Клітинний центр. Рибосоми — це органели, які містяться у клітинах еукаріотів і прокаріотів

Рибосоми

Рибосоми — це органели, які містяться у клітинах еукаріотів і прокаріотів. Рибосоми складаються з двох субодиниць: великої та малої. До їх складу входять рРНК та білок. За участю рибосом відбувається біосинтез білка. У цитоплазмі клітини рибосоми розташовані вільно або прикріплені до зовнішньої поверхні мембрани гранулярної ЕПС.

Клітинний центр міститься в клітинах тварин і розташований поблизу ядра. Основу клітинного центру складають два маленьких тільця — центріолі, розміщені один до одного під прямим кутом. Кожна центріоля має форму циліндра завдовжки до 0,3 мкм та діаметром 1 мкм, стінка якого утворена білковими мікротрубочками. Центріолі відіграють важливу роль у поділі клітини тварин: вони беруть участь в утворенні веретена поділу. Із мікротрубочок складаються джгутики та війки.

До органоїдів руху клітини належать війки, джгутики, псевдоподії. За допомогою війок відбувається війчастий рух (інфузорії), джгутиків — джгутиковий (джгутиконосці), псевдоподій — амебоїдний (амеби). За допомогою джгутиків пересуваються сперматозоїди багатоклітинних організмів. Війки мають клітини повітроносних шляхів дихальної системи хребетних. За допомогою псевдоподій пересуваються лейкоцити. М’язовий рух відбувається за допомогою скоротливих волоконець — міофібрил, що містяться в м’язових клітинах.

 Ядро

Характерною рисою еукаріотичних клітин є наявність одного або кількох ядер. Ядро містить ДНК і завдяки цьому виконує функцію зберігання й відтворення спадкової інформації, а також регулює процеси росту і розвитку клітини. Деякі організми (наприклад, інфузорії) мають ядра різних типів: вегетативні та генеративні. Ядро здебільшого має округлу форму. У клітинах рослин, де об’єм клітини заповнений в основному вакуолями, ядро може бути сплюснуте, у лейкоцитів ядра лопатеві тощо.

Рис. 4. Схема будови ядра еукаріотів:

1. Ядерна мембрана.

a. Зовнішня мембрана.

b. Внутрішня мембрана.

2. Ядерце.

3. Нуклеоплазма.

4. Хроматин.

a. Гетерохроматин.

b. Еухроматин.

5. Рибосоми.

6. Ядерна пора.

Ядро оточене ядерною оболонкою — подвійною мембраною, яка відсутня лише протягом клітинного поділу. У ядерних мембранах є пори діаметром 60-100 нм; стінками цих пор внутрішня мембрана переходить у зовнішню, яка в свою чергу переходить у мембрану ендоплазматичної сітки. Зовнішня частина ядерної оболонки може бути вкрита рибосомами. Під ядерною оболонкою міститься ядерний сік (каріоплазма, або нуклеоплазма) — напіврідка речовина. У ній містяться ядерця і сітка тонких ниток, між якими розташовані щільніші маси речовини, яка здатна до забарвлення. Речовина, що забарвлюється, — це хроматин; тонкі його нитки складають еухроматин, а щільні маси — гетерохроматин. Саме хроматин внаслідок конденсації і стискання під час клітинного поділу перетворюється на хромосоми. Кількість ДНК в ядрі постійна для кожного виду організмів. Кількість ядерець в ядрі може бути різною (від одного до десяти і більше). У процесі клітинного поділу ядерце зникає, а потім знову з’являється. Ядерце та хроматин, який з ним пов’язаний, беруть участь в утворенні рибосом, які потім переходять у цитоплазму.

Будова ядра. Функції його частин

ЦЕ ЦІКАВО

Провідна роль ядра в успадкуванні певних ознак організму була доведена, зокрема, за допомогою дослідів над одноклітинною водорістю ацетабулярією. Декілька видів цієї водорості ростуть у Середземному морі.

Вони розрізняються за формою шапки на верхньому кінці тонкого стебельця, в основі якого розташовано ядро. Якщо в одного з видів ацетабулярп штучно видалити шляпку, а до стебельця підсадити ядро іншого виду, то через деякий час на водорості з підсадженим ядром утворюєтьсяшляпка, характерна для того виду, чиє ядро було підсаджене, а не того виду, чиє було стебельце.

Дата добавления: 2015-05-24