Види сполучення кінцівок

Скелет голови, або череп, складається з двох відділів: мозкового та лицьового (мал.3,1). Домозкового відділу черепа входять найбільші непарні кістки - потилична і лобова та парні -тім'яна і скронева. Через великий отвір потиличної кістки порожнина черепа з'єднується з каналом хребта. Кістки основи черепа мають дрібні отвори, крізь які проходять кровоносні судини і черепно-мозкові нерви. Скелет лицьового відділу черепа складається з 15 кісток, найбільшими з яких є парнівиличні, верхньощелепні та непарна нижньощелепна кістки. Нижня щелепа - єдина рухома кістка черепа. Скелет тулуба складається з хребта і грудної клітки. Хребет утворюють 33-34 хребці: 7 шийних, 12 грудних, 5 поперекових, 5 крижових хребців, що зрослися в одну кістку - крижі, і 4-5 куприкових хребців (мал.4,1). Кожний (крім першого шийного) хребець має тіло, дугу івідростки (мал.4,2). Найдовший остистий відросток відходить від середини дуги хребця назад. Між тілом хребця і його дугою є отвір. Отвори всіх хребців утворюють канал хребта, у якому міститься спинний мозок. У процесі розвитку людини формуються чотири плавні вигини хребта, яких немає у тварин. Ці вигини сприяють збереженню рівноваги, пом'якшують поштовхи, яких зазнає тіло при ходінні, стрибках. Хребці різних відділів хребта мають відмінності у формі та розмірах. Їхні розміри збільшуються від шийного до поперекового відділу. Перший шийний хребець, який називають атлантом, не має тіла і побудований з двох дуг. Другий шийний хребець -епістрофей - має зубоподібний відросток, який входить в отвір між дугами першого хребця. Навколо зубоподібного відростка обертається голова. Це місце хребта дуже вразливе щодо пошкодження.

Будова осьового скелета людини.

Грудна клітка утворена грудиною (грудинною кісткою), 12 парами ребер і грудними хребцями (мал. 3). У зв'язку з вертикальним положенням людини її грудна клітка знизу розширена.
Ребра - це плоскі дугоподібні кістки, їхні задні кінці рухомо з'єднані з хребцями грудного відділу хребта. Сім пар ребер (з 1-ї по 7-му) з'єднуються хрящами з грудиною; наступні три пари (8-ма-10-та) ребер, приєднуючись своїм хрящем до хряща попереднього ребра, утворюють реберну дугу; останні дві пари (11-та і 12-та) ребер не доходять до дуги і вільно закінчуються в товщі м'язів черевної стінки. Такі з'єднання кісток грудної клітки дають змогу змінювати її об'єм під час дихання, що забезпечує вдих і видих.

Типи з'єднання кісток: 1 - нерухоме (шов); 2 - напіврухоме; 3 - рухоме (суглоб)

Напіврухомі з'єднання утворені хрящовими проміжками. Так з'єднані між собою хребці (мал.1,2). Завдяки здатності хрящових проміжків стискуватися і розтягуватися забезпечується певна рухливість хребта. Під час стрибків, ходіння хрящі діють як амортизатори, тобто пом'якшують різкі поштовхи, оберігаючи тіло від струсу.
Рухоме з'єднання кісток - це суглоб (мал.1,3). У суглоба опуклість (головка) однієї кістки входить у западину другої. Поверхні, що дотикаються, вкриті гладеньким (гіаліновим) хрящем, який значно зменшує тертя між кістками і полегшує рухи. Кожний суглоб зовні оточений суглобовою сумкою, що утворена міцною сполучною тканиною. До сумки прикріплені зв'язки і м'язи. У суглобовій сумці є рідина, яка виділяється в порожнину суглоба і діє як мастило, зменшуючи тертя в суглобах. Розрізняють суглоби одно-, двох- і трьохосьові. Одноосьові суглоби (мал.2,1) (наприклад, ліктьовий) здійснюють рухи в одному напрямку, двохосьові (мал.2,2) (наприклад, колінний) - у двох напрямках, трьохосьові (мал.2,3) (наприклад, кульшовий) - у трьох напрямках.

Дата добавления: 2015-05-24