електроенергії. Розвиток чорної металургії спирається на значні запаси залізної руди й вугілля. Китай виробляє понад 250 млн. тонн сталі. За цим показником країна посідає перше місце у світі, випереджаючи Японію.

Галуззю міжнародної спеціалізації Китаю є легка промисловість. Половину всіх бавовняних, значну частину вовняних і шовкових тканин, а також одягу виробляють у Шанхаї.

Особливе значення в господарстві Китаю має харчова промисловість. Перше місце у світі посідає китайська рисоочисна й борошномельна промисловість. Розвиваються й інші виробництва, але експортне значення має тільки чайна.

Основним напрямком китайського сільського господарства є зерновий. Основна продовольча культура — рис, за його збором — 180 млн. тонн — Китай є рекордсменом.

Тваринництво в Китаї відіграє другорядну роль. Найбільше розводять свиней, дрібну й велику рогату худобу. У приміських районах сучасною галуззю стає птахівництво. Китай посідає перше місце у світі за поголів’ям свиней і свійської птиці.

Провідне місце за вантажообігом посідають водний і залізничний транспорт.

Стрімке зростання зовнішньої торгівлі зумовило розвиток морського транспорту, а за кількістю суден — 1817 — країна посідає друге місце у світі. Найбільші порти країни: Сянган, Шанхай, Ціньхуандао, Ґуанчжоу, Нінбо, Далянь, Тяньцзін.

Площа — 3287,5 тис. км² (приблизно в п’ять разів більша за територію України).

Кількість населення — 1103 млн. осіб (2007).

Індія розташована в Південній Азії на півострові Індостан і межує з Пакистаном, Афганістаном, Китаєм, Непалом, Бутаном, М’янмою, Бангладеш. Вона омивається водами Аравійського моря та Бенгальської затоки, що належать до басейну Індійського океану. Індія розташована на перетині важливих морських шляхів між країнами Європи, Африки, Південно-Західної Азії та Австралії.

Індія є другою за кількістю населення країною світу і світовим лідером за абсолютнимприростом населення. Індія є однією з багатонаціональних країн світу, де проживають більше ніж 300 народів і народностей. Найбільші з них — хіндустанці, біхарці, бенгальці, маратхі й телугу. Індуїзм сповідують 80 % населення, іслам — 14 %.

Понад 70 % населення Індії проживає в селах. Але при цьому в країні налічується 12 міст-мільйонерів. До найбільших міст не тільки Індії, але й усього світу належать Мумбай (Бомбей) (19,34 млн. осіб), Колкатта (15,3 млн. осіб), Делі (13 млн. осіб).

Делі — столиця Індії, із 1947 р. воно включає Старе й Нове місто. Офіційною столицею є Новий Делі — Нью-Делі.

Індія є аграрно-індустріальною країною. Сучасна державна політика Індії спрямована на індустріалізацію, аграрні реформи, розвиток космічних програм.

Основу економіки Індії складає багатоукладне сільське господарство, у якому зайнята найбільша кількість трудових ресурсів. Більше ніж 80 % вартості сільськогосподарської продукції припадає на рослинництво. Індія посідає провідні місця в світі за вирощуванням рису, пшениці, бавовнику, джуту, тютюну. Вона випереджає всі країни світу за збиранням чаю, цукрової тростини та арахісу. Вирощують також багато прянощів, зернобобових культур, фруктів.

Країна посідає одне з провідних місць у світі за поголів’ям великої рогатої худоби — тут налічується майже 200 млн. голів биків і корів. Однак тваринництво відіграє другорядну роль у сільському господарстві Індії.

Специфіка індійської промисловості полягає в тому, що вона поєднує найрізноманітніші форми виробництва — від великих заводів, оснащених за останнім словом техніки, до примітивних, кустарних промислів. Сучасна Індія виробляє різноманітну сучасну продукцію, у тому числі вертольоти й автомобілі, вагони й судна, трактори й надзвукові літаки. У країні розвивається атомна енергетика і космічна промисловість. До традиційних галузей індійської економіки належать легка, харчова й алмазна промисловість. Індія посідає перше місце у світі за кількістю оброблюваних за рік алмазів.

Транспортна система Індії досить розвинена. Головну роль у внутрішніх перевезеннях відіграє залізничний транспорт. Морський транспорт здійснює більшу частину зовнішньоторговельних перевезень.

Нові індустріальні країни (НІК) — підгрупа середньорозвинених країн перехідної економіки, які характеризуються високими темпами економічного зростання. Окремі країни нової індустріалізації за часткою валового внутрішнього продукту на душу населення досягли рівня найбільш розвинених країн світу. Нині в Азії виділяють дві групи країн нової індустріалізації. До першоїналежать Південна Корея, Сінгапур, Тайвань, Сянган (Гонконг). До другої групи належать Малайзія, Таїланд, Індонезія, Філіппіни. У 70—80-х рр. ХХ ст. у цих країнах відбулася перебудова економіки на зразок японської. Ці країни дістали назву «азіатські тигри» або «далекосхідні дракони».

Усі країни нової індустріалізації характеризуються високою середньою густотою населення (400—600 осіб/км²) та високим рівнем урбанізації (85—100 %).

Економічний успіх «азіатських тигрів» пояснюється вдалим поєднанням цілеспрямованої державної політики сприяння розвитку новітніх виробництв, значних обсягів іноземних інвестицій, великої кількості дешевої робочої сили, налагодженого ринку збуту у високорозвинених країнах.

Машинобудування розвивається за рахунок підтримки транснаціональних корпорацій США і Японії. Особливого розвитку набули автомобіле і суднобудування, електротехніка, точне і побутове машинобудування. Хімічна та нафтохімічна промисловість орієнтуються на власну й довізну сировину. У структурі сільського господарства переважає рослинництво. Вирощують рис, прянощі, кокосові горіхи, чай, каву, кукурудзу, батат, бобові, цукрову тростину, банани, цитрусові. Тваринництво представлено свинарством, тягловим скотарством, у прибережних районах — рибальством.

Вигідне економіко-географічне положення країн нової індустріалізації сприяє розвитку розгалуженої транспортної системи і здійсненню міжнародних перевезень. Переважають повітряні та морські види транспорту. У внутрішніх перевезеннях провідна роль належить автомобільному транспорту.

Дата добавления: 2015-05-24