Види і ф-ми памяті

Види 1 форми пам'яті. За тривалістю збереження інформації розрізняють короткочасну (секунди — хвилини) і довготривалу (години роки) пам'ять. Крім того, виділяють сенсорну, первинну, вторинну і третинну пам'ять (мал. 213).

Сенсорна пам'ять є одним із перших етапів сприймання інформації І триває 0,1-0,5 с. Наприклад, якщо махнути рукою перед очима, можнії побачити слабкий слід, що залишається після того, як руку опущено. Слід події, яка щойно відбулася, є безпосереднім свідченням сенсорної пам'яіі Сенсорні сліди відіграють важливу роль у житті людини під час читання, сприймання чужої і своєї мови.

Первинна пам'ять — це тимчасове збереження інформації, за тривалістю (від однієї до десятків секунд) вона є короткочасною пам’яттю, її обсяг без спеціального тренування становить звичайно магічне число 7, тобто людина може одразу після сприйняття відтворити 7 ± 2 одиниць (біт) інформації. Для тривалішого збереження інформації необхідне її кількаразове повторення.

Вторинна пам'ять є однією з форм довготривалої пам'яті (від десятків хвилин до місяців і років). Вона реалізується за допомогою утворення зв'язків між окремими елементами, тобто шляхом формування асоціацій (асоціативна пам'ять). Така пам'ять найбільш властива людині.

Третинна пам'ять забезпечує тривале зберігання інформації першочергової ваги — персональних даних, навичок читання й писання, професійних навичок. Вважають, що третинна пам’ять практично не стирається, є довічною.

За характером запам'ятовування виділяють: образну, емоційну,

умовнорефлекторну пам'ять.

Під образною пам'яттю розуміють закарбування у нервовій системі образу біологічно важливого, привабливого або неприємного подразника. Вона є природженою властивістю нервової системи, що лежить в основі процесу навчання.

Емоційна пам'ять — це здатність організму відтворювати пережитий раніше емоційний стан разом з елементами ситуації, що його викликала, і суб'єктивним ставленням до неї. Для цієї пам'яті характерні швидкість формування, міцність і мимовільність відтворення.

Умовнорефлекторна пам'ять — це комплекс сформованих у процесі життя і закріплених умовних рефлексів, що зумовлюють поведінкові реакції. У хребетних ця пам'ять є основною формою збереження інформації.

Чуттєво-образна пам'ять оперує переважно уявленнями, а логічно- смислова — поняттями. Чуттєво-образпу пам'ять поділяють на зорову, слухову, смакову, нюхову, рухову (моторну), дотикову (тактильну). Зорова і слухова пам'ять лежить в основі теоретичного навчання, а рухова є основою формування рухових навичок.

Специфічною властивістю людини є можливість керувати своєю пам'яттю. Тому довільне запам'ятовування людиною будь-якої інформації є

складним активним процесом, причому людина запам'ятовує насампсрі /і загальні положення, зміст інформації, а потім її деталі. Крім довільного ісму* мимовільне запам'ятовування, яке здійснюється на неусвідомленому рінні н часто пов'язане з емоційними переживаннями.

Пам'ять досягає найбільшого розвитку у віці 20—25 років і зберігані.... на цьому рівні приблизно до 50 років. Після цього здатність до запам'ятовування і відтворення інформації поступово зменшується Професійна пам ять зберігається на високому рівні й у похилому віці.

Важливою особливістю пам'яті є забування, тобто неможливії! і. відтворення необхідної інформації в потрібний момент. Основною перешкодою під час відтворення пам'ятного сліду є сама структура пам'яті, н якій закладено величезну кількість інформації. Для успішного відтворенні! потрібного матеріалу недостатньо, щоб ця інформація зберігалася. Потрібнії подія чи факт мають бути зафіксовані оригінальними, неповторними, щоб відрізнятися від усіх подібних подій чи фактів, тобто потрібнії індивідуалізація пам'ятного сліду.

Дата добавления: 2015-05-24