Бразилія 4 страница

У Канаді — розгалужена національна мережа радіо й телебачення, діє близько 120 телевізійних і 580 радіостанцій. Найбільша національна мовна компанія — "Канадіен бродкастинг корпорейшн" (Сі-Бі-Сі) транслює передачі англійською та французькою мовами на двох каналах телебачення і чотирьох радіопрограмах. Майже 60 % канадців дивляться телевізійні програми, шо транслюються із США.

Географічне положення та основні відомості про країну. Бразилія охоплює східну й центральну частини Південної Америки. Найбільша протяжність країни з півночі на південь і з заходу на схід — близько 4300 км. Східна, північно-східна й південно-східна частини Бразилії мають вихід до Атлантичного океану. На півночі вона межує з Венесуелою, Суринамом, Гайаною та Гвіаною. На північному заході має кордон з Колумбією. На заході Бразилія сусідить з Перу та Болівією. З південного заходу до неї прилягає Парагвай. На півдні Бразилія межує з Аргентиною та Уругваєм. Північні й західні кордони пролягають малоосвоєними територіями. Найсприятливіше географічне положення мають узбережні ділянки країни, що знаходяться на сході й південному сході.

Територія — 8,5 млн.км². Столиця — Бразиліа (1,6 млн.жителів). Адміністративно-територіальний поділ — 26 штатів і Федеральний округ, які діляться на муніціпалії. Офіційна мова — португальська. Релігія — католицизм. Грошова одиниця —- реал (1 реал = 100 сентаво).

Бразилія — федеративна республіка. Глава держави — президент. Президент і віце-президент вибираються населенням шляхом прямих і таємних виборів строком на 4 роки. Законодавча влада здійснюється Національним конгресом (парламент), який складається із двох палат: палати депутатів і федерального сенату, виконавча влада здійснюється президентом і сформованим ним урядом. Штати мають власний уряд, законодавчі збори і губернаторів.

Політичні партії: Партія бразильської соціал-демократії. Партія Бразильського демократичного руху, Партія ліберального фронту, Соціал-демократична партія, Демократична трабальїстська партія, Партія трудящих, Народна соціалістична партія, Партія національної реконструкції.

Найбільші профспілкові об'єднання: Єдиний профцентртрудящих, Загальна конфедерація трудящих.

Природні умови та ресурси. У Бразилії вирізняються дві основні форми рельєфу — Амазонська низовина на півночі та Бразильське плоскогір'я в центральній, східній та південній частинах країни. На крайній півночі країни — Гвіанське нагір'я. На південному заході Бразилії — частина акумулятивної низовини річки Парагвай та її приток. Найвища частина Бразильського нагір'я (гора Бандейра — 2890 м) здіймається на південному сході країни поблизу узбережжя Атлантичного океану.

Бразилія лежить у чотирьох кліматичних поясах — екваторіальному, субекваторіальному, тропічному і субтропічному. Останній охоплює лише невелику й найвужчу крайню південну частину країни. Тому тут переважає жаркий клімат із середньомісячними температурами від +16до+29°С. В Амазонії, переважно в її західній частині, — екваторіальний клімат. Тут випадає до 3000 мм опадів на рік. Середні температури будь-якого місяця перевищують +24 °С. На більшій частині Бразильського нагір'я клімат субекваторіальний з вологим і сухим періодом. На крайньому та південному сході — жаркий і вологий тропічний пасатний клімат.

Річкова мережа Бразилії надзвичайно густа. Вся північна і частково центральна частина країни зрошується системою річок басейну найповноводнішої річки світу Амазонки. На півдні й південному заході річки несуть свої воли до Парагваю та Парани. На сході Бразилії тече повноводна і довга річка Сан-Франсиску. Великих озеру країні немає.

У басейні Амазонки переважають червоно-жовті латеритні ґрунти вологих лісів. На південь і схід від них простяглися червоні латеритні грунти високотравних саван. На крайньому півдні — червонувато-чорні ґрунти прерій.

Північна й західна частини країни вкриті екваторіальними вічнозеленими лісами. На Бразильському плоскогір'ї поширені листопадно-вічнозелені ліси. У центральній частині плоскогір'я—савана з дрібними деревами п чагарниками. На півдні завдяки рівномірному зволоженню ростуть вічнозелені листяні та мішані ліси.

Тваринний світ Бразилії сильно винищений людиною. У лісах Амазонії багато видів мавп, лінивці, ягуари, оцелоти, анаконди, знамениті риби піраньї. Дуже багато птахів: колібрі, папуги, тукани. На Бразильському плоскогір'ї — свині-пекарі, тапіри, хижі пуми, броненосці, мурахоїди, гривастий вовк, страус нанду тощо.

Природні ресурси Бразилії надзвичайно багаті й різноманітні. Величезні водні та гідроенергетичні ресурси. За запасами твердої деревини Бразилія посідає 1-ше місце у світі. Багаті й рекреаційні ресурси, але використовуються вони поки що недостатньо. Бразильське плоскогір'я багате на рудні корисні копалини — залізну руду, золото, олов'яну й марганцеву руди, уран, цинкові руди. Є значні поклади вольфрамових руд, бокситів, алмазів, дорогоцінного каміння. На півдні — родовища вугілля. Низовинні ділянки, а також узбережжя перспективні для видобутку нафти і природного газу. Країна дуже багата на різноманітні поклади будівельних матеріалів.

Населення. Бразилія посідає 5-те місце в світі за чисельністю населення (178,5 млн, 2003 p.). Бразильська нація сформувалася внаслідок змішування аборигенів-індіанців, африканських нефів, завезених сюди як раби, з європейськими іммігрантами. Корінне індіанське населення було значною мірою винищене. Індіанські племена, що вціліли, проживають головним чином у глибинних областях басейну Амазонки. Етнічний склад населення: білі — 54,7 %, негри — 5,89, мулати — 38,45 %. У країні більш як 3 млн. іммігрантів (японці, італійці, німці, араби, іспанці, французи та ін.).

Майже половина жителів заселяє лише 7 % території країни — вузьку смугу вздовж Атлантичного узбережжя. Середня густота — 19 осіб на І км², на південному сході — понад 70, на півночі — 2 особи на 1 км². Бразилія — високо-урбанізована країна, де в містах проживає біля 80 % населення. Проте регіональні контрасти великі: на південному сході в містах зосереджено більш як 80 % жителів, на північному сході — 42, на півдні — 50 %. Перенесення столиці з Ріо-де-Жанейро до Бразиліа було одним із заходів, спрямованих на освоєння внутрішніх земель країни. Найбільші міста: Сан-Паулу (10,1 млн. жителів), Ріо-де-Жанейро (5,6 млн.), Белу-Орізонті (2,1 млн.), Сальвадор (2,1 млн.), Форталеза (1,5 млн.).

Господарство. Бразилія досягла великих успіхів у створенні сучасного промислового виробництва, перетворилася з аграрної на індустріально-аграрну країну. Згідно з класифікацією ООН вона належить до групи "нових індустріальних країн" і класифікується як країна з більш високим середнім доходом. За обсягом ВВП (близько 806 млрд дол. США, 1997 p.) Бразилія посідає 10-те місце у світі й 8-мс — серед країн ринкової економіки, безпосередньо за "сімкою". Частка промисловості у ВВП сягає 40 %, сільського господарства — 10 %, частка сфери послуг — 50 %.

Промисловість. Провідна галузь індустрії Бразилії — обробна промисловість із досить диверсифікованою структурою. Характерна сильна територіальна концентрація промисловості: лише штат Сан-Паулу (2,9 % території країни) виробляє близько 60 % всієї продукції Бразилії. Найбільш розвиненою галуззю бразильської економіки є машинобудування—більш як 30 % усього промислового виробництва країни. Одним із пріоритетних напрямів економічної стратегії є виробництво електронно-обчислювальної техніки. Національні підприємства забезпечують понад 50 % внутрішніх потреб у засобах інформатики. За випуском міні- та мікроком-п'ютерів Бразилія поступається лише США, Японії та ФРН. Значного розвитку набуло автомобілебудування. Щорічно виробляється більш як 1 млн.автомобілів, а також літаки і трактори. Морські судна збирають у бухті Гуанабара. Підприємства електротехніки знаходяться в Кампінасі (Сан-Паулу), Ріо-де-Жанейро, Сан-Жозедус-Кампус. Машинобудування концентрується переважно в двох головних промислових центрах країни — містах Сан-Паулу і Ріо-де-Жанейро.

Гірничодобувна промисловість представлена видобуванням залізної руди (Ітабіра, штат Мінас-Жерайс, а також родовище Каражас) На території Амапа, в штатах Мінас-Жерайс, Мату-Гросу експлуатуються родовища марганцю. У невеликих кількостях видобувають мідь, свинець, цинк, нікель, переважно для внутрішнього ринку.

Бразилія — значний постачальник на світовий ринок стратегічної сировини: ніобію, берилію, танталу, цирконію, слюди. Зростає видобування радіоактивних мінералів, що містять уран (Посус-ді-Калдас, Олінда в штаті Пернамбуку), торій (Арама, штат Мінас-Жерайс), монацитових пісків (штат Есліріту-Сан-ту). Видобуваються алмази, золото, дорогоцінне каміння.

Потреби в нафті забезпечуються на 50 % (видобувається 30 млн.т нафти на родовищах на морському шельфі). У містах Ріо-де-Жанейро і Кубатані працюють потужні нафтопереробні заводи. Цікава річ: у країні впроваджено технологію виробництва автомобільного пального з... цукрової тростини.

Більше 30 % електроенергії виробляють ГЕС. Побудовано найпотужнішу в світі ГЕС "Ітайпу" (12,6 млн.кВт ∙ год.) на річці Парані. Розвивається атомна енергетика. Установлена потужність електростанцій 56 млн. кВт, із яких 96 % — гідростанції. В країні діє 18 ГЕС потужністю більше 7 млн.кВт.

У містах Волта-Редонда (штат Ріо-де-Жанейро) та Сан-Паулу збудовано металургійні заводи, в Ітабірі (штат Мінас-Жерайс) — завод із виробництва спеціальних сталей. За виробництвом сталі країна увійшла до десятки провідних країн світу. Виробництво алюмінію зосереджене переважно в Сорокабі, Посус-ді-Калдас, Сараманжі.

Хімічна промисловість виробляє каустичну соду, різні кислоти, барвники, азотні й фосфорні добрива, синтетичні волокна, синтетичний каучук, пластмаси тощо. На базі нафтопереробки діють крупні нафтохімічні комплекси в Кутабані, в Баня, Ріу-Гранді-ду-Сул.

Серед галузей легкої промисловості значного розвитку набули текстильна, шкіряно-взуттєва. До половини текстильної продукції дають підприємства Сан-Паулу, 25 % — Ріо-де-Жанейро.

Харчова промисловість представлена цукровою, м'ясною, олійницькою та тютюновою галузями. Значного розвитку набула кавова промисловість.

Сільське господарство. У Бразилії сільське господарство — досить розвинена галузь. Тут зайнято 25 % самодіяльного населення (20 млн.осіб). Вирощують рис, каву, цукрову тростину, кукурудзу, сою, пшеницю, бавовник, какао та інші культури. За обсягом сільськогосподарського експорту Бразилія поступається лише США і Франції.

П'ять основних експортних культур—кава, какао-боби, бавовна, цукрова тростина і соя — охоплюють більш як 30 % посівних площ і складають понад 35 % вартості продукції рослинництва. За виробництвом кави Бразилія посідає 1-ше місце в світі. 2-ге місце належить їй за виробництвом какао, цукрової тростини, сої. Збір бананів та апельсинів — найвищий у світі.

Головні продовольчі культури, під якими 1/2 всіх посівних площ, — кукурудза, коричнева квасоля і маніока. Вони поширені повсюдно. Із зернових вирощують пшеницю, ячмінь, овес. А втім, збір пшениці покриває лише 40 % внутрішніх потреб, тому країна постійно вдається до імпорту пшениці.

Тваринництво, переважно м'ясного напряму, забезпечує майже 2/5 (за вартістю) продукції сільського господарства. Розводять велику рогату худобу, свиней, овець, кіз. Деяка частина продукції (м'ясо, вовна, шкури) експортується, переважно зі штату Ріу-Гранді-ду-Сул.

Лісове господарство. Під лісами — понад 60 % території Бразилії, яка за запасами цінних деревних порід посідає 1-ше місце у світі. Серед галузей лісового господарства найбільше значення мають збір латексу дикоростучих каучуконосів у лісах Амазонки, бразильських горіхів, плодів пальми та олійного дерева на північному сході, парагвайського чаю та заготівля хвойної деревини на півдні. Значна частина продукції галузі експортується.

Транспорт. Основний вид транспорту — автомобільний. Автодоріг—близько 2 млн.км, із них 8 % — асфальтовані. Довжина залізничних колій —130тис. км. Протяжність річок, судноплавних протягом року, перевищує 31 тис. км. Найзручніші водні шляхи (Амазонка з притоками, Сан-Франсиску, Парана, Парагвай) знаходяться далеко від основних господарських центрів країни. Велике значення мають каботажні перевезення вздовж Атлантичного узбережжя. Основні морські порти: Сантус, Ріо-де-Жанейро, Ресіфі, Ріу-Гранді.

Зовнішньоекономічні зв'язки. Основними товарами експорту є залізна руда, соя та продукти борошномельної промисловості, кава, какао, цукор, апельсиновий сік, боксити. Зростає частка промислових виробів (автомобілі, морські судна, електрообладнання, літаки, сталь). Бразилія імпортує нафту, машини та устаткування, зерно, вугілля, кольорові метали, її основними торговими партнерами є країни — члени ЄС (27 % товарообігу), США (20 %), країни Латинської Америки (21 %), країни Азії (15 %).

Туризм. Щорічно Бразилія приймає близько 1 млн. туристів. Міста, що їх відвідують найбільше, — Ріо-де-Жанейро та Сан-Паулу.

Соціальний розвиток {соціальна інфраструктура. Дохід на душу населення складає близько 4,7 тис. дол. США (1997 p.). Умови життя більшості трудящих лишаються тяжкими.

Найбільшими університетами країни є Університет штату Сан-Паулу та Федеральний університет Ріо-де-Жанейро.

Серед найвпливовіших періодичних видань — газети "Естаду ді Сан-Паулу", "Фолья ді Сан-Паулу", "Глобу", журнал "Вежа".

Діють п'ять телевізійних каналів. Провідні телекомпанії: "Глобу", "Маншсті", СБТ, "Бан-дейрантіс".

Інформаційна служба — Емпреза Бразилей-раді Комунікасан, СА(Радіубраз).

Австралійський Союз (Австралія)

Географічне положення та основні відомості про країну. Австралійський Союз охоплює весь материк Австралію, а також великий острів Тасманію та декілька дрібних островів. Австралія знаходиться між Азією та Антарктидою, відокремлюючи Індійський океан від Тихого. Суходільних кордонів з іншими країнами не має. Найближчими сусідами є Папуа-Нова Гвінея, Індонезія та Нова Зеландія. У минулому Австралія знаходилась осторонь найголовніших світових транспортних магістралей. Нині, з розвитком судноплавства та авіаційного сполучення, її географічне положення покращилось.

Територія — близько 7,7 млн.км². Під управлінням Австралії — Кокосові (Кілінг) острови, острови Норфолк, Різдва, Макдональд та ін. Столиця — Канберра (31 тис. жителів).

В адміністративному відношенні поділяється на шість штатів і дві території (Північна та Австралійська столична), які мають свої парламенти, уряди та користуються значною самостійністю. Федеральний парламент у складі королеви, представленої генерал-губернатором, сенату з 76 членів і палати представників у складі 148 депутатів. Виконавча влада належить королеві в особі генерал-губернатора і уряду на чолі з прем'єр-міністром. Міністри повинні бути членами парламенту. Кожний штат, який входить в Австралію на федеративній основі, має свою конституцію, парламент і уряд. Населення —19,7 млн.осіб (2003 p.). Офіційна мова — англійська. Релігія: 73 % населення сповідують християнство (католики, англіканці). Грошова одиниця — австралійський долар (1 долар = 100 центам).

Австралія — федеральна держава у складі Співдружності, очолюваної Великобританією. Главою держави є королева Великобританії, представлена генерал-губернатором, якого вона призначає за рекомендацією австралійського уряду. Вищий законодавчий орган — федеральний парламент, який складається з сенату і палати представників. Виконавчу владу здійснює уряд на чолі з прем'єр-міністром.

Основні політичні партії: Австралійська лейбористська партія. Ліберальна партія Австралії, Національна партія Австралії, Партія австралійських демократі в. Найбільше профспілкове об'єднання — Австралійська рада профспілок. Громадські організації: Австралійська асоціація сприяння ООН, Ліга ветеранів війни, Національний союз студентів. Союз австралійських жінок.

Природні умови та ресурси. Переважною формою рельєфу Австралії є рівнини. Рівнини й височини становлять близько 95 % території країни. На сході й південному сході вздовж узбережжя Тихого океану простягається Великий Вододільний хребет із найвишою точкою 2230 м (гора Косцюшко). Ця гірська система має круті східні схили до океану та пологі в бік центральної частини материка. У центрі та на заході Австралії здіймаються плато з окремими хребтами висотою 1200—1500 м. Центральна низовина довкола озера Ейр має висоти близько 100 м над рівнем моря, а біля його берегів вони становлять 12 м нижче від рівня моря.

Більша частина Австралійського Союзу лежить у тропічному поясі. На півночі переважає субекваторіальний клімат, на півдні — субтропічний. Лише центральна й південна частини острова Тасманія знаходяться в помірному кліматичному поясі. Австралія майже повністю лежить у межах літніх ізотерм (грудень — лютий) +20, +28 °С і зимових (червень — серпень) +12, +20 °С. У внутрішніх районах взимку температури можуть опускатися до —4, -6 °С, а на вершинах південно-східної частини Великого Вододільного хребта — Австрійських Альп до -22 °С. На більшій частині Австралії переважає субтропічний клімат з кількістю опадів менше 250 мм. На північному та східному узбережжях за рік випадає до 2000 мм опадів.

Більшість річок Австралії в сухий період пересихають. Близько 60 % території материка — області внутрішнього стоку, 33 % поверхневих вод стікає до Індійського океану і 7 % — до Тихого. У центральній частині Австралії — декілька солоних озер. Найбільше з них озеро Ейр. У них впадають тимчасові водотоки ("крики"). Найповноводнішою рікою є Муррей (Маррі), найдовшою — її права притока Дарлінг.

Ґрунтовий покрив материка доволі різноманітний. У центрі та на заході переважають червонувато-бурі грунти напівпустель, на півночі — червоно-жовті й червоні латеритні грунти. На найбільш освоєних південному заході та південному сході — жовто- й червоноземи.

Рослинний і твари н ни Й с віт Австралії вельми своєрідний. Це пов'язано з довгою її ізоляцією від інших материків. Найбільше значення серед рослинних ресурсів мають природні пасовища і деревина евкаліптів, яка не гниє.

Тваринний світ характеризується відсутністю копитних, приматів і хижаків, крім дикої собаки динго, завезеної сюди людиною. Поширені сумчасті та найдавніші з ссавців яйцекладні єхидна і качкодзьоб. Люди завезли сюди кролів, овець, коней, корів, верблюдів тощо.

Австралія бідна на водні ресурси. Цей дефіцит якоюсь мірою компенсується артезіанськими волами. Великої шкоди господарству завдають посухи, пилові бурі, лісові пожежі та інші несприятливі природні явища. Країна багата на мінеральні ресурси. Австралія на першому місці у світі за запасами бокситів (1/3 світових), рутилу, ільменіту, цирконію, монациту (використовується для виробництва спеціальних сортів кераміки, лазерів і волоконної оптики), на одному з перших місць за запасами залізної руди, нікелю. золота, олова. На шельфі і в штаті Квінсленд відкриті поклади нафти, а в штаті Західна Австралія — поклади газу. На Австралію також припадає на менше 1/3 світових запасів урану (Північна територія. Південна Австралія, Західна Австралія). Є значні поклади кам'яного вугілля, руд кольорових металів.

Населення. Нинішні жителі Австралії — це переважно нащадки переселенців з Великобританії та Ірландії, а також емігранти з інших країн (97 %). Корінних жителів (аборигенів) залишилося близько 228 тис. Більшість із них проживає в найбільш посушливих штатах (Квінсленд, Західна Австралія та ін.).

Австралія залишається найменше заселеним материком (понад 2 особи на 1 км²). При цьому 85 % населення країни проживає на відстані не більш як 80 км від моря. Понад 60 % населення сконцентровано вдвох найбільш економічно розвинутих штатах—Новому Південному Уельсі та Вікторії.

Австралія — одна з найурбанізованіших країн світу: в містах проживає близько 86 % населення. При цьому кожні два з п'яти австралійців мешкають або в Сіднеї, або в Мельбурні Найбільші міста: Сідней (близько 4 млн.), Мельбурн (3,04 мли), Брісбен (1,27 млн.), Перт (1, 16 млн.), Аделаїда (більше 1 млн.).

Господарство. Австралія — високо розвинута індустріально-аграрна країна. Ключова роль в економіці належить гірничодобувній і сільськогосподарській галузям господарства, які орієнтуються значною мірою на зовнішні ринки.

Промисловість. В ній зайнято 1/3 економічно активного населення. Видобувна промисловість дає біля третини промислової продукції країни і визначає її головну спеціалізацію.

Основну масу мінеральних ресурсів—залізної руди, руд кольорових і рідкісних металів, кам'яного та бурого вугілля тощо — видобувають у великих рудниках і шахтах. Видобуток будівельних матеріалів і корисних копалин, що містять метали, здійснюється невеликими розробками. За видобутком ряду мінеральних ресурсів (залізної руди, вугілля, бокситів, рутилу, цирконію та ін.) країна належить до провідних країн світу. Своєрідною столицею всієї гірничозаводської промисловості є місто Брокен-Гілл, розміщене на сході країни. Місто вирізняється поліметалевою та залізорудною промисловістю. Вугілля видобувають у штатах Новий Південний Уельс і Квінсленд.

На відміну від гірничодобувної промисловості, обробна промисловість (за винятком металургії та харчової промисловості) працює в основному на внутрішній ринок і дає приблизно 16% ВВП.

В Австралії розвинені всі стадії виробництва чорних металів—доменне, сталеливарне, прокатне, а також виготовлення спеціальних сталей і сплавів, різні види металообробки. У кольоровій металургії ведуть перед виплавлення міді, олова, цинку та ін. Основні центри чорної та кольорової металургії — міста Ньюкасл, Порт-Пірі, Вуллонгонг. Вони використовують місцеве вугілля й девізну залізну руду. У цих містах зосереджені також заводи важкого машинобудування і хімічні підприємства, що виробляють різноманітну продукцію (добрива для сільського господарства).

Машинобудування почало в широких масштабах розвиватися після Другої світової війни. Воно представлене автомобілебудуванням, виробництвом сільськогосподарських машин, електроприладів, виробів радіотехніки та ін. Підприємства цієї галузі розміщені переважно в передмістях великих промислових центрів — Сіднеї, Мельбурні, Аделаїді, Брісбсні.

Хімічна промисловість особливо швидко почала розвиватися в післявоєнні роки. У багатьох портових містах побудовано потужні нафтопереробні заводи, які працюють як на місцевій, так і на привізній нафті. Заводи з виробництва добрив розміщуються в тих районах, де є запаси кам'яного вугілля, виготовляється кокс, виплавляються чавун і сталь, кольорові метали.

Специфікою Австралії є добре розвинута харчова промисловість. Вона представлена масло- і сироробним, молочноконсервним виробництвом. Розвинуті пивоваріння, м'ясо-холодильне, м'ясоконсервне, борошномельне виробництва, виготовлення бекону, обробка тютюнового листу. Для харчової промисловості характерна експортна орієнтація.

Підприємства з консервування овочів і фруктів розміщуються в ареалах овочівництва і садівництва. Австралійська легка промисловість в основному забезпечена сировиною місцевого виробництва і своїми товарами значною мірою задовольняє потреби населення, а частина високоякісних виробів і напівфабрикатів ввозяться. Підприємства легкої промисловості зосереджені переважно у великих промислових містах на південному сході країни.

Сільське господарство — високотоварне, багатогалузеве, технічно добре оснащене. Воно має яскраво виражений експортний характер. Так, за загальною вартістю сільськогосподарського експорту Австралія поступається лише США.

Провідне місце в сільському господарстві належить пасовищному тваринництву, де вирізняється вівчарство (більше 20 млн.голів великої рогатої худоби і більше 170 млн.голів овець). Основну групу овець становлять мериноси (до 70 %), вовна яких найбільш високоякісна й дорога. Інша група — вівці напівтонкорунних м'ясо-вовняних порід. Тонкорунні мериносові вівці погано переносять вологий клімат, тому їх розводять переважно в степових і напівпустельних районах. У посушливих частинах Австралії для вівчарства характерний екстенсивний пасовищний випас, за якого овець протягом року утримують на природному підніжному кормі. Значна частина овець зосереджена в цих районах на спеціальних вівчарських станціях (по 5—6 тис. голів). У тих районах країни, де опадів випадає більше (350—500 мм), переважно в нижній частині східних схилів Східноавстралійських гір, вівчарство поєднується зі скотарством, а також вирощується пшениця.

У прибережних зонах, де опадів понад 500 мм, переважають вілголівельні господарства. Тут війні та ягнята відгодовуються на м'ясо протягом двох-трьох місяців. Вівчарство поєднують із розведенням молочної худоби. М'ясне скотарство розвинуте в основному в тропічних і субтропічних зонах на півночі країни. Тут худобу випасають переважно на природних кормах. Молочні ферми розмішують головним чийому прибережних районах із відносно значною кількістю опалів. Із молочним скотарством тісно пов'язане свинарство. Розвинуте в Австралії і птахівництво. Розводять курей, менше — індиків і дуже мало — гусей і качок. З інших видів тваринництва можна назвати розведення коней і верблюдів. Розвивається бджільництво.

Австралія є найбільшим у світі виробником і постачальником високоякісної вовни (виробляється щорічно більше 700 тис. т), а також одним з провідних експортерів м'яса (виробництво щорічно 3 мли т) і молочних продуктів, пшениці (більше 14 млн. т).

З-поміж посівних площ вирізняються зернові культури. Пшеницю, як і інші зернові культури (овес, ячмінь, кукурудзу), крім рису, в основному вирощують на богарних землях. Досіви пшениці зосереджені в основному в смузі з опадами віл 250 до 500 мм на рівнинах або слабогорбистих територіях. Головний район посівів пшениці — "пшеничний пояс" — пролягає смугою від міста Брісбена до Південної Австралії.

Велике значення в рослинництві відіграє впрошування кормових культур. Важливими галузями рослинництва є садівництво та овочівництво. На прибережних рівнинах у тропічній частині штату Квінсленд впрошують ананаси, банани, манго. У південній та південно-східній частинах узбережжя недалеко від великих міст на зрошуваних землях закладено сади, де культивують цитрусові, абрикоси, персики, сливи, черешню. Різноманітні овочі вирощують на зрошуваних землях у межиріччі Мур-рея (Маррі) та Маррамбіджі. В Австралії успішно розвивається виноградарство (столові сорти й сорти, з яких виробляють вино та родзинки). Значна частина виноградників розміщена в районах з розвинутим штучним зрошенням, головним чином в штатах Південна Австралія, Вікторія та Новий Південний Уельс.

Із технічних культур провідне місце належить цукровій тростині (штат Квінсленд). Виробництво цукру перевищує 4 млн. т. Вирощують бавовник, тютюн.

Транспорт. Особливо важливе значення для Австралії, величезної та рідко населеної країни з її "розсіяною" економікою, має транспорт. На мережу доріг місцевого значення припадає 680 тис. км, сумарна протяжність магістральних доріг штатів становить 97 тис. км, а на систему магістралей національного значення припадає 16тис. км, остання з'єднує між собою основні міста країни і столиці штатів. У Австралії зареєстровано більше 10 млн.автомобілів. Довжина залізниць — 40 тис. км. Най густіша мережа залізниць — у прибережних промислово розвинутих районах, особливо на південно-східній, східній і частково південно-західній окраїнах материка. Тільки одна трансконтинентальна магістраль перетинає континент зі сходу на захід — від Сіднея до Перта. Шосейні дороги, як і залізниці, зазвичай розходяться радіусами від головних столичних міст. Найбільшими портами Австралії є Мельбурн, Сідней, Ньюкасл. Важливу роль у внутрішніх і зовнішніх зв'язках Австралії відіграє повітряний транспорт. Майже всі поселення пов'язані авіалініями з близькими міськими центрами. Широко розвинутий трубопровідний транспорт.

Зовнішньоекономічні зв'язки. Австралія експортує сільськогосподарську продукцію, мінеральну сировину. Близько 40 % обсягу експорту Австралії приходиться на сировину енергоносії, 30 % - товари сільського господарського походження, близько 20 % – на продукцію обробної промисловості. Імпортує машини й обладнання (більше 20 % загального обсягу), послуги (22 %), товари широкого вжитку (15 %), хімічні товари (10 %). Головні торгові партнери: Японія, США, ЄС, Нова Зеландія, Тайвань, Південна Корея.

Важливу роль в економіці країни відіграє туризм (2,9 млн. туристів щорічно). Дохід _Вц нього перевищує 4 млрд. дол. США.

Соціальний розвиток і соціальна інфраструктура. Австралія посідає 13-те місце за життєвим рівнем серед країн Організації економічного співробітництва і розвитку (24 найрозвинутіші країни світу).

Діють 26 університетів, 33 коледжі, 2 університетські коледжі. Австралії належить одне з провідних місць у світі за кількістю періодичних видань на душу населення. Найбільші газети: "Дейлі телеграф-міррор", "Кур'єр мейл", "Сідней монінггералд", "Ейдж", "Сснді мейл" та ін. Телебачення й радіомовлення представлені більш як 100 радіостанціями і 85 телецентрами. Є дві загальнонаціональні телерадіомовні компанії — Ей-Бі-Сі та Ей-Бі-Ес. Кооперативне об'єднання щоденних газет – "Остреліан Ассошіейтед Прес" (ААП).

Алжир («ПАР» Південно-Африканська Республіка — країна. )

Географічне положення та основні відомості про країну. Алжир знаходиться в Північній Африці. Географічне положення різних частин країни доволі відмінне. Північна її частина розміщена в південно-західному районі Середземного моря, південь — у самому серці Сахари. З давніх-давен Алжиром пролягали важливі шляхи, що сполучали Європу з Африкою та Близьким Сходом. На заході країна межує з Марокко, Західною Сахарою і Мавританією, на південному заході — з Малі, на південному сході — з Нігером, на сході — з Лівією і Тунісом. Узбережна північна частина країни мас дуже сприятливе для господарського розвитку географічне положення.

Дата добавления: 2015-05-24