Бразилія 5 страница

Територія — 2382тис. км². Столиця — Алжир (більше 3 млн.жителів). Адміністративно-територіальний поділ: 47 віл ай і столичний округ Великий Алжир. Населення — 31,8 млн.осіб (2003 p.). Офіційна мова — арабська, поширені також французька і берберська. Державна релігія — іслам, більшість населення — мусульмани-суніти. Грошова одиниця — динар (І динар = 100 сантимам).

Алжир — республіка. Глава держави — президент, який обирається загальним прямим і таємним голосуванням строком на 5 років. Законодавча влада належить парламенту, який складається із Національних народних зборів і Ради нації. Виконавча влада здійснюється Радою Міністрів на чолі з президентом. Президент назначає прем'єр-міністра і затверджує членів уряду, представлених прем'єр-міністром.

Політичні партії: Фронт національного визволення, Національно-демократичне об'єднання, Фронт соціалістичних сил, Об'єднання за культуру і демократію, Рух за громадський мир, "Нахда" та ін.

Основні громадські організації: Загальний союз алжирських трудящих, Національний союз алжирських селян, Національний союз алжирських жінок та ін.

Природні умови та ресурси. У північній частині Алжиру підносяться Атлаські гори (найвища точка — 2390 м), сильно розчленовані на окремі масиви долинами рік. В алжирській Сахарі переважають плато з висотами близько 500 м. На сході простерлася низовина з висотами до 200 м. У північній її частині поверхня опускається нижче рівня моря. На півдні країни — нагір'я Ахаггар (до 3003 м). У багатьох місцях поверхня Сахари вкрита високими дюнними пасмами.

Клімат Північного Алжиру субтропічний, середземноморського типу. Йому притаманні тепла й дощова зима та жарке й сухе літо. Середня температура січня на узбережжі Середземного моря становить близько +12 °С, липня — понад +25 °С. За рік випадає від 500 до 1000 мм опадів. У Сахарі клімат надзвичайно посушливий. За рік випадає менше 50 мм опадів. В окремі роки опадів узагалі немає. Добові коливання температури сягають 30 °С. Влітку температура піднімається вище +40 "С, вночі опускається до +20 °С. Взимку вдень близько +20 "С, вночі температура опускається до 0 °С і нижче.

Алжир багатий на внутрішні води. Постійний водотік мають річки, які беруть початок в Атлаських горах. Лише незначна частина річок впадає в Середземне море. Більшість із тимчасових водотоків на території Алжиру, що знаходяться на південь від Атлаських гір, належать до замкнутих басейнів внутрішнього стоку. В центральній та північній частинах країни є досить значні за площею солоні озера.

У Сахарі — там, де відсутні піски, — поширені сіроземи напівпустель, пустельні субтропічні й тропічні грунти. У гірській частині країни переважають коричневі грунти сухих лісів.

На узбережжі Середземного моря — жорстколисті ліси й чагарники. У горах яскраво виражена висотна поясність. Але природна рослинність гір майже повсюдно знищена. Збереглися лише окремі масиви лісів із коркового й кам'яного дуба, алеппської сосни тощо. У Сахарі ростуть солянки, різні ефемерні рослини, злаки, чагарники з акацій тощо.

Тваринний світ у минулому був доволі багатий (леви, леопарди, газелі, страуси). Нині вони майже повсюдно винищені. На півночі країни збереглися берберська макака, кролик, заєць. У Сахарі все ще багато різних гризунів, плазунів, скорпіонів, фаланг, сколопендр. Трапляються гієни, шакали, лисиці, ренек, газелі та антилопи.

Алжир бідний на водні, грунтові, лісові ресурси. Є значні рекреаційні ресурси на узбережжі Середземного моря. У геологічному відношенні країна досліджена поки що недостатньо. У гірській північній частині розвідано поклади залізних, свинцевих і цинкових руд, фосфоритів, ртуті. У Сахарі відкрито родовища нафти і природного газу, вугілля, уранових руд.

Населення. За етнічною ознакою населення порівняно однорідне — араби (80 %) та бербери (близько 20 %, в основному кабіли, шауйя, туареги та ін.). Майже 90 % алжирців проживають у приморській частині країни. У деяких районах густота населення перевищує 700 осіб на 1 км² (за середньої по країні II). Більша частина алжирської Сахари майже не заселена (менш як 1 особа на 1 км²). Проте в оазисах людність інколи досягає 100 осіб на 1 км². У країні налічується від 300 до 600 тис. напівкочівників і кочівників-скотарів. Понад 60 % населення проживає в містах. Найбільші міста, крім Алжира, Оран (700 тис. жителів), Константина (600 тис), Аннаба (400 тис).

Господарство В Алжирі, після здобуття незалежності в 1962 p., було націоналізовано природні ресурси, промисловість, транспорт, банки, в порівняно короткий строк створено основи сучасної індустрії. ВВП складає 45,4 млрд. дол. США (1997 p.). Визначальні позиції в економіці посідає державний сектор — майже 80 % ВВП. Приватний сектор має найсильніші позиції в легкій і харчовій промисловості (70—90 %), сільськогосподарському виробництві (80 %), будівництві (60 %), сфері послуг і торгівлі.

Від кінця 80-х років керівництво Алжиру розпочало переведення господарства на рейки ринкової економіки. У рамках реформ розширяється самостійність державних підприємств, передбачається передача частини їх в акціонерну і приватну власність. Знято обмеження на закордонні інвестиції, зокрема й на вивіз прибутку. Прийнято рішення про допущення іноземного капіталу в нафтогазову промисловість. З 1991 р. перетворення в економіці здійснюються з урахуванням рекомендацій міжнародних фінансових організацій, насамперед М ВФ.

Промисловість. Провідною галуззю промисловості є видобування нафти (39,1 млн. т 1997 р.) і природного газу (143,8 млн. т у нафтовому еквіваленті), а також залізної руди, фосфатів, кольорових металів. Найзначніші нафторозробки — в районах Хассі-Месауд та Ен-джелі. Видобута нафта транспортується потужними нафтопроводами до алжирських портів Скікда, Беджаїя, Арзев та Алжир, а також до туніського порту Бехіра. Значна частина нафти поки що експортується сирою, але в Арзеві, Алжирі та Скікді вже побудовано великі нафтопереробні заводи.

Центри видобування природного газу — Хассі-Рмель і Берга. Газ (метан) трубопроводами надходить до Арзева і Скікди. де працюють потужні заводи з його хімічної переробки і зрідження. Експортується зріджений газ головним чином до країн ЄС, а також до США.

Близько 80 % електроенергії виробляють ТЕС, розміщені в найбільших містах.

Обробна промисловість представлена підприємствами металургійної, машинобудівної, нафтопереробної, хімічної, електротехнічної галузей, підприємствами з переробки сільськогосподарської сировини. В Аннабі (Ель-Хаджар) діє потужний металургійний комбінат. У країні виробляється значна кількість вина, що здебільшого експортується, — майже 1,7 млн. гкл.

Зберігають своє значення традиційні ремесла, особливо виробництво килимів і виготовлення вишивок для експорту; значний центр старовинного ремесла — Тлемсен.

Сільське господарство. В Алжирі сільське господарство (7—10 % ВВП), попри сприятливі природні умови, лише на 1/3 забезпечує потреби країни у продовольстві. На рослинництво припадає 2/3 валової продукції сільського господарства, хоч обробляється лише 7,5 мли га. Пасовища і вигони складають 80 % земельного фонду. Зернові вирощуються в основному в північно-західній частині країни. Це тверді та м'які сорти пшениці, овес, кукурудза і т. ін.

Важливі галузі — виноградарство та овочівництво. Традиційні культури алжирського рослинництва — оливки, тютюн, фінікові пальми (в оазисах). З дикоростучої трави альфа виготовляють високоякісний папір.

Поголів'я великої рогатої худоби —1,5 млн., овець — 15 млн. Основні райони тваринництва – Телль-Атласька гірська територія (відгінно-пасовищне скотарство) і Високе плато (кочове іі напівкочове скотарство). У країні розводять кіз (більш як 2 млн.голів). В алжирській Сахарі поширено розведення верблюдів і коней.

Зі здійсненням у країні аграрної реформи державні господарства соціалістичного типу було розпушено, а на їх основі створено близько 22 тис. малих кооперативів. Частину земель передано селянам-одноосібникам.

Транспорт. Протяжність автомобільних доріг із твердим покриттям — 52 тис. км, залізничних колій — 3,8 тис. км. Діє ЗІ аеродром. Майже вся дорожня мережа сконцентрована в приморських районах країни, але вже прокладено шосе від північних до південних кордонів країни. Зовнішні економічні зв'язки обслуговуються морським транспортом. Використовуються повітряні шляхи сполучення. Довжина трубопровідного транспорту сягає 4тис. км.

Зовнішньоекономічні зв'язки. Основними зовнішньоторговими партнерами є розвинуті країни (частка ЄС - 60 %, США – 7 %). Зовнішньоторговий оборот — 22,6 млрд. дол. США (1997 p.). Експортують нафту, нафтопродукти, зріджений газ, вино, цитрусові, корок. Введений у 1996 р. газопровід Магріб — Іспанія постачає газ в Іспанію і Португалію. Імпортують машини й устаткування, продовольство, споживчі товари. Основні зовнішньоторговельні порти — Алжир, Оран, Аннаба.

Соціальний розвиток 1 соціальна інфраструктура. Загальний національний продукт на душу населення становить 2,2 тис. дол. США. Неписьменність серед дорослих сягає 50 % населення. 1,5 млн.алжирців—безробітні, до 1 млн.працює в Західній Європі.

В Алжирі — 7 університетів (у тому числі в містах Алжир, Аннаба, Оран, Константина), 170 інших вищих навчальних закладів, 700 центрів професійно-технічної оевгти. У вищих навчається понад 200 тис. студентів. Кількість друкованих видань сягає 150. Щоденні газети арабською мовою — "Ан-Наєр", "Єль-Джум-хурія", "Аш-Шааб" та ін., французькою мовою — "Єль-Муджахід". Національна телевізійна й радіомовна компанії забезпечують передачу програм на всю територію країни. Державне інформаційне агентство — "Альжері прес сервіс" (А П С).

Дата добавления: 2015-05-24