Трудове виховання учнівської молоді в педагогічній спадщині А.С.Макаренка

Навчити молодь творчій праці Макаренко вважав особливо важливим завданням вихователя. Така праця можлива лише тільки там, де до роботи відносяться з любов'ю, де розуміють її необхідність і користь, де праця робиться «основною формою прояву особистості і таланта. Таке відношення до праці можливо тільки тоді, коли утворилася глибока звичка до трудового зусилля, коли ніяка робота не здається неприємною, якщо в ній є який-небудь зміст» 1.

Прагнення працювати творчо говорить не тільки про любов до праці. Це є одна з форм прояву любові до людей. Любов до праці народжується там, де діти вчаться у пересічній роботі знаходити те, що перетворює її в справу служіння людям, де користь і серйозність її очевидні, де вчать пошукам і натхненням задумам, які роблять працю захоплюючою і радісною.

Така праця підносить людину, приносить їй задоволення і щастя.

І не тільки творчою повинна бути праця як засіб всебічного розвитку людини. Вона повинна бути і продуктивною, тому що в створенні матеріальних цінностей полягає сила її виховного впливу.

Розвиток сучасної техніки в нашій країні поставив нові вимоги до підготовки молоді і її продуктивної праці як одному з найголовніших принципових положень системи виховання. Прагнення молоді освоїти складну техніку сучасного виробництва, вимоги самого життя викликали необхідність зробити нашу загальноосвітню школу школою політехнічною.

В комуні імені Дзержинського було організовано складне і серйозне виробництво по виготовленню фотоапаратів ФЭД, що відкрило перед Макаренком багато нових виховних шляхів. Строгий розподіл праці по окремих дрібних процесах виявився дуже корисним саме тому, що кожен вихованець, зробивши якийсь один процес і довівши його до досконалості, переходив до іншого. В остаточному підсумку, освоївши велику кількість різних операцій, вихованець дійсно ставав «дуже кваліфікованим працівником, необхідним для широкого суспільного виробництва, а не для кустарного» 1.

У кожного комунара була можливість йти працювати туди, де робота відповідала його нахилам і здібностям, тому що при заводі були створені дуже великий креслярський цех, плановий відділ, великий інструментальний цех, комерційний відділ, конструкторське бюро і т.п. Таким чином, разом з навичками трудовими вихованці здобували і навички організаторські, котрі, як говорив Макаренко, можуть бути, найбільш потрібні для громадянам. Особливе виховне значення додавав він контрольному господарству заводу, бачачи в ньому «найбагатшою і найважчою справою. Це науково організована система точності, це не тільки шаблони, -- це мікрометри, допуски, знання матеріалу, інструментів, пристосувань» 2.

Макаренко розповідає, який вплив мало складне виробництво на характери його вихованців:

«У мене бувають часто комунари, що вийшли з комуни... Це всі люди, що одержують чи одержали вище утворення. Там є й історики, і геологи, і лікарі, і інженери, і конструктори і т.д. Але в усіх у характері є особлива риса широти і різнобічності поглядів, звичок, точок зору і т.д.» 3.

Подібні спостереження за своїми вихованцями і дали Макаренко підстави називати ідеальним той період у комуні імені Дзержинського (1930--1931 роки), коли тут були усі форми серйозного виробництва, строгий порядок, струнка залежність між усіма робочими процесами, норми випуску, норми якості. І все це було наповнено трудовим ентузіазмом «спокійного, рівного, що бачить далекі перспективи колективу».

Визначилося й інше значення виробничої праці у вихованні: «Виявилося, що процес навчання в школі і виробництво продукції міцно визначають особистість тому, що вони знищують ту грань, що лежить між фізичною і розумовою працею...». Робота на виробництві і навчання в школі підводили комунара безпосередньо до вузу, але, вступаючи до вузу, говорив Антон Семенович, він був не тільки підготовленим студентом, але і майстром високої кваліфікації. Це було дійсним вихованням нових повноцінних кадрів.

Так і повинно йти формування всебічно розвитих людей, «вміють все робити», так ми підійдемо до знищення існуючих розходжень між розумовою і фізичною працею, що висувається Програмою партії як одна з найважливіших соціальних проблем.

Говорячи про значення виробничої праці у вихованні, не можна не сказати про учнів системи професійно-технічної освіти, про той сприятливий вплив, який має на них виробнича праця.

З професійно-технічних училищ найчастіше виходять сміливі новатори і творці. Чи можна вважати випадковим, що багато хто з них орденоносці, знатні люди країни. Герої Соціалістичної Праці? Чи випадково і те, що льотчики-космонавти Герої Радянського Союзу Юрій Гагарін і Павло Попович вийшли з їхнього середовища? Усе це говорить про те, що в училищах, що виховали цілу плеяду чудових людей, праця була організована «певним чином, з певною метою», тобто так, щоб дати молоді не тільки робочу, але і моральну підготовку, виховати правильне відношення до людей.

Правильне відношення до людей створюється їх постійною трудовою залежністю і складається «не тільки в тому, що кожна людина віддає свої сили суспільству, але й у тому, що вона і від інших вимагає того ж, що вона не хоче поруч із собою переносити життя дармоїда. Тільки участь у колективній праці дозволяє людині виробити правильне, моральне відношення до інших людей -- родинну любов і дружбу стосовно любого працівника, збурювання й осуд стосовно ледаря, до людини, що ухиляється від праці» '.

Виховна сила праці й у трудовій турботі. “Громадянином -- писав Макаренко, -- може бути тільки працівник, у цьому його честь, його радість і його людське достоїнство». А його трудова турбота-- «це не просто дорога до засобів існування, це ще й етика, це філософія нового світу, це думка про єдність трудящих, це думка про нове щасливе людство. Як же ми можемо виховати цього майбутнього громадянина, якщо з дитинства не дамо йому можливість пережити досвід цієї трудової турботи й у ній викувати свій характер, своє відношення до світу, до людей, тобто свою громадську моральність» 2.

Так намічає Макаренко шляху правильно поставленого трудового виховання, що повинне привести школярів до глибокого усвідомлення повноцінності життя, до ясного розуміння його мети, яка повинна розбудити в них спрагу прикрасити життя власною працею і знаннями, прагнення служити всьому народу. Тільки людям праці стає до кінця зрозумілою справжня правда життя, її дійсна краса.

Дата добавления: 2015-05-24