Типи виборчих систем у світовій практиці: мажоритарна система відносної чи абсолютної більшості, пропорційна і змішана системи. Достоїнства і недоліки кожної виборчої системи

Тероризм як чинник сучасної політики.

Тероризм - це метод політичної боротьби, що полягає в систематичному застосуванні нічим не обмеженого, не зв'язаного з воєнними діями фізичного насилля для досягнення певної мети шляхом усунення політичних противників (убивства політичних лідерів, військових або рядових громадян, вибухи, напади на банки, склади зброї, викрадення літаків, автобусів тощо). Тероризм виступає дестабілізуючим чинником сучасного суспільно-політичного розвитку суспільства,тому що йому властивий ряд дезорганізуючих якісних характеристик:породження спільної небезпеки,не легітимність,публічний характер виконання дій,навмисне створення на соціальному рівні обстановки напруженості,страху,пригніченості,і тому подібне.В рамках сучасної політичної науки за своїм визначенням тероризм підриває систему державної влади і управління, намагаючись впливати на управління суспільством,регулювати соціально-політичні процеси. Послаблюючи державні та громадські структури,тероризм є живильнимсередовищем для підтримки опозиційних утворень. Тобто тероризм завжди націлений на прийняття політичного рішення або відмова від нього в інтересах терористів за допомогою дестабілізації соціально-політичної обстановки в суспільстві шляхом залякування,тиску і насильницьких дій. Насильство - найважливіший та невід’ємний атрибут тероризму. Пояснення цього феномена ґрунтується на виявленні таких джерел агресії,як відсталість і бідність,а також неможливість легального політичного вирішення проблеми.

Мажоритарна виборча система (від фр. majorite – більшість) - передбачає, що перемагає той кандидат, котрий набрав встановлену законом більшість голосів виборців, які взяли участь у голосуванні. При застосуванні мажоритарної виборчої системи абсолютної більшості обраним вважається той кандидат, який отримав по округу більше половини всіх голосів (50% + один голос і більш), а при застосуванні мажоритарної системи відносної більшості – той, хто випередив за кількістю голосів усіх своїх суперників. Загалом мажоритарна виборча система застосовується у 76 країнах світу.Перевагою мажоритарної системи є те, що в ній закладені можливості ефективно працюючого стабільного уряду. Вона дозволяє крупним, добре організованим партіям легко перемагати на виборах і створювати однопартійні уряди.Основні недоліки мажоритарної системи: значна частина виборців країни (іноді до 50%) залишається не представленою в органах влади; партія, що отримала на виборах менше голосів, ніж її суперники, може виявитися представленою в парламенті більшістю депутатських місць; дві партії, що набрали однакову або близьку кількість голосів, проводять до органів влади неоднакове число кандидатів. Пропорційна виборча система - порядок визначення результатів голосування, при якому мандати розподіляються чітко пропорційно числу поданих голосів. Ця система широко поширена в сучасному світі. В країнах Латинської Америки, наприклад, вибори проводяться тільки за пропорційною системою. В більшості країн, що застосовують пропорційну систему, до розподілу мандатів допускаються тільки ті політичні партії, списки яких отримали зверху певного встановленого відсотка голосів виборців, як правило, понад 5% (так званий загороджувальний бар'єр, покликаний перешкодити надмірній дробовій політичних партій в парламенті).До достоїнств пропорційної системи відноситься те, що в що сформувалися з її допомогою органах влади представлена реальна картина політичного життя суспільства, розстановки політичних сил. Вона забезпечує систему зворотного зв'язку між державою і організаціями цивільного суспільства, урезультаті сприяє розвитку політичного плюралізму і багатопартійності. Основні недоліки пропорційної виборчої системи: виникають складнощі у формуванні уряду (причини: відсутність домінуючої партії; створення багатопартійних коаліцій, що включають партії з різною метою і задачами, і, як наслідок, нестабільність урядів); вельми слабий безпосередній зв'язок між депутатами і виборцями, що голосують не за конкретних кандидатів, а за партії; незалежність депутатів від своїх партій (така несвобода парламентаріїв може негативно позначитися на процесі обговорення і ухвалення важливих документів). Змішані виборчі системи базуються на комбінації елементів пропорційної та мажоритарної систем. Найхарактернішим прикладом може бути виборча система Федеративної Республіки Німеччини. Вона відрізняється тим, що одна половина депутатів бундестагу (національного парламенту) обирається за принципами одномандатної мажоритарної системи, інша — за пропорційною системою згідно зі списками кандидатів, які подають партії в кожній з федеральних земель.

Дата добавления: 2015-05-24