Бразилія 3 страница

Сільське господарство США є багатогалузевим. Важливу роль відіграють і рослинництво, і тваринництво. Орні землі становлять 180 млн.га (це більше, ніж в усій Латинській Америці), природних пасовищ — майже 220 млн.га. Понад 18 млн.га земель у посушливій західній частині країни штучно зрошуються.

У рослинництві головними є кормові культури: кукурудза, сорго, ячмінь, сіяні трави. Так званий кукурудзяний пояс знаходиться на Центральних рівнинах. Тут щороку вирощують 200—230 млн.т кукурудзи, або 2/5 її світового збору. Пшениці, як продовольчого зерна, одержують 60—80 млн.т. її посіви зосереджено у преріях, у "пшеничному" поясі, який розпростерся від Канади до Техасу. і "кукурудзяний", і "пшеничний" пояси належать до найвідоміших зернових районів світу. їх освоєння є легендарною сторінкою американської історії. З середини XX ст. кукурудзяний пояс трансформувався в кукурудзяно-соєвий. Природні умови мало впливають на валові збори зерна й посівні площі. Проте розміри їх коливаються з року в рік з огляду на кон'юнктуру на внутрішньому і особливо — на світовому ринках. З олійних культур поширені соя, арахіс і, останнім часом, соняшник. До Другої світової війни США були головним імпортером олії; тепер, завдяки сої, вони стали головним її експортером. У північних штатах вирощують цукрові буряки; в дельті Міссісіпі, у Флориді та на Гавайських островах — цукрову тростину. Збір картоплі порівняно незначний, оскільки її, як і хліба, споживають мало. Головним районом картоплярства став штат Айдахо. Збір та різноманіття овочів і фруктів у країні чи не найбільші у світі, їх споживають багато, протягом усього року у свіжому вигляді. Значна частина їх іде на переробку, особливо на виготовлення соків. Колись овочі та фрукти вирощували на кожній фермі, нині — лише у спеціалізованих районах, як-от: узбережжя Великих озер, Приатлантична низовина, Флорида і Каліфорнія. Овочі та фрукти для власного споживання, як і інші продовольчі товари, фермери купують у магазинах.

Із технічних культур традиційними стали тютюн і бавовник. Тютюн вирощують на Приатлантичній низовині та по інший бік Aппалачських гір, а надто у штатах Північна Кароліна й Кентуккі. Переважає світлий і слабкий тютюн, що призначається для виготовлення сигарет. Бавовник колись вирощували на рабовласницьких плантаціях півдня. Південь і "бавовниковий" пояс були синонімами. Тепер "бавовниковий" пояс розпався на розрізнені ареали: алювіальну долину Міссісіпі та оазиси зрошуваних земель від Техасу до Каліфорнії.

Тваринництво має чудову кормову базу: кормове зерно, сіяні та природні пасовища. Переважає м'ясний напрям. М'ясо — важливий елемент харчування американців. Його значне виробництво орієнтовано на задоволення внутрішніх потреб. М'ясо не експортується, його навіть завозять з інших країн. Поголів'я великої рогатої худоби становить близько 100 млн. голів, свиней — 55 млн. Бройлерів щорічно вирощують до 5,5 млрд. штук. Найбільше великої рогатої худоби вирощують на фермах і ранчо Великих рівнин, що простерлись) меридіональному напрямі від Канади до Мексики. Свинарство характерне для "кукурудзяного" поясу, вирощування бройлерів — для південних штатів. Частка молочного стада порівняно невелика. Найбільше молока і молочних продуктів виробляють у Приозер'ї та на північному сході.

Заготівлю лісу в США зосереджено в Кордильєрах північного заходу і на південному сході. Найбільше промислове значення мають дугласова ялиця, жовта південна сосна і дуб. Лісові багатства не тільки широко використовуються, а й активно поновлюються, особливо за вологого й теплого клімату Південного Сходу.

США — одна з найбільших риболовних країн світу. Промисел ведеться в акваторіях Атлантичного і Тихого океанів.

Транспорт. США мають розвинену транспортну систему. Саме завдяки їй цю велику країну добре освоєно. Вантажі перевозять залізницями, автомобілями, внутрішнім водним і трубопровідним транспортом. Довжина залізничних шляхів біля 200 тис. км, половина з яких знаходиться на Півночі. Основу залізничної системи складають 7 трансконтинентальних магістралей, які простягнулися від Атлантичного до Тихого океану. В число основних магістралей входить 10 меридіональних і 10 діагональних ліній. Найбільший залізничний вузол — Чикаго. Будівництво автомобільних шляхів триває й нині. Практично немає населених місць, утому числі й ферм, до яких не було б прокладено доріг. Найбільш ефектно виглядає система швидкісних автострад між штатами — хайвеїв. Загальна довжина їх становить майже 70 тис. км, і вони сполучають між собою всі міста з населенням понад 50тис. осіб. Це багатосмугові магістралі з розділеним рухом і перехрещенням на різних рівнях. Залізниці та автомобільні дороги утворюють кілька широтних і меридіональних напрямів, які дістали назву "транспортних коридорів", їх вузловими центрами на узбережжях стали великі міста, а всередині країни — Чикаго, Сент-Луїс і Атланта.

До внутрішніх водних шляхів належать озера, річки й канали. З'єднані між собою каналами річка Міссісіпі, Великі озера і річка Св. Лаврентія є найдовшим у світі внутрішнім водним шляхом від Мексиканської затоки до Північної Атлантики. Поглиблення каналів на річці Св. Лаврентія на території Канади дало можливість океанським суднам підніматись аж до Чикаго і Дулута. Великим озерам офіційно надано статус четвертого морського узбережжя США. Берегові канали, які з'єднують гирла річок і лагуни, оперізують Атлантичне та Мексиканське узбережжя. Ними річкові судна пересуваються вздовж берега, не виходячи у відкрите море. Розгалужена система трубопроводів з'єднує місця видобутку та споживання нафти й газу. Загальна довжина трубопроводів досягає 650 тис. км. Серед трубопроводів — нафто-, газо- і пульпороводи. Більшість трубопроводів бере початок на Північному Заході і спрямовані на Північний Схід, Північ і Захід (в Каліфорнію). Густота транспортної мережі є найбільшою в східній частині країни і в Каліфорнії, тобто вона пропорційна розміщенню населення та його господарській діяльності. США мають значний торговий флот. Найважливіші системи морських портів сформувалися навколо Нью-Йорка, Нового Орлеана, Х'юстона і Лос-Анджелеса. У морських комунікаціях істотну роль відіграє Панамський канал, через який здійснюється морський зв'язок між східним і західним узбережжями країни.

У перевезенні пасажирів переважає власний автомобіль. Насиченість країни автомашинами є найвищою в світі — 500 одиниць легкових і 200 одиниць вантажних на 1000 жителів. Усього в країні майже 189 млн.автомашин, у тому числі 144 млн.легкових. Власна машина стала традицією та елементом престижу ще в 20-х роках XX ст. Вона має величезний вплив на життя країни, стала передумовою субурбанізації та встановлення міського способу життя в позаметрополітенській Америці. Автомобілебудування вже багато десятиліть посідає 1-ше місце в обробній промисловості. У ньому зайнято 750 тис. робітників. Крім того, понад 5 млн.осіб працюють у системі автосервісу. Автомобільний транспорт щороку споживає 400—500 млн.т бензину і є головним забруднювачем атмосфери в містах. У перевезеннях пасажирів важливе місце посідає повітряний транспорт. За насиченістю аеропортами, розмірами парку магістральних літаків (3,2 тис.) і кількістю перевезених пасажирів США не мають рівних у світі. Головні аеропорти: Нью-Йорк, Чикаго, Даллас — Форт-Уерт, Атланта й Лос-Анджелес вважаються чотирма найбільш завантаженими у світі.

Широкого розвитку набули телекомунікації, які базуються на волоконній оптиці, яка дозволяє здійснювати більш потужні, стійкі та швидкі передачі інформації. США являють собою найбільший ринок телезв'язку (обладнання і послуги). В обширну і різноманітну систему телекомунікацій входять телефонний зв'язок, телеграф, електронна пошта, факс і телекс, радіо- і телевізійні станції, супутниковий зв'язок. У США на 100 зайнятих припадає більше 60 персональних комп'ютерів.

Зовнішньоекономічні зв'язки. Внутрішній ринок завжди був головним для господарства

США. Він найбільш місткий у світі як для споживчих товарів, так і для продукції виробничого призначення. Водночас США широко користуються всіма вигодами міжнародного поділу праці, і їхня частка у світових економічних відносинах є найбільшою. Країна експортує виробниче устаткування й машини, літаки та аерокосмічну техніку, зброю, вугілля, пшеницю, кормове зерно, сою, бавовну, тютюн. Як експортер наукомістких товарів, патентів та інформації, США — поза конкуренцією. Держава імпортує нафту й нафтопродукти, автомобілі, побутові техніку й вироби, газетний папір, продукти тропічного рослинництва. Широкий імпорт трудомістких виробів, особливо споживчого призначення, виправданий високою вартістю американської робочої сили. Так, американські заводи випускають 11—-12 млн.автомобілів на рік. Ще 5—6 млн.автомобілів країна імпортує. Головні торговельні партнери США — індустріально розвинуті країни Європи, Канада і Японія. Регіонами прямих приватних інвестицій є Канада та Латинська Америка.

Соціальний розвиток і соціальна інфраструктура. Населення США має високий життєвий рівень, що забезпечується високорозвинутими економікою та сферою послуг.

Розміщення галузей сфери послуг у США збігається з розміщенням населення. Це роздрібна торгівля та громадське харчування, освіта, медицина, автосервіс і персональні послуги.

"Верхні поверхи" фінансових і професійних послуг сконцентровані територіально. Вони тяжіють до великих міст, значення і статус яких визначаються тепер не стільки матеріальним виробництвом, скільки розмірами сфери послуг. Саме у великих містах розміщені штаб-квартири корпорацій, банки, страхові, торгові, транспортні й туристичні компанії. Тут же знаходяться головні видавництва, редакції газет і журналів, рекламні агентства, радіо- й телевізійні студії, культурні та спортивні заклади. Центральні ділові райони великих міст стали своєрідною вітриною США. Вони охоплюють значні площі, мають модерну архітектуру, привабливий вигляд і зелене оздоблення. Тут багато готелів і так званих місць інтересу: фешенебельних магазинів і салонів, театрів, концертних залів, музеїв тощо.

Національні парки знаходяться переважно в гірських і тихоокеанських штатах. Серед курортних місцевостей найпопулярніші — Флорида й Гаваї. Культурна спадщина США, порівняно з країнами Азії і Європи, — молола. Ставлення до неї дуже дбайливе. Визначною пам'яткою історії США є будинок "Індепен-денс-Холл" у Філадельфії, де 1776 р. було проголошено незалежність країни.

До провідних вищих навчальних закладів США належать: Гарвардський, Стенфорлський, Прінстонський, Колумбійський, Йєльський університети, Массачусетський технологічний інститут та ін.

За кількістю періодичних видань США посідають провідне місце у світі. У1997 р. у США виходило 22 928 видань, у тому числі більше 10 тис. газет, більше 10 тис. журналів та інших періодичних видань. Найбільшими газетами є: "Уолл-Стріт джорнал", "Ю-Ес-Ей тудей", "Лос-Анджелес таймс", "Нью-Йорк таймс", "Вашингтон пост". Серед найбільш впливових загальнополітичних щотижневиків широко відомі "Тайм", "Ньюсуїк", "Ю. С. Ньюсенд уорлд ріпорт", "Лайф".

У радіомовленні перед ведуть "Коламбіа бродкастинг сістсм" (Сі-Бі-Ес), "Нейшнл бродкастинг компані" (Ен-Бі-Сі), "Амерікен бродкастинг компані" (Ей-Бі-Сі). Крім них, користуються популярністю компанії: "М'ю-чуел бродкастинг сістем" (Ем-Бі-Ес) і "Паблік бродкастинг сістем" (Пі-Бі-Ес). Три перші приватні радіомовні корпорації утворили три головні телевізійні мережі країни. Успішно розвивається телеслужба "Кейбл ньюс нету-орк" (Сі-Ен-Ен) з радіомережею "Сі-Ен-Ен рейдіо". Провідні інформаційні агентства: "Ассошіейтед прес" (АП) та "Юнайтед пресінтернешнл" (ЮТИ).

Географічне положення та основні відомості про країну. Канада знаходиться на півночі Північної Америки. Крім материкової частини, охоплює численні великі та малі острови в Північному Льодовитому, Тихому та Атлантичному океанах. Найбільші острови знаходяться в Північному Льодовитому океані. Серед них вирізняється острів Баффінова Земля, плоїш якого майже дорівнює площі Франції. Взагалі за величиною території Канада у світі поступається лише Росії. На півдні та північному заході вона межує із США. Географічне положення країни, її розміщення в холодній частині Північної Америки значною мірою обмежує господарське освоєння її арктичного і субарктичного поясів.

Територія — 9,97 млн.м². Столиця — Оттава (921 тис. жителів, із передмістями). Населення — 31,5 мли осіб (2003 p.). Адміністративно-територіальний поділ: 10 провінцій і 3 території. Офіційні мови — англійська та французька. Релігія: більша частина населення сповідує католицизм (45 %), є прихильники англіканської, канадської об'єднаної та інших церков. Грошова одиниця — канадський долар (1 долар = 100 центам).

Канада — федерація, яка складається з 10 провінцій і 3 терни торій, що мають широкі права. Входить у склад співдружності, очолюваної Великобританією. Главою держави номінально є королева Великобританії, представлена генерал-губернатором, якого призначає королева за рекомендацією прем'єр-міністра Канади. Законодавча влада належить королеві в особі генерал-губернатора і парламенту. Парламент складається з палати громад (обирається на 5 років) і сенату (призначається на регіональній основі, має 104 місця). Виконавча влада належить королеві в особі генерал-губернатора і здійснюється урядом, який складається із прем'єр-міністра і міністрів.

Політичні партії: Прогресивно-консервативна партія, Ліберальна партія. Нова демократична партія. Партія реформ.

Найбільшим профспілковим об'єднанням є Канадський робітничий конгрес.

Природні умови та ресурси. Близько половини території Канади — гори. На заході підноситься гірська система Кордильєрів з висотами, що перевищують 6000 м. У центральній частині материкового суходолу знаходяться рівнини, довкола Гудзонової затоки — низовини, а на півострові Лабрадор — височини.

Більша частина Канади лежить у холодних арктичному та субарктичному кліматичних поясах. На півдні країни клімат помірний, переважно континентальний. На півночі середні температури січня наближаються до —35 °С. Низькі вони (-18, -20°С) і на півдні центральних районів. На Атлантичному узбережжі зимові температури найхолоднішого місяця — січня -5, —7 °С, на Тихоокеанському узбережжі +1, +4 °С. У липні на півночі середні температури не перевищують +4, +7 °С, на півдні до +21 °С. Взимку вся територія країни на декілька місяців вкривається снігом. У північній частині Канади поширена багаторічна мерзлота, а острови північного сходу Канадського Арктичного архіпелагу вкриті материковим зледенінням.

Канада має густу річкову мережу. Найбільші річки — Маккензі, Нельсон, Святого Лаврентія, Юкон. Живлення річок — переважно сніго-дощове. У країні значна кількість великих озер. На півдні Канада виходить до озер Верхнє, Гурон, Ері та Онтаріо. Повністю на території Канали знаходяться великі озері Ведмеже, Велике Невільницьке озеро. Вінніпег. Обсяг річного стоку всіх річок перевищує 1200 км³.

На більшій частині Канали підзолисті грунти. На півдні поширені родючі сірі лісові, чорноземні й каштанові грунти. У південно-східних районах на південь від тайги переважають підзолисті та бурі лісові грунти.

На півночі країни розпросторилася юна арктичних пустель із плямами мохів і лишайників. На південь у зоні тундри мохи та лишайники утворюють суцільний покрив. До них додаються різноманітні трави й чагарники. У зоні тайги, яка тягнеться смугою від узбережжя Тихого до Атлантичного океану, ростуть хвойні ліси з чорної та білої ялини, смереки, сосни й модрини. Степові та лісостепові ділянки на півдні центральної частини Канади майже всі розорані.

Тваринний світ Канали — багатий і різноманітний. У зоні арктичних пустель — песці, тюлені, моржі, білі ведмеді: у тундрі — північні олені й вівцебики, горностаї. Особливо багатий видовий склад у тайзі — чорний ведмідь і ведмідь гризлі, лосі, олені-ваніті, бобри, споти, ондатри. Є вовки, лисиці, рисі, зайці.

У Канаді для охорони довкілля створено цілу мережу національних і провінційних парків.

Країна надзвичайно багата на найрізноманітніші природні ресурси, зокрема водні. Численні гірські річки — багате джерело гідроенергії. На півдні центральної частини Канади — родючі грунти. Величезні лісові ресурси представлені цінними породами хвойних дерев, серед яких вирізняється модрина. Надзвичайно багата Канада і на мінеральну сировину. Це поклади палива (нафта, природний газ, вугілля, торф), руд металів (урану, заліза, нікелю, міді, цинку, титану, свинцю, золота, срібла тощо). Є великі родовища будівельних матеріалів, калійних солей тощо.

Ряд канадських районів володіє сприятливим поєднанням родовищ корисних копалин і багатими енергоресурсами. В Кордильєрах — кольорові і благородні метали, вугілля, гідроресурси; на Внутрішніх рівнинах — вугілля, нафта, природний газ і калійні солі; на Лаврентійському плоскогір'ї — метали й гідроресурси; в Аппалачській зоні — кольорові та дорогоцінні метали, хроміти і азбест, гідроресурси і вугілля. На Канадському арктичному архіпелагу відкриті родовища нафти, природного газу і кольорових металів.

Населення. У давнину територія Канади була заселена індіанцями та ескімосами. Нині ці аборигени становлять лише 2 % населення. Вони живуть у північних районах з екстремальним и природними умовами. Колонізацію Канали першими почали французи, які рухалися зі сходу і закріпились уздовж річки Св. Лаврентія. Так виникла "нижня", або французька, Канада (нині провінція Квебек). Активнішими виявилися англійці. Вони рухалися з півдня з боку Великих озер і утворили "верхню", або англійську, Канаду (нині провінція Онтаріо). Згодом усю Канаду захопила Англія. Нині близько 40 % населення складають англоканадці, майже 27 % — франко канадці; до 33 % — інші етнічні групи, зокрема корінне населення — індіанці (798 тис.) та ескімоси (близько 56 тис), українці (понад 1 млн.).

Інші етнічні групи здебільшого також є нащадками іммігрантів з Європи. На межі XIX— XX ст. до Канади переселилися і 70тис. українців, переважно селян. Вони оселились у степах-преріях компактними групами, що сприяло збереженню рідної мови та культурної спадщини. Центром української імміграції стало місто Вінніпег — своєрідні "ворота в прерії". На площі міста біля провінційного парламенту встановлено пам'ятники Тарасу Шевченкові та Івану Франкові. Нинішні канадці українського походження — це нащадки перших і наступних переселенців. Живуть вони в містах, утому числі й за межами степових провінцій. За кількістю українська етнічна група є четвертою після англійської, французької та німецької. Переселенці з України зробили вагомий внесок в освоєння степових районів і в розвиток інших сфер життя Канади.

Канада є однією з найменш заселених країн світу. Пересічна густота населення не досягає З осіб на 1 км². "Обжита" Канада — це вузька смуга вздовж кордону із США. Але й ця "краї-на-смужка" переділена на частини Аппалачськими горами, Канадським щитом і Кордильєрами. Провідну роль відіграють південні райони провінцій Онтаріо і Квебек. У природному відношенні — це лісостепова зона з помірним вологим кліматом. Звідси почалася колонізація. Нині тут мешкає 2/3 населення, і пересічна густота його перевищує 150 осіб на 1 км². Двома другорядними ареалами скупчення населення є південь степових провінцій (Манітоба, Саскачеван, Альберта) і південний захід провінції Британська Колумбія.

Більшість канадців (майже 77 %) проживають у містах, які за виглядом та особливостями діяльності нагадують міста США. Вони також зазнали субурбанізації. Найбільші міста — Торонто, Монреаль, Ванкувер. Це — головні фінансово-торгові, управлінські, транспортні, наукові й культурні центри країни.

На стику англійської та французької Канади спеціально побудовано столицю федерації – місто Оттаву. З інших міст швидко розвиваються "столиця Далекого Заходу" — Ванкувер і "столиці нафти і газу" — Едмонтон і Кал гарі. З ресурсними галузями та освоєнням північних районів пов'язана значна кількість територіально розкиданих маленьких поселень. Дім них є характерним міський спосіб життя, але часто вони відірвані від зовнішнього світу. На фермах людей залишилося дуже мало.

Господарство. Канада — одна з найбільш високо-розвинутих країн світу. За обсягом ВВП вона посідає 7-ме місце серед промислово розвинутих країн, входить до "великої сімки". Канада в історично стислі строки створила ефективну ринкову економіку, чому значною мірою сприяли: І) багаті природні ресурси за невеликого населення; 2) заохочення імміграції; 3) широке залучення іноземного капіталу (особливо американського); 4) демократизація життя в країні.

Промисловість. Маючи високо-розвинуту обробну промисловість, Канада водночас посідає провідні позиції у світі за виробництвом окремих видів сировини. За видобутком і експортом залізної руди, міді, цинку, свинцю, нікелю, молібдену, кобальту, титану, золота, срібла, платини, урану, нафти, природного газу, вугілля, азбесту, калійних солей і сірки Канада посідає одне з перших місць у світі. Залізну руду добувають на півострові Лабрадор. Основні центри добування кольорових металів знаходяться в межах Канадського щита і в Кордильєрах. Збагачують руди поряд із рудниками і кар'єрами. Підприємства кольорової металургії розміщені біля збагачувальних фабрик або в портових містах. Поклади нафти і природного газу, як і кам'яного вугілля, знаходяться на Внутрішніх рівнинах у провінції Альберта. Трубопроводами нафту і природний газ транспортують у Приозер'я Канади і США та в тихоокеанські штати США. Історія гірничодобувної промисловості Канади налічує вже понад сто років. Багато родовищ, центрів обробки сировини і виплавки кольорових металів відомі не тільки всередині країни, а й за її межами.

Канада є великим виробником електроенергії, 2/3 якої дають гідроелектростанції. їх будують і на малих, і на великих річках. Основний район виробництва електроенергії — південно-східний край Канадського шита в провінціях Квебек і Онтаріо. Тут використовують потенціал багатьох річок, які впадають у річку і затоку Св. Лаврентія. Освоюється потенціал кордильєрських річок. Дешева електроенергія використовується для потреб кольорової металургії та целюлозно-паперової промисловості, передається у США лініями електропередач. Великі ТЕС — поблизу Торонто і Ванкувера; майже 1/5 електроенергії виробляють АЕС, розміщені в провінціях Онтаріо, Квебек, Нью-Бленшік.

Лісові багатства Канади розробляють як на сході, у провінціях Квебек і Онтаріо, так і на заході, в провінції Британська Колумбія. За виробництвом пиломатеріалів і паперової маси Канада поступається тільки США, а за їх експортом посідає 1-ше місце у світі. Як виробник і експортер газетного паперу вона не знає рівних. Целюлозні й паперові фабрики побудовано біля річок, якими транспортується сировина та які дають енергію і воду. Особливо багато фабрик — на лівих притоках річки Св. Лаврентія.

Обробна промисловість Канади практично представлена всіма галузями сучасного виробництва. Якщо не брати до уваги експортний сектор, то всі вони працюють переважно на внутрішній ринок. Значний експорт автомобілів еквівалентний їх імпортові. Провідна галузь обробної промисловості Канади — машинобудування. Найбільш розвинене виробництво транспортних засобів (автомобілів, літаків, тепловозів, суден і снігоходів), машин для сільського господарства, устаткування для лісопаперової та гірничої промисловості. Водночас канадський імпорт на 2/3 складається з електроніки, засобів зв'язку, приладів і промислового обладнання. Добре розвинені чорна металургія, хімічна, легка й харчова промисловість. На відміну від підприємств експортного сектора, всі ці галузі знаходяться в "обжитій" Канаді. Навіть більше, для них характерна висока територіальна концентрація на півдні провінцій Онтаріо і Квебек, де виробляється понад 4/5 всієї промислової продукції. Особливо багато промислових міст знаходяться на міжозерній рівнині, яку називають "півостровом Онтаріо", та в долині річки Св. Лаврентія. Уже нині тут помітні ознаки майбутнього мегалополіса, що простягатиметься майже по прямій лінії на 1200 км між містами Уїнсор і Квебек. Рівночасно це — головний промисловий пояс Канали. Він вигідно розташований не тільки всередині Канади, а й глибоко врізається в найбільш населену та економічно важливу частину США. Зважаючи на відкритість кордонів і тісні господарські зв'язки між двома країнами, можна говорити про існування єдиного міждержавного міського і промислового утворення в цій частині Північної Америки. Провінції Онтаріо і Квебек лають 3/4 промислової продукції обробної промисловості країни.

Сільське господарство. Ця галузь відзначається високою товарністю, багатогалузевістю і гарною технічною оснащеністю. Частка тваринництва становить близько 60 %, рослинництва — 40 %.

Провідною галуззю рослинництва в країні є вирощування зернових, передусім пшениці — основної культури в структурі сільськогосподарського експорту Канади (майже 20 % її світового експорту). Збір зерна в Канаді близько 50 млн.т. Я к експортер зерна країна посідає 2-ге місце у світі після США. Зернове господарство зосереджене в степах-преріях, розпросторених між Канадським шитом і Кордильєрами на півдні степових провінцій. Вони є північним продовженням прерій США. Які в США, це один із головних сільськогосподарських районів світу. Крім пшениці, вирощують овес, ячмінь, льон, картоплю, овочі, фрукти та ін. Розвинуті м'ясне й молочне тваринництво, птахівництво. Чільне місце в країні належить і рибальству.

Основним ареалом сільського господарства є степові провінції, де виробляється більше половини сільськогосподарської продукції; велику роль відіграють також Приозер'я і долина річки Св. Лаврентія (тваринництво й різноманітне рослинництво, в долині річки Ніагари — садівництво). Острів Прінс-Едуард — аграрна провінція країни — головний виробник сім'яної картоплі; провінції Нова Шотландія та Британська Колумбія — постачальники яблук. Британська Колумбія на південному сході вирізняється тваринництвом пасовищного характеру.

Транспорт. Канада має сучасну транспортну систему. Особливу роль у ній відіграють трансконтинентальні магістралі: залізниці й шосе, що перетинають континент від Атлантичного до Тихого океану вздовж кордону зі США. Активно експлуатується водний шлях річки Св. Лаврентія і Великих озер. Багато робиться для того, щоб продовжити сезон навігації (біля Монреаля річка вкривається кригою на 4—5 місяців). Головна роль у перевезенні людей, як і в США, належить власним автомобілям, а на далекі відстані — авіації. Специфічно канадською проблемою є проблема транспорту в необжитих північних районах, втому числі і в Арктиці. Залізниці поступово прокладаються далі на північ. Аляскинське шосе, що з'єднує основну територію США з Аляскою, перетнуло західну Канаду з півдня на північ. Побудовано шосе "Маккензі" та ще тисячі кілометрів доріг за програмою "Дороги до ресурсів". Звичайним для віддалених районів став повітряний зв'язок. Широко використовуються снігоходи. Головними морськими портами є Монреаль, Ванкувер, Сет-Іль, Кіебск, Галіфакс, аеропортами — Монреаль, Торонто й Ванкувер.

Зовнішньоекономічні зв'язки. Канада сильно інтегрована у загальносвітові господарські зв'язки. її частка у світовому експорті становить майже 4 %. Найбільшим торговим партнером є США (більш як 70 % канадського експорту). Канада, своєю чергою, є найбільшим імпортером американських товарів і послуг (до 20 % американського експорту надходить до Канади). Загальний обсяг прямих інвестицій США в канадську економіку перевищив 120 млрд канадських доларів. Водночас понад 25 % прямих закордонних інвестицій Канади розміщено у США. Товарооборот Канади 1993 р. склав 259 млрд дол. США, в тому числі експорт — 134 млрд, імпорт — 125. На світовий ринок сировини і напівфабрикатів Канада вивозить майже 80 % всієї продукції добувної промисловості. Експортними галузями стали гірничодобувна промисловість, кольорова металургія, енергетика, лісова й целюлозно-палерова промисловість та зернове господарство. їх продукція становить 3/5 вартості канадського експорту, основними торговими партнерами, крім США, є Японія, Великобританія, Франція, Мексика.

Соціальний розвиток і соціальна інфраструктура. Канада — країна з високим річним доходом на душу населення — більше 25 тис. дол. США. Середня тривалість життя населення — 77 років. Неповна середня освіта в Канаді (обов'язкова і безплатна) передбачається для дітей у віці від 5—7 до 14—16 років. Повна середня освіта триває після початкової школи протягом 3—4 років (до 17— 19-річного віку).

Вищу освіту канадці здобувають в університетах, які є в усіх провінціях. Найбільші та най-відоміші — Куїнз (Кінгстон) і Торонтський (Торонто), Макгільський і Монреальський (Монреаль), Лавальський (Квебек) та університет Британської Колумбії (Ванкувер).

У Канаді видається більше 110 щоденних газет і 1200 щотижневих видань. Майже 300 газет та інших періодичних видань виходять мовами етнічних груп (українською, німецькою, італійською, китайською та ін.).

Національні інформаційні агентства: Кана-діен прес, Брод каст ньюс та Юнайтед прес Канада, а також приватне агентство Саузем ньюс. Найбільші газети англійською мовою: "Торонто стар", "Глоб енд мейл", "Газстт", "Файнсншл пост", "Оттава Сітізен", "Ванкувер сан", "Вінніпег фрі прес". Найбільш поширений і впливовий щотижневий суспільно-політичний журнал — "Маклінз мегезін". Найбільші франкомовні газети: "Прес", "Солей", "Друа", "Дсвуар".

Дата добавления: 2015-05-24