Теоретичний матеріал

ХІД РОБОТИ

Практична робота №6

Тема. Аналіз особливостей розвитку заповідної мережі України

Мета. Сформувати поняття про екологічну мережу як цілісну природоохоронну систему, розглянути основні структурні елементи екомережі, з’ясувати роль міжнародних та національних програм у збереженні біорізноманіття; розвивати вміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, узагальнювати, робити висновки; формувати ціннісні орієнтації на збереження природи.

Обладнання: інструкції до виконання, роздатковий дидактичний матеріал

1. Прочитайте теоретичний матеріал (додаток 1).

2. Користуючись таблицями «Природні заповідники України» та «Біосферні заповідники України»(додаток 2), визначте особливості розвитку мережі заповідних територій нашої країни з 1921 до 2009року. Побудуйте гістограму, яка буде відображати десятиріччя (по осі ОХ) та кількість створених заповідних територій (по осі ОУ).

(6 балів)

3. Проаналізуйте стан заповідної мережі в Україні на сучасному етапі та визначте її відповідність європейським показникам. (3 бали)

4. Чим можна пояснити зниження темпів зростання площі природно-заповідного фонду України? (3 бали)

5. Зробіть висновок.

Додаток 1

Природно-заповідний фонд — це ділянки суходолу і водного

простору, природні комплекси яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну цінність.

За роки незалежності площа природно-заповідного фонду України зросла більш ніж удвічі. До його складу входять понад 7250 територій та об’єктів загальною площею 3,3 млн га, що становить близько 6 % території держави (1991 р. цей показник становив лише 1,9 %). Але цього замало: площа заповідних земель на одну людину в Європі становить 2200 м2, а в Україні — лише 570 м2.

Станом на 1 березня 2010 р. в Україні, за даними Мінприроди, діяло 19 природних і 4 біосферних заповідники, 47 національних природних парків, 2853 заказники, 3203 пам’ятки природи, 27 ботанічних садів, 12 зоопарків, 54 дендропарки, 542 парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва, 55 регіональних ландшафтних парків, 800 заповідних урочищ.

Біосферні заповідники України — природно-заповідні території міжнародного значення, в яких охороняються всі шари біосфери і доступ до яких вкрай обмежений.

Сучасні ретельні еколого-економічні розрахунки й моделі показують: збереження генофонду будь-якого регіону можливе лише за умови, що не менше ніж 10–15 % його площі зайнято заповідними територіями рангу заповідника чи заказника. У більшості країн Європи середній відсоток заповідності становить 15 %.Наявність розвиненої мережі заповідних територій — необхідна (хоч і не достатня) умова збереження біорізноманіття. Тому кожна держава, яка приєдналася до Конвенції про біорізноманіття, зобов’язана підтримувати й розвивати мережу заповідних територій, насамперед — заповідників.

Додаток 2

Дата добавления: 2015-05-24