Екологічні проблеми 3 страница

Незважаючи на всі економічні та соціальні потрясіння, Велика Британія залишається одним із світових лідерів з виробництва споживчих товарів, надання фінансово-кредитних послуг, експорту капіталу, новітніх наукових розробок у військовій, космічній галузях, енергозберігаючих та комунікаційних технологіях. Економіка Великої Британії належить до частково-регульованого ринкового типу і являє собою проміжний варіант між США та країнами материкової Європи. 80 британських компаній входять до числа найбільших 500 компаній світу, зокрема "British Petroleum", "Imperial chemical industries", "British steel corporation" та "British layland".

Велику роль в економіці відіграють американські монополії. Економічні райони Великобританії можна згрупувати за особливостями спеціалізації. Найпотужнішим промисловим районом з розвинутим портовим господарством є Південна Англія. Тут розташована могутня агломерація Великий Лондон, славетні університетські центри Оксфорд та Кембридж, а на узбережжі –курортні міста.

Індустріально-аграрною є західна частина району з промисловим вузлом Брістолем. В центральній Англії склалися індустріальні райони Мідленд, Йоркшир і Ланкашир. Переважно аграрною є Північна Англія. Уельс, Шотландія та Північна Ірландія переживають складні економічні проблеми. Для них характерні значні проблеми із зайнятістю населення.

В Уельсі на базі кам’яновугільного басейну працює металургійна промисловість, сільське господарство спеціалізується на розведенні великої рогатої худоби та овець. У Шотландія розвинуте суднобудування, металургія, текстильна і електротехнічна промисловість. Північна Ірландія (Ольстер) – найбільша соціальна проблема Великобританії внаслідок протистояння католиків і протестантів. Тут найнижчі показники економічного розвитку. У Північній Ірландії найвища в країні зайнятість у сільському господарстві та найвищий рівень безробіття.

Білет №10

1. Мовний та етнічний склад населення. Світові релігії.

Терміном "етнос" (з давньогрец. - народ) зазвичай позначають особливе соціальне угруповання людей, що виникло впродовж тривалого історичного розвитку. У сучасному суспільно-політичному лексиконі, науковій і навчальній літературі поняття "народ" та "етнос" часто застосовують як тотожні.
Етнічний склад населення світу дуже строкатий. Адже він складається з великої кількості так званих етнічних спільнот - племен, народностей, націй. Однак поняття "народ" (етнос) не варто ототожнювати з поняттям "нація". За даними ЮНЕСКО, на Земній кулі проживає понад 4 тис. різних етносів. Чисельність їх коливається від кількох десятків до сотень мільйонів осіб. З них лише 800 досягли вищої стадії розвитку етнічних спільнот - нації. При цьому націй чисельністю понад 10 млн осіб у світі лише 67, серед них китайці, хіндустанці, американці, росіяни, японці та ін.

Політичні кордони не завжди збігаються з етнічними. Трапляється, що окремі народи проживають у різних державах. Подекуди це спричинює загострення національних відносин, що можуть навіть призводити до збройних конфліктів. Прикладами є Боснія і Герцеговина, Північна Ірландія, Палестина, країна Басків в Іспанії, Нагірний Карабах, Ічкерія в Російській Федерації тощо.

Усе людство належить до трьох основних рас: європеоїдної, монголоїдної та негроїдної. Дехто з учених виділяє ще американську й австралоїдну раси. До першої вони відносять індіанців Америки, до другої — аборигенів Австралії та деякі народи Океанії, Південної і Південно-Східної Азії. Тепер нація стоїть вище від раси. Так, американська нація США об'єднує представників усіх людських рас.

Однією з найголовніших умов формування етнічних спільнот є спільність мови, тому назви народів найчастіше збігаються з назвами мов. Важливою умовою формування етносу є також спільність території. Але й територіально роз'єднані групи етносу можуть тривалий час зберігати свою національну самобутність, яка виражається у звичаях, народному мистецтві, релігії, нормах поведінки, обрядах тощо. Отже, етнос - це стійка спільнота людей, що історично склалася на певній території, де люди мають власну мову, культуру, розуміння своєї єдності і відмінності від інших етносів.

Із часом та чи інша мова внаслідок різних причин (найчастіше внаслідок колонізації) поширювалася на різних територіях. Наприклад, англійською мовою говорять і американці США, і австралійці, і англоканадці та інші народи, іспанською - народи Латинської Америки, португальською -населення Бразилії, Анголи, Мозамбіку та ін.
У сучасному світі налічують за різними підрахунками від 2,5 до 5 тис. різних мов. Детально встановити їхню кількість дуже важко, бо деякі області земної кулі лінгвістично недостатньо вивчені. До того ж відмінності між різними мовами і діалектами (різновидами) однієї мови є досить нечіткими.
Мови світу за ознакою спорідненості об'єднують у мовні сім'ї. Сім'ї поділяють на групи. Найбільш поширені мови індоєвропейської сім'ї, яка включає близько 100 різних мов. Ними розмовляє близько 45 % населення світу. Ця мовна сім'я об'єднує 10 мовних груп, але тільки чотири з них (індоарійська, романська, германська і слов'янська) мають понад 100 млн осіб кожна. Вважається, що мови цієї сім'ї виникли на межі Південно-Східної Європи і Східної Азії на початку нашої ери і розповсюдилися від країн Західної Європи до басейну р. Інд. Пізніше вони стали мовами також Австралії і Америки.
На другому місці за поширеністю серед населення Землі перебуває китайсько-тибетська мовна сім'я, яка охоплює 22 % усіх мешканців планети. Понад 1 млрд осіб, що спілкуються мовами цієї сім'ї, займає дуже компактну територію Східної і Південно-Східної Азії. Найбільша частка тут припадає на китайську мову.
Серед інших сімей численними є мови сино-тибетської (близько 23 % населення світу), нігеро-кордофанської (6 %), семіто-хамітської (понад 5 %), австронезійської (майже 5 %), дравідійської (майже 4 %).
За даними ЮНЕСКО, більше половини мов, якими нині користуються у світі, може зникнути вже до кінця XXI ст. Значною мірою це пов'язано зі зникненням певного народу і мовною асиміляцією, тобто злиттям різних мов в одну.

Мови, яким загрожує зникнення, потребують спеціального правового захисту. Саме з такою метою була прийнята Європейська хартія регіональних мов, або мов меншин, ратифікована в Україні у 1999-2003 рр. З переліку зникаючих мов до цього документа потрапили лише гагаузька та кримськотатарська мови. Проте в документі не згадано караїмської мови, тим часом, згідно з Червоною книгою зникаючих мов, вона належить до тих, що "перебуває під серйозною загрозою", не згадується в ньому й русинська, роменська, ногайська, які "перебувають під загрозою", та інші мови народів, що проживають в Україні.

Найбільша кількість людей на Землі розмовляє китайською мовою. На початку XXI ст. їх налічувалося понад 1 млрд 264 млн осіб. Також до найпоширеніших мов світу належать: гінді (824 млн осіб), англійська (822), іспанська (349), арабська (281,5), французька (228), індонезійська (225), португальська (215), російська (146), урду (141,5), бенгальська (129), японська (126 млн осіб). Кожною з усіх інших мов світу розмовляє менш як 100 млн осіб. Українською мовою спілкується на планеті близько 48 млн осіб.
Окремі народи спілкуються двома мовами. Так, наприклад, ірландці використовують ірландську та англійську, канадці - англійську і французьку.

Залежно від національного складу населення країни поділяються на однонаціональні та багатонаціональні. Більшість країн світу - багатонаціональні. Саме такими є США, де живуть представники понад 100 народів, Бразилія та Канада - понад 80, Мексика й Аргентина - понад 50 тощо.
Водночас є чимало держав, де основна національність становить понад 90 % усього населення. Серед таких в Європі, зокрема, Ірландія, Данія, Швеція, Польща, Угорщина, Португалія, Італія, Греція та ін. В Азії національно однорідними є Південна Корея, Японія, Ємен, Бангладеш, Саудівська Аравія та ін. Так само переважають етнічно відносно однорідні країни в Африці. Понад 80 % населення Австралії - англоавстралійці.

Дата добавления: 2015-05-24