Мова Assembler

Assembler - мова програмування низького рівня, що представляє собою формат запису машинних команд, зручний для сприйняття людиною.

Команди мови асемблера один в один відповідають командам процесора і, фактично, являють собою зручну символьну форму запису (мнемокод) команд і їх аргументів. Також мова асемблера забезпечує базові програмні абстракції: зв'язування частин програми і даних через мітки з символьними іменами і директиви.

Директиви асемблера дозволяють включати в програму блоки даних (описані явно чи лічені з файлу); повторити певний фрагмент вказане число раз; компілювати фрагмент за умовою; задавати адресу виконання фрагмента, міняти значення міток в процесі компіляції; використовувати макровизначення з параметрами та ін

Кожна модель процесора, в принципі, має свій набір команд і відповідний йому мову (або діалект) асемблера.

Білет 19

1. Типи даних. Складні типи даних.

Типи даних визначають множину допустимих опер. по обробці даних.

Для конструювання складних типів даних використ. 2 механізма:

1) об’єд.складових однакового типу у єдину стр-ру даних та доступ до цих складових через порядковий номер(побудова масиву, а номер-індекс масиву). Масиви можуть бути одновимірні та багатовимірні(2ох, 3ох). У багатовим. доступ до складових здійснюється з використ. декількох номерів чи індексів;

2) у складну стр-ру даних об’єднуються складові однакового чи різного типів, доступ до складових здійснюється з використ імя складової. При конструюванні складних стр-р даних можуть використ. паралельно чи послідовно обидва механізма побудови склад.типів. Специфічним видом масиву є мимовольні строки, які використ. для зберіг та обробки текстової інформ. Специф.варіантом запису є об’єкт-склад. тип даних, який крім даних містить підпрограми їх обробки. Допуст. опер.= 0.

2. Класифікація команд мікропроцесора.

Як уже зазначалося, принциповою перевагою МП* є програмування. Це означає, що подаючи на вхід МП команди, можна забезпечити потрібну послідовність операцій, тобто реалізацію певного алгоритму. Алгоритм розв'язуваної задачі може бути як завгодно складним, необхідно лише, щоб цей алгоритм був розбитий на кроки у відповідності з системою команд МП. Тому система команд важлива не тільки з точки зору, що МП може робити, але і як виконується алгоритм. Наявність або відсутність будь-якої команди або групи команд може істотно вплинути на вибір МП для конкретного застосування.

1) Команди передачі даних забезпечують просту пересилку інформації без виконання яких-небудь операцій обробки. Команди цієї групи діляться на команди пов'язані із зверненням до пам'яті, команди звернення до регістрів і команди введення виведення.

2) Команди управління, часто звані командами переходу, дозволяють виконувати різні дії у відповідності зі значенням зовнішніх сигналів або вироблених усередині системи умов. Всі команди управління діляться на команди безумовного і умовного переходу.

3) Команди обробки даних діляться на арифметичні і логічні

3. Представлення даних у вигляді таблиць, форм та звітів.

Таблиці. Це основна категорія обєктів у реляційній СУБД, оскільки вся інформація зберігається в базі даних у вигляді таблиць.Кожна таблиця скл. з записів (рядків) і з полів (стовпців). Робота з таблицею виконується в 2 основних режимах: у режимі конструктора і режимі таблиці.

Форми. Цей тип обєктів викор. в основному для зручного введення даних. Форма є ніби бланком, який потрібно заповнити. Заповнити такий бланк зможе навіть початківець. Позитивним є те, що форми запобігають безпосередньому внесенню змін у таблиці.

Звіти. Обєкти-звіти відображають дані так, що їх зручно переглядати. На основі звіту може бути створений документ, що буде роздрукований або включений у документ іншого додатка.

Білет 20

1.Змінні та константи. Статичні та динамічні дані.

Константа - елемент даних, який під час виконання програми не змінює свого значення. Змінна - це елемент даних, який під час виконання програми може змін. своє значення, але у кожний момент часу він може приймати лише 1 значення. Змінні можуть бути: 1)статичні - при використанні статичної змінної резервування та звільнення клітинок пам’яті під змінну відбувається автоматично(без участі програміста); 2) Динамамічні - у цьому випадку процесом виділення та звільнення клітинок пам’яті керує програміст шляхом виклику відповідного програмного оператору системи. У програмах рекомендується використовувати статичні змінні. Якщо система має обмежену пам’ять або програма використовує дуже великий обсяг даних, то тоді розробник вимушений використовувати динамічні змінні.

2.Переривання роботи мікропроцесора

Перериванням називається послідовність дій, в результаті яких виконання даного алгоритму тимчасово припиняється і замість цього починає виконуватись інший алгоритм. Щоб потім повернутись до виконання перерваного алгоритму, в перелік дій по реалізації переривань входять дії по перезапису числа лічильника ЛАК з РЗП в ОЗП. При багатосходинковому перериванні створюється послідовність чисел ЛАК і РЗП, що зберігаються в ОЗП в заданому порядку. Цей порядок забезпечується спеціальним пристроєм - показником стеку (ПС), який також входить до складу БА. Переривання виконуються по "Запросу на переривання", що надходить зовні по шині керування.
Шина керування є не настільки розгалудженою, як адресна. По ній, крім сигналів переривання, проходять сигнали синхронізації, готовності підключених зовні пристроїв та ін.
З викладеного випливає важливий висновок: яка б не була операція, що виконується процесором, вона вимагає для реалізації великої кількості сигналів керування. Всі ці сигнали умовно розподіляються на такі групи:
- код операції;
- адресна частина;
- ознаки;
і в цілому формують формат команди.
Система переривань призначена для прийому, пріоритетноі обробки і обслуговування запитів переривань. В загальному випадку запити переривань можуть формуватися по командах програми, внутрішніх або зовнішніх джерелах. Прийом і обробку програмних і внутрішніх переривань виконують внутрішні засоби процесора. При проектуванні системи для обробки цих переривань необхідно розробити програми обробки переривань.

3.Побудова глобальної комп’ютерної мережі.

Інтернет складається з багатьох тисяч корпоративних, наукових, урядових та домашніх мереж. Об'єднання різнорідних за архітектурою мереж стало можливо завдяки протоколу IP (англ. Internet Protocol) і принципу маршрутизації пакетів даних. Протокол ІР був спеціально створений агностичним у відношенні до фізичних каналів зв'язку. Тобто будь-яка мережа передачі цифрових даних може передавати інтернет-трафік. На стиках мереж спеціальні маршрутизатори займаються сортуванням та перенаправленням пакетів даних, базуючись на ІР-адресах одержувачів цих пакетів. Протокол ІР утворює єдиний адресний простір у масштабах всього світу, але в кожній окремо взятій мережі може існувати свій власний адресний підпростір. Така організація ІР-адрес дозволяє маршрутизаторам однозначно визначати подальший напрямок для кожного, навіть найменшого, пакету даних. У результаті між різними мережами Інтернету не виникає конфліктів і дані точно і без перешкод передаються від мережі до мережі по всій планеті.

фСам протокол ІР був народжений в дискусіях всередині організації IETF (англ. Internet Engineering Task Force, Task force — група спеціалістів, покликана вирішити певну задачу), назву котрої можна перекласти як «Група для вирішення задач проектування Інтернету». IETF і її робочі групи досі займаються розвитком протоколів Всесвітньої мережі. Вона відкрита для публічної участі та обговорень. Комітети цієї організації публікують т.зв. документи RFC (англ. Request for Comments — запит коментарів). В цих документах даються технічні специфікації і точні пояснення багатьох питань. Деякі документи RFC організація IAB (англ. Internet Architecture Board — Рада з архітектури Інтернету) оголошує Стандартами Інтернету. З 1992 року IETF, IAB та ряд інших організацій утворюють Товариство Інтернету (англ. Internet Society, ISOC) — організаційну основу для різноманітних дослідницьких та консультативних груп, що займаються розвитком Інтернету. На думку багатьох науковців Інтернет це початок нової ери і продуктивно займаються розвитком і удосконаленням міжнародної системи Інтернет.

Білет 21

Дата добавления: 2015-05-24